“Неконституційний” Фонд гарантування вкладів. Таке можливо?

“Неконституційний” Фонд гарантування вкладів. Таке можливо?

Аналітика
Укрінформ
Окремі – «ліквідаційні» – повноваження ФГВФО можуть визнати неконституційними. Але ні – “банкопад”-2014 не скасовується. І грошей повертати не доведеться

Днями одним з найбільш резонансних повідомленнь стала новина, що Конституційний суд України раптом відновив справу про неконституційність закону про Фонд гарантування вкладів, яка знаходиться на його розгляді з 2015 року. Очікується, що 30 червня КСУ нарешті винесе свій вердикт. В НБУ та Фонді заявили про можливі його руйнівні наслідки для фінансової системи. Зокрема, про необхідність повернення 100 млрд грн, виплачених Фондом за ці роки вкладникам ліквідованих банків. Керівництво Фонду навіть звернулося до президента Зеленського з проханням зібрати РНБО з цього приводу.

Насправді ж, як розібрався Укрінформ, подібні тривоги дещо перебільшені. Хоча визнання неконституційними деяких повноважень Фонду (а не існування Фонду гарантування як такого!) дійсно дасть власникам ліквідованих банків певні юридичні підстави для подальшого оскарження державних рішень про ліквідацію їхніх установ. Але шанси виграти ці спори з державою настільки мізерні, що скористаються “лазівками”, можливо, одиниці – найбільш затяті. В усякому разі, про повернення коштів таким затятим ні з бюджету, ні тим більше з будь-чиїх приватних кишень мова взагалі не йде. Бо це таки зруйнує усе. Де-де, а в КСУ це розуміють.

У фінансового страху очі великі

Директорка-розпорядниця Фонду Світлана Рекрут у своєму листі, адресованому главі держави, стверджує, що «задоволення КСУ конституційного подання в повному обсязі миттєво виведе за межі правового поля весь інститут системи гарантування вкладів, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків», повідомляє НВ. Мовляв, «наслідки використання такого прецеденту в конституційному поданні матиме катастрофічний характер як окремо для діяльності Фонду, Кабінету міністрів, Національного банку та інших органів, так і для стабільності всієї фінансової системи України в цілому», – наголошується в листі.

Катерина Рожкова
Катерина Рожкова

Перша заступниця глави НБУ Катерина Рожкова теж стурбована. «Це рішення КС призведе фактично до того, що діяльність Фонду за весь час його існування буде визнана незаконною. А це значить, що всі внески, які виплачували комерційні банки за час існування Фонду, потрібно буде повернути банкам. А 2 млн вкладників, які отримали від фонду близько 100 млрд грн, змушені будуть повернути ці кошти до Фонду гарантування», – заявила Катерина Рожкова.

На її думку, це може привести до того, що всі рішення щодо ліквідації банків, створення перехідних банків, щодо продажу активів з балансів неплатоспроможних банків потрібно буде визнати незаконними і повернути їх до того стану, в якому вони були на момент передачі в Фонд гарантування.

Особливо важливо, що рішення КСУ може поставити під сумнів процедуру націоналізації ПриватБанку, в якій технічні функції були здійснені ФГВФО. А також рішення держрегуляторів з виведення майже 100 банків з ринку і їх ліквідації під час банківської реформи в 2014–2015 рр.

Що ж, вагомість цих заяв потребує детального аналізу. Спробуємо розібратися, що насправді відбувається і чим ситуація загрожує.

Хто ті люди, що побачили неконституційність?

Заради справедливості, зазирнемо в першоджерела. У відповідній ухвалі КСУ про відкриття конституційного провадження згадується, що свою позицію ВСУ мотивував тим, що Верховна Рада України, прийнявши у 2015 році зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI), принципово змінила підхід до системи гарантування вкладів фізичних осіб.

“Так, оспорюваними положеннями Закону частину функцій щодо нагляду та регулювання діяльності неплатоспроможних банків, а також повноваження стосовно здійснення ліквідації банків передано від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який наділяється "повноваженнями по суті регулювання банківської діяльності в Україні, тобто повноваженнями та функціями органу державної влади, яким за своєю суттю Фонд не є".

Крім того, на переконання суддів ВСУ, закріплені положеннями статті 52 згаданого закону черговість і порядок задоволення вимог до банку призводять до порушення рівності прав вкладників та можуть створити ситуацію, за якої фізична особа (вкладник) протиправно позбавляється права власності на вклад.

Цікаво, що приводом для звернення до КСУ стало надходження до Верховного Суду України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі № К/800/43574/14, позивачами в якій стали окремі вкладники банку «Таврика» (оголошено неплатоспроможним ще за Януковича, у 2012 році, розпочато ліквідацію в 2013 і завершено ліквідацію в 2018-му. – Авт.). Саме вони підняли питання неконституційності переходу повноважень по ліквідації банків від НБУ до Фонду гарантування. Ліквідація банку “Таврика” якраз втрапила у цей перехідний період. Вкладники вказали, що під час укладання депозитних договорів з банком вони не надавали прав Фонду розпоряджатися їхніми коштами та не укладали з ним будь-яких угод, за якими він міг бути кредитором на всю суму вкладів. І тому подальша ліквідація, яку здійснював Фонд, і відповідно, його дії по виплаті вкладів, порушили їхні конституційні майнові права.

Верховний суд з цими аргументами погодився…

Черга – не завжди рівноправ’я

Ростислав Кравець
Ростислав Кравець

У коментарі Укрінформу старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери», голова Української незалежної фундації правників Ростислав Кравець підтвердив правову позицію позивальників.

«Кілька років тому, коли приймалася нова редакція Закону про Фонд гарантування вкладів, Верховним судом було зафіксовано порушення в ньому гарантій прав вкладників банків та зменшення можливості отримання вкладниками своїх коштів в процесі ліквідації банків. Річ у тім, що в в новій редакції Закону про Фонд гарантування була змінена черговість отримання вкладів більше 200 тисяч грн. Такі вкладники могли розраховувати на повернення сум своїх депозитів у сьому чергу – лиш після того, як Фонд гарантування виплатить гарантовані суми та відшкодує свої витрати», – пояснив адвокат.

При чому для вкладників “200 тисяч+”, за його словами, були запроваджені механізми подачі відповідних заяв до ліквідаційних комісій банків. Тобто, люди втрачали автоматичне право на відшкодування, якщо суми їх вкладів складали більше гарантованих Фондом 200 тис. грн. «За новою редакцією Закону виходило, що кошти будуть виплачені лише тим, хто безпосередньо звернувся до комісії. А це абсолютно нелогічно з точки зору рівності прав і, на мій погляд, тут порушується конституційне право людини на приватну власність», – вважає Ростислав Кравець.

Він окремо зазначив, що така черговість “великих” вкладників (у черзі після Фонду) сприяла тому, що Фонд гарантування не мав особливих стимулів продавати активи збанкрутілих банків за максимальними цінами. «Йому було достатньо виконати обов’язкові умови для першочергових гарантованих виплат, а від інших вкладників він зазвичай «відбивався» аргументом про недостатність ліквідаційної маси. Цим фонд активно й користувався, проводячи ліквідаційні процедури з численними порушеннями та, не виключено, в корисливих цілях. Іноді активи банків розпродавали з дисконтом до 99%. Звісно, за цих обставин вкладники великих сум взагалі не могли розраховувати на повернення коштів», – каже адвокат.

Він переконаний, що принципи, закладені сьогодні в Закон про Фонд гарантування, є неправильними, бо Фонд при цьому не виконує повністю своє ролі – не захищає права УСІХ вкладників банків.

«Якщо неконституційність положень Закону про Фонд гарантування вкладів й буде визнано (а я в цьому більш ніж упевнений), то це не буде впливати на рішення, які вже були прийняті щодо ліквідованих банків. А от ефективність наступних ліквідаційних процедур і діяльність Фонду в цілому після перегляду законодавства, сподіваюся, підвищиться. І усі вкладники банків ще не ліквідованих банків отримають шанс повернути свої вклади, незалежно від їх розміру», – каже Ростислав Кравець.

Лазівки для Коломойського – можуть бути, але скоріше, ні

З точки зору права, до закону про ФГВФО дійсно є питання в частині статусу та повноважень Фонду. Значну частину їх дійсно можна розцінювати як владні та управлінські, що перетворює Фонд на орган державної влади, яким він насправді не є, бо не прописаний Конституцією в системі органів виконавчої влади. “В правничій спільноті останнім часом часто можна почути точку зору про те, що процедури банкрутства банків слід взагалі передати до судової площини», – зауважив Юліан Хорунжий член правління АПУ, старший партнер Ario Law Firm.

Юліан Хорунжий
Юліан Хорунжий

Через це, шанс визнання положень Закону про ФГВФО неконституційним усе ж існує. Тим більше, що подібні прецеденти вже є. Так само у 2019 році КСУ визнав неконституційною Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Наразі депутати мають час, щоб ухвалити новий, більш “правильний” закон про Комісію.

За словам Юліана Хорунжого, побоювання з приводу легітимності ухвалених Фондом гарантування вкладів рішень, у разі, якщо Закон буде визнаний повністю або частково неконституційним, здебільшого гіперболізовані.

Тому що у цій ситуації закон зворотьої сили немає. Так само не стануть автоматично незаконними рішення ФГВФО та НБУ, якими вони виводили з ринку неплатоспроможні банки у 2014-2018 р.р.

Щоправда, є одна хитра лазівка. Річ у тім, що рішення суду, які набрали законної сили можуть бути переглянуті за виключними обставинами, кажуть юристи. До таких обставин віднесено, у тому числі, й визнання неконституційним окремих положень закону, на підставі яких такі судові рішення були ухвалені.

“Для тих, кого особливо хвилює питання націоналізації ПриватБанку у цій історії, зазначу, що у разі ухвалення КСУ рішення про неконституційність Закону (або його часткову неконституційність), рішення, що виносились щодо Привату, справді можуть бути переглянуті судом у порядку такого виключного провадження”, – каже Юліан Хорунжий. Але це малоймовірно.

Оскільки в своїх рішеннях КСУ почав використовувати відкладальну умову визнання норм неконституційними – тобто відкладає терміни втрати їх чинності. Це робиться для того, щоб депутати мали час привести усе у відповідність до Конституції та щоб уникнути ситуації “повного безвладдя”. Інакше дійсно можна спровокувати правовий хаос. У випадку ФГВФО це як мінімум замороження процедур ліквідації банків, відшкодування коштів, можливого притягнення до відповідальності колишніх власників збанкрутілих фінустанов.

Припустимо, якщо КСУ вкаже, що окремі повноваження ФГВФО не можуть ним здійснюватись, то парламент матиме можливість протягом цього часу внести відповідні зміни до Закону про ФГВФО і виправити можливу помилку. Це в свою чергу ускладнить або й унеможливить перегляд винесених в процедурі банкрутства банків судових рішень в порядку виключного провадження, оскільки відповідне законодавче повноваження, яким керувався ФГВФО, не ставиться Судом під сумнів, а спірним є лише суб’єкт, який приймав відповідне рішення. А оскільки на момент його прийняття, ФГВФО мав відповідні права, тож і рішення не суперечить законодавству.

“Але я б на місці влади готувався до всіх можливих сценаріїв, наробляв відповідні стратегії та проєкти законодавчих актів”, – каже Юліан Хорунжий.

Якщо вже станцювали, то не можна не вклонитися

До слів правника варто прислухатися, адже за останні роки була проведена колосальна робота по розчищенню “авгієвих конюшень” банківської системи України. І втратити її результати – просто неприпустимо. Фонд гарантування нагадав, що з 95 банків, які були передані йому в управління з 2014 р., уже завершено ліквідацію 45 банків. У решті банків теж спливає термін ліквідації. Починаючи з 2014 року, Фонд виплатив майже 90 млрд грн гарантованих виплат 2 мільйонам вкладників.

Наталія Рудуха
Наталія Рудуха

За словами заступниці директора-розпорядника ФГВФО Наталії Рудухи, на сьогодні сума невиплачених гарантованих Фондом коштів складає близько 3 млрд грн. «Фондом постійно здійснюється резерв на виплату гарантованих сум та акумулюються такі кошти на рахунку Фонду. На сьогодні така сума складає близько 12 млрд грн, і вона може бути використана винятково на відшкодування гарантованих виплат», – наголосила Наталія Рудуха.

Для здійснення цих виплат у 2014-2017 рр. було запозичено 80 млрд грн у НБУ і Міністерства фінансів під 10-14%. До речі, питання платоспроможності Фонду, яким дехто зловтішається через те, що воно порушене у Меморандумі з МВФ, стосується боргових зобов’язань за цими запозиченнями, які Фонд має повернути у 2025-2031 рр., – на суму 113,8 млрд грн з урахуванням відсотків. 

Якщо хтось скаже, що все це було дарма, то подивіться, наскільки впевнено сьогодні вітчизняна банківська система почувається під час коронакризи. З початку введення карантину в Україні обсяг вкладів українців у банках, які є учасниками Фонду гарантування, виріс на 28,7 млрд грн, або на 5,7%. За даними Фонду, на 1 червня 2020 року загальна сума коштів на депозитах і поточних рахунках фізичних осіб становила 529,8 млрд грн.

“На початок червня Фондом акумульовано понад 12,5 млрд грн, зокрема, за рахунок сплати регулярних внесків банків-учасників Фонду. Систематичний аналіз стану банківської систему показує, що банківська система України здорова і зміцнена завдяки заходам, вжитим з 2014 р. Національним банком України і Фондом у межах компетенції. Тому наголошуємо: за жодних обставин неможлива ситуація, за якої Фонд не міг би здійснити гарантовані виплати вкладникам», – заявляють у Фонді.

Сподіваємось і ми, що нікому не спаде на думку зараз зруйнувати досягнуту такими «кров'ю і потом» фінансову стабільність.

Оксана Поліщук, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-