RUN4UKR – це не класичний забіг, де учасники змагаються за медалі чи найкращий час. Його мета – об’єднати бігунів та всіх, хто хоче підтримати Україну.

Із 9 ранку до 6 вечора на атлетичному стадіоні «Юліска» не припинявся рух. Одні приходили, щоб бігти, інші – представити програми на підтримку українського війська та цивільних і зібрати кошти. Усі вони хотіли таким чином продемонструвати свою солідарність з Україною.

Безпосередньо на стадіоні учасники могли обрати шестигодинний марафон або годинний забіг. Кожен долав дистанцію у власному темпі та відповідно до своїх фізичних можливостей, за потреби роблячи паузи. До акції також долучалися віртуальні учасники – вони бігли там, де перебували, і надсилали свої результати.

Усі кілометри підраховували та складали разом.

«Ми поставили за мету пробігти 1200 кілометрів. Це символічна дистанція, яка відповідає протяжності активної лінії фронту в Україні. Хотіли, щоб цей посил дійшов до українських військових і вони відчули: вони не самі. Ми тут, разом із ними, підтримуємо їх і тримаємо за них кулаки, щоб вони впоралися. Кожен наш кілометр і кожна зібрана крона допомагають українським солдатам», – зазначив засновник проєкту Любомір Горак. Він сам колишній військовий, служив у закордонних місіях і знає, наскільки важливою є підтримка.

НЕ ЗАРАДИ РЕКОРДІВ, А ЗАРАДИ УКРАЇНИ

Символічну мету вдалося не просто виконати, а й перевищити – загалом учасники подолали 2173 км.

Попри те, що результат не був головною метою забігу, організатори назвали й найкращі індивідуальні показники. Александр за шість годин пробіг 71 км, Гонза – на одне коло менше, а Войта здолав 52 км.

«Це найменше, що ми можемо зробити для України. То піде на добру справу», – підкреслили в розмові з агентством троє чехів, які не вперше беруть участь в акції.

Зібрали приблизно 150 тис. чеських крон, на які адресно придбають необхідне для українських захисників. Проєкт наразі обирають.

Окрім коштів за реєстрацію учасників і пожертв, зібраних протягом дня, свою чималу частку внесли й спонсори.

Цілоденна акція була б неможливою без підтримки військового футбольного клубу ASC Dukla Prague на чолі з полковником Павлом Бенцем. Клуб безкоштовно надав для проведення заходу стадіон «Юліска», який належить Міністерству оборони Чехії (саме Міноборони, втім, тут ні до чого).

Окрему подяку варто висловити начальнику Військової канцелярії президента Чеської Республіки генералу Радеку Гасалу, який уже вчетверте надав забігу свій патронат. Це підкреслило не лише спортивний, а й суспільний характер заходу. Завдяки його підтримці та контактам президент Чеської Республіки Петр Павел двічі долучався до ініціативи.

Нагадаємо, наприкінці вересня цього року генерал Гасал уперше відвідав Київ. В інтерв’ю Укрінформу він, зокрема, розповів про RUN4UKR та свою підтримку ініціативи.

БІГ, ЯКИЙ СТАВ ТРАДИЦІЄЮ

Ідея забігу належить Любоміру Гораку. Від початку повномасштабного вторгнення він долучався до різних ініціатив на підтримку України й шукав спосіб зробити таку допомогу ефективнішою та, не менш важливо, цікавою для самих донорів.

Перший забіг відбувся 1 березня 2025 року. Новою ініціативою зацікавилися 160 бігунів, переважно знайомі генерала Гасала та їхні друзі. Разом вони подолали символічні 1200 км – відстань від Праги до Києва – і зібрали понад 140 тисяч чеських крон. На ці кошти придбали позашляховик Mitsubishi L200 і зарядну станцію, які вже через два місяці передали представникам 128-ї Закарпатської бригади із Запоріжжя перед посольством Чехії в Києві.

До другого забігу, який відбувся 27 вересня 2025 року, долучилися близько 200 учасників. Його результатом стало придбання автомобіля швидкої допомоги вартістю 6500 євро. Волонтери благодійної асоціації «Підтримка армії» передали машину медикам 3-ї окремої важкої механізованої бригади безпосередньо на Харківському напрямку.

Третя акція відбулася 8 березня 2026 року за участю понад 460 бігунів. Разом вони подолали 4578 км і зібрали майже 210 тисяч чеських крон. Кошти спрямували на придбання тактичного спорядження та форми для українських захисниць.

Результатом нинішнього, четвертого, забігу Любомір Горак задоволений. Він підкреслює, що йдеться не лише про кількість учасників, а й про відчуття та атмосферу.

«Для мене важливо, що прийшли і чехи, і українці та разом підтримали спільну справу. Багатьом українцям тут непросто. Деякі чехи можуть бути дуже ворожими та злими. Тому ми хотіли показати, що є й достатньо велика група людей, які не залишилися осторонь, а знайшли час і прийшли бігати. Боюся, що до весни ситуація принципово не зміниться і справедливого миру не буде видно. Тому все, що ми можемо зробити, – стиснути зуби й рухатися далі. Як я колись казав, ми допомагатимемо, поки це буде потрібно, бо тільки разом ми сильніші. Солідарність – це те, чого немає і ніколи не буде у ворога, бо більшість людей – незалежно від того, де вони живуть, – мають добрі душі та розуміють, що злу потрібно протистояти», – каже Горак і згадує слова Яна Палаха, чеського студента, героя, який здійснив акт самоспалення на знак протесту проти окупації радянськими військами Чехословаччини: «Треба боротися зі злом, якого в них достатньо».

Пан Любомір бачить великий потенціал у віртуальному бігу не лише в інших частинах Чехії, а й за кордоном: по-перше, там є великі українські діаспори, а по-друге, багато бігунів, з якими можна було б налагодити контакт і зацікавити їх цим проєктом.

«Бігуни на витривалість точно не повинні бути єдиними, хто приїжджає до «Юліски». Мета заходу – дати можливість долучитися всім, незалежно від фізичних можливостей. На атлетичному овалі має значення кожен крок і кожне коло», – каже він.

Горак і співорганізатор акції – українська волонтерська ініціатива «Hlas Ukrainy» – уже думають про наступний забіг.

Підтримає його, як і всі попередні, звісно, Посольство України в Празі. Дипломати майже повним складом, разом із родинами, прийшли на стадіон. Причому не просто спостерігали за забігом – самі взяли в ньому участь.

«Ми дуже вдячні нашим чеським друзям за організацію цього заходу. Вже четвертий рік поспіль на стадіоні Dukla біжать і українці, і чехи, і іноземці. Біжать, щоби підтримати ЗСУ, ще раз привернути увагу до того, що відбувається, – до російської агресії проти нашої держави. Це ще один приклад солідарності чеського народу з Україною», – сказав агентству посол України в ЧР Василь Зварич, який і сам показав хорошу спортивну форму.

ТУТ КОЖЕН ДОПОМАГАЄ ЯК МОЖЕ

Поруч із дипломатами біжать дві жінки поважного віку. Звісно, підходжу, аби познайомитися з чешками.

Пані Ярці скоро 70 років. Вона в чудовій фізичній формі та у футболці з мапою України.

«Україну підтримуємо від самого початку. А коли ще й можемо бігти – то це два в одному, поєднання таких добрих речей», – посміхається Ярка.

Її подруга Анна розповідає, що біжить уже вчетверте: «Роблю це кожен рік. Хочемо підтримати Україну, щоби вона перемогла».

Один з учасників забігу привертав особливу увагу. Молодий хлопець на милицях, який уперто долав коло за колом… Це Марек Сазама з Пардубіц.

«Я не підраховував загальну дистанцію чи кількість кіл, ми робимо те, що необхідно, а не б’ємо особисті рекорди», – посміхнувся Марек у відповідь на запитання, яку дистанцію він підкорив.

Виявилося, що Сазама долучається до допомоги Україні не лише в такий спосіб. Щосуботи він їздить у сусідній Градець-Кралове, де разом із друзями з неприбуткової організації «Razom pro Ukrajinu» у їхній майстерні плете камуфляжні сітки, виготовляє окопні свічки та долучається до інших ініціатив на підтримку України.

«Це абсолютна дрібниця, найменше, що може зробити людина. Якщо я десь не заважатиму і зможу щось зробити, допомогти, я приїду куди завгодно. Тому ми, безсумнівно, братимемо участь в інших подібних заходах. Це природно і по-людськи – робити стільки, скільки можемо і скільки потрібно», – каже хлопець.

Його товариші з «Razom pro Ukrajinu» тим часом в’язали сітки прямо на стадіоні та паралельно проводили благодійний аукціон. Один із лідерів організації, Владімір Соураз, одразу запрошує мене долучитися. На зауваження, що я – українська журналістка та готую репортаж, сміється: «Нам не заважає, що ви зі ЗМІ; я – електрик і в’яжу, адже це потрібно для захисту справедливості та свободи».

Данило Лобазов – один із засновників організації. Сам він – із Харкова. Після початку повномасштабного вторгнення разом із родиною опинився в Чехії, у Градці-Краловому. Розповідає, як із неформальної групи волонтерів – українців, які були змушені залишити свої домівки, та чехів, які не хотіли просто спостерігати за тим, що Росія робить з Україною, – народилася організація «Razom». Окрім виготовлення сіток і свічок для ЗСУ, вона збирає допомогу для української армії, харківського шпиталю, інших лікарень і дитячих будинків, а також українських біженців у Чехії.

Поруч стоїть намет організації «Česká stopa». Її засновник Алеш Павел показує прапори українських підрозділів, яким допомогли.

«Намагаємося допомагати чим можемо, тому що не сприймаємо Україну як чужу країну, а українців – як чужих людей, а бачимо в них європейців, які живуть поруч із нами, наших сусідів», – каже Алеш.

Ця група волонтерів разом із «Donio» намагається допомагати не лише цивільному населенню, а й українським військовим. Від початку повномасштабної війни організація провела 19 зборів і залучила понад 19 млн чеських крон. За ці кошти закуповували автомобілі, машини швидкої допомоги, тепловізори, прилади нічного бачення та дрони, а також збирали їжу для тварин, одяг та інші необхідні речі – портативні акумулятори, спальні мішки й інструменти.

Ще одна спільнота волонтерів, яка долучилася до забігу, – «ДрукАрмія». Її учасники працюють по всій Європі, але найбільше – в Україні, яка посідає перше місце за кількістю учасників, та Чехії, що на другому. Люди різного віку й професій на придбаних власним коштом 3D-принтерах друкують удома для оборонців і медиків різноманітні критично важливі вироби.

Чеські волонтери щомісяця надсилають в Україну півтори тонни різних виробів. Загалом від 24.02.22 волонтери «ДрукАрмії» передали майже 18,586 млн виробів загальною вагою понад 432 тисячі кг та виконали понад 185 тисяч замовлень від військових, медиків і рятувальників.

Учасників і гостей на стадіоні частували українським борщем та іншими стравами, пропонували різноманітні сувеніри, а охочі могли просто задонатити.

…RUN4UKR – не класичний легкоатлетичний забіг. Це концентрація добра, щирих емоцій і гарного настрою. Кожен, хто долучився, приніс на стадіон частинку свого серця. Стадіон став місцем, де кілометри перетворюються на конкретну допомогу для України. Гасло «Головне не перемога, а участь» тут влучне як ніде. Але для українців такі прояви солідарності наближають Перемогу.

Ольга Танасійчук, Прага