Український бойовий досвід сьогодні є одним із найцінніших для європейських армій, тож Чехія зацікавлена його переймати, хоча цей процес відбувається не так швидко, як хотілося б. Перспективною є також взаємодія у сфері оборонних технологій, а кремлівські погрози навряд чи зможуть налякати західні компанії, які мають партнерські зв’язки з українськими виробниками.

Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав начальник Військової канцелярії президента Чеської Республіки генерал-лейтенант Радек Гасала, який щойно здійснив візит до Києва.

ПІДТРИМУВАТИ ТИХ, ХТО ЗАХИЩАЄ СВОЮ КРАЇНУ – В ІНТЕРЕСАХ ЧЕХІЇ

- Пане генерал-лейтенанте, ви щойно відвідали Київ. Чому саме зараз? І це – перший візит до України чи ви вже бували тут раніше?

- Це моя перша поїздка в умовах нинішнього конфлікту. До цього я, звичайно, кілька разів відвідував Україну, зокрема разом із паном президентом Петром Павелом, коли він обіймав посаду начальника Генерального штабу, а я був його ад’ютантом. Тож ми вже давно підтримуємо контакти з українськими колегами.

Самим фактом того, що я зараз перебував в Україні, ми продовжуємо нашу співпрацю. Ця поїздка, звичайно, готувалася вже досить давно. Непросто знайти час так, щоб він підходив не лише мені, а й партнерам в Україні. І я радий, що нам удалося все спланувати та приїхати.

Агресія путінського режиму проти України триває 12 років, а неприховане вторгнення, тобто війна високої інтенсивності, вже п’ятий рік. Ми дедалі частіше чуємо про втому від війни, навіть у Європі. Однак якщо Україна й надалі так мужньо протистоїть РФ, ніхто інший не має права говорити про втому. Підтримувати тих, хто воює та захищає свою країну, я вважаю своїм обов’язком, але водночас і життєво важливим інтересом Чеської Республіки, яка в минулому сама була жертвою російського імперіалізму.

Як військовий я, звичайно, маю і професійну причину: українська армія є найсильнішою, найефективнішою і, передусім, найдосвідченішою в Європі. Досвід українських захисників є для будь-якої армії, зокрема й для чеської, надзвичайно важливою передумовою майбутньої боєздатності. У цьому сенсі корінним інтересом Чеської Республіки є не лише допомагати Україні, а й використовувати досвід ваших збройних сил.

- Які головні цілі вашої поїздки? З ким з українського боку ви проводили переговори – у Збройних силах, Міністерстві оборони, політичному керівництві?

- Ця поїздка має два виміри. Перший – символічний, оскільки це чітке висловлення підтримки Україні та колегам, які захищають Україну.

Я також взяв участь у пам’ятних заходах, щоб віддати шану людям, які під час захисту України заплатили найвищу ціну – віддали своє життя.

Другий вимір – робочий, хоча він також має певний символічний характер. У мене тут є контакти, але, звичайно, я не можу їх називати. Програма була насиченою, ми проводимо дуже інтенсивні переговори з багатьма структурами безпеки. У межах деяких із цих зустрічей я особисто нагородив окремих українських колег медалями за співпрацю у сфері безпеки.

Переговори проходили в Києві, але Військова канцелярія президента Чеської Республіки періодично направляє своїх представників також на схід України. Наприклад, ми кілька разів привозили в Україну прапор, забруднений кров’ю загиблих під час захисту Чехословацького радіо від радянського вторгнення у 1968 році. Напевно, не існує більш символічного предмета, який би виражав спільний інтерес у протистоянні кремлівській імперії. Цей прапор побував на фронті у Вугледарі та Слов’янську, і, безумовно, це було не востаннє.

- Хто є вашим візаві з українського боку?

- Мій найближчий партнер – генерал Павло Паліса, який є заступником начальника, якщо порівнювати посади, Військової канцелярії президента. Я зустрівся з ним, коли президент Володимир Зеленський перебував із візитом у Празі.

Для мене це людина з величезним бойовим досвідом, яка зробила значний внесок в оборону України. Досвідчений військовий, до якого маю велику повагу. Тому особливо цінно, що вдалося ґрунтовно поспілкуватися з ним особисто. Ми надзвичайно вдячні за обмін інформацією в електронному форматі та телефонні розмови, але безпосереднє спілкування й обмін досвідом наживо залишаються незамінними.

ДОСВІД УКРАЇНСЬКИХ ЗАХИСНИКІВ Є ПЕРЕДУМОВОЮ МАЙБУТНЬОЇ БОЄЗДАТНОСТІ БУДЬ-ЯКОЇ АРМІЇ

- Якщо говорити про досвід: наскільки важливим для Армії Чеської Республіки, на ваш погляд, є український досвід ведення сучасної технологічної війни, наприклад масового застосування безпілотників та електронної боротьби?

- Абсолютно ключовим. Українські підрозділи мають найсвіжіший досвід. На жаль, у нашій професії, у війську, найцінніший досвід здобувається найважчим і найболючішим способом, тобто кров’ю.

Досвід, який сьогодні має Україна, життєво важливий не лише для нас, для Армії Чеської Республіки, а й для наших союзників. Він показує, куди рухається сучасний конфлікт, як застосовуються нові технології, тактики та різні способи використання підрозділів. Ці напрацювання надзвичайно цінні, і ми, безумовно, охоче їх використовуватимемо. Будемо вдячні нашим українським партнерам, якщо вони й надалі ділитимуться ними з нами, адже, як я вже казав, цей досвід дуже дорого оплачений.

Я вважаю, що, попри всі зусилля, впровадження досвіду з поля бою в наші реформи все ще відбувається надто повільно. Це наше домашнє завдання, у якому Україна нам допомагає. Але ми, безумовно, повинні виконати його самостійно. Це тим складніше, що не кожен європейський військовий, а тим більше політичні представники, зрозуміли глибину змін оперативного середовища так добре, як українці. Чеська армія потребує глибоких реформ, подолання внутрішніх боргів минулого та нової концепції. Усе це можна якісно зробити лише за умови використання українського досвіду.

- Чи вигідно чеській оборонній промисловості співпрацювати, наприклад у формі спільних підприємств, безпосередньо на території України?

- Безумовно, чеським представникам оборонної промисловості буде вигідно співпрацювати, переймати досвід і брати участь у спільних проєктах з Україною.

Військова логіка підказує виробляти максимум зброї в безпечній Європі, а не в Україні, яка зазнає бомбардувань. Але Україна демонструє неймовірну ефективність, швидкість інновацій та виробництва озброєнь на власній території. І Чеська Республіка підтримує спільні проєкти – від виробництва чеської стрілецької зброї до складних систем озброєння безпосередньо на території України.

- Росія, однак, погрожує європейським, у тому числі чеським компаніям, які допомагають Україні у виробництві зброї. Те, що сталося на одному з таких підприємств у Чеській Республіці, досі є предметом розслідування. Як ви вважаєте, чи може це налякати партнерів України?

- Дійсно, нещодавно і деякі розвідувальні служби попередили про можливість гібридного впливу, а також прямих загроз саме щодо держав або компаній, які підтримують Україну. Але це не є чимось новим. І в минулому вже відбувалися спроби певним чином впливати на ситуацію, щоб відмовити як держави, так і компанії від підтримки. Це просто те, до чого ми всі повинні бути готовими.

- Представники європейських розвідувальних служб, зокрема глава Служби безпеки та інформації Чеської Республіки Міхал Коуделка, також попереджали в інтерв’ю The Guardian, що російська перевірка згуртованості НАТО може відбутися вже незабаром. Коуделка, зокрема, заявив, що можливий російський напад, включно з обмеженим вторгненням на територію однієї з держав-членів Альянсу, може відбутися не через роки, а через місяці. Чи поділяєте ви цю думку?

- Це повідомлення викликало досить сильну реакцію в медійному середовищі.

І президент сказав, що не очікує або не вважає, що з боку Росії має відбутися військовий напад високої інтенсивності на будь-яку державу НАТО, але Росія намагатиметься, скажімо, перевіряти згуртованість Альянсу певними способами – кібернетичними, гібридними тощо.

- Але ж Росія діє нижче «червоної лінії». Отже, НАТО ніяк не реагуватиме на таку поведінку?

- Безумовно, завжди йдеться про певне балансування. Ніхто не хоче ескалації. З іншого боку, існують певні принципи та межі, які просто не можуть бути порушені. Кожна держава та Альянс як такі стежать за недоторканністю територіальної цілісності та всієї цієї системи.

Тож як реагуватиме НАТО? Я не можу цього сказати. Але реагуватиме. Звісно, і для Альянсу, і для кожної держави відбиття та підготовка до таких нападів є своєрідним lessons learned (засвоєнням уроків), коли на основі цього досвіду вдосконалюється оборона, а кризові плани постійно оновлюються.

Тож, як кажуть, кожна дія викликає певну протидію.

ЯКБИ КРЕМЛЬ НЕ ХОТІВ, ЩОБ УКРАЇНІ НАДАВАЛИ ВІЙСЬКОВУ ДОПОМОГУ, НЕ ТРЕБА БУЛО ВТОРГАТИСЯ НА ЧУЖУ ТЕРИТОРІЮ

- Чеська Республіка була однією з перших країн, які прийшли нам на допомогу, коли почалася Велика війна. Позиція нинішньої урядової коаліції щодо військової підтримки України не є настільки однозначною. Як ви вважаєте: чи продовжуватиме Чехія цю підтримку?

- Я військовий і не можу говорити від імені Чехії, а також оцінювати чи коментувати політичну ситуацію. Але думаю, що підтримка України триває, вона задекларована і так буде надалі. Не можу уявити, що Чехія могла б бути деінде, аніж поруч з Україною. З міжнародної, безпекової та військової точок зору успіх України в захисті своєї території також є життєво важливим інтересом Чехії.

Чеська Республіка, пропорційно до кількості свого населення, посідає перше місце по допомозі Україні, яку надають звичайні громадяни. Я пишаюся тим, що у сфері державної допомоги ми були першою державою, яка у 2022 році поставила Україні танки та важке артилерійське озброєння, показавши тим самим іншим європейським державам, що це можливо. Хоча згодом обсяг військової допомоги зменшувався через поступове спорожнення складів, почали посилюватися комерційна співпраця та масовий експорт нововиробленої або модернізованої зброї. Водночас особисто я хотів би, щоб ми посилили і державну допомогу, аби вона відповідала величезному рівню підтримки України з боку громадянського суспільства.

Той факт, що російська імперія була змушена зупинитися в Україні, означає, що Україна бореться також за безпеку Європи.

- Ініціатива з постачання Україні артилерійських боєприпасів так і називається – «чеська». Нині Прага виступає лише її координатором…

- Ви згадали, що на початку Чехія діяла дуже активно. І чеська снарядна ініціатива була дуже хорошим прикладом такої підтримки в той час, коли Україні була потрібна велика кількість артилерійських снарядів. На піку свого розвитку ця ініціатива забезпечувала або організовувала за посередництва Чехії передачу майже половини артилерійських боєприпасів, необхідних на фронті.

Попри зміни в оперативному середовищі та дедалі більшу роль безпілотників, артилерія й надалі залишається важливою, особливо для масованого ураження цілей – польових укріплень, цілей у густо зарослій місцевості або за несприятливих погодних умов.

З’являються нові засоби протиповітряної та протидронової оборони. Я розумію, що нині ініціатива щодо боєприпасів, скажімо, вже не є питанням номер один, але вона однозначно не мертва.

Те, що Україні потрібно, – це засоби ППО, засоби протидії балістичним озброєнням, а також засоби протидронової оборони.

А український досвід я вже згадував. Обмін ним дасть змогу не лише ефективніше допомагати, а й реформувати наші Збройні сили. Це вигідно обом сторонам. Можливості, які відкриваються завдяки розвитку відповідних технологій в Україні, де сама країна розробляє деякі протидронові засоби, можуть бути цікавими для наших компаній та оборонної промисловості.

- Чехія, окрім того, успішно тренує українських військових на своїй та не лише своїй території. Чи не було би правильним перенести частину навчання ближче до українських кордонів або безпосередньо в Україну?

