Як Ізраїль потрапив у демократичну пастку - і нічого...

Як Ізраїль потрапив у демократичну пастку - і нічого...

Аналітика
Укрінформ
Ізраїльський парламент не став чекати поки його розпустять - і розійшовся сам. Щоправда мотиви парламентаріїв були дещо іншими, ніж в українських колег

У ніч на 30 травня в Кнесеті, ізраїльському парламенті, відбулося голосування... про саморозпуск. Законодавчі збори 21-го скликання, обрані неповних два місяці тому, так і не почавши роботу, призначили вибори наступного, вже 22-го скликання, на вересень. 74 парламентарії проголосували "за", 45 - "проти".

Нагадаємо, що минулі вибори, які відбулися 9 квітня, були дуже напруженими. Два основні суперники: права партія «Лікуд» і центристський блок «Кахоль Лаван», - показували близькі результати. «Лікуд» і чинний прем'єр-міністр країни Беньямін Нетаньягу навіть трохи відставали, що призвело б до зміни уряду і корекції курсу у внутрішній політиці. До того ж ще 37 учасників виборів вели «свою гру», відбираючи голоси у лідерів. Але в день голосування ізраїльтяни сконцентрувалися і не стали «розпорошувати» голоси: обидва лідери поліпшили свої результати в порівнянні з очікуваними, отримавши по 35 мандатів в 120-місцевому Кнесеті. Ще п'ять правих партій, які потрапили парламент, разом зібрали 30 мандатів. Питання про правлячу коаліцію, здавалося, було вирішено - Нетаньяху відкриє своєї п'ятий прем'єрський термін ... Але щось пішло не так ...

Що ж «пішло не так»?..

В Ізраїлі «правий» блок - це блок «правих» і «зовсім вже правих». І ось партія «Наш дім Ізраїль», яка виникла 20 років тому як партія російськомовних євреїв-репатріантів з колишнього Союзу, та її лідер Авігдор Ліберман, вирішили, що «зовсім вже праві» - ортодоксально-релігійні політики - хочуть собі в цьому блоці забагато. В результаті не віддали свої п'ять мандатів для утворення правлячої коаліції.

Каменем спотикання став законопроект НДІ про те, щоб ортодоксальних юдеїв не звільняти від служби в армії. Раніше ізраїльські ЗМІ повідомили, що релігійні партії прийняли пропозицію Нетаньягу: сформувати уряду і потім висунути закон на нове голосування Кнесету (а закон уже прийнятий у першому читанні), а потім затвердити у другому і третьому читаннях.

Натомість Ліберман заявив, що «другі і треті» читання за участю ортодоксів - це шлях до вихолощення закону: тобто або «приймаємо закон як є, або розходимося». Ось і розійшлися - на нові вибори у вересні. «Якщо хтось несе відповідальність за те, що Держава Ізраїль йде на повторні вибори - то це виключно партія "Лікуд", яка капітулювала перед ортодоксами", - цитує заяву Лібермана прес-служба НДІ.

Натомість депутат від "Лікуда», який ініціював закон про розпуск, написав на своїй сторінці в Twitter: "Просто не віриться, що цієї ночі я розігнав Кнесет. У мені немає ні краплі радості або гордості, а тільки смуток і глибоке розчарування через Авігдора Лібермана, який потягнув нас на непотрібні вибори. Громадяни Ізраїлю, тепер все залежить тільки від вас (зауважмо ці слова. – Ред.): чи підтримати шантаж, чи дати Нетаніягу, "Лікуду", правим кредит довіри на діяльність в ім'я розвитку і процвітання держави Ізраїль".

... і президент тут безсилий

За Конституцією Ізраїлю, президент країни - нині цей пост займає Реувен Рівлін - міг би передати право на формування уряду іншій партії. Тож оскільки центристський блок "Кахоль Лаван" (в перекладі «синьо-білий» за кольорами прапора Держави Ізраїль), створений якраз перед цими виборами на чолі з колишнім начальником Генштабу ЦАХАЛ Бені Ганцом і екс-телеведучим Яіром Лапідом, має рівно стільки ж мандатів як і «Лікуд», це право йому б і дісталося.

Але це в разі, якби парламент не розпустився сам. Тобто, подавши і проголосувавши закон про розпуск Кнесету, «Лікуд» і прихильники Нетаньягу блокували можливість передачі повноважень на формування уряду суперниками.

Розпуск парламенту - не розкіш, а засіб пересування

Цікаво, що синьо-білий блок - переможець виборів (принаймні він лідирував всю виборчу кампанію) у всіх цих конституційних перипетіях залишився не при справах - все вирішили без нього. Ефектний хід - об'єднання двох найбільших блоків мандатів, по 35 - навіть не згадувався (за реалістичністю, це як уявити собі об'єднання БПП зі "Слугою народу"), хоча Нетаньягу досвідчений політик - і досвід співпраці з «лівими» у нього є.

У ЗМІ були повідомлення про те, що на коаліційних переговорах прем'єр обіцяв соціал-демократичній партії "Авода" («Трудова») чотири міністерські портфелі, включно з міністерством оборони. Лідер «Аводи» підтвердив пропозиції, але пояснив відмову тим, що краще було доручити формування уряду лідеру "Кахоль Лаван" Бені Ганцу.

Показово і те, якою більшістю Кнесет саморозпустився (73 проти 45). Схоже, що багато з тільки-но обраних партій були незадоволені своїм результатом і розраховують на нові вибори як на переголосування, в якому «підтягнуть» голоси. Демократія (нагадаємо, перекладається як «влада народу») – у даному випадку, це коли політики не знають, що робити, і перекладають вирішення на народ.

Ізраїль, як і вся Європа, як і Україна, по-своєму проходить нинішню фазу політичної турбулентності «Ласкаво просимо до XXI сторіччя», прощаючись з уявленнями, усталеними за останні 30-40 років. Виборці, які живуть сьогоднішнім днем, розставлять партії так, як їм потрібно саме сьогодні - нехай не з першої спроби, так з другої, третьої, четвертої - але розставлять. Зрілому (читай - громадянському) суспільству не потрібні елітні політики - ні вожді, ні корпоративна залаштунковість. Чи достатньо суспільство для цього зріле (громадянське) - Ізраїль побачить у вересні. А Україна - вже в липні, як поки що заплановано.

Олександр Волинський, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-