1 жовтня. Пам’ятні дати

1 жовтня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні в світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку.

1 жовтня, з ініціативи ООН, у світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку.

Як зазначають в ООН, у 2020 році виповнюється 75 років з дня заснування Організації Об'єднаних Націй і 30 років з дня встановлення Міжнародного дня людей похилого віку. Цього року пандемія COVID-19 спричинила потрясіння в усьому світі. З огляду на більш високі ризики, з якими стикаються люди похилого віку під час спалахів пандемій слід приділяти особливу увагу необхідним заходам щодо їх захисту.

Крім того, цей рік також був проголошений Роком медсестри та акушерки. Цьогорічний Міжнародний день людей похилого віку підкреслює роль медичних працівників в охороні здоров'я літніх людей. При цьому особлива увага приділяється медичним професіям пов’язаним з доглядом за людьми похилого віку, а також ролі жінок в цій справі.

За оцінками спеціалістів, нині в світі налічується майже 700 мільйонів людей старше 60 років. Передбачається, що до 2050 року число таких людей сягне двох мільярдів, що буде дорівнювати 20% світового населення. Все це свідчить про те, що особливим потребам і проблемам багатьох літніх людей необхідно приділяти особливу увагу. Разом з тим не менш важливою є і та обставина, що більшість чоловіків і жінок похилого віку можуть і надалі вносити важливий вклад у функціонування суспільства, якщо їм будуть гарантовані для цього відповідні умови.

Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і також відзначає сьогодні День людей похилого віку. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку».

Події дня:

1 жовтня 1899 року, у Львові було відкрито школу кадетів піхоти - перший військовий навчальний заклад на західноукраїнських землях, нині Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Згодом випускники львівської Школи кадетів піхоти, отримавши військову освіту, героїчно боролись за незалежну Українську державу в лавах Української Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки. Під час окупації Галичини Польщею, з 1921 року у Львові розташовувався польський корпус кадетів №1, переведений з Кракова. Після Другої світової війни, у 1947 році, із Харкова до Львова було передислоковане військово-політичне училище, яке розмістилося у теперішніх корпусах академії. З 1962 року училище отримало статус вищого навчального закладу. Після здобуття Україною незалежності, 8 жовтня 1993 року, Львівське вище військове училище було переформовано на вищий військовий навчальний заклад нового типу, інтегрованого із системою цивільної вищої освіти – з Національним університетом «Львівська політехніка». З 1998 року заклад отримав Бойовий Прапор та назву Військовий інститут Національного університету «Львівська політехніка». 18 листопада 2000 року Інституту присвоєно ім’я гетьмана Петра Сагайдачного, а 1 вересня 2009 року військовий навчальний заклад у Львові знову став самостійною структурою під назвою Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. 21 вересня 2015 року Академії надано статус національної.

1 жовтня 1946 року у Нюрнберзі оголосив свій історичний вирок Міжнародний воєнний трибунал, утворений чотирма союзними державами для суду над головними воєнними злочинцями Другої світової війни. Цей судовий орган, який розпочав діяльність 20 листопада 1945 року протягом майже десяти місяців розглядав обвинувачення, висунуті двадцяти чотирьом особам, які належали до вищого керівництва III Рейху. Нюрнберзький процес відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку сучасного міжнародного права та становленні міжнародного кримінального правосуддя, став першим в історії випадком засудження кримінальних діянь державного і світового масштабу - злочинного правлячого режиму, його каральних інститутів, вищих політичних і військових діячів. Згодом Генеральна Асамблея ООН затвердила (резолюціями від 11 грудня 1946 року і 27 листопада 1947 року) ті засадничі принципи, які були покладені в основу діяльності цього міжнародного судового органу. Протягом наступних років ООН ще неодноразово доводилось створювати тимчасові судові інституції задля міжнародного кримінального покарання керівників та вищих посадових осіб окремих держав, котрі скоїли діяння, так чи інакше подібні до тих, що ставились за провину керівникам нацистської Німеччини (зокрема, міжнародні трибунали для колишньої Югославії та для Руанди). У 2002 році в Гаазі (Нідерланди) почав діяти постійний Міжнародний кримінальний суд, створений також під егідою ООН.

Ювілеї дня:

162 роки від дня народження Адріана Кащенка (1858-1921), українського письменника. Майже все своє життя працював головним контролером Катеринославської залізниці. Організував у Катеринославі (тепер Дніпро) «Видавництво А. Кащенка», де видавав багато своїх творів. Автор численних оповідань і повістей, у тому числі й історичних («Запорозька слава», «На руїнах Січі», «Під Корсунем»). Виступав з популярно-пізнавальними історичними творами, історико-краєзнавчими нарисами, історичними портретами національних героїв України. Основна його праця – «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» свого часу було справжнім бестселером. До 1933 року твори Адріана Кащенка ще друкувались, але потім упродовж багатьох років замовчувались. Старший брат письменника – Микола Феофанович Кащенко був відомим українським біологом, одним із перших українських академіків, засновником і директором Київського ботанічного саду.

123 роки від дня народження Валер’яна Поліщука (1897-1937), українського письменника, літературного критика. Автор збірок поезій «Книга повстань», «Радіо в житах», «Жмуток червоного» та ін. Наприкінці 1934 року був заарештований разом із такими літераторами, як Микола Любченко, Микола Куліш, Григорій Епік, Валер’ян Підмогильний, Василь Вражливий, Євген Плужник, Володимир Штангей та ін., котрі були звинувачені в приналежності до так званого Центру антирадянської боротьбистської організації. Загинув у сталінських таборах.

117 років тому народився Володимир Горовиць (1903-1989), вітчизняний піаніст-віртуоз, один із найяскравіших музикантів ХХ ст. Народився Києві. Закінчив Київську консерваторію. У 1925 році виїхав закордон. Критики досить часто порівнювали Горовіца з Ференцем Лістом. Блискуча техніка, бурхливий темперамент, яскрава емоційність та оригінальність трактування музичних творів робили його виконання неперевершеним.

Роковини смерті:

39 років з дня смерті Олександра Марітчака (1887–1981), українського політичного та державного діяча, ученого-правознавця. Закінчив Львівський університет, займався адвокатською практикою. В 1918-919 рр. – член Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР. На початку 20-х років був керівником канцелярії закордонного уряду Євгена Петрушевича у Відні та секретарем Західноукраїнського товариства Ліги націй. В 1923 році повернувся до Львова, викладав право у Львівському (таємному) українському університеті, в 1934-1941 – професор, завідувач кафедри міжнародного права Львівського університету. В 30-х роках виступав оборонцем під час політичних процесів, які влаштовувала польська окупаційна влада над членами Української військової організації та Організації українських націоналістів (суд над Данилишиним, Біласом та ін.) Після війни жив у Мюнхені, в 1949 році переїхав у США, брав активну участь у діяльності українських громадсько-політичних організацій в Америці.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-