Різдво в Європі: Подарунки від Крісткіндль, від Крампуса – різки

Різдво у Відні зокрема й Австрії загалом не має нічого спільного з американським Санта-Клаусом, який літає на оленячій упряжці, проникає в будинок через камін та залишає дітям подарунки. І це навіть не Вайнахтсман ("Різдвяний чоловік"), як у сусідній Німеччині. В Австрії подаруночки дітям на Різдво приносить Крісткінд (Christkind), або як його ще пестливо називають в країні "Крісткіндль" (Christkindl) – схоже на янгола-дитятко (більше схоже на дівчинку), зазвичай зображене зі світлим волоссячком та янгольськими крильцями, інколи також із німбом. Та й інших відмінностей вистачає.

Все-таки європейське Різдво – це такі давні традиції, що уявити страшно. У кожної країни – своє, зазвичай ще середньовічне, коріння. Але якщо про американське святкування маємо уявлення з фільмів, то про Європу й Австрію зокрема чули замало. Зараз спробуємо виправити цю несправедливість.

ХТО-ХТО ПОДАРУНОЧКИ ПРИНОСИТЬ?

Саме "Христовому дитятку" або "Дитятку Христа", як можна перекласти слово "Крісткіндль", і пишуть австрійські діти листи зі своїми бажаннями, зазвичай – за кілька тижнів перед Різдвом. Ці листи залишають потім на підвіконні, де "Крісткіндль" через кілька днів їх "забирає" непомітно для дітей. Хоча існує й традиційний спосіб відправки листа – на поштове відділення Христового дитятка. Воно знаходиться у м.Штейр, що у федеральній землі Верхня Австрія, і приймає численні листи для Крісткіндль вже понад 70 років. Якщо, хтось бажає скористатися послугою й отримати у відповідь лист від Крісткіндль, то поштова адреса така:

Postamt Christkindl
Christkindlweg 6
A-4411 Christkindl

Подарунки Крісткіндль дарує за спільною з нашим Дідом Морозом методикою: приходить, коли ніхто не бачить, залишає дарунки і зникає. У багатьох сім’ях увечері 24 грудня також відкривають вікно, щоб він міг влетіти до кімнати і покласти подарунки під різдвяне дерево. Знаком для дітей, що вже настав час заходити в кімнату, де знаходиться ялинка, часто служить звук дзвінка – який батьки вдають що "почули", або ж справді непомітно зроблений кимось із них.

Те, що саме Христове дитятко – а Крісткіндль не означає маленького Ісуса Христа, а є уособленням Святого Духа – приносить подарунки ввечері 24 грудня, вже міцно закріпилося в австрійському суспільстві. Хоча так не було завжди. 300 років тому різдвяні подарунки діткам в Австрії приносив Святий Миколай і відбувалося це 6 грудня – свято Святого Миколая тоді було важливішим католицького Різдва.

У той час католицька і протестантська традиції ще були дуже відокремлені одна від одної, й католики Австрії всіляко намагалися сторонитися протестантів та їх традицій. Зміни почалися після того, як імператор Йосиф II у 1781 році підписав так званий "патент про толерантність" – відтоді католицькі родини переймали все більше протестантських традицій. Це також стосувалися і того, що вручення подарунків на Різдво (Weihnachtsbescherung) відбувається 24 грудня, а не 6 грудня, і "приносить" ці подарунки Крісткіндль, а не якийсь Вайнахтсман.

Так що Крісткіндль в Австрії можна розглядати і як чинник, що посприяв єдності австрійського суспільства в час найголовнішого свята року. 

Хоча до багатьох католицьких сімей в Австрії в ніч на 6 грудня продовжує заходити і Святий Миколай. Зображений як літній католицький єпископ у червоному пальто та з великою білою бородою, він приносить хорошим діткам солодощі та подарунки, полюбляючи їх класти у чобітки та шкарпетктки. При цьому, приходить він не сам, а у супроводі Крампуса (Krampus) – справжнього жаху кожної дитини. І справа тут не лише у вигляді останнього – як волохатого та рогатого чорта-демона, але й у його місії: Крампус приносить різки неслухняним дітям, а інколи може їх і взагалі покласти у мішок та забрати з собою.

З цим персонажем різдвяного фольклору пов’язана і ще одна народна традиція в Австрії, дещо схожа на наший вертеп – Крампуслауф (Krampuslauf), в перекладі "Забіг Крампусів". Ввечері 5 грудня, або й також 6 грудня люди в багатьох містах і селах, зокрема, у Відні переодягаються в Крампусів – і в такому чортячому вигляді під гучний шум дзвонів, і часто з різками в руках, влаштовують перформенс та бігають центром міста, лякаючи перехожих. У деяких районах Австрії ці збориська використовуються також як нагода випробувати дитину на мужність – роздразнити "Крампуса", але не попастися йому і не бути побитим різкою.

Цьогоріч через діючий в Австрії локдаун "крампуси" не бігали, але Святий Миколай був за розкладом – в уряді навіть запевнили всіх дітей перед святом, що обмеження виходу з дому не поширюються на Святого Миколая, то ж він буде неодмінно, можна не переживати.

РІЗДВЯНИЙ ВІНОК, АДВЕНТ-КАЛЕНДАР ЯК НЕОДМІННІ АТРИБУТИ

Важливим символом Різдва та очікування народження Ісуса в Австрії є різдвяний або адвентовий вінок (Adventkranz). Він був введений у різдвяну традицію у 1839 році протестантським пастором з Гамбурга Йоганном Гінріхом Віхерном, який також опікувався закладом для бідних дітей. І оскільки дітям було важко чекати Різдва, вони хотіли, щоб щось показувало, як довго ще терпіти – пастор змайстрував на основі колеса від візка вінок з 24 свічками. Двадцять свічок були маленькими і білого кольору та запалювалися щодня, починаючи з 1 грудня. Інші чотири свічки, які потрібно було запалювати щонеділі – великими й червоними. І діти, і дорослі були в захваті від такої ідеї, і з часом звичай поширився по всій Німеччині. У Відень і Австрію загалом адвент-вінок прийшов дещо пізніше, вже після Першої світової війни.

У нинішній час різдвяний вінок виглядає переважно як настільна прикраса з ялинових гілок з чотирма червоними свічками, які запалюються одна за одною кожної неділі Адвенту. Але також адвентовий вінок може бути підвісного типу і прикрашати стіни вітальні, чи ж вхідні двері.

Якщо говорити про символіку адвентового вінка, то це, передусім – світло та його збільшення як символ наближення народження Христа. Кругла форма вінка також символізує вічне життя та воскресіння після смерті, зелені гілки – надію на повернення Ісуса, а червоний колір свічок – Божу любов.

Інший неодмінний атрибут очікування народження Христа – адвент-календар (Adventkalender). Він так само, як і адвентовий вінок, допомагає "скоротити" час до Різдва: невеликий щоденний ритуал полегшує загальне хвилювання, а також трохи спрямовує погляд із далекого Святвечора на наступний ранок. Для дітей – це також, як правило, маленький подаруночок-сюрприз кожного дня в очікуванні улюбленого свята.

Саморобні календарі, за якими можна було рахувати дні до Різдва, почали робити у протестантських сім’ях орієнтовно у 19 столітті. Перший комерційний адвент-календар появився у 1904 році. Він був зроблений видавцем з Мюнхена Герхардом Лангом, який надихнувся спогадом з дитинства – мама спекла синові 24 тістечка, одне з яких йому дозволялося їсти щодня під час Адвенту. Перший різдвяний календар Ланга складався з двох аркушів: на одному було 24 малюнки, а на другому – 24 розписаних віршами поля для наклеювання. Кожного дня грудня дітям дозволялося вирізати один малюнок і приклеювати його на відповідному полі. Після комерційного успіху Ланг розробив інші варіанти адвент-календаря – у формі будиночка, з віконцями, з шоколадками всередині тощо.

Сьогодні типовий різдвяний календар виглядає як картонна коробка з 24 пронумерованими віконцями, які почергово відкриваються кожного дня. У спеціальних відділеннях лежить якась річ. У магазинах Відня можна знайти адвент-календар різних дизайнів і на будь-який смак. Переважно вони – прямокутної форми, у вигляді будиночка чи різдвяної ялинки. Всередині – солодощі: цукерки чи печиво. Але також є календарі, де у віконці кожного дня можна отримати записку із побажанням чи ж забрати якусь нову маленьку іграшку. Багато батьків також майструють власноруч адвент-календарі, куди кладуть бажані дітьми речі. Потім у школі діти схвильовано діляться один з одним, що сьогодні знайшли в подарунок, інколи приносячи їх також з собою.

Сьогодні адвент-календар – це не лише для дітей. У магазинах столиці Австрії можна знайти і календарі з подарунками, які цілком підійдуть дорослим. Наприклад, з різними косметичними засобами чи маленькими пляшечками з парфумами – по одному маленькому подаруночку на кожен день для коханої людини чи себе любимого.

Адвент-календарі стали вже настільки популярними, що вже навіть вийшли за межі свого релігійного значення. Так, в магазинах можна придбати календарі і для кішок та собак: кожного дня в окремому віконці на домашніх улюбленців чекатиме щось смачненьке. Або ж замовити для себе в Інтернеті календар з маленькими пляшечками алкогольних напоїв, чи взагалі еротичний адвент-календар – з іграшками для дорослих, різними аксесуарами та пікантними завданнями на кожен день.

РІЗДВЯНА ЯЛИНКА В ПОДАРУНОК ВІДНЮ

Яке ж Різдво без прикрашеної ялинки? У Відні і Австрії загалом ставити різдвяне дерево (Weihnachtsbaum) почали лише у 19 столітті, хоча у тій же Німеччині цей звичай був поширений ще двома століттями раніше. Причиною цьому був спротив з боку католиків, які не хотіли переймати протестантську традицію. Натомість у них на Різдво були ясла, а 6 грудня Святий Миколай разом з подарунками приносив і “деревце Миколая" (Nikolobäumchen), яке спочатку прикрашали яблуками,а згодом іншими фруктами та горіхами, а трохи пізніше додалися скляні кульки та цукерки.

