У червні Данія, надійний та давній друг України, анонсувала черговий пакет військової допомоги Україні розміром у майже 1 млрд доларів США, а наприкінці місяця – 25 червня Президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен домовилися про спільне українсько-данське виробництво дронів та ракет. Також чудово зарекомендувала себе «данська модель» інвестицій в український військово-промисловий комплекс, а сама Данія продовжує реформу власних збройних сил з огляду на нові виклики, що постали перед країною та європейським континентом в цілому.

Посол Данії в Україні Оле Егберг Міккельсен дав інтерв’ю Укрінформу, розповівши про особливості урядової допомоги, в тому числі у питаннях відновлення, і окремо зупинившись на протидії російському тіньовому флоту та загрозі, що становить Росія для Європи.

Враховуючи, що 1 липня 2025 року Данія переймає на себе головування у Раді ЄС, посол також детально розповів про пріоритети в рамках цієї роботи, зокрема в контексті євроінтеграційних прагнень України.

МИ ЗАЙМАЄМОСЯ ТРЬОМА РЕЧАМИ: ЗБРОЯ, ЗБРОЯ І ЩЕ РАЗ ЗБРОЯ

- Нещодавно Данія оголосила про новий пакет допомоги Україні майже на мільярд доларів. Які ключові напрямки цієї допомоги?

- Якщо подивитися на те, що Данія робить для України у сфері підтримки, я завжди кажу, що ми займаємося трьома речами: зброя, зброя і ще раз зброя. Звісно, це образно, бо ми робимо й інші речі, але якщо говорити про загальний обсяг данської допомоги з початку повномасштабної агресії Росії, то станом на сьогодні це майже 10 мільярдів євро. Якщо подивитися на складники цієї допомоги з точки зору фінансів, 90% – це зброя та оборонне обладнання, і так буде й на наступному етапі нашої підтримки. Причина дуже проста: без зброї, без оборонного обладнання Україна не зможе вижити як вільна та суверенна держава.

Надавати Україні можливість захищатися – це має першочергове значення. Тому від самого початку ми обрали саме такий підхід: найголовніше – це зброя. На початку ми передавали те, що мали у власних арсеналах. Згадайте, ми передали всю нашу артилерію, гаубиці Caesar. Ми буквально спустошили свої запаси, бо в нас більше немає артилерійських систем.

Зараз ми використовуємо так звану данську модель придбання оборонної продукції, коли ми фінансуємо закупівлю озброєння безпосередньо в українських виробників. І це виявилося надзвичайно ефективним способом підтримки України. Це набагато швидше, бо ваші виробники мають багато невикористаних потужностей, які вони можуть наростити, якщо є кошти. І саме це ми зараз робимо.

Ця «данська модель» показала свою ефективність, і йдеться не лише про данські кошти, які надходять через цю модель. Європейський Союз довірив нам витрачати частину прибутків, отриманих від заморожених російських активів, і спрямовувати їх через «данську модель». Наші партнери зі Швеції, Норвегії, Канади та Ірландії також вирішили використовувати цей формат.

Я вважаю, що це добре з кількох причин. По-перше, це масштабніше, ефективніше й дешевше. Але це також добре для української економіки, адже створює робочі місця, економічну активність в Україні, а це сьогодні теж вкрай необхідно.

Ми робимо багато в напрямку постачання зброї та оборонного обладнання, але ми також займаємось і іншими речами. Багато українців знають, що Данія взяла під опіку місто Миколаїв та Миколаївську область на півдні України для їхньої відбудови та відновлення. Це сталося ще у 2022 році, у час, коли ситуація в Миколаєві була надзвичайно складною – росіяни були майже біля воріт міста.

Це було зроблено на прохання Президента Володимира Зеленського – щоб Данія взяла на себе патронат, хоча ми й самі не знали, як це робити, адже ніколи раніше не мали такого досвіду. Відтоді ми інтенсивно співпрацюємо з місцевою та обласною владою, і зараз Миколаїв стабілізовано. Люди вже не покидають місто, навіть попри близькість до лінії фронту.

В ДАНІЇ НЕМАЄ ВТОМИ ВІД УКРАЇНИ

Ми намагаємося відновити роботу приватного бізнесу, тому що знаємо: найбільше прагнення українців – це заробляти свої гроші, щоб самим фінансувати відновлення. Звичайно, допомога потрібна, але головне – це створення робочих місць і можливостей, навіть у таких прифронтових районах, як Миколаїв.

Отже, це, мабуть, два наші ключові напрями, на які я хотів би звернути увагу. Але ми робимо й інші речі, і одна з них, досить важлива, полягає у тому, що данська підтримка – це не лише підтримка на рівні держав. Це також підтримка від людей – людям. Щойно в суботу я був у Бучі, де брав участь у передачі автомобілів для тероборони. Ці автомобілі були придбані на кошти, зібрані данськими волонтерами, які особисто пригнали їх в Україну та передали військовим. Це яскраве свідчення того, що данська підтримка – це не лише на рівні держави, це ще й ініціатива звичайних данців, які хочуть зробити щось Україні.

І в Данії немає втоми від України. Автомобілі продовжують прибувати, волонтери продовжують приїжджати. Як посол Данії, я дуже радий бачити, що це об’єднує всіх данців – вони готові підтримувати Україну навіть після більше трьох років війни.

Дехто дивується: чому данці настільки підтримують Україну? Як так сталося, що Данія, країна, яка так далеко, де люди говорять іншою мовою і використовують інший алфавіт, країна, яка зовсім інша у багатьох аспектах, так допомагає? Справа у тому, що в одному ми повністю збігаємося – у цінностях. Так само як і українці, данці цінують демократію, свободу, права людини і прагнуть жити у вільній, суверенній країні.

Данці зрозуміли: ваша свобода – це й наша свобода. Якщо Україна втратить свою свободу, ми також втратимо свою. Тому Данія стоїть поруч з Україною, і я впевнений, що наступний пакет допомоги, про який ви згадали, буде мати приблизно такий самий зміст, як і попередні за останні три роки.

УКРАЇНА РОБИТЬ ВАГОМИЙ ВНЕСОК У БЕЗПЕКУ ЄВРОПИ

- Перейдемо до теми безпекової угоди, підписаної між нашими країнами. Це унікальний приклад безпекової співпраці, і я розумію, що вулиця з двостороннім рухом, адже співпраця може бути вигідною для обох сторін. Можете розповісти, яку користь Данія вже отримує або може отримати від такого співробітництва? Можливо, йдеться про бойовий досвід ЗСУ або оборонні розробки?

- Дехто вважає, що безпекова допомога Україні – це вулиця з одностороннім рухом, мовляв, ми лише щось надаємо. Але це не так. Україна теж робить вагомий внесок у безпеку Європи та, зокрема, Данії, адже сильна, об’єднана та добре озброєна Україна – це також і в наших інтересах. Це те, що зміцнює і нашу безпеку. Одна з речей, яка вже відбувається, – це те, що ми навчаємося на досвіді, який Україна здобула на полі бою, але також і в багатьох цивільних сферах.

Ви продемонстрували надзвичайну здатність адаптуватися до умов війни – наприклад, у сфері енергетики, попри постійні російські атаки. Ви змогли зберегти електропостачання – і це не можна сприймати просто як належне. У багатьох сферах Данія – і не лише Данія, а й багато інших європейських країн – може отримати користь від унікального українського досвіду. Ми повинні завжди пам’ятати: наша безпека тісно пов’язана з безпекою України. Якщо ви не в безпеці – ми також не в безпеці. І ми маємо бути в безпеці разом. Це, як на мене, і є сутністю нашого партнерства.

БАГАТО З ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В МЕЖАХ «ДАНСЬКОЇ МОДЕЛІ», НЕ ДЛЯ ПУБЛІЧНОГО РОЗГОЛОСУ

- Я хотів би трохи детальніше зупинитися на «данській моделі», яка справді виявилася настільки успішною, що назва вже стала загальновживаною. Тепер кожен, хто інвестує безпосередньо в українську оборонну промисловість, називає це «данською моделлю». Чи могли б ви навести приклади історій успіху в цьому напрямку, які надихають Данію інвестувати більше або зосередитися на певних, найбільш перспективних проєктах?

- Гадаю, справжнім відкриттям стали українські гаубиці «Богдана», і це публічна інформація, тому я можу говорити про це відкрито. Бо багато з того, що відбувається в межах «данської моделі», не призначене для широкого загалу. Але історія з «Богданами» добре задокументована. Це, власне, був один із перших прикладів того, наскільки вигідно працювати з локальним виробником. Якщо ви замовите одну таку сьогодні – отримаєте її вже за два місяці. Не потрібно чекати роками. До того ж це дешевше. Якщо виникає несправність і потрібен ремонт, місцеві фахівці можуть швидко все полагодити. А з точки зору функціоналу ці системи нічим не поступаються артилерійським установкам, виробленим у Західній Європі чи деінде.

