На Полтавщині влаштували віртуальну подорож фортецями середньовіччя
Про це повідомив Центр охорони та досліджень пам’яток археології на своїй сторінці у Facebook.
"Територія Полтавщини упродовж тисячоліть була прикордонням між землеробськими племенами лісостепу та кочівниками південних степів. І досить нечасто ці контакти були мирними. У добу середньовіччя до звичайних раніше претензій на майно, землю, людські ресурси додалися ще й релігійні протиріччя охристияненого заходу з язичницьким (чи пізніше – мусульманським) сходом”, – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що з черговим загостренням протистоянь у добу існування Київської Русі на берегах Сули починали виникати цілі комплекси оборонних споруд. Їхнім завданням було створити непереборні перешкоди кочівникам для проникнення углиб території Русі (пізніше – Переяславського князівства).
На зразок Великої китайської стіни, у Посуллі, від самого її гирла до широти Лубен, з кінця Х ст. зводилися суцільні оборонні лінії – так звані "Змійові вали". Їхню оборонну міць вінчали укріплені "гради", які виникали аж до ХІІ ст. включно. Вони стали фундаментом для створення цілої мережі міст.
Окремі з них, з огляду на реконструкції, могли мати висоту стін до 10 метрів, без урахування доволі потужних і глибоких ровів. Багато градів стратегічно облаштовували в місцях найкращих переправ через Сулу, щоб максимально ускладнити форсування річки загонам кочівників. Та все ж, як свідчать літописи, попри всю міць, їх досить часто захоплювали, спалювали, руйнували.
Як зазначили в Центрі охорони та досліджень пам’яток археології, аж до монгольської навали ці міста були осередками військової сили, місцевої культури, ремесла та торгівлі. Окремі з них (як-от Лукім’я, Лубни, Снітин, Лохвиця, Сенча) стали підґрунтям для виникнення великих сотенних і полкових центрів козацької доби.
Назви цих фортець середньовіччя донесли руські літописи. Археологи та історики витратили немало часу, щоб зіставити ці "імена" з конкретними пам’ятками (Горошин, Снепород, Лубно, Кснятин, Синець тощо).
