На яхті з ветеранами

Замість сірих лікарняних палат – краєвиди Бакотської затоки. Замість буденної рутини – подорож на яхті під вітрилами. Таку екскурсію для ветеранів, які лікуються в Хотинському медзакладі, та родин військових і загиблих героїв влаштували благодійники в рамках проєкту «Мандротерапія». Помилувався краєвидами Бакотської затоки і кореспондент Укрінформу.

У ПЕРЕДЧУТТІ КРАЄВИДІВ

Вирушаємо із Чернівців рано. З нами до автобуса сідають ветерани, члени родин загиблих військових, є двоє дітей. Супроводжує екскурсовод із багаторічним стажем Тетяна.

- Проїжджаємо сьогодні Дністровським районом до мальовничого села Дністрівка. Там вирушаємо в подорож яхтою Дністровським водосховищем. Ми будемо дивитися навколишні краєвиди, місця, де колись розташовувалося місто Бакота. Воно було столицею Пониззя. Побачимо Білу гору, залишки печерного Бакотського монастиря, який уперше згадується ще в середині XIV століття, – говорить наш екскурсовод.

Вона розповідає, що з XIV століття на ці землі прийшли литовці. Вони розгорнули укріплення в районі Бакоти. Містечко мало гарні торговельні зв’язки та стрімко розвивалося. Та в радянські часи почався занепад. Із 1960-х років почали ширитися плітки про будівництво майбутньої електростанції, люди вже тоді почали виїжджати. А в 1970-х мешканцям сказали, що необхідно переселятися. Тоді радянська влада змушувала місцевих жителів знищувати свої господарства, викорчовувати сади, рівняти свої подвір’я. Лише за цієї умови людям виділяли кошти і землю в іншому місці для будівництва житла. А саме містечко Бакота пізніше повністю опинилося затопленим водами Дністра.

Спочатку ми з групою їдемо до Хотина. Там у лікарні до нас приєднуються кілька військових із пораненнями. Один із них утратив ногу та пересувається на кріслі колісному. Це Павло зі 116 бригади ТрО. Хлопець родом із Полтавщини. Свій перший контракт підписав у 2024 році, коли йому виповнилося 19 років. А вже через рік отримав важке поранення на Сумщині.

- Це було у липні 2025-го. Ворог застосував авіабомби, від вибуху мене посікло осколками. Сам дістатися до евакуації не міг. Тому викликав по рації допомогу. Витягнули хлопці з суміжного підрозділу. Мені надали першу медичну допомогу. Та ногу, на жаль, врятувати не вдалося, – розповів військовий.

Зараз він у черзі на протезування, та перед цим ще потрібно пройти лікування й реабілітацію. Каже, що одразу погодився долучитися до подорожі, хоч і розумів, що може бути нелегко.

Із ним також їде військовий Микола з Вінниччини. Він пересувається на милицях. На одній нозі у чоловіка апарат Ілізарова, на іншій – численні шрами від осколків. Микола проходив службу в 110 окремій механізованій бригаді. Під час виконання завдань на Сумському напрямку позиції військових ворог обстріляв із мінометів. Це було 7 серпня 2025 року. Тоді Микола отримав важке поранення ніг.

Чоловік розповів, що має досвід служби в АТО. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, він повернувся із заробітків і знову долучився до ЗСУ. Перше поранення отримав під Авдіївкою, коли ворог атакував FPV-дроном. Тоді осколками посікло руки. Цього ж разу найбільше від осколків постраждали ноги – були розірвані м’язи, сухожилля, подроблені кістки ніг. Чоловіка чекає ще кілька операцій із нарощення кістки та м’язів на нозі.

ФАХІВЕЦЬ ІЗ СУПРОВОДУ СТАВ ДРУГОМ НА ВЕСІЛЛІ

Поранених ветеранів супроводжує фахівець Сергій Білий – місцевий юнак, який нещодавно здобув освіту соціального працівника. Коли завершував магістерську роботу, йому запропонували спробувати себе у ролі фахівця із супроводу ветеранів при Хотинській лікарні. Після проходження відбору Сергій почав працювати з ветеранами та вже півтора року їм допомагає. Переживав, що не вдалося залучити більше військових до поїздки.

- Нас мало бути більше, та двоє хлопців в останній момент відмовились. У них – важкі травми, і поки не наважилися вирушити в таку подорож. Можливо також є й деякий психологічний бар’єр, хоча якраз такі поїздки й сприяють його подоланню. Але впевнений, що після розповідей колег про цю подорож ветерани проявлятимуть більшу зацікавленість, – каже Сергій.

Він розповідає, що до нього звертаються військові з різних питань. Та найчастіше – щодо різних виплат і пільг. Тоді, каже, комунікує напряму із фахівцями у військових частинах.

- Зазвичай проблемні питання виникають тоді, коли говориш із людьми ніби різними мовами. Я їм наводжу конкретні пункти конкретних законів і нормативних актів, а вони керуються своїми внутрішніми положеннями і статутами. Та поки що більшість проблемних питань військових, які до мене звертаються, вдається вирішити без доведення до судових процесів, – пояснює співрозмовник.

