Трамп vs Європа: Розбіжності, які впливають на Україну
Політику Дональда Трампа фактично неможливо спрогнозувати наперед. Вона є непередбачуваною, мінливою та залежною від багатьох чинників, навіть епізодичних. Через це критики президента США порівнюють його дії з катастрофами, тоді як прихильники та помірковані однопартійці вважають його непередбачуваність інструментом або навіть «зброєю» для відстоювання власних позицій. Тим не менше, у нинішньому світі багато речей поки залишаються залежними від Сполучених Штатів та їхнього президента. Тому не тільки противники Америки, але й союзники, зокрема й країни Європи, вимушені прилаштовуватися до нових умов та намагатися знайти ключ до его глави Білого дому, або до Daddy (татка, – англ.), як його мимоволі назвав у Гаазі генсек НАТО.
ТРАНСАТЛАНТИЧНА НАПРУЖЕНІСТЬ
Вислів Марка Рютте про “Daddy” на саміті Альянсу в Нідерландах минулого тижня одразу підхопили медіа. Британська журналістка на підсумковій пресконференції запитала Трампа про те, чи вважає він себе таким, а інші країни НАТО – дітьми? Запитання розсмішило держсекретаря США Марко Рубіо, який стояв на сцені позаду президента, але сам Трамп, схоже, сприйняв це за черговий комплімент.
«Ні, я йому подобаюся. Я думаю, що я йому подобаюся», – відповів Трамп про Рютте, додавши, що генсек у такий спосіб висловив «ніжність» до нього.
Саміт НАТО в Гаазі був насиченим подібними компліментами та «ніжностями» на адресу господаря Білого дому. Бо для більшості європейських союзників спілкування в Гаазі за одним столом із Трампом визначало не лише майбутнє Альянсу, але й розвиток подальших відносин США і Європи у сферах безпеки, торгівлі й не тільки. Фактично, йшлося про пошук виходу в умовах драматичного посилення трансатлантичної напруженості.
Зокрема, між США та Європейським Союзом не зникають серйозні ускладнення у торговельних відносинах. У поточних переговорах сторони постали перед критичними викликами в той час, як наближається 9 липня – дата дедлайну, визначеного Трампом для уникнення нової тарифної війни. При цьому президент США публічно критикує ЄС через те, що той не пропонує «справедливої угоди» й погрожує введенням 50% мит на європейські товари. Водночас Трамп заявляє про досягнення позитивних домовленостей із Китаєм, який, на відміну від ЄС, вважається головним противником Америки.
Євросоюз, зі свого боку, пропонує американській стороні переговори для повернення до збалансованої торгівлі, але паралельно готується вжити суттєвих торговельних контрзаходів для захисту власного бізнесу та європейських споживачів. І хоча у самому ЄС дипломатично висловлюють обережний оптимізм, що зможуть дійти домовленості з Вашингтоном до дедлайну, який настане вже наступного тижня, переговори не стають простішими. Принаймні ззовні.
УСКЛАДНЕННЯ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ
Крім «провалля» у торговельних відносинах, Європа і Сполучені Штати переживають серйозні ускладнення у сфері безпеки в умовах затяжної агресії РФ проти України. Це стало одним із ключових питань на саміті НАТО минулого тижня, який зрештою призвів до узгодження дійсно історичного рішення – домовленості про збільшення витрат на оборону до 5% ВВП упродовж наступних десяти років.
Однак для України в умовах війни десятиріччя – це важлива, проте надто далека перспектива. Для нас, вочевидь, вагомішим зараз є те, як події розвиватимуться в короткостроковий період і як це визначатиме здатність Європи посилювати свій оборонний потенціал та продовжувати підтримку ЗСУ вже завтра.
Тим часом, нові тарифні війни між США та ЄС можуть помітно вдарити й по європейському оборонно-промисловому сектору. Зокрема, збільшити витрати збройних сил європейських країн, які напряму залежать від американської зброї, наприклад, від винищувачів F-35, а також інших авіаційних та ракетних систем. Зрештою, це також може негативно вплинути на здатність європейських країн знаходити ресурси, щоби надавати військову та іншу допомогу Україні.
ПОШТОВХ ДО СТРАТЕГІЧНОЇ АВТОНОМІЇ ЄВРОПИ
Так чи інакше, нові умови співіснування зі Сполученими Штатами підштовхують Європу до стратегічної автономії. Тертя у сфері торгівлі по обидва боки Атлантики здатні прискорити ініціативи ЄС, такі як Європейський оборонний фонд. І хоча це може зменшити оперативну сумісність НАТО в ближчому майбутньому, але все ж сприятиме оборонній «самостійності» Європи в далекій перспективі. З іншого боку, інвестиції Єврокомісії до бюджетних програм Європейського оборонного фонду вже передбачають підтримку оборонного виробництва в Україні, що, безсумнівно, є «гарною новиною» для нас.
Рішення членів НАТО під час саміту в Гаазі збільшити витрати на оборону до 5% ВВП також допоможе європейським країнам зменшити залежність від Сполучених Штатів щодо реальних гарантій колективної оборони. Хоч як це парадоксально, до цього європейських лідерів заохотила не стільки загроза з боку Росії, скільки та сама непередбачуваність Дональда Трампа та його натяки про перегляд статті 5 Північноатлантичного договору. Це підштовхнуло європейські країни взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку через брак довіри до гарантій США у майбутньому.
ВПЛИВ НА ПОДАЛЬШУ ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ
Турбулентність, яка виникла між США і Європою після зміни адміністрації в Вашингтоні, вже має прямі наслідки на війну Росії проти України та, очевидно, продовжить впливати на ситуацію. Трамп методично добивається своєї мети – перекласти на Європу основний тягар витрат щодо підтримки України та захисту її власної території від загроз і викликів з боку РФ.
Президент США після саміту в Гаазі також публічно назвав Володимира Путіна головною перешкодою на шляху до миру в Україні та висловився про можливість надання Києву додаткових систем протиповітряної оборони. І зараз це вважається реальним прогресом.
Водночас сам американський президент та представники його близького оточення продовжують наголошувати, що хочуть добитися швидкого завершення війни. Але такий підхід непокоїть тим, що Сполучені Штати можуть піти назустріч вимогам РФ про виключення можливості членства України в НАТО та передачі її територій РФ в обмін на припинення бойових дій. Безсумнівно, що такий розвиток фундаментально змінить європейський та світовий порядок безпеки.
Розбіжності між США і Європою та зменшення ролі Вашингтона у підтримці України створюють інший додатковий ризик для нас. Він полягає у тому, що це заохочує РФ посилювати тиск на Україну. Росіяни вже збільшили інтенсивність ракетних та дронових ударів, щоби примусити Київ скоріше прийняти невигідні умови, а також випробувати Європу й НАТО загалом на єдність та готовність активно допомагати українській стороні. Й наразі українці платять за це високу ціну.
Отже, політика Дональда Трампа залишається непередбачуваною, мінливою та залежною від багатьох чинників. З одного боку, це виводить європейських союзників та партнерів США з моделі «business as usual» у зону страшного некомфорту на тлі реальних загроз з боку РФ. З іншого, це змушує європейців збільшувати власні оборонні витрати, посилювати військовий потенціал НАТО та переходити на модель стратегічної самостійності.
Така динаміка формуватиме як майбутнє європейської безпеки, так і траєкторію російської війни в Україні. І цей шлях нам ще належить пройти разом з нашими західними партнерами.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
Перше фото: White House
