ЄС і Китай: ювілейний саміт на тлі економічних суперечок і розбіжностей щодо війни РФ
Незадовго до саміту 24 липня в Пекіні міністр закордонних справ Китаю Ван Ї висловився про небажання бачити поразку Росії у війні, а напередодні саміту ЄС ввели санкції проти китайських банків за співпрацю з Росією. Зустріч закінчилась однією спільною заявою про боротьбу зі зміною клімату. А головні суперечливі моменти – щодо дисбалансу в економіці та позиції Китаю щодо російської війни проти України, хоч і обговорювались, обмежилися ввічливими реверансами обох сторін. Проривів не сталося – утім важливі сигнали все-таки пролунали.
ЯК І ЧОМУ ЗМІНИЛИ ПРОТОКОЛ САМІТУ
Цьогорічний ювілейний 25-й саміт Європейський Союз – Китай, присвячений 50-й річниці встановлення дипломатичних відносин між Брюсселем та Пекіном (саміти проводяться раз на два роки), став чи не найслабшим за очікуваними результатами.
В умовах сучасного Китаю для врегулювання ключових розбіжностей потрібне добро його верховного лідера, голови КНР Сі Цзіньпіна. Тож від початку підготовки цьогорічної зустрічі ще наприкінці минулого року, яка мала за черговістю проходити в Брюсселі, в ЄС поставили за мету домогтися зустрічі лідерів блоку з очільником Китаю.
Спочатку були сподівання, що китайська сторона, так само як і європейці, сприймає сакральність дати, 50 років, і Сі, попри те, що він не вважає за обов’язкове їздити на саміти до ЄС і надсилає туди зазвичай главу уряду, усе ж відвідає Брюссель. Однак такі очікування швидко розвіяли з Пекіна, поінформувавши в середині березня про відсутність у робочому графіку голови КНР на цей рік поїздки до Європи.
Тоді європейці запропонували варіант державного візиту Сі до Бельгії на запрошення короля Філіпа І. Та в Піднебесній і цей варіант зустріли прохолодно.
Тож у Брюсселі вирішили відійти від протокольного правила і погодитися на проведення саміту вдруге поспіль у Пекіні, а також скоротити його із традиційних двох днів до одного. Цей формат гарантував зустріч лідерів Євросоюзу з головою КНР та відверте обговорення із ним проблемних питань, кількість яких аж ніяк не зменшується.
Таким чином сторони домовилися провести зустріч лідерів у Пекіні 24 липня. Китайська сторона традиційно тримала інтригу і навіть за тиждень нічого не казала про заплановані заходи за участі лідерів, і лише за три дні МЗС КНР випустив анонс саміту.
При цьому, сторони розійшлися в трактуванні заходів, включених до зустрічі лідерів. Так, європейці наполягали на тому, що переговори із Сі Цзіньпіном вранці 24 липня уже були початком саміту, а зустріч із прем'єром Держради Китаю Лі Цяном у другій половині дня – його продовженням. Натомість китайська сторона вважає першу зустріч окремою аудієнцією у голови КНР, а власне самітом називалися перемовини президентки Єврокомісії із прем’єром Держради.
САМІТ ТА САНКЦІЇ
Якщо говорити про практичні результати особливого ювілейного саміту, то вони більш ніж скромні, їх усього два: спільна заява лідерів щодо вирішення проблеми зміни клімату та створення механізму оперативного реагування на перешкоди для експорту рідкісноземельних елементів і магнітів із них до Євросоюзу.
Ключовим результатом зустрічей лідери ЄС назвали саму можливість обговорити безпосередньо з очільниками Китаю найпроблемніші питання двосторонніх відносин, а також перспективні сфери, де ЄС і КНР співпрацюють і можуть досягати результату. «Ми залишаємося відданими відвертому, шанобливому та відкритому діалогу з Китаєм і сьогоднішній саміт саме це й забезпечив. Це була цінна можливість працювати над досягненням конкретного прогресу в ключових сферах наших двосторонніх відносин», – сказав із цього приводу на брифінгу президент Євроради Антоніу Кошта.