- Насамперед маю зазначити, що спочатку допомога чеської армії у підготовці українських військових у Чеській Республіці дедалі більше переростає в обмін досвідом. І хоча, наприклад, у сфері стандартів НАТО ми є корисними, коли йдеться про бойовий досвід, ви часто навчаєте уже нас. І за це Україні величезна подяка.

Поступове поєднання навчання на території європейських держав та України триватиме, але деталі я не хочу коментувати. Відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй будь-хто може надати військову допомогу державі, яка зазнала нападу. Якби кремлівський режим не хотів, щоб хтось надавав Україні військову допомогу, достатньо було б не вторгатися на чужу територію.

РОСІЯ – ЦЕ ГОЛІАФ, ЯКИЙ ПОХИТНУВСЯ, АЛЕ ЩЕ НЕ ВПАВ

- Як оцінюєте нинішню динаміку на фронті?

- Таких швидких змін оперативного середовища, які ми спостерігаємо в Україні, Європа не бачила протягом 80 років. Вражає, як менша за чисельністю Україна здатна протистояти армії, яку Росія сама називала другою найсильнішою у світі.

Той факт, що Україна тимчасово втратила частину території, нічого не змінює у факті, що вона не дозволила російському режиму перемогти та знищити український суверенітет. Навпаки, стратегічної мети – захисту своєї державності – Україна досягає досконало і, таким чином, перемагає. Я не сумніваюся, що ви пишете одну з найбільших історій людства, яка, без перебільшення, є зіткненням тупого російського Голіафа та українського Давида.

У питаннях того, як ви цього досягли, і технічних деталях нам є чому вчитися. І це ми ще не говорили про найголовніший параметр перемоги – волю. А у випадку України – волю до свободи. Це також величезне натхнення і те, чого ми повинні вчитися.

Насамперед я бажаю українському народу, щоб ця війна зрештою завершилася. Але наразі не видно, щоб сам конфлікт був завершений військовим шляхом, і, безумовно, до цього має долучитися дипломатія. Днями Президент Зеленський вів переговори з Дональдом Трампом, також відбулися переговори між американськими представниками та російською стороною. Ці переговори принципово нікуди не просунулися, однак важливо, що вони відбуваються, і важливо, щоб надалі тривали.

- Отже, ви вважаєте, що на першому місці має бути дипломатичний шлях чи все ж таки мир через силу?

- Я сказав би, що тут усе має відбуватися, як то кажуть, рука об руку. Якщо ви недостатньо сильні у військовому сенсі, дипломатії важко досягти успіхів і цілей, які вона перед собою поставила. Агресор має боятися ціни, яку йому доведеться заплатити за продовження агресії. А боятися він буде не дипломатів, а військових можливостей. Лише тоді дипломатія має справді міцну основу, яка принесе мир.

Я стежу за ситуацією на фронті здалеку, тому мені важко спрогнозувати, на яких напрямках і яких успіхів можна очікувати. Але я бажаю Україні, щоб завдяки її військовій силі можна було якнайшвидше досягти чіткої мети – завершення війни.

- Перед Великою війною росіяни всім розповідали, що вони є другою найсильнішою армією. Ви теж у це вірили? І чи змінилася ваша думка?

- Коли Росія напала на Україну, думаю, не лише я, а й усі ми із захопленням спостерігали за тим, як українські сили змогли чинити опір, не допустивши швидкого захоплення Києва та встановлення контролю над Україною. На початку мене дуже здивувало, наскільки добре Україна здатна захищатися. Ми бачимо успіхи українських сил і на східному фронті.

З іншого боку, я б не став повністю недооцінювати російську армію, бо багато аналітиків уже прогнозували, що вона має проблеми, наприклад, з виробництвом озброєнь. Проте російська оборонна промисловість усе ще здатна постачати ракети, безпілотники тощо. І вона має мобілізаційний потенціал. І якщо вже продовжувати використовувати порівняння з Давидом і Голіафом, то Голіаф похитнувся на колінах, але ще не впав.

