Удар у спину: угорсько-російський газовий контракт на фоні енергетичної ескалації Москви

Підписання Угорщиною нової газової угоди з Російською Федерацією виявилося вкрай неприємною несподіванкою для України.

Так, 27 вересня стало відомо, що Будапешт уклав із російським «Газпромом» довгостроковий контракт на постачання блакитного палива в обхід України. На фоні кризи, що насувається у зв’язку з ледве прихованими планами Кремля сповна використати «Північний потік-2» в якості гібридної енергетичної зброї проти української газотранспортної системи, – такий крок Угорщини виглядає, м’яко кажучи, підступно.

Слід відзначити, що вже не вперше за останні роки Угорщина створює певні проблеми для України на зовнішньополітичній арені. Як член Північноатлантичного альянсу, ця країна вдалася до блокування засідань комісії Україна-НАТО, вимагаючи в України змін у законодавстві з питань державної мови і нацменшин.

Втім обидві сторони продовжили діалог, а Київ до останнього моменту намагався знайти компромісне рішення, не зашкодивши при цьому власним національним інтересам.

Але у випадку з угодою про постачання російського газу – все інакше.

Міністерство закордонних справ України миттєво зреагувало на ситуацію, заявивши, що вважає рішення Будапешту «виключно політичним, економічно необґрунтованим рішенням, прийнятим на догоду Кремлю», додавши, що воно «не відповідає принципам Договору про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою від 6 грудня 1991 року».

Більше того, було підкреслено, що «угорсько-російська газова угода матиме суттєвий вплив на енергетичну безпеку України та Європи».

Жорстка заява України не залишилася без відповіді. Міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі Петер Сіярто розкритикував Україну за «недружню» заяву, яку він вважає спробою втручання у внутрішні справи Угорщини, що загрожує її «енергетичному суверенітету». Також він відкинув натяки щодо політичного підтексту контракту на постачання російського газу, заявивши, що «не можна опалювати будинки політичними заявами».

Українського посла було викликано до МЗС, а Київ відповів дзеркально, аби донести «принципову позицію: транспортування газу в обхід України підриває національну безпеку нашої держави та енергетичну безпеку Європи».

Але, насправді, очевидно, хто у даному випадку веде цю партію проти України, вклавши у руки Будапешта «енергетичний клинок» для несподіваного удару по Києву.

Російська Федерація потроху наближається до своєї стратегічної мети щодо скорочення і потенційно повної відмови від транзиту газу через Україну, позбавляючи її суттєвої долі валютних надходжень за транзитні послуги та розв’язуючи собі руки для подальшої агресії, у том числі так званих «газових війн», що можуть вийти на новий рівень, до якого Україна може виявитися не готовою.

Нова угода між угорським «MVM Group» та російським «Газпромом», розрахована на 15 років, передбачає щорічний обсяг поставок у розмірі 4,5 мільярда кубометрів газу – 3,5 мільярда через Сербію та 1 мільярд через Австрію.

Контракт підписано на фоні створеного Росією штучного дефіциту газу в ЄС та неабиякого стрибка цін на енергоносій напередодні зимового періоду. При цьому, «Газпром» показово відмовився від бронювання додаткових потужностей української ГТС на наступний період.

Готуючи угоду з угорською стороною, РФ безумовно врахувала залежність країни від російського газу, пропонуючи приємну ціну, перспективи отримання додаткового прибутку від перепродажу палива, а також вірогідні політичні дивіденди.

Стабільні поставки очікувано можуть допомогти діючому уряду Віктора Орбана отримати певні електоральні плюси напередодні виборів у парламент, що відбудуться навесні наступного року.

Загалом прем’єр-міністр Угорщини вже давно лобіює інтереси РФ у Європі, в тому числі енергетичні.

Попри застосований Європейським Союзом пакет санкцій проти РФ, Угорщина слідує шляхом подальшого зміцнення економічних та політичних зв’язків з Росією.

У 2015 році, після перемовин у Будапешті з президентом РФ Володимиром Путіним, Орбан уже заявляв, що не підтримуватиме плани ЄС з енергетичної інтеграції, адже Угорщина мала підписати гнучкіший газовий контракт із Росією.

Окрім поставок газу, Угорщина залишається залежною від Росії й у питаннях атомної енергетики, адже саме з «Росатомом» підписано договір щодо розширення атомної електростанції «Пакш», чотири блоки якої вже виробляють більше 40% електроенергії, що  споживається країною. При цьому угоду не зупинило й те, що територія, де мають бути розташовані нові реактори, знаходиться на активній лінії сейсмічного розлому. Як повідомляло федеральне агентство Австрії з питань довкілля, дану місцевість «слід вважати непридатною» для розміщення атомних потужностей.

Наразі ж новий газовий контракт ще більше посилить вплив Росії на Угорщину, що, у свою чергу, може спричинити глибоку політичну кризу в цій державі через загострення конфлікту між євроскептиками у владі та проєвропейською опозицією.

Натомість українська сторона вже заявила про готовність звернутися до Європейської комісії щодо надання оцінки відповідності нової угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики.

У цілому, ситуація на газовому ринку Європи може розвитися у чергову газову кризу з важкими економічними наслідками для усього Євросоюзу. Чи зможе ЄС уникнути повторення наслідків газового шантажу РФ 2009 року? Напередодні провідна дослідниця американського аналітичного центру «Атлантична рада» Агнія Грігас відзначила, що ЄС, на жаль, має коротку пам'ять, і поставила під сумнів наявність у Брюсселя «довгострокового мислення».

Незважаючи на те, що ЄС ухвалив власну енергетичну стратегію, «якось забулося, що «Північний потік-2» суперечить основоположним принципам» цього документу, заявила Грігас.

Водночас, проштовхуючи європейську сертифікацію Північного потоку-2, Росія безумовно продовжуватиме шантажувати Євросоюз, створюючи враження безальтернативності нової труби для стабільності поставок та всіляко компрометуючи українську газотранспортну систему.

Керівник «Нафтогазу України» Юрій Вітренко роз’яснив, що «Газпром» після запуску «Північного потоку-2» може перевести на новий трубопровід ті обсяги газу, що зараз транспортуються через Україну. «І тому газу більше не стане, просто зміниться маршрут», – зауважив Вітренко, підкреслюючи, що дефіциту газу в Європі можна уникнути, змусивши російського енергетичного гіганта дозволити європейським компаніям купувати паливо у точці передачі на російсько-українському кордоні, аби вони змогли надалі самостійно бронювати транзит через територію України.

Але «Газпром» відмовляється перенести точку передачі газу, затискаючи Європу ще сильніше в російські енергетичні лещата та поступово крокуючи до мети знищити українську газотранспортну систему – у тому числі завдяки підступним двостороннім угодам з деякими європейськими споживачами.

Євген Матюшенко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства