Трамп 2.0: Путін двічі отримав чіткий сигнал, що треба завершувати війну
Минає четверта доба з моменту офіційного вступу Дональда Трампа на посаду президента США. Перші емоції від його інавгураційної промови, а також стартових рішень уже дещо стишились, а тому можна проаналізувати, що називається, на тверезу голову. Які попередні висновки напрошуються? Що зі сказаного/підписаного новим-старим господарем Білого дому викликає тривогу, а що навпаки, додає стриманого оптимізму? Чи проглядаються якісь схожості у поведінці/підходах/діях Трампа 2.0 і Трампа 1.0 (зразка 2017 року)?
Але найважливіше – це російсько-українська війна. Як відомо, Трамп не згадав про Україну в інавгураційній промові. Чи свідчить це про його байдужість? Аж ніяк!
По-перше, і це логічно, у своїй промові Трамп зосередився на питаннях, що стосуються безпосередньо Сполучених Штатів.
По-друге, серед іноземних держав він згадав лише Мексику, Панаму і Китай як держави, до яких у нової адміністрації є певні претензії, а також Ізраїль у контексті досягнутого напередодні перемир’я.
По-третє, під час спілкування з журналістами (після інавгурації) Трамп підтвердив, що припинення війни в Україні залишається для нього пріоритетом: «Ми спілкуємося із Зеленським. Він готовий до домовленостей про мир. А Путін... руйнує Росію».
По-четверте, на третю добу президентства Трамп написав у соцмережі Truth Social, що «не хоче нашкодити Росії», «любить російський народ і завжди мав дуже добрі стосунки з Путіним», але... Якщо Путін не припинить війну і не погодиться на швидке досягнення мирної угоди – в нього просто не буде «іншого вибору, окрім як накласти високі податки, тарифи і санкції на все, що РФ продає США та іншим країнам, яких це стосується».
Що це, коли не ультиматум?
«Значна частина рішень Трампа не буде виконана»
Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, в коментарі Укрінформу сказав так.
«Я, чесно кажучи, був дещо здивований тим, як дехто з українських експертів акцентував на тому, що, мовляв, Трамп не згадав у промові про Україну. А хіба мав? – каже політолог. – З іншого боку, Трамп тоді сказав як мінімум одну дуже важливу річ, яка безпосередньо стосується й нашої держави: США продаватимуть усьому світу свої енергоресурси. Висновок з цього простий: значить світ не купуватиме російські енергоресурси. Гадаю, це ключовий момент. І його подальші кроки й рішення, і заяви, зроблені після інавгурації свідчать про те, що він збирається бити Росію дуже сильно, навіть без прив'язки до російсько-української війни».
За словами Рейтеровича, Трампа Росія хвилює в першу чергу як країна, що забирає американські гроші.
«Росія забирає гроші, які США могли б отримати за свій скраплений газ, за свою нафту. І Трамп збирається з цим боротися, тому що РФ слабка, і в нього є для цього можливості. Тож наразі ми бачимо типового Трампа. Але тоді слід розуміти, що якась частина цих рішень не буде виконана», – вважає експерт.
Це стосується, наприклад, скасування громадянства за правом народження. Але це точно не стосується ініціатив зовнішньої політики нової адміністрації. Навіть попри те, що проти зазіхань на Гренландію виступає 61% американців.
«В питаннях зовнішньої політики у Трампа руки розв'язані. І видно, що він уже більш реалістично підходить до розуміння російсько-української війни, як цю проблему треба вирішувати», – стверджує політолог.
«У внутрішній політиці США починається консервативно-популістська контрреволюція»
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», закликає не поспішати з оцінками.
«Трамп налаштований на рішучі дії, перш за все у внутрішній політиці. І саме у внутрішній політиці, схоже, починається консервативно-популістська контрреволюція. Щодо зовнішньої політики у Трампа такої чіткої визначеності немає».
На питання, що з кроків Трампа викликає тривогу, а що обережний оптимізм, Фесенко відповів: «Тривоги будуть виникати у противників Трампа. І навпаки, оптимізм буде з’являтися у прихильників Трампа, яким подобається налаштованість Трампа на виконання передвиборних обіцянок. Для нас же поки що немає приводів ні для надмірних тривог, ні для стриманого оптимізму».
«Трамп здійснює «правий поворот» в американській політиці»
А таку думку висловив політтехнолог Олег Постернак:
«Трамп та його соратники воліли, щоб «права політика» в США мала успіх для перенесення її на країни Європи. Тому Маск і взявся атакувати лівоцентристських лідерів ФРН та Британії, а представниця правоконсервативних «Братів Італії» прем’єрка Італії Мелоні стала бажаним гостем у Вашингтоні. Що цікаво, та частина американців, яка не голосувала за Трампа, також може сподіватися на покращення свого життєвого рівня. Головне очікування від Трампа у більшості американців – матеріальне покращення, припинення нелегальної міграції, і відновлення зовнішньополітичної сили. І воно, до речі, розділяється і тими, хто підтримував демократів. Трамп сприймається як лідер, який здатний спробувати підійти до вирішення цих питань з більшим успіхом», – вважає експерт.
Тоді й зараз: схожість між Трампом 1.0 і Трампом 2.0 мінімальна
«Перемога Трампа у 2016 році була, здебільшого, неочікуваною як для республіканців, так і для самого Трампа. Його перше президентство було «пробою пера», навчанням на помилках та часом вимушених компромісів як із своїми соратниками, так і противниками. Друге «пришестя» відбувається вже в інших умовах», – каже Олег Постернак.
Зараз у Трампа повний контроль над обома палатами Конгресу США і Верховним Судом.
«Другий термін Трампа особливо не обтяжує його електоральною залежністю від виборців. Трамп зараз робить ставку лише на лояльних та підконтрольних чиновників, які не здатні йому суперечити (порівняно з першим президенством багато соратників Трампа намагались його стримувати). Так звані «народні марші» в день інаугурації виявились не надто масовими та швидко затухаючими. Все це робить з Трампа «щасливчика долі», здатного перевернути традиції американської політики», – зазначив політтехнолог.
Ігор Рейтерович вважає, що деяка схожість все ж є: «Ну, це ж типовий Трамп, який вважає себе найгеніальнішою людиною у світі, переконує, що до нього був повний розвал, що Америка зубожіла й занепала, і прийшовши до влади, він усіх врятує. Тобто месіанство Трампа нікуди не поділося, навіть посилилося. Оця його фраза «у мене стріляли, але Господь врятував мене, щоб я врятував Америку». Схоже, цей чоловік узагалі без комплексів. Але для нього це нормально. Тому він особливо не змінився в плані дій та заяв».
Проте одна ключова відмінність між Трампом 1.0 і Трампом 2.0 все ж є.
«Він сказав «мій спадок». Себто він розуміє, що це його останній термін. По-перше, так по Конституції, хоча Трамп вже жартував, що може, американці так мене полюблять, що не захочуть відпускати. Втім тут, скоріш за все, є розуміння віку. Трамп не хоче виглядати посміховиськом, яким, на його думку, став під фінал своєї каденції Джо Байден. Тож для нього це legasy (спадок) під час другого терміну гратиме набагато більшу роль, ніж за першого», – розповідає політолог.
Так, у 2017 році Трамп мислив категоріями двох термінів, а тепер – одного.
«І щоб після “одного” його вважали найкращим президентом в історії США. А для цього йому треба Нобелівська премія миру, багато інших речей, і він на це працюватиме. У Трампа 2.0 розв'язані руки, і він може себе більш агресивно поводити стосовно багатьох речей», – додав Рейтерович.
А це – Володимир Фесенко: «Розбіжності між Трампом 1.0 і Трампом 2.0 безумовно є. Трамп 1.0 переміг на виборах, не маючи ні власної команди, ні чіткої програми політичних дій. На Трампа 1.0 помітно впливали досвідчені представники республіканського істеблішменту, яких називали «дорослі в кімнаті», і які визначали більшість рішень, які ухвалювались Трампом. Зараз ситуація є прямо протилежною. Навколо нього є команда, яка почала формуватися ще до президентських виборів. Вона є неоднорідною, але все це люди, абсолютно лояльні Трампу, які готові виконувати його настанови. Й у Трампа є програма дій, як мінімум на перший етап президентства. Вона не є всеохоплючою і системною, але в багатьох питаннях він розуміє що треба робити, і не чекає порад або згоди з боку своїх радників і помічників».
Однак світогляд Трампа (консервативно-популістський) та його імпульсивний темперамент залишилися тими самими, що і раніше, констатує політолог.
Хвалить Зеленського, любить Росію, але погрожує Путіну напряму та через Китай: як розуміти заяви Трампа і що вони значать для України?
«Ще більш очевидним стало те, що не буде швидкого припинення війни в якісь конкретні терміни. Про це свідчать заяви самого Трампа, а також Марка Рубіо, нового держсекретаря США. Схоже, що Трамп почне переговори паралельно з Росією і з Україною. А далі може бути спроба розпочати мирні переговори вже на трьох (США, Росія, Україна), якщо, звісно Росія на таке погодиться», – коментує Володимир Фесенко.
У Трампа вже розуміють, що складнощі можуть виникнути саме з Росією.
«Тому і сам Трамп, і представники його команди вже натякають на можливість посилення тиску на Росію, – каже політолог. – З Китаєм Трамп, судячи по його заявах і розмові з Сі Цзіньпинем, готовий до конструктивного діалогу, зокрема і з питань війни між Росією і Україною. Але, знову ж таки, немає жодної конкретики».