Те, що різдвяна ялинка нарешті здобула успіх серед католицьких родин, в основному, є заслугою імператорської родини Габсбургів, яка на 19 ст. почала культивувати цей звичай. Основними поширеними прикрасами в той час були вироби з кольорового паперу, які додавали святкового настрою в очікуванні Різдва.

Нині головну ялинку Відня виставляють на Ратхаусплатц – площі перед міською Ратушею. З 1959 року існує традиція, що це дерево дарує столиці по черзі одна з федеральних земель Австрії і так віденська ялинка також розглядається як символ єдності та солідарності в республіці.

Цього року дарувальником був Бургенланд. 130-річну красуню довжиною у 30 метрів доставили у Відень ще на початку минулого місяця, і з середини листопада вона прикрашає розташований поруч різдвяний ринок, світячись ілюмінацією з 1 тис. LED-ліхтарів.

Ще одним атрибутом святкування Різдва у столиці Австрії можна назвати ясла із зображенням сцени народження Ісуса Христа. Традиція їх ставити бере коріння ще з Середньовіччя, у 18 ст. у Відні біля церков почали встановлювати вже ясла із складною механічною конструкцією, які дивували та розважали відвідувачів. Поступово церква втратила монополію на встановлення ясел і їх почали встановлювати містяни у своїх будинках. До 19 ст. у центрі на вулиці Грабен навіть існував цілий ринок ясел, який з часом перетворився на ялинковий.

Але це не означає, що у Відні більше немає ясел. Тут і по всій Австрії можна знайти ясла, про які тільки можна мріяти – з моху, дерева, гіпсу чи дроту. Ставлять їх зараз в багатьох оселях, як правило, біля різдвяного дерева.

Як і залишалася традиція проведення різдвяних театральних вистав про народження Христа. Для прикладу, у віденському ляльковому театрі Kabinetttheater на Порцелланґассе 49.

РІЗДВЯНІ ЯРМАРКИ: БАГАТОЛІТНІ ТРАДИЦІЇ ТА ТУРИСТИЧНИЙ МАГНІТ

Справжню магію столиці Австрії в Адвент забезпечують різдвяні ярмарки, або як їх називають в Австрії "ярмарки дитяти Христа" (Christkindlmarkt). Це – одні з найстаріших ярмарків у Європі. Перші ятки у Відні фіксувалися біля собору Святого Стефана ще в 1600 році. А перший "ямарок Миколая, Різдва та яслів" відбувся на площі Фреюнг (Freyung) у 1772 році. Він діє і по сьогодні, пропонуючи відвідувачам ремісничі вироби, скляні та інші ялинкові прикраси, кераміку та солодощі.

Різдвяні ярмарки залишаються одним з улюблених місць віденців, куди можна прийти з сім’єю чи друзями для "підзарядки" різдвяним настроєм. А ще це – туристичний магніт, і прогулюючись ярмаркою, за вечір можна почути щонайменше з півдесятка різних мов – різдвяні ярмарки Відня притягують туристів з усього світу. 

На тлі казкової ілюмінації у повітрі витають аромати різдвяної випічки, гарячого пуншу та смаженого в цукрі мигдалю. А в ятках можна прикупити дивовижні різдвяно-ялинкові прикраси, різноманітні художні вироби з дерева, текстилю, кераміки та інших речовин (навіть із шоколаду) чи поласувати різноманітним їством – від смажених сосисок та часникового супу в свіжоспеченій хлібинці до шоколадного пирога-кексу "гугльгупф" і солодкої вати у формі морозива.

У Відні цього року розкинулося 14 різдвяних ярмарків сотнями різноманітних яток. Попри загальну схожість, кожен з них все ж має свою унікальну природу та атмосферу.

Найбільшим і головним ярмарком, напевно, можна назвати той, що біля Ратуші – "Віденська різдвяна мрія". На ньому встановлено близько 150 торгових будиночків (у т.ч. й українська ятка із національними сувенірами та подарунками з петриківським розписом). Також там знаходиться головна різдвяна ялинка міста, у підніжжя якої також розташовано фотозону, де діти та дорослі можуть сфотографувати в образі Крісткіндль – з сяючими розкішними крилами.

Карусель, оглядове колесо, виставка різдвяних ясел – все це також присутнє. Все доповнюється казковим світловим оформленням невеличкого парку, що прилягає до Ратуші, у якому всі дерева та кущі сяють святковим блиском. Особливе місце, що приваблює закоханих – дерево із червоними ліхтарями-сердечками.

Більш детально можна прочитати про віденські різдвяні ярмарки у наступному матеріалі Укрінформу.

Василь Короткий, Відень

Фото автора