Це дуже гарний приклад того, наскільки адаптивною й гнучкою є українська промисловість, здатна виготовляти те, що справді потрібно на полі бою. Є ще одна велика перевага – тісний контакт, який я особисто бачив, між виробниками та тими, хто перебуває на передовій. Наприклад, у сфері дронів, де відбувається постійна комунікація, доопрацювання, адаптація систем озброєння. Я вважаю, що це дуже перспективний напрям.

У довгостроковій перспективі це також може стати конкурентною перевагою для України після перемоги: ви матимете розвинену, високотехнологічну оборонну промисловість, яка зможе забезпечувати й інші країни, включно з Данією. Можливо, ми самі зможемо купувати в України, коли це стане можливим. Тож це справжня історія успіху. І знаєте, іноді я навіть кажу, що називати це «данською моделлю» трохи несправедливо, бо насправді це  українська модель. Йдеться про використання потужностей українського оборонного сектору. Але так уже сталося, що ця назва закріпилася як «данська модель» – і для нас неважливо, як вона називається, якщо вона працює так ефективно, як зараз.

- Ви слушно зауважили, що Збройні сили України постійно адаптуються, оскільки ситуація на полі бою змінюється щодня. Ми також спостерігаємо, що існують загрози, які не мають безпосередньо воєнного характеру, але все одно становлять виклик для європейського континенту, зокрема, у сфері морської безпеки. Маю на увазі відому проблему так званого російського тіньового флоту. Ми чули, що Данія наразі тестує кілька автономних суден для моніторингу акваторій, аби переконатися у безпеці й отримати більше контролю над цим флотом, що несе загрози. Які кроки, на думку Данії, є найефективнішими у протидії «тіньовому флоту»?

- Я не є експертом у цій сфері, адже цими питаннями займаються мої колеги, відповідні агентства та компетентні органи в Копенгагені. Але можу сказати, що лише кілька днів тому низка балтійських і північних країн та інших держав ухвалили спільну заяву про необхідність посиленої співпраці задля контролю над «тіньовим флотом». Багато із цих суден проходять через Балтійське море, тому надзвичайно важливо, щоб країни Балтії, Північної Європи та всі держави у цьому регіоні тісно співпрацювали й підтримували постійний контакт. І ця заява наших міністрів свідчить про те, що така співпраця вже функціонує.

МИКОЛАЇВЩИНА – МІЙ ДРУГИЙ ДІМ

- Ви згадували про Миколаївщину, і я відчуваю, що у вас особливе ставлення до цього регіону.

- Це мій другий дім…

- Чи могли б ви поділитися людськими історіями, які вас надихнули? Ви казали, що підтримка Данії – це про зброю, зброю і ще раз зброю. Але ми також бачимо, що це і про відновлення, особливо у цьому регіоні.

- Найбільше мене зворушила одна з моїх перших поїздок туди ще у 2022 році, коли в місті не було водопостачання. У Миколаєві не було питної води. Тож Данія у тісній співпраці з місцевою владою допомогла організувати пункти екстреного водопостачання, куди люди могли приходити з пляшками і набирати воду. Жодне велике місто, жодне місто взагалі не може функціонувати без питної води – люди просто не зможуть там жити. І це питання вдалося вирішити.

Я пам’ятаю, як був на одному з таких пунктів, і до мене підійшла бабуся, яка жила неподалік. Вона міцно мене обійняла – і я відчув, що вона справді щаслива. Вона сказала: «Ми так вдячні, що нам допомогли данці». Можливо, вона ніколи й не чула про Данію раніше, просто знала, що це якась північна країна. Але вона була щиро вдячна за те, що Данія зробила це можливим, бо вона не змогла б залишитися в місті без води. Це справді зігріло мені серце, бо я побачив людський бік цієї роботи.

Так, я тут представник Данії, але передусім я – людина. І я відчуваю, що українці неймовірно вдячні, особливо в Миколаєві, який пережив дуже складні часи. Коли я приїжджаю туди, то щоразу відчуваю цей дух. І це надихає мене працювати ще більше для України і для дансько-українських відносин.

УКРАЇНА НАДИХАЄ ДАНЦІВ СВОЄЮ СТІЙКІСТЮ ТА ВОЛЕЮ ДО СПРОТИВУ

- Європа довгий час мала привілей жити в мирі, зокрема, завдяки створенню Європейського Союзу та безпековим структурам. Але зараз архітектура безпеки змінюється. З’являються нові виклики. Хочу запитати вас про призов жінок у Данії як частину поточної реформи збройних сил. Чи могли б ви розповісти більше про ці трансформації?

