13 вересня. Пам’ятні дати

13 вересня. Пам’ятні дати

1699
Ukrinform
Цього дня 1648 року українські війська під проводом Богдана Хмельницького здобули тріумфальну перемогу над польською шляхтою у триденній битві під Пилявцями.

Пилявці стали черговою перемогою українського війська після битви під Жовтими Водами і Корсунською битвою (обидві відбулися в травні 1648 року). Після них Річ Посполита була якщо й не розгромлена, то суттєво знесилена – військова еліта майже знищена, дехто був взятий у полон (зокрема, обидва гетьмани). Національно-визвольний рух мов полум’я охопив всю Україну. Поляки запропонували Хмельницькому переговори, але вони ні до чого не призвели, кожен залишався при своєму. Тоді вирішили битися. Так як гетьмани були в неволі, то польське військо очолили старий князь Заславський, молодий Конецпольський та учений Остророг. Хмельницький одразу ж коротко, але влучно їх схарактеризував: «один перина, другий дитина, третій латина». Спочатку поляки досить сильно вдарили по передовим козацьким позиціям під Констянтиновом (нині Старокостянтинів), але невдовзі змушені були відступити, натомість повстанці здобули укріплені замки Межибіж і Бар. Головна ж битва відбулася під Пилявцями (тепер село Пилява Старосинявського району, Хмельницької області), на берегах річки Ікви. Польський обоз був надзвичайно великий і пишний – шляхта йшла на війну як на свято, з усяким непотрібним скарбом. До того ж у таборі не було ладу – гонорові шляхтичі не надто слухали трьох своїх воєначальників. Битва розпочалась 11 вересня і спочатку поляки начебто почали перемагати, але досить скоро 30-тисячне українське козацько-селянське військо за допомогою 4-тисячного загону кримських татар розгромило поляків. Особливо відзначилися загони під керівництвом Максима Кривоноса та Івана Чорноти. У польських лавах почалася паніка. Першими кинулися тікати польські полководці. За ними пішла кіннота і ціле військо. Серед ночі, по страшному бездоріжжю (місця там болотисті) усі тікали, куди лише могли від козацької люті. Величезний польський табір з усім добром, а головне артилерією (майже 100 гармат), дісталися переможцям. Після цієї перемоги українці зібрали раду. Одні, більш помірковані (переважно полковники), хотіли зупинитися на досягнутому, інші, передусім голота, селянство, яке відчуло у воєнних походах смак перемоги і наживи, вимагало бити поляків і далі. Прагнули йти далі й союзники українців – татари. Хмельницький мав ухвалювати якесь прийнятне рішення. Рушили на Львів. Кривоніс захопив Високий Замок, але нищити величне місто Хмельницький не захотів. Як пише тогочасний історик – «пожалував найпершого міста на Руси». Налякані міщани відкупилися, заплативши більше півмільйона злотих, а козаки рушили далі. У Варшаві тим часом обрали короля. Ним став Ян Казимир, якого визнав і Хмельницький. Встановилося коротке перемир’я, яке закінчилося вже влітку наступного, 1649 року. Попереду були Зборов, Берестечко, переможна битва під Батогом… У жорстоких боях Україна під проводом Богдана Хмельницького виборювала власну державність.

Ювілеї дня:

95 років від дня народження Іми Сумак (1922-2008), перуанської співачки, актриси, володарки унікального голосу діапазоном у 5 октав. У 50-60 роках ХХ ст. своїм дивовижним голосом вона зачарувала весь світ. Молоду перуанську співачку відкрив відомий музикант Мозес Вівачо. Він привіз її до США, де одразу ж був підписаний контракт зі звукозаписуючою фірмою Capitol Rekords. Концерт Іми Сумак 12 серпня 1950 року в «Голлівуд Боул» став легендою. Перший диск Voice of Xtabay (де Сумак, крім усього іншого, співала й голосами птахів, яких чула у своєму селі) розійшовся шаленими накладами. Продюсери вже потирали руки від передчуття великих грошей, але у співачки разом з геніальним голосом та екзотичною, яскравою зовнішністю був надзвичайно важкий характер. Вона не хотіла коритися законам шоу-бізнесу, відмовлялася від послуг стилістів-візажистів, перукарів та від усього «зоряного шлейфа», пропонованого Голлівудом. На все у неї була лише одна відповідь: «Я Сумак, і сама знаю, що маю співати, що маю носити, і що говорити». Вона була абсолютно «некерована». Звичайно, це призводило до повсякчасних конфліктів. А голлівудський шоу-бізнес-конвеєр, як відомо, подібного не терпить. Звукозаписуючі фірми  перестали співробітничати з Сумак. Особливо ж, після її демонстративного реверансу «червоним». У 1961 році співачка здійснила 6-місячне турне по СРСР. Співала в 40 російських містах. Хрущов особисто розпорядився, аби співачці виплачували гонорар у твердій валюті. Провінційні російські будинки культури були заповнені вщерть, люди шаленіли від її «Гімну Сонцю». Але втрутився (як завжди недоречно) КДБ, співачка вчинила скандал, її випровадили з країни, платівки заборонили – на тому все й закінчилося. Нова хвиля інтересу до Іми Сумак виникла у 80-х, коли співачка, після тривалої перерви записала новий диск.

Цього дня 1944 року народилася Жаклін Біссет (1944), англо-американська кіноактриса. Зажила слави у 60-80-х роках ХХ ст., передусім, завдяки зйомкам у фільмах «Тупик» (1966) Романа Поланського і «Американська ніч» Франсуа Трюффо. Нашому пересічному глядачеві більш відома за кінострічками «Дика орхідея» (хоча зіграла там не головну роль) та «Наполеон і Жозефіна». Крім того, знімалась у фільмах «Булліт», «Аеропорт», «Клас», «Убивство у Східному експресі», «Церемонія», «Бездна» та ін. Останнім часом актриса була задіяна в телевізійних проектах, найпомітнішим з яких став серіал «Частини тіла» (американська 100-серійна телевізійна драма з елементами чорного гумору, де йдеться про будні двох молодих американських пластичних хірургів, власників приватної клініки). Жаклін Біссет вважали однією з найвродливіших і найсексуальніших кіноактрис другої половини ХХ ст. Ця репутація закріпилася за нею після того, як на екрани світу вийшов пригодницький фільм «Бездна», в якому 33-річна актриса брала участь у підводних зйомках, плаваючи в одній лише футболці. Фільм мав неабиякий фінансовий успіх, що дало підстави головному продюсеру картини сказати: «…ця бісова футболка зробила мене справжнім багатієм». Сама акторка цінує в партнерах по знімальному майданчику, передусім, розум, шарм і сексуальність. «Я ціную інтелект… Так, але коли він без сексапильності, то я починаю нудьгувати. Адже це так важливо – хімія між людьми…», – ділиться роздумами Біссет в одному з інтерв’ю. Кінозірка відома також своїми бурхливими любовними романами. Серед її коханців були російський балетний танцівник Олександр Годунов і французький красунчик Венсан Перес, молодший від Жаклін майже на двадцять років.

Роковини смерті:

425 років із дня смерті Мішеля Ейкема де Монтеня (1533–1592), французького філософа, письменника, громадського діяча, «батька» сучасної есеїстики. Одержав класичну домашню освіту, закінчив колеж у Бордо, вивчав юриспруденцію в Тулузькому університеті. В 1581-1584 рр. – мер міста Бордо. Був знайомий з Генріхом Наваррським. Помер у 59 років. Головний твір Монтеня – «Проби» (в ориг. – «Есе»), містить думки, спостереження, враження від прочитаного (особливо від античних авторів) та пережитого; тут порушено теми виховання і навчання, слави й гідності, смерті й багатства тощо.

145 років із дня смерті Людвіга Андреаса Фоєрбаха (1804–1872), німецького філософа. У своїй творчості пройшов шлях одного з послідовників Гегеля до найпалкіших його критиків, що пізніше вилилося в самобутню філософську концепцію матеріалістичного спрямування, яка отримала назву «антропологічний матеріалізм». Упродовж деякого часу обіймав посаду професора Ерлангенського університету, з якого був звільнений після розкриття його авторства анонімної атеїстичної праці «Думки про смерть та безсмертя» (1830). Основні праці: «До критики філософії Гегеля» (1839), «Сутність християнства» (1841), «Основні положення філософії майбутнього» (1843), «Сутність релігії» (1845), «Історія філософії Нового часу від Бекона Веруламського до Бенедикта Спінози» (1833) та ін.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-