Ціна кремлівського «посередництва»

Ціна кремлівського «посередництва»

Укрінформ
Те, що зараз відбувається на кордонах ЄС – частина гібридної війни Росії та кремлівського плану з міжнародного тероризму

Застосовуючи перевірені схеми гібридних атак та фактично тероризуючи усю Європу, Кремль знову бачить себе виключно «миротворчим посередником», тепер у врегулюванні міграційної кризи між Білоруссю і ЄС. Москва діє за старим сценарієм, який сама й пише: спочатку треба створити проблему, а потім запропонувати себе в «посередники» для вирішення. Щоправда, таке посередництво зазвичай зводиться до маніпуляційних заяв та лобіювання власного російського інтересу, головний з яких – приховати причетність до злочину або відволікти увагу від створення нових загроз. Подібну тактику Україна знає як ніхто інший, бо російське «посередництво» у війні на українському Донбасі триває вже восьмий рік, руйнує та забирає території й життя українців.

Тож із Кремля знову звучать заяви про нібито бажання «допомогти» та стати «посередником» у вирішенні міграційної кризи на кордонах ЄС з Білоруссю. Водночас і українські, й західні аналітики сходяться до думки, що Росія почала нову фазу гібридної війни, мета якої – відволікти увагу та сили Європи і Заходу загалом від інших проблем, серед яких – і можливе посилення військового протистояння на сході України. Велика міграційна криза, на додачу до кризи газової, може суттєво дестабілізувати Європу, а заодно зробити її більш поблажливою й поступливою до омріяного запуску «Північного потоку-2», адже саме таких цілей намагається досягти Путін упродовж тривалого часу.

Україна й ЄС відстоюють спільні позиції та наголошують, що міграційна криза, створена Лукашенком за підтримки, і очевидно, ініціативи Путіна – рівносильна торгівлі людьми. Про це йдеться в заяві Європейського союзу та країн-членів ЄС, до якої також долучилася Україна. У заяві, яку оприлюднили на засіданні Генасамблеї ООН 12 листопада, йдеться також про те, що країни ЄС засуджують неприпустиме поводження та будь-які спроби третіх країн використовувати торгівлю людьми, міграцію або контрабанду людей. У ЄС закликали білоруський режим негайно припинити цю практику та інші гібридні загрози життю і здоров'ю людей.

Та Кремль намагається ще більше загострити ситуацію з мігрантами на білорусько-польському кордоні й водночас просуває нові «ідеї» для ускладнення міграційної кризи в ЄС. Так, днями у РФ «порадили» біженцям, які перебувають на кордоні Білорусі та Польщі, звертатися до Європейського суду з прав людини нібито «через утиск з боку країн Євросоюзу». Про це заявили для російських пропагандистів у МЗС РФ. Там вважають, що не обов'язково бути громадянином відповідної держави, щоб подати скаргу на дії тієї чи іншої держави, а головним має стати місце вчинення відповідного порушення прав людини та участь тієї чи іншої держави у відповідному міжнародному договорі. В унісон зі своїми кремлівськими кураторами заяви роблять і підлеглі самопроголошеного президента Білорусі О.Лукашенка. Так, заступник голови комісії білоруського парламенту з міжнародних справ О.Гайдукевич коментує для російських ЗМІ ситуацію й переконує, що, за його словами, Польща зобов’язана прийняти біженців, які прорвалися через кордон, а також усіх, хто знаходиться на кордоні, бо це нібито «обов’язок» Польщі, тому що країна «брала активну участь в операції НАТО в Багдаді». Подібні заяви мають на меті подальше загострення ситуації на кордонах ЄС, а також можливе посилення тиску на Європейський суд з прав людини, щоб ускладнити роботу цього органу, а можливо й дискредитувати в подальшому через наплив таких звернень від біженців.