- В Данії відбувається фундаментальна зміна, ми справді активно переозброюємось. Раніше більшість данців, мабуть, не вбачала у цьому нагальної потреби, але агресія Росії проти України показала не лише данцям, а й усім європейцям, що нам потрібно переозброюватися. І саме це ми зараз і робимо.

Впроваджуються масштабні програми закупівлі озброєння. Наша прем’єр-міністр нещодавно прямо сказала: ми маємо купувати більше зброї. Вона чітко підкреслила необхідність оборонних закупівель для переозброєння збройних сил Данії. Але також існує потреба в людях. І, як ви слушно зауважили, одним із напрямів є впровадження обов’язкового військового призову для жінок.

Серед данського населення є сильна готовність захищати свою країну, якщо виникне така потреба. І знову ж таки, Україна надихнула нас своєю стійкістю та волею до спротиву. Це стало джерелом натхнення не лише для данців, а й для європейців загалом. Ви показали, що можливо боротися, можливо тримати оборону – і робити це так, як це роблять українці вже тривалий час. Це надихає й данців і зміцнює їхнє бажання бути готовими захищати власну країну.

- Чи є зараз у данському публічному дискурсі припущення, що Росія може становити пряму військову загрозу для Данії?

- Я думаю, що більшість данців розуміє: те, що відбувається тут, цілком може статися й в іншому місці. І це стосується не лише Данії, а й загалом європейської громадської думки. Від України до Данії лише дві години польоту. Це європейська столиця. Сьогодні вранці я був у Солом’янському районі, де п’ятиповерховий житловий будинок зрівняли з землею, – і це в європейській столиці, всього за дві години від Данії. Це не дуже далеко.

Данці бачать по телевізору, що відбувається тут, у Європі, поруч із нашими кордонами. І це викликало у багатьох данців сильне відчуття терміновості – що ми повинні бути здатні захищати себе, повинні робити все можливе у питаннях безпеки та оборони. Це справило глибокий вплив не лише на данське суспільство, а й на європейську громадську думку загалом.

ДАНСЬКИЙ БІЗНЕС ВІРИТЬ В УКРАЇНУ

- Повертаючись до теми відновлення та інвестицій: минулої осені Данія разом з українською владою погодила механізм «фаст-трек», який мав спростити інвестування та допомогти данським компаніям виходити на український ринок. Як зараз йдуть справи в цьому напрямі? Чи дійсно інвестування стало простішим з того часу?

- Загалом данські компанії, які працюють тут, задоволені. Деякі з них навіть розширили свою діяльність під час повномасштабного вторгнення. У 2023 році однією з найбільших іноземних інвестицій в Україну стала інвестиція данської групи Carlsberg у нову виробничу лінію тут, у Києві. Це сигнал, що данський бізнес вірить в Україну. Це вже цікавий ринок, а після перемоги він стане ще цікавішим, безумовно.

Звичайно, існують виклики, пов’язані з веденням бізнесу в країні, що перебуває у стані війни. Те, що я побачив сьогодні зранку, ще раз доводить: навіть у Києві чи на заході України не можна почуватися цілком у безпеці. Але попри це, економіка працює, виробництво і промисловість функціонують.

Тож загалом данські компанії задоволені. Час від часу в них виникають певні питання, але вони їх вирішують або з українською владою, або з нашою допомогою, і ми намагаємося усе врегулювати.

ДАНІЯ ДОПОМАГАЄ В АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ДО НОРМ ЄС

- Можливо, трохи технічне питання щодо економічної співпраці. Данія та Україна погодили план з регулювання фармацевтичної галузі до 2028 року. Наскільки важливе це питання?

- Це гарний приклад того, як ми можемо співпрацювати у сфері технічної адаптації до майбутнього членства України в Європейському Союзі. Адже у багатьох сферах Україна повинна буде пристосуватися до законодавства ЄС, до процедур ЄС і, зокрема, у сфері фармацевтики. У цій галузі є великий масив нормативних актів Євросоюзу, і коли Україна стане членом, або навіть ще до цього, необхідно буде до них адаптуватися.

Тому це приклад того, як ми можемо допомагати Україні у процесі цієї адаптації. І це стосується не лише фармацевтичної галузі. Також це питання енергетики, екології, багатьох інших сфер, в яких нам потрібно працювати разом.

Данія співпрацює з нашими литовськими друзями, тому що вони вже проходили цей шлях адаптації перед вступом до Європейського Союзу у 2004 році. У ті роки ми допомагали нашим друзям з країн Балтії, зокрема Литві, підготуватися до членства в ЄС. А тепер литовці – нове покоління – допомагають Україні.