Президентка Єврокомісії, своєю чергою, додала, що відносини між ЄС і Китаєм є такими ж важливими, як і складними, і саміт дозволив обом сторонам почути та краще зрозуміти одне одного. «Ми дуже відверто та відкрито висловили наші занепокоєння, дуже чітко, дуже прямо, з усіх торговельних, інвестиційних та геополітичних питань, які ми згадували. І ми частково визначили рішення», – зазначила Урсула фон дер Ляєн.
Справді, чого більше можна очікувати від зустрічі, що проходила на тлі посилення непорозумінь між Брюсселем і Пекіном через торгівлю, економіку та фактичну підтримку Китаєм Росії?
Лише за кілька днів до саміту Європейський Союз затвердив черговий, 18-й пакет санкцій проти Росії, в якому наклав обмеження на чотири китайські компанії та два невеликі банки Suifenhe Rural Commercial й Heihe Rural Commercial, які пов′язані із проведенням криптотрансакцій з РФ. На це Пекін відреагував жорстким протестом і обіцянкою вжити заходів у відповідь. А за день до зустрічі, 23 липня, за даними видання Reuters стало відомо, що китайські компанії постачають до Росії двигуни для бойових дронів в обхід санкцій під виглядом «охолоджувальних приладів». І це при тому, що відносини між сторонами вже були зіпсовані, коли Єврокомісія у жовтні 2024-го запровадила підвищені мита на китайські електромобілі та ініціювала за останній рік 25 антидемпінгових розслідувань проти імпортованих із КНР сонячних панелей, медобладнання та інших товарів. На це Пекін відповів аналогічними діями – розслідуваннями і митами проти європейського бренді й коньяку та аграрної продукції.
ЕКОНОМІКА, АГРЕСІЯ, КЛІМАТ
На цьому тлі європейська сторона у ході переговорів із Сі Цзіньпіном та Лі Цяном зосередилася на трьох пріоритетах: двостороннє торгово-економічне співробітництво, триваюча агресія РФ проти України та співпраця у вирішенні глобальних проблем. Як видно, перші два блоки питань стосувалися розбіжностей, а третій – співпраці між Брюсселем і Пекіном, аби залишити сприятливе кінцеве враження від зустрічі.
Так, лідери ЄС відзначили зростання товарообігу між сторонами, який минулого року сягнув $785,8 мільярда (Євросоюз другий за величиною торговий партнер Китаю), але вказали на масштабний дефіцит, який у тому ж 2024-му перевищив 300 млрд євро. Головною причиною такої ситуації, на переконання Єврокомісії, є бар’єри для доступу європейських компаній на ринок Китаю, у першу чергу, їх участі в тендерах на державні закупівлі.
У 2022 році, аби підтримати своїх виробників, уряд КНР вніс зміни до правил бюджетних тендерів, якими китайські учасники отримали привілейовані умови, а іноземні фактично були виключені з процесу. Під час останніх переговорів китайські очільники погодились опрацювати рішення для усунення згаданих перешкод та більшого відкриття європейським виробникам доступу до ринку КНР.
У цьому ж контексті обговорювалася проблема надлишкових потужностей (перевиробництва) в усіх ключових секторах економіки Китаю, таких як сталь, сонячні панелі, електромобілі, акумулятори тощо, аби китайська продукція, обсяги випуску якої в рази перевищують потреби внутрішнього попиту, не створювала надмірного тиску на ринку ЄС і не змушувала Єврокомісію вдаватися до заходів обмеження імпорту з КНР.
І третій важливий напрям – експорт рідкісноземельних елементів (РЗЕ) із Китаю до ЄС. Піднебесна володіє майже 70% запасів РЗЕ на планеті і виробляє близько 90% їх світового обсягу. Оскільки в такому виробництві застосовується велика кількість отруйних кислот і воно дуже шкідливе для здоров’я людей та навколишнього середовища (за оцінками фахівців, райони провінції Внутрішня Монголія, де зосереджено більшість підприємств із виробництва РЗЕ в Китаї, залишатимуться отруйною пустелею десятки років), західні компанії, зокрема і європейські, віддають перевагу їх купівлі у КНР.
У квітні після запровадження адміністрацією президента Трампа високих мит на китайський імпорт до США і введення урядом КНР експортного контролю на РЗЕ постраждали і європейські виробники, поставки яким критичної продукції також зупинилися. Пізніше постачання поновилось, але завданням Єврокомісії стало досягти з Пекіном твердих домовленостей, які б гарантували безперебійність поставок РЗЕ, незалежно від зовнішніх обставин. Про це зокрема Брюссель і Пекін домовилися на саміті.
Як розповіла очільниця Єврокомісії, сторони вирішили створити механізм оперативного врегулювання перешкод для експорту РЗЕ та магнітів із них до Євросоюзу. За словами фон дер Ляєн, будь-яка європейська компанія, що зіткнулась із затримками поставок із Китаю, відтепер зможе звернутися до ЄК з проханням посприяти відновленню постачань, після чого ЄК комунікуватиме з урядом КНР і питання має бути врегульоване у стислі терміни.
Серед напрямів і сфер у глобальних питаннях, за якими Китай і ЄС співпрацюють та в яких потенціал співробітництва між ними зберігається, досягнуто домовленості про продовження реалізації положень Паризької кліматичної угоди від 2015 року про зобов’язання країн зменшити викиди в атмосферу вуглекислого газу. Сторони опублікували «Спільну заяву лідерів Китаю та ЄС щодо вирішення проблеми зміни клімату», що стала єдиним спільним документом за підсумками цьогорічного саміту.
Під час переговорів також обговорювалися координація зусиль Брюсселя і Пекіна з реформування СОТ, управління штучним інтелектом та удосконалення глобальної системи охорони здоров’я для запобігання масштабним пандеміям на кшталт COVID-19. Проте ці питання не знайшли відображення в підсумкових документах.
ВІЙНА ПРОТИ УКРАЇНИ ТА МАЙБУТНЄ ВІДНОСИН ЄС І КИТАЮ
Повномасштабній російській війні проти України, що триває вже 4-й рік, та фактичній підтримці Китаєм російського ВПК у ході переговорів було приділено не менше уваги, ніж торгівлі й економіці.
Очільники Євроради і Єврокомісії знову закликали Китай скористатися своїм впливом на Росію та переконати країну-агресорку зупинити війну, а також на режим у Пхеньяні з вимогою не втручатись у події в Європі та припинити підтримку Москви. «Як дві найбільші світові потуги, ЄС і Китай несуть спільну відповідальність за дотримання міжнародних норм і правил та поваги до інституцій, і саме тому ми порушуємо критичне питання підтримки Китаєм агресивної війни Росії проти України», – сказала на брифінгу за результатами саміту фон дер Ляєн.
Вона розповіла, що на зустрічах із лідерами Китаю європейці знову висловили очікування, що Китай врахує занепокоєння ЄС, аби змусити Росію погодитись на припинення вогню, сісти за стіл переговорів, розпочати реальні мирні перемовини та покласти край кровопролиттю. «Те, як Китай продовжуватиме взаємодіяти з війною Путіна, буде визначальним фактором для наших подальших відносин», – підкреслила президентка Єврокомісії.
Як зазначив у свою чергу президент Євроради Антоніу Кошта, китайські очільники традиційно висловились за якнайшвидше припинення вогню, початок мирних переговорів та встановлення в Україні тривалого миру. Тобто, повторили загалом відомі декларативні заяви, якими в Пекіні уже більше двох років оперують, коли йдеться про війну в Україні. Заяви, ні до кого не звернені.
Водночас, ані Сі Цзіньпін, ані Лі Цян нічого не сказали про небажання бачити поразку Росії у війні, про що раніше в Брюсселі заявив глава китайського МЗС Ван Ї очільниці європейської дипломатії Каї Каллас. Принаймні ні Кошта, ні фон дер Ляєн не згадали про це, відповідаючи на пряме запитання журналістів. Вони лише зазначили, що голова КНР і прем’єр Держради погодилися із баченням європейцями щодо необхідності завершення війни на основі визначеної Статутом ООН поваги до суверенітету й територіальної цілісності країн, а також якнайшвидшого перемир’я і початку переговорів. Вочевидь, заява Ван Ї була спробою перевірити реакцію ЄС, а оскільки вона виявилася вкрай негативною, в Пекіні вирішили поки не акцентувати на цій тезі.
Проте в цьому немає зміни підходів китайської сторони, а лише повторення сформованої понад два роки тому тези, коли китайські можновладці дійшли висновку, що путінська Росія не припинить війни до повного знищення чи підкорення України, а українці нізащо не погодяться складати зброю і капітулювати, а продовжуватимуть опір за підтримки партнерів. І більшість країн Євросоюзу, вбачаючи в Росії смертельну загрозу, спільно допомагатимуть Україні боронитися.
Таке розуміння прийшло до Пекіна ще на початку літа 2023-го після травневої поїздки спецпосланця уряду КНР Лі Хуея до Києва, Брюсселя та Москви, після якої той розповів про нібито спільне, і Росії теж, бажання сторін припинити війну, але констатував провалля між підходами воюючих сторін. Відтоді в Пекіні постійно виступають із заявами про необхідність припинення бойових дій і стійкого миру в Україні, але з урахуванням надуманих у Кремлі «законних безпекових занепокоєнь країн», чим режим Путіна, серед іншого, виправдовує загарбницьке вторгнення в Україну.
Подібні формулювання вкладаються в рамки фактично «проросійського нейтралітету» Китаю і не перешкоджають уряду цієї країни захищати свої зв’язки з Москвою та «не помічати» масштабних поставок китайськими компаніями до Росії продукції подвійного призначення, що нібито перебуває під жорстким експортним контролем, але яку потім знаходять у російській зброї.
До речі, китайські медіа і офіційні прес-релізи про переговори взагалі не містять жодних згадок про обговорення лідерами країни з європейцями російської війни в Україні.
Однак враховуючи, що ні в Брюсселі, ні в Пекіні великих надій на ці зустрічі і не покладали, можна стверджувати про певний успіх. Щонайменше, тональність дискусій була конструктивною, не конфліктною. На тлі агресивної тарифної політики чинної адміністрації США, Європі потрібен Китай, як і Китаю потрібна Європа, й усвідомлення цього вселяє сподівання про їх можливість домовитися, перш за все, в питаннях торгівлі й економічної співпраці.
Натомість очікувати зміни чи корегування позиції Китаю щодо російської агресії не доводиться. Розв’язана путінською Росією війна вплинула на всі без винятку країни світу і прискорила поділ на конкуруючі табори демократичних держав, до якого входить і Україна, та автократичних країн і відвертих диктатур. Очолювана Росією «вісь зла», до якої також зараховують Північну Корею та Іран, сьогодні максимально мобілізована і зосереджена на продовженні війни проти цивілізованого світу, бо це і є сенс її існування.
Пекін тримається усе ж осторонь Москви, Пхеньяна і Тегерана та не передає Росії зброї, аби уникнути безпосереднього втягування у війну і зберегти важливі торгово-економічні зв’язки з західними країнами, ЄС у першу чергу. Потреба Китаю в співпраці з Євросоюзом дозволяє сподіватися на збереження його нинішньої позиції стосовно війни й надалі – утримання від збільшення підтримки Росії.
Тобто, Китай і надалі не постачатиме зброю режиму Путіна, а торгівлю з РФ тим, що може бути використано у виробництві зброї, вестиме приховано й обмежуватиме, якщо з’явиться загроза санкцій. Проте і Україна, і її партнери знають, що потрібно робити, а саме, нарощувати санкційний тиск на ті країни, які торгують із Росією, зокрема і Китай, та продовжувати завдавати країні-агресорці дошкульних втрат на полі бою і в глибині її території.
Володимир Сидоренко, Пекін
Перше фото: European Union
