Кав’ярня Лесі Українки і турецька криниця: що подивитися в Чернівцях
Маленький Париж або Австрія – як тільки не називають Чернівці. Місто з європейським шармом, українським характером і величезною кількістю сюрпризів. Саме тут австрійська архітектура тісно переплелась із мотивами Прикарпаття. Хоч скільки разів ви приїжджали б до Чернівців – завжди будете відкривати це місто для себе по-новому. Ексклюзивно для «Укрінформу» добіркою цікавих локацій діляться українські тревел-блогери та ведучі реаліті «У кого більше?» (Новий канал) Макс Узол та Оля Манько.
ПЕРША ЧЕРНІВЕЦЬКА КАВА ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Вулиця Кобилянської – єдина пішохідна вулиця в місті, тому вона «нафарширована» різними туристичними цікавинками. Тут і кафе, й музеї, і галереї та неймовірна архітектура. Саме сюди поспішають туристи, які приїжджають у столицю Буковини. Перша назва вулиці – Панська, тому логічно, що жили тут не прості, а заможні люди.
«Є навіть місцева байка, що раніше вулицю щоранку мили з милом та підмітали букетами троянд і не пускали відвідувачів у брудному взутті, – посміхається Оля Манько. – Мешканці сіл, які привозили продукти на продаж, ретельно витирали черевики, щоб не забруднити дорогу. На ній навіть поставили пам’ятник двірнику з трояндовим віником».
На вулиці можна подивитися будинок з вежею, де колись у відомій кав’ярні Леся Українка вперше скуштувала чернівецьку каву; краєзнавчий музей, де зберігається Острозька Біблія Івана Федорова, та аптеку-музей. А ще на Кобилянської радимо заходити у всі відкриті дворики. Наприