Тиждень після Вашингтонського саміту: які процеси тривають під час оманливого затишшя?
18 серпня у Білому домі відбувся так званий «Вашингтонський саміт» за участі Дональда Трампа, українського Президента та європейських лідерів. На ньому, як відомо, обговорювалися два ключові питання – стратегія досягнення миру, зокрема, потенційна двостороння зустріч Володимира Зеленського і Путіна, а також безпекові гарантії для України (детальніше – у нашому попередньому матеріалі).
Минув тиждень, який, на перший погляд, не приніс гучних заяв чи проривних рішень. Проте ця тиша оманлива. Насправді, як зазначають експерти, почалася складна, прихована тактична боротьба. Тож на чому ми стоїмо, які подальші перспективи проглядаються і чого варто очікувати найближчим часом?
Прихована дипломатія та гра на час
Перше, що впадає в око після саміту – це «затишшя» в публічній площині. Як зазначає політолог Ігор Рейтерович, «тиждень після саміту у Вашингтоні минув менш активно, ніж можна було очікувати. З одного боку, це справді виглядало як певна пауза». Проте, за його словами, ця пауза не означає бездіяльності. Навпаки, триває інтенсивна непублічна робота. «Президент Зеленський наголошував, що протягом 7–10 днів буде напрацьовано документ щодо гарантій безпеки. Час ще є, і, наскільки можна зрозуміти, саме цього тижня документ буде представлений. Робота над ним триває», – пояснює експерт.
Яскравим свідченням цієї прихованої дипломатії став візит до Києва спецрадника Трампа Кіта Келлога. «Очевидно, що він приїхав не для участі у святкуванні Дня Незалежності чи для отримання почесної відзнаки (Зеленський нагородив Келлога орденом "За заслуги" I ступеня, – ред.) – відбуваються конкретні переговори. І це можна розглядати як пряме продовження рішень і сигналів, отриманих під час Вашингтонської зустрічі», – підкреслює Ігор Рейтерович. Схожу думку висловлює і політолог Володимир Фесенко, зазначаючи, що «найближчим часом США і Україна будуть визначатись із подальшим алгоритмом переговорного процесу, враховуючи деструктивну позицію росіян. Власне, це вже обговорюється під час візиту до України Кіта Келлога». «Президент Зеленський також анонсував, що наприкінці тижня відбудеться зустріч української та американської команд», – додав політолог.
А поки Київ та Вашингтон узгоджують позиції, Москва діє у своїй звичній манері – затягує час. Як зауважує Ігор Рейтерович, Росія «діє абсолютно передбачувано – маніпулює, намагається відвести вбік тему особистої зустрічі лідерів, постійно вкидає тези про "нелегітимність", вигадує різноманітні формально-юридичні зачіпки». Мета Кремля тут очевидна – «дотягнути до 31 серпня. Саме цього дня стартує саміт Шанхайської організації співпраці, куди Путін має намір вирушити. Від результатів його розмов із Сі Цзіньпінем значною мірою залежатиме й подальша позиція Москви щодо переговорів з Україною». Володимир Фесенко погоджується, що Путін «поїде до Китаю, де буде координувати свої подальші переговорні дії із лідером КНР».
Таким чином, у питанні двосторонньої зустрічі Зеленського та Путіна м'яч на боці Кремля, який, вочевидь, не поспішає грати. Ігор Рейтерович вважає, що для Путіна така зустріч «є надзвичайно невигідною, він її боїться і фактично шукає способи уникнути прямого діалогу». Володимир Фесенко ще більш категоричний: «На даний момент зустріч Зеленського і Путіна протягом найближчих тижнів представляється вкрай малоймовірною, враховуючи відсутність готовності до такої зустрічі саме у кремлівського диктатора. Крім того, для підготовки цієї зустрічі потрібно ефективне посередництво третьої сторони, в першу чергу з боку США, чого зараз немає».
Фактор Трампа і ризики американського посередництва
Ключовою фігурою у цьому процесі залишається Трамп. Поки що його поведінка виглядає стабільною. «Було зрозуміло, що після зустрічі у Вашингтоні Дональд Трамп так чи інакше робитиме публічні заяви. Наразі він висловлюється у досить стриманому, прийнятному форматі... жодних різких чи екстраординарних заяв, які б свідчили про зміну його позиції після Вашингтонського саміту, ми не почули», – аналізує риторику американського президента Ігор Рейтерович. Він додає, що важливим сигналом стало інтерв'ю NBS News віцепрезидента Джей Ді Венса, який «виступає не як самостійний політик, а радше як ретранслятор позиції Трампа».
Якщо коротко, то Ді Венс у згаданому інтерв’ю заявив, що Росія зробила «significant concessions» (значні поступки) у переговорах з приводу завершення війни в Україні, зазначивши, що Кремль вперше за три з половиною роки був готовий проявити гнучкість щодо деяких своїх ключових вимог. Крім того, він зазначив, що додаткові санкції щодо Росії не виключаються – санкційна політика буде формуватися «case by case» (в залежності від обставин), щоб ефективно міняти поведінку Кремля. Венс висловив упевненість у тому, що США ще можуть виступити посередниками в конфлікті, незважаючи на відсутність суттєвого прогресу після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці. Він також підкреслив, що Україна має право вирішувати питання кордонів самостійно та заперечив нав’язування готових рішень ззовні. Тож віцепрезидент США повторив позицію: рішення мають приймати самі українці, і Сполучені Штати не нав’язуватимуть своїх рішень.
Тим не менш Володимир Фесенко застерігає: саме американське посередництво несе в собі певні ризики для України. Можливість тристороннього саміту Трамп-Зеленський-Путін, за його словами, «вирішальним чином залежить від того, наскільки наполегливо цю ідею будуть просувати американці». Проте сенс у такій зустрічі для Білого дому буде лише в одному випадку: «якщо буде обговорюватись якийсь компромісний варіант мирного врегулювання, варіант, який може бути сприйнятий обома воюючими сторонами. І цей компроміс можуть запропонувати лише американці».
І саме тут, на думку експерта, криються потенційні загрози. «Відносно прийнятний для нас варіант, якщо буде розглядатися, наприклад, рамкова угода про поетапне припинення вогню. А от якщо американці знов запропонують "територіальний розмін" або рамкову мирну угоду, де більшість поступок має зробити Україна, то такий варіант навряд нас влаштує», – наголошує Фесенко. Крім того, існує ризик, «що на тристоронньому саміті Путін може підштовхувати Трампа до спільного тиску на Зеленського».
США потрібен швидкий і видимий результат – «красива картинка з Трампом в ролі успішного миротворця», як зазначає політолог, «а не провал мирних перемовин». Цим прагненням може скористатися Росія. Володимир Фесенко прогнозує, що якщо Путін «буде відчувати, що Трамп знову може змінити свою політичну позицію не на користь Росії – тоді в Кремлі можуть запропонувати нову псевдо-мирну "наживку" для президента США». Це може бути як пропозиція про нову зустріч без Зеленського, так і «нові псевдо-компроміси, зокрема, росіяни можуть погодитись на ту чи іншу конфігурацію територіального розміну, щоб спровокувати відмову України, і потім звинувачувати Київ у небажанні домовлятися про мир».
Але хитрощі, на які може піти Путін, аби лиш не зустрічатися із Зеленським – відомі. А тому, каже Фесенко, «Україна та європейці будуть наполегливо переконувати Трампа, що треба критично сприймати небажання Путіна припинити війну, і необхідно посилювати воєнну допомогу Україні й санкційний тиск на Росію».
Тим часом Трамп використовує політичне затишшя у США, поки Конгрес на канікулах.
Ігор Рейтерович вказує, що «публічне поле належить Дональду Фредовичу, і, вочевидь, він саме на це й розраховував: використати момент, коли опоненти позбавлені парламентської трибуни». Проте вже найближчим часом Конгрес повернеться до роботи. Це стане додатковим фактором, радше позитивним для України. Адже там є чимало сенаторів і конгресменів із різними поглядами, які, безумовно, робитимуть заяви. «Справжня динаміка розпочнеться тоді, коли до процесу знову долучиться Конгрес. Тоді Трампу доведеться реагувати, узгоджувати свої дії із законодавчою гілкою влади й рахуватися з її позицією», – підкреслив Рейтерович.
Замість висновку
Отже, тиждень після Вашингтонського саміту – це не стагнація, а період прихованої тактичної боротьби. Україна, Європа та США напрацьовують спільну позицію й текст безпекових гарантій, тоді як Росія відверто тягне час до зустрічі Путіна з Сі Цзіньпінем.
Найближчими днями, як сходяться на думці експерти, навряд чи відбудеться щось суттєве. Ключові події розгортатимуться на початку вересня, після саміту ШОС. Саме тоді, як зазначає Ігор Рейтерович, завершаться й чергові «два тижні» Трампа – «той строк, у межах якого він традиційно анонсує прийняття рішень». На Україну, безперечно, очікує «гостра тактична боротьба», як каже Володимир Фесенко. Проте кінцева мета залишається незмінною: примусити Путіна до реальних мирних переговорів, адже добровільно припиняти війну він не збирається.
Мирослав Ліскович. Київ