Цей процес, так звана програма передвступної підготовки, дозволяє нам співпрацювати у дуже технічних сферах для того, щоб підготувати Україну до членства в Європейському Союзі.

УКРАЇНІ ВАРТО ПРАГНУТИ ДО ВИКОНАННЯ КОПЕНГАГЕНСЬКИХ КРИТЕРІЇВ

- Якщо говорити про майбутнє членство, то з 1 липня ваша країна перебирає на себе головування в Раді ЄС. Якими будуть основні пріоритети Данії, зокрема в контексті України та її європейської інтеграції?

- Європейська безпека, Україна та «зелений» порядок денний. Це три головні напрями нашого головування. І я можу запевнити вас, що під час данського головування в Раді ЄС ми працюватимемо максимально активно для того, щоб просунути процес вступу України до ЄС. Про це дуже чітко заявила наша міністр у справах Європи, яка вже неодноразово бувала тут. Вона сказала, що докладе максимум зусиль, аби Україна мала прогрес.

Ми всі розуміємо, що нині в Раді ЄС справи складаються не надто просто, але в такій ситуації найважливіше, що може зробити Україна, – це продовжувати реформи, адаптацію і впровадження необхідних для членства в ЄС речей. Чим більший буде прогрес, тим більше це вплине на європейську громадську думку та на позицію європейських політиків.

Тому, навіть якщо сам процес у Раді зараз складний, це не має бути підставою для того, щоб Україна сповільнювала зусилля. Навпаки, потрібно ще активніше працювати над гармонізацією та впровадженням законодавства ЄС, щоб, коли політичні перешкоди будуть подолані, Україна вже була готова до подальших кроків. Думаю, це, мабуть, найважливіше у нинішній ситуації.

У цілому, данці дуже підтримують вступ України до ЄС. Якщо подивитися на соціологію по всій Європі, то понад 70% данців підтримують євроінтеграцію України. І данці пишаються тим, що саме їхня столиця дала назву критеріям, які досі залишаються базовими для кожної країни-кандидата на вступ до ЄС. Копенгагенські критерії були ухвалені в нашій столиці у 1993 році. Тому це те, до чого Україні варто прагнути у цій ситуації, – саме до виконання Копенгагенських критеріїв.

Данці не переймаються через вступ України до ЄС. Пам’ятаю, як під час великого розширення ЄС у 2002 році Європейська рада зібралася в Копенгагені та ухвалила рішення, що у 2004 році до ЄС приєднаються країни Балтії, Польща, Чехія, Кіпр і Словаччина. Тоді лунали побоювання, що виникнуть складнощі для фермерів, далекобійників тощо. Та сьогодні таких тривог немає. У Данії живе близько 35 тис. українців, і всі бачать, що це працьовиті люди, які добре адаптувалися до життя в нашій країні.

Отже, я думаю, що Україну раді бачити членом Європейського Союзу, і саме таку відповідь вам дадуть більшість данців, якби ви їх запитали.

ВСТУП УКРАЇНИ В ЄС – ВЕЛИКА МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ ЄВРОПИ, ЗОКРЕМА БЕЗПЕКОВА

- Дехто каже, що Україна – це питання, якщо ми говоримо про розширення ЄС, а дехто каже, що це, навпаки, відповідь. Якої ви думки?

- Гадаю, що я висловлю думку багатьох данців, коли скажу, що бачу в цьому велику можливість для Європи та для європейської безпеки – мати Україну як члена ЄС. Тому що ви – сильна нація, ви вже три роки ведете боротьбу на полі бою й змогли вистояти.

У цьому безпековому контексті для нас, безперечно, буде перевагою мати Україну як партнера в Європейському Союзі. Але якщо озирнутися назад і згадати останнє велике розширення ЄС у 2004 році, коли країнами-членами стали країни Балтії та Польща, наші сусіди, і подивіться, як економічно розвинулися ці країни. Перед тим як я став послом Данії в Україні, я працював у Польщі й на власні очі бачив польське економічне диво. Бачив, як Польща пройшла шлях від 1990-х до сьогодні, і не бачу жодної причини, чому Україна не може пройти такий самий шлях розвитку після вступу до ЄС. І це також буде великою перевагою для Данії – мати Україну як процвітаючого члена ЄС, так само як Польщу або країни Балтії.

Тож я бачу лише можливості, і, звичайно, на цьому шляху будуть перешкоди. Ми бачили це ще під час останнього розширення ЄС, але Європейський Союз довів, що дуже добре долає виклики та перетворює їх на можливості. Я абсолютно переконаний, що так буде і з членством України в ЄС.

Євген Матюшенко, Київ
Фото: Павло Багмут