Беззахисні кургани: як на Миколаївщині не вберегли скіфську спадщину

У грудні 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області ухвалив рішення про закриття кримінального провадження щодо резонансної справи, яка стосувалася незаконного розриття екскаваторами унікального скіфського кургану з безцінними артефактами в селі Скобелевому. Причина – завершення строків давності.

Йшлося про групу «чорних археологів», яких у листопаді 2020 року упіймали на гарячому, коли вони за допомогою важкої будівельної техніки вели грабіжницькі розкопки кургану, що датується кінцем V – серединою IV століття до нашої ери і належить до Висунської групи царських скіфських поховань.

Ця історична пам’ятка висотою 12 і діаметром 90 метрів, на думку фахівців, має навіть більшу цінність, ніж «Товста Могила», де була знайдена знаменита скіфська золота пектораль.

Чому грабіжників не притягли до відповідальності, з’ясовувала кореспондентка Укрінформу.

ІСТОРІЯ ЗЛОЧИНУ БЕЗ ПОКАРАННЯ

У листопаді 2020 року громадськість Миколаївщини обурила діяльність «чорних археологів», які за допомогою важкої будівельної техніки почали розкопувати старовинний скіфський курган віком 2,5 тисяч років поблизу села Скобелевого тодішнього Казанківського району (нині це Володимирівська громада Баштанського району). Першими, хто забив на сполох, були активісти та учасники АТО. Вони виїхали на місце події й затримали зловмисників.

- Щойно стало відомо про варварські розкопки кургану, ми з колегами поїхали туди власним транспортом, затримали виконавців і техніку, викликали поліцію. Справа набула розголосу у ЗМІ. Правоохоронці провели низку обшуків, зокрема, і в Одесі, бо частина фігурантів справи саме звідти, і навіть у Києві. А от далі почались незрозумілі речі. Техніку не конфіскували, а затриманих через начебто якісь процесуальні помилки у веденні слідства відпустили під особисті зобов'язання, тож вони спокійно втекли за кордон. Потім почалося повномасштабне вторгнення й увага до цієї історії, об’єктивно, стихла, – згадує учасник подій, відомий історик, археолог, старший викладач Національного університету імені В. О. Сухомлинського, а нині військовослужбовець, капітан ЗСУ Олександр Смирнов.

Варто зазначити, що свого часу Укрінформ ретельно стежив за цією резонансною подією. 

Незаконні розкопки за допомогою бульдозера та екскаватора проводили працівники охоронної фірми ТОВ «Варта міста» з Одеської області. Поліція порушила кримінальне провадження за статтею 298, ч. 3 ККУ (навмисне незаконне знищення об’єктів культурної спадщини).

Своє слово сказало і Міністерство культури та інформаційної політики, яке вимагало притягнути до відповідальності осіб, винних у руйнуванні скіфського царського кургану.

«Це злочин! Відповідні листи з проханням терміново вжити заходів уже направлені від МКІП. Але особисто закликаю Нацполіцію контролювати ситуацію на місцях. Також – довести справу до суду щодо арешту техніки та виявлення осіб "чорних копачів", які розкрадають національну спадщину», – заявив тодішній очільник міністерства Олександр Ткаченко.

Та не так сталося, як гадалося. Попри те, що розслідування тривало, суд відмовив в арешті техніки, яка розкопувала курган, і повернув її власникам «на відповідальне зберігання».

Але все ж 13 вересня 2021 року Миколаївська обласна прокуратура спрямувала до суду обвинувальний акт стосовно трьох жителів міст Києва та Одеси, які за попередньою змовою організували та здійснили умисне незаконне знищення об’єктів культурної спадщини, самовільно зайнявши особливо цінні землі (ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 298 та ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України).

ПОХОВАННЯ СКІФСЬКОЇ ПРИНЦЕСИ І СЛІДИ ЦАРСЬКОЇ МОГИЛИ

Перш ніж продовжити розповідь про перипетії довкола кургану, слід нагадати про його значення для науки. Ще тоді Смирнов, оглянувши місце події, знайшов одне з поховань – ймовірно, скіфської принцеси, якого, до речі, не помітили «чорні копачі».

- Я спустився у котлован, де перед цим працювала важка техніка, і знайшов сліди того поховання. Воно датується IV сторіччям до нашої ери. Це підтверджують антропологічні матеріали і знайдені там унікальні артефакти: стародавнє люстерко та намистинки. Із цього приводу була велика наукова публікація в журналі «Археологічні відкриття України». Ці знахідки зроблені по «гарячих слідах», але більш ґрунтовне дослідження не проводили, – розповідає науковець.

Водночас він наголошує, що останки скіфської принцеси – далеко не головна цінність цього кургану: з високою часткою мовірності, тут є могила царя чи принца.

- Можна впевнено сказати, що похована біля села Скобелевого людина за своїм соціальним статусом була навіть вищою, аніж та, останки якої покоїлися в кургані «Товста могила», де під керівництвом корифея археологічної науки Бориса Мозолевского було знайдено знамениту скіфську пектораль, – стверджує Смирнов.

І додає, що скіфи в таких курганах, крім «першої особи», скажімо, царя, ховали ще його бойових коней (часто зі золотою збруєю), дружин, виночерпія та інших членів його супроводу.

- До речі, у «чорних археологів», які працювали на Скобелевському кургані, був дуже гарний прилад – георадар. І думаю, що вони свідомо шукали основне поховання – царське, – упевнений археолог.

Він також наголошує, що у 2020 році, коли ця ситуація набула широкого суспільного резонансу, правоохоронці обіцяли, що винних обов’язково покарають. Тогочасний керівник поліції області Сергій Шайхет заявляв, що бере цю справу під свій особистий контроль. І все ж до відповідальності нікого не притягнули.

- З того моменту, як стало відомо про закриття справи, я намагався з’ясувати ситуацію в офіційних інстанціях, але так і не зрозумів, чому в суді не довели вину «чорних археологів», маючи на руках таку кількість вагомих доказів, – обурюється науковець.

За його інформацією, за весь цей час так і не відбулося жодного судового засідання по суті справи. Процес свідомо затягували, хоча ця спроба пограбування археологічного об'єкта була однією з наймасштабніших за часів незалежності України. Затрачена велика кількість грошей, зусиль, але зрештою все спустили на гальмах.

Крім того, за ці п’ять років, поки йшло слідство і тривав розгляд справи в суді, ні Смирнова, ні інших фахівців жодного разу не запросили для проведення експертизи. Збиток, завданий історико-археологічним цінностям від руйнування скіфського кургану, фахівці попередньо оцінили у 151 млн грн, але підтвердити цю цифру мала б офіційна експертна установа.

«РІШЕННЯ ЗАКОННЕ, АПЕЛЯЦІЇ НЕМАЄ»

Для об’єктивного висвітлення ситуації Укрінформ звернувся за роз’ясненням до Управління культури, національностей та релігій Миколаївської ОВА, фахівці якого докладають чималих зусиль, щоб зберерегти археологічну спадщину регіону. Там відповіли, що не можуть оскаржувати рішення суду, оскільки ухвала винесена на підставі закінчення строків давності. Це норма закону, яка не залежить від волі органів влади.

Водночас зазначили, що «не можуть погодитися із суттю ухвали, адже вчинені дії спричинили реальну шкоду об’єкту культурної спадщини, зруйнували цілісність історичного надбання та завдали непоправних втрат суспільним інтересам у сфері збереження культурних цінностей». Управління наголошує на необхідності вдосконалення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, щоб уникати подібних ситуацій у майбутньому.

Крім того, там справедливо вказали на те, що встановлення та доведення вини конкретних осіб у кримінальному провадженні належить до компетенції правоохоронних органів. Тому ми попросили прокоментувати ситуацію Миколаївську обласну прокуратуру. Цитуємо відповідь, яку надіслала пресслужба відомства: «Під час судового розгляду обвинувачені подали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, враховуючи, що з моменту вчинення правопорушення минуло понад 5 років. Суд, дотримуючись вимог законодавства, задовольнив клопотання та закрив провадження. Рішення відповідає закону. Апеляції на нього немає, оскільки суд діяв у межах передбачених Кримінальним процесуальним кодексом процедур. Тривалість провадження пояснюється великою кількістю доказів, численними клопотаннями та відкладеннями розгляду за ініціативи сторони захисту. Всі ці фактори були незалежними від органів прокуратури і затягнули процес».

Що ж до нинішнього стану кургану під Скобелевим, то, за інформацією Управління культури ОВА, він огороджений парканом, біля якого встановлено інформаційну охоронну дошку. Попри це, пам’ятка потребує додаткових заходів охорони та відновлення.

Своєю чергою, Олександр Смирнов також зазначає, що під дією природних факторів курган руйнується, оскільки роботи для його консервації так і не були належно проведені.

- Як мінімум, треба закрити плівкою шар, що пошкодили «чорні копачі», і просіяти ґрунт, який вони вийняли. Але на це потрібні кошти. Були розмови про виділення 300 тис. грн з обласного бюджету для консерваційних робіт. Але ми цих грошей не дочекалися, – пригадує археолог.

І додає, що на ґрунтовне дослідження цього кургану потрібні до 10 млн грн і група висококласних фахівців. Адже такі роботи в Україні не практикувалися вже кілька десятиріч. Востаннє подібні розкопки проводив Борис Мозолевський ще на «Товстій Могилі».

ЯК ЗАХИСТИТИ АРХЕОЛОГІЧНУ СПАДЩИНУ

Миколаївщина є одним із найбагатших на археологічні пам’ятки регіонів України. Тут зосереджені кургани, поселення, залишки античних міст та фортифікацій, що відображають багатотисячолітню історію Північного Причорномор’я.

