Забуті уроки історії нагадають про себе новими поразками

Три з половиною роки тому Росія, яка довго нарощувала свої військові м’язи, тримаючи в напрузі світ, розпочала повномасштабне вторгнення  в Україну. З прогнозами подальшого розвитку подій помилилися багато хто у світі, а особливо в Москві. Бо українці взялися за зброю. Ми здивували світ. Консолідацією суспільства, стійкістю та мужністю наших воїнів на фронті. 

Ми переживаємо страшні роки. Бойові дії на території України тривають уже більше, ніж під час Другої світової. Але в нас є історичний шанс відстояти свою державність і національну ідентичність.

Найбільша надія – на Сили оборони. Тож усі мають дбати про зміцнення нашого війська. Усі мають бути воїнами. Війну виграє народ! Хтось тримає фронт на передовій, хтось – у тилу! Ніхто за нас воювати не буде! Ніхто за нас не відбудує наші міста!

НАШ СУСІД – АГРЕСИВНА РОСІЯ. ТОМУ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЄКТ №1 –  ЗМІЦНЕННЯ ЗСУ  

Загроза в тому, що багато хто забуває глибокі слова: невивчені або забуті уроки нашої історії нагадають про себе новими поразками. Не забувайте – у Кремлі нагороджують орденами тих, хто вбиває українців та руйнує наші міста!

Нам потрібна монолітна єдність народу.  Залучення більше українців до захисту держави. Ця війна не може бути лише для тих, хто тривалий час на передовій, чи самовіддано займається волонтерством, чи виробляє зброю…

Нацією називають суспільство, де всі, наголошую, усі люди міцно, горою стоять за свою землю.

Треба називати речі своїми іменами – нині певна частина військовозобов’язаних вважають, що завдання із захисту держави має виконати хтось інший, а не вони.

Війна триває. У Кремлі впевнені, що в нас не вистачить солдатів, ми втомимось, виснажимось, зламаємось… Щоб вижити, мусимо продовжити боротьбу. Війську потрібні не лише донати, але й нові солдати.

Ми маємо пам’ятати не тільки про права, які гарантуються Конституцією України, але й згадати про обов’язки громадянина.

Усі не будуть штурмовиками, десантниками. Сьогодні у війську – сотні спеціальностей. Є реальна можливість служити на посаді, максимально наближеній за фахом до вашого професійного досвіду в цивільному житті. У підрозділах забезпечення теж багато потрібної роботи.

Важливо: медійникам, лідерам суспільних думок, акторам, спортсменам, учителям, керівникам підприємств – кожному на своєму місці, у своєму колективі, у своєму місті пояснювати, переконувати, показувати приклад – ми мусимо підсилити військо!

Коли наш сусід – агресивна Росія і ми хочемо вижити як нація, повинні максимально зміцнювати військо! Це має бути національний проєкт №1 на всі часи. Щоб вистояти зараз і в майбутньому. 

Варто пригадати уроки історії, коли й чому ми втрачали  державність.

Як Кремль винищував наш народ упродовж панування радянської влади в минулому сторіччі. І як Росія продовжує свою імперську політику зараз. Для Кремля кожен новий рік нашої Незалежності  – це болюче алергічне загострення.

Нам дуже небезпечно потрапити в полон ілюзій, що Росія вгамує свої імперські апетити. Кремль застосує всі інструменти. Росія активізує проведення інформаційних операцій, спрямованих на руйнування єдності суспільства, утворення  розколу між цивільними та військовими, послаблення влади, різних видів дестабілізації. У Кремлі є великі майстри сценаріїв для розбрату.

ВІЙНА – НЕ ПЕРЕШКОДА ДЛЯ РЕФОРМ, А, НАВПАКИ, ДАЄ ШАНС ДЛЯ ЗМІН

Наша армія довела свою міць і спроможність. Ми не можемо збавляти обертів.  Нам важливо активно продовжувати реформи. Тим, хто вважає, що війна – не найкращий час для реформ, відповім: іншого може й не бути. Час спонукає до активних змін. Війна вказує на слабкі місця, змушує реагувати на виклики, ухвалювати швидкі рішення й розвиватися. Ми продовжуємо трансформаційні процеси у військовому відомстві за широким фронтом. В управлінській системі, у сфері оборонного планування, військовій освіті, медицині, організації всебічного забезпечення війська.

Серед пріоритетів, зокрема – розвиток інноваційних технологій і технічне підсилення ЗСУ.

Наше завдання – максимально швидко пройти шлях реформ і досягти нових спроможностей, які дадуть змогу ефективніше реагувати на виклики.

ВИСНОВОК: МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАШОЇ СПРОМОЖНОСТІ ЗАХИЩАТИСЯ

Ми пишаємося нашими воїнами. Патріотичними, мужніми, талановитими людьми. Хто сміливо взяв на себе відповідальність за подальшу долю України, свого міста, родини. Ми пишаємось молодими українцями, які під час війни свідомо вступають у військові інститути, обираючи професію захисника України. Честь кожному, хто творить історію держави.

Росія ще має значну військову потугу. Її конвеєри зброї не зупиняються. Російських солдатів більше. Це факт. Але наші воїни мають бути сильнішими. Вмотивованими. Краще підготовленими. Зі сучасним озброєнням у руках. Такий солдат має набагато більше шансів перемогти на полі бою.

Нагадаю, три з половиною роки тому Росія мала значно потужнішу військову машину, значно більше різної зброї. І ми вистояли. Тому мусимо продовжувати боротьбу. Сильний той, хто не здається. Маємо оцінювати всі загрози з холодною головою. Не панікуймо, не опускаймо рук. Не допускаймо розбрату в суспільстві.

Ми не хотіли війни, але змушені захищатися. Один із головних уроків нашої боротьби за незалежність полягає в тому, що держава і народ мають майбутнє лише тоді, коли здатні себе захистити. Тому зміцнення нашого війська – це не просто завдання на час війни, а довгостроковий національний пріоритет.

Іван Гаврилюк, генерал-лейтенант, перший заступник міністра оборони України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства