Науковці у Чорнобильському заповіднику вивчають стадо здичавілих корів

Науковці у Чорнобильському заповіднику вивчають стадо здичавілих корів

Фото
Укрінформ
У Чорнобильському заповіднику науковці спостерігають за стадом здичавілих корів. 

Як передає Укрінформ, про це повідомляє у Фейсбуці Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.

«Стадо здичавілих корів у Заповіднику з’явилось унаслідок смерті їх господарів – самопоселенців села Луб’янка. Це не перший випадок на цій території. Після аварії майже рік існувало стадо здичавілої худоби навколо колишнього села Чистогалівка. Пізніше його перегнали до експериментального господарства в село Нові Шепеличі. З 2017 року співробітники проводять регулярні спостереження за цим стадом. Цей неочікуваний випадок дав можливість, з одного боку, досліджувати процес здичавіння свійської тварини, а з іншого – їх вплив на локальні ділянки ландшафту річки Ілля», - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що науковці помоніторили та провели підрахунок чисельності стада. У всіх тварин стан – добрий. Сніжну і морозну погоду велика рогата худоба переживає успішно.

Стадо дикої худоби докорінно відрізняється від звичайної сільської череди: воно структуроване, має цілісність, діє завжди злагоджено, зазначають автори публікації. Стадо найбільш ретельно охороняє свою молодь. Телята, в свою чергу, вибирають найбільш безпечне місце в стаді між дорослим бугаєм і корівками. На фоні снігу, грізного і величезного бугая вони виглядають особливо колоритно. Попри все, молодняк рогатої худоби добре адаптований до холоду.

Колись тут проживав їх дикий предок – тур. Цей дикий бик був розповсюджений по всій лісовій та степовій зоні Євразії. Він не просто жив у цих природних екосистемах – він брав важливу участь у їх функціонуванні. Разом із тарпаном та зубром тур створював відкриті ландшафти шляхом активного впливу на ґрунт та рослинність. Ці тварини були необхідними фактором існування степу та мозаїчної структури лісів. За що їх називають «екосистемними інженерами».

Останній тур помер у 1627 році в Польщі. Три століття потому, завдяки дослідженням екологів, стала зрозуміла роль цих тварин у функціонуванні ландшафту. Тобто, щоб зберегти ландшафт – недостатньо його заповідати та зберегти у недоторканості рельєф, ґрунт і рослинність. Ландшафт перебуває у динамічній рівновазі, він працює завдяки «драйверам» важливих процесів. Для відкритих ландшафтів такими драйверами є великі рослиноїдні тварини або, на сленгу фахівців, «живі газонокосарки».

Читайте також: У ЮНЕСКО констатують погіршення ситуації з правами людини в окупованому Криму

У ХХ столітті розпочалися проєкти відновлення втрачених дикого тура та тарпана шляхом селекції домашньої худоби за «дикими» ознаками. Результатом проєктів стало створення туроподібної худоби та дикого коня. Процес відтворення ландшафту, куди введені «екосистемні інженери», отримав назву «ревайлдінг».

Фото: Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-