ПРЕЗИДЕНТ ПАВЕЛ СТЕЖИТЬ ЗА ОБОРОНОЮ УКРАЇНИ НЕ ЛИШЕ ЯК ЇЇ ПРИХИЛЬНИК, А Й ЯК ВІЙСЬКОВИЙ ПРОФЕСІОНАЛ

- Ваша канцелярія забезпечує аналітичну підтримку президента Петра Павела у сфері оборони. Чи обговорювали ви свою поїздку з паном президентом під час її планування і яку ключову інформацію та висновки привезете верховному головнокомандувачу Армії ЧР після повернення?

- Звичайно, я інформував пана президента. Ми говорили про це протягом тривалого часу. Я повідомляв йому про підготовку, програму та питання, на яких хочу зосередитися.

Після мого повернення ми сядемо разом, і я детально ознайомлю його з перебігом моєї поїздки. Наприклад, зі згаданими вами технологічними аспектами у сфері війни безпілотників, а також із питаннями розвідувального та логістичного забезпечення. Він стежить за обороною України не лише як прихильник української незалежності, а й як військовий професіонал.

- Чим займається ваша канцелярія, окрім аналізу для президента?

- Є два основні напрями нашої діяльності. Військова канцелярія командує, керує та організовує діяльність Почесної варти, це приблизно 800 людей, які забезпечують охорону резиденцій президента. Крім того, вона забезпечує всі церемоніальні заходи – прийоми, візити, які відбуваються у Празькому граді, тобто церемоніальну частину.

Другий напрям – це аналітично-підтримувальна діяльність. Це не лише підготовка аналітичних матеріалів: як начальник Військової канцелярії я виконую роль посередника, забезпечую контакт із Генеральним штабом, його начальником, а також, у разі потреби, з Міністерством оборони.

Крім того, ми беремо участь у підготовці всіх матеріалів, які надходять до президента і стосуються Збройних сил Чеської Республіки.

Тож спектр діяльності вельми широкий.

Військова канцелярія президента ЧР у чеській системі забезпечує підтримку президента як верховного головнокомандувача збройних сил. Хоча ця роль, на відміну від України, є радше формальною, вона все ж важлива, оскільки президент Петр Павел у минулому був командувачем чеських сил спеціальних операцій, начальником Генерального штабу та першим чехом, який обіймав посаду голови Військового комітету НАТО. Тому він має високий авторитет не лише в Чеській Республіці, а й на міжнародному рівні.

- Біля головного входу до Празького граду, де розташована і ваша канцелярія, вже чотири з половиною роки майорять чеський та український державні прапори, тоді як деякі установи їх останніми місяцями прибрали… Чиє це було рішення – пана президента чи вашої канцелярії?

- Цей прапор майорить тут практично весь час від початку вторгнення. Звичайно, за відома президента.

Це сталося практично автоматично. Чеська Республіка від самого початку підтримувала Україну, і це є вираженням позиції та підтвердженням цієї підтримки.

- Ви досить часто спілкуєтеся з паном президентом. Він часто згадує Україну?

- Дуже часто. Він є великим прихильником України і після вторгнення у 2022 році особисто відвідав вашу країну кілька разів. Я не сумніваюся, що відвідає ще.

Він послідовно наголошує на необхідності підтримки України, тому що, як він каже, Україна бореться і за нас. За нашу свободу.

- Чи була б Чеська Республіка здатна захищати себе, захищати свою свободу сьогодні, якби щось сталося?

- Я переконаний, що так.

Мене приємно здивувала громадянська, ніким не нав’язана хвиля підтримки України від самого початку війни, коли чехи допомагали людям, які приїхали з України, добровільно долучалися до різноманітних акцій. Підтримують не лише великі проєкти, а й будь-які менші громадські ініціативи, наприклад забіг на підтримку України або інші, під час яких люди збирають кошти на придбання машин швидкої допомоги тощо.

Я вірю, що якби напали на Чеську Республіку, її громадяни згуртувалися б так само, як громадяни України. Україна показала, що Давид може перемогти Голіафа, а головним інструментом є воля до свободи.

Ольга Танасійчук, Прага

Фото: Ольга Танасійчук, НАТО, Військова канцелярія президента Чеської Республіки