За даними того ж Управління культури, національностей та релігій ОВА, сьогодні на державному обліку в Миколаївській області – 2854 пам’ятки археології, крім того, під охороною перебувають 785 щойно виявлених археологічних об'єктів.

Частина з них у задовільному стані, але значна кількість курганів та поселень зазнає поступового руйнування як через природні процеси, так і внаслідок незаконних земляних робіт, самовільного будівництва, розорювання земель, вандалізму.

Певні об’єкти залишаються під загрозою втрати автентичності через нелегальних шукачів скарбів та старожитностей, які грабують археологічні пам'ятки, кургани заради власного прибутку.

Водночас представники органів охорони культурної спадщини вказують на необхідність вирішення низки питань, які, на їхню думку, не дають змоги ефективно моніторити стан археологічних пам’яток. Зокрема, йдеться про брак кадрів, недостатнє фінансування, що унеможливлює встановлення інформаційних знаків, огорож чи систем відеоспостереження, та про потребу в посиленні взаємодії між органами місцевого самоврядування, землекористувачами та правоохоронцями. Не зайвим буде і розширення просвітницької роботи серед населення.

Окремо вказують на низький рівень відповідальності за порушення законодавства, адже санкції часто є недостатньо суворими й не відповідають масштабам завданої шкоди, а судова практика демонструє м’якість покарань.

Не секрет, що з початку повномасштабної війни у правоохоронних органів, ОВА і громадськості інші пріоритети, тож для «чорних археологів» настав рай. Скажімо, нещодавно двоє чоловіків на замовлення землевласника бульдозером знищили стародавній курган на території Кривоозерської громади. Поліція проводить розслідування за ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України «Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин».

- Варто зазначити, що в цьому випадку правоохоронці вже викликали експертів із Заходу України. Запросили і нас, щоб вирахувати суму завданих державі збитків, – зауважує Смирнов.

ШКОДА ВІД «ЧОРНИХ КОПАЧІВ» БІЛЬША, НІЖ ВІД ЗАТОПЛЕННЯ

Ще однією особливо актуальною проблемою для південних районів Миколаївщини є пошкодження археологічних пам’яток та неможливість здійснювати їх моніторинг унаслідок обстрілів та бойових дій.

- Нещодавно мені випала нагода побувати в Національному історико-археологічному заповіднику «Ольвія», і те, що побачив, – вразило. За час війни на території Козирського городища, яке є частиною Ольвійської хори, з’явилося багато нових несанкціонованих розкопок. Ми зверталися до поліції, але отримали відповідь, що «це окопи військових». Хоча зроблені там фото однозначно свідчать про суто грабіжницьку діяльність, – стверджує Смирнов.

Він також звертає увагу на масштаб розкопок «чорних археологів» у прифронтових районах Північного Причорномор'я. За його словами, після підриву Каховської дамби була сформована спеціальна військово-цивільна група, яка вивчала наслідки підтоплення на об’єктах археології. Виявилося, що у правобережній частині нижньої течії Дніпра та на узбережжі Дніпро-Бузького лиману шкода об'єктам історичної спадщини, завдана несанкціонованими діями «копачів», навіть більша, ніж від затоплення.

- Поряд із багатьма археологічними об'єктами тепер розташовані позиції військових. Безумовно, оборона країни – пріоритет. Але не є таємницею і той факт, що «чорні копачі» домовляються з деякими військовослужбовцями і навіть долучають їх до цієї справи, щоб мати можливість користуватися металошукачами. Адже військовослужбовці – соціальний зріз нашого суспільства. Той, хто в мирний час захищав нашу історичну спадщину, робить це й тепер. А хто займався протилежними справами, теж від них не відмовився. Я сам військовослужбовець, тож знаю про такі випадки. Хоча є і приємні винятки, коли військові звертаються до нас, якщо натрапляють на якісь артефакти, – розповідає науковець.

Він додає, що один з таких випадків стався весною минулого року. Бійці 123 бригади ТрО під час будівництва фортифікаційних споруд натрапили на архаїчний могильник, що датується VI–V століттями до нової ери. У ньому було знайдено коринфський гідриск, який використовували в ритуалах, та іонійську посудину – ойнохою. Це давньогрецький глечик з однією ручкою та трьома носиками, який використовували для розливання вина під час симпосіїв – ритуалізованих бенкетів у Стародавній Греції. Усі артефакти разом із рештками кісток похованих людей передані до Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Що ж, прикро, що винні у спробі пограбування скіфського кургану, як і в багатьох інших випадках, не отримали справедливого покарання, і це спонукає шукачів скарбів до нових правопорушень. Та все ж під час великої війни в багатьох українців змінилися цінності, тож хочеться вірити, що, попри всі загрози, археологічна спадщина Миколаївщини дочекається своїх дослідників і з їхньою допомогою відкриє нам ще чимало таємниць, які приховує впродовж багатьох тисячоліть.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото Леоніда Смирнова та Олександра Васільчука
Відео Іллі Зелінського