Китай теж демонструє готовність до діалогу з Трампом, проте, вказує Фесенко, одночасно показує і продовження стратегічної співпраці з Росією: «Це попередження Трампу, що в разі загострення відносин між США і КНР Пекін буде діяти спільно з Москвою. І поки схоже, що у Трампа немає готових рецептів, що робити по відношенню до Росії і Китаю, є лише окремі суперечливі ідеї».
Більш оптимістично висловився з цього приводу Ігор Рейтерович: «Почну із заяви Трампа, в якій він назвав Китай сильним. Трамп фактично сказав: «Сі, ми з тобою два великі лідери. Ми, США, дуже сильні, і ви, Китай, сильні. Але свою силу, щоб завершити російсько-українську війну, протягом трьох років ви не застосовували, а могли б. Тож нумо завершувати». Це ж очевидний натяк».
Політолог каже, що таким чином Трамп передає Сі дуже важливий меседж, мовляв, ми це зробимо разом, і тоді складні відносини між нашими країнами (а вони справді складні) можуть бути не такими вже й складними.
«Трамп каже: «От допоможи мені й можеш собі спокійно “доїдати” Росію, а інші питання обговоримо. Крім, звісно, Арктики, – акцентує Рейтерович. – Арктика виноситься за дужки. Там буде своя бійка. В принципі, тут треба розуміти логіку глобальних держав, які можуть в одному напрямку співпрацювати, а в іншому – різати один одному горлянки. Для них це нормально».
«Мені здається, що Сі Цзіньпінь цей натяк Трампа почув. І розмова Сі Цзіньпіна з Путіним, як би там не казали росіяни, що це завчасно запланована розмова, – це продовження попередньої розмови Сі Цзіньпіна й Трампа. І Трамп сказав: «Я попросив Сі Цзіньпіна. Я йому сказав, що поспілкуйся з Путіним, ти ж маєш можливість змусити його сісти за стіл перемовин». І Сі з Путіним поспілкувався, – каже політолог. – Що цікаво – представники Кремля потім повідомили, що під час розмови «лідери обговорювали» те-то і те-то, але без жодної згадки про російсько-українську війну. Але тут виходить китайська сторона і каже, що під час розмови Сі Цзіньпін і Путін «українську кризу» таки обговорювали. Такого раніше ніколи не було. Москва й Пекін завжди коментували результати однаково. Виходить, що китайці Путіна підставили, вони не захотіли грати в ці ігри, і вони передали Трампу, що Сі Цзіньпін виконав його прохання».
Чому Китай пішов на такий крок? А тому, за словами Рейтеровича, що Китай прекрасно розуміє, що Трамп став президентом, зокрема, на антикитайській економічній риториці. І Трамп дуже легко може відмовитися від значної частини своїх слів і своїх, скажімо, бажань, які стосувалися мит і багатьох інших речей. Для Китаю це вигідна історія, він може «вбити двох зайців» – і виступити посередником, маючи можливість впливати на Росію, і нормально вирішити якісь проблеми зі Сполученими Штатами.
«Тож не виключено, що Сі Цзіньпін починає включатися в цю гру. І це не протокольна була розмова з Путіним – ключове питання дійсно стосувалося України. Сі Цзіньпін або сказав «Вова, досить, давай вже думай як», або сказав «давай трохи ти ще пограєш в цю гру, спробуємо виторгувати щось, але все одно за стіл перемовин сідати доведеться. І гарних варіантів для Путіна немає», – вважає експерт.
А стосовно інших заяв Трампа про «Зеленський хоче миру» і «якщо Путін не піде на переговори, то США посилять санції проти РФ» – це, за словами експерта, стандартна практика під назвою «батіг і пряник».
«І ця практика діє як стосовно України, так і стосовно до Росії, – каже Ігор Рейтерович. – Трамп уже кілька щедрих натяків Кремлю зробив, зокрема про нечленство України в НАТО. І тепер Трамп хоче побачити «паси» вже зі сторони Путіна, а він їх не бачить, і тому включає стосовно РФ батіг».
А з приводу України...
«Тут з дуже обережним оптимізмом можемо глянути на заяву Рубіо, який сказав, що нова адміністрація США чудово розуміє, хто злочинець, а хто жертва, і хоче зробити так, щоб це був саме тривалий мир. А як це можна зробити? Тільки за умови сильної України. І тут важливо пригадати раніше сказане Трампом: «Путін би не напав, якби я був президентом. Путін напав тому, що Байден слабак». Екстраполюючи: «Байден був слабак і Україна була слабка. А от якби я був президентом, то був би сильним, і Україна була б сильною, і Путін не смів би напасти». Такою була логіка Трампа-кандитата, і я думаю, що ця логіка збереглася у Трампа-президента. Тож чекаємо на візит спецпредставника Келлога, який розкаже про бачення нової адміністрації щодо завершення війни», – резюмував політолог.
Мирослав Ліскович. Київ