Він пригадав справу одного військового із Хмельницького. У нього – ампутовані нога, рука і пальці на іншій нозі.

- Коли я зателефонував у його військову частину, то почув скарги на його конфліктність. Але я їм пояснював, що у людини множинні ампутації, він 5 днів під завалами пролежав. Думаю, у ті дні він попрощався із життям багато разів. Певно, можна зрозуміти, чому він такий конфліктний і психологічно не дуже стабільний. І так ми вийшли на людський фактор, порозумілися. У частині пояснили, що не вистачає деяких документів для виплат. Ми їх зібрали, відправили й врегулювали питання з виплатами, – розповідає Сергій Білий.

Додає, що цей військовий до мобілізації мав цивільний штраф, який фахівець із супроводу ветеранів допоміг оскаржити. І навіть після переведення пораненого військового в інший медичний заклад, він підтримував зв’язок із Сергієм, спілкувалися і в позаробочий час. А нещодавно уже звільнений зі служби 29-річний ветеран знову зателефонував своєму другові з Хотина і запросив його на важливу подію – чоловік вирішив одружитися. Білий зізнається, що таке запрошення стало для нього приємною несподіванкою. Каже, що подібні речі додають мотивації допомагати.

У ПЛАНАХ – КІЛЬКАДЕННІ РЕТРИТИ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ У ГОРАХ

Із Хотина уже повним складом їдемо у село Дністрівка Кельменецької громади. Там нас чекає капітан на яхті «Фея». Перші невеличкі труднощі відчувають хлопці з пораненнями ніг. Їм потрібно спуститися до яхти досить крутими сходами. Та в цьому, а також подальшому підйомі нагору, допомагають товариші. Зайнявши місця на яхті, вирушаємо з бухти. На відкритій частину затоки капітан розгортає вітрило. Хтось із хлопців помітив на палубі капітанську кепку, приміряють і фотографуються у ній. Є бінокль, яким кожен може скористатися.

На яхті ветерани проїхали 15 кілометрів уздовж річки над затопленою Бакотою. Коли пропливаємо найширшою ділянкою, помічаю на скелястому березі рух. То рибалки – з яхти вони розміром із мурашку. За словами капітана, місцями глибина Дністра у цьому районі сягає 35 метрів, а ширина – до 8 кілометрів.

Після повернення з прогулянки яхтою ми поїхали на гору Веприк у селі Комарів. Звідти відкриваються неймовірні краєвиди на Бакотську затоку. Кожен із присутніх намагається зробити якомога більше фото і відео побаченого. Більшість ветеранів тут побували вперше. Дехто висловлює бажання повернутися вже з сім’єю, після лікування і реабілітації.

Ветеран Микола родом із Запорізької області. Каже, що перше своє поранення отримав ще під час АТО, у 2014 році. Та коли почалося повномасштабне вторгнення, знову долучився до війська. На жаль, стара травма не дозволила довго нести службу, довелося звільнитися за станом здоров’я.

- Зізнаюся, я давно мріяв поїхати у Бакоту. Багато чув про цю місцевість. Сьогодні просто чудова поїздка, яка дала додатковий заряд від природи. Такі виїзди дуже потрібні нашим пораненим побратимам. Думаю, що якось іще приїду в ці краї. Але вже з наметом, з ночівлею, щоб краще і довше усе роздивитися, – поділився планами Микола.

Як розповів начальник управління інвестиційної політики та туризму Чернівецької ОВА Михайло Хмелевський, ідея організувати для хлопців таку прогулянку на яхті виникла ще минулого року.

- Так вийшло, що реалізували ми цю ідею у Міжнародний день Дністра. Були думки прокататися на катамаранах чи платформі, але зупинилися врешті на яхті з вітрилами. За відгуками наших ветеранів розумію, що їм така прогулянка сподобалася, – сказав посадовець.

Він розповів, що вже через тиждень запланували наступну подію для військових – заняття з іпотерапії. А далі, під час літнього сезону, будуть нові сходження на вершини гір. Зокрема у планах – підйом на Петрос, Піп Іван, Говерлу.

- Ми також хочемо цього року спробувати організувати 2-3-денні ретрити для військових та їхніх сімей. Особливо для тих, хто втратив свого захисника. Це буде десь у горах із ночівлею. Планується індивідуальна робота з психологами, майстер-класи тощо. А для ветеранів на гірському хребті спробуємо розбити справжній табір. Там хлопці зможуть проводити по 4-5 днів, готувати їжу на природі, організовувати побут, різні походи, – каже Хмелевський.

За його словами, в області все більше організацій проводять різноманітні заходи – і для більш рухливих ветеранів, і для тих, хто пересувається на кріслах колісних, також із психологічними травмами, і для родин загиблих, для їхніх дітей. Також збільшилася залученість ветеранів до реабілітації через участь у мистецьких заходах. Військових вчать малювати, театральному мистецтву тощо. В обласній адміністрації вважають, що подібними заходами потрібно заповнити час для реабілітації військових. Щоб після повернення із фронту вони відчували себе потрібними.

Віталій Олійник, Чернівці

Фото і відео автора