Нагадаємо, Білорусь фактично спровокувала міграційну кризу на своїх кордонах із Литвою, Латвією та Польщею. Ситуація почала ускладнюватися ще наприкінці весни. І з того часу Білорусь не перешкоджає і навіть сприяє нелегальному проникненню мігрантів до Європи. Нелегали з Іраку, Сирії та країн Африки масово прибувають до Мінська, а прикордонна служба Білорусі допомагає мігрантам потрапити до ЄС. Сьогоднішня міграційна криза має всі ознаки того, що вона створена штучно та спровокована свідомими діями, бо інакше як можна реагувати на те, що Мінськ влаштовує спеціальні авіарейси, а далі відверто сприяє рухові мігрантів, яких навіть підводять чи підвозять до кордону. Експерти вважають, що така поведінка самопроголошеного президента Білорусі є відповіддю його невизнаного режиму на західні санкції.

Хоча очікувати якихось послаблень після такого терору Європи мігрантами Мінську не доводиться. Варто вже готуватися до нових обмежень та їхнього суттєвого посилення. Так, глави МЗС країн Євросоюзу вже погодили новий пакет санкцій проти білоруського режиму. Передбачається, що п’ятий пакет персональних санкцій зосередиться передусім на тих білорусах і компаніях, які причетні до організації потоку мігрантів до ЄС. Очікується, що це будуть турфірми, чиновники, а також державний авіаперевізник "Белавіа". Персональні санкції передбачають заборону на в'їзд до ЄС, заморожування активів на його території, а також заборону особам і компаніям з Євросоюзу надавати кошти чи ресурси тим, хто опинився у санкційному списку.

Одна з головних цілей Кремля у міграційній кризі в Білорусі – відвести увагу світової спільноти від теми російської агресії проти України. Такий сценарій Москва вже застосовувала у 2015-2016 роках під час так званої «сирійської» міграційної кризи, коли потік біженців ішов через Грецію, Македонію, Сербію, Угорщину – країни, які традиційно перебувають під впливом та контролем Москви. Саме 2015-й рік став рекордним за кількістю шукачів притулку, які прибули в Європу. Це явище дістало назву "європейська міграційна криза". Щось подібне Кремль намагається влаштувати й сьогодні на кордонах зі своїм напарником по союзній державі Лукашенком. А заодно, мабуть, і спробувати досягти визнання до сьогодні не визнаного президента Білорусі. Бо яка ціна тоді цієї союзної держави, якщо частиною її править самопроголошений диктатор? Подібну схему Кремль застосовує і в своїх гібридних спробах на тимчасово окупованих територіях сходу України, усіляко просуваючи й відстоюючи потребу переговорів та визнання терористів так званих «ДНР» і «ЛНР». І тут – знову позиціонуючи себе лише «посередником» та «миротворцем». Чим складніша ситуація – тим більше шансів щось виторгувати для себе, мабуть, саме цією логікою користуються в Кремлі.

Штучно створена на кордоні між ЄС та Білоруссю криза стала черговою фазою гібридної війни, мета якої – змусити Захід піти на переговори не лише з Путіним, а й з його білоруським посіпакою. Частково цієї мети досягнуто, адже Меркель таки погодилася провести телефонну розмову з Лукашенком, чим викликала різку критику й у Німеччині, й у країнах ЄС. Це була перша телефонна розмова лідера однієї з європейських країн із самопроголошеним президентом Білорусі після серпня 2020 року. Європейський Союз відмовляється визнати Лукашенка переможцем цих виборів, а отже – й главою білоруської держави. Єдиний, хто підтримує білоруського диктатора – Путін, залишаючись фактично одноосібним союзником, спонсором і заодно ляльководом, який вказує, що і як робити, використовуючи Лукашенка максимально. Тому те, що зараз відбувається на кордонах Європейського Союзу – частина гібридної війни Росії, від якої тепер потерпають все більше країн, та пункт страшного кремлівського плану з міжнародного тероризму, з цинічним використанням людей, їхніх бід і проблем, які для Москви стали лише частиною імперських терористичних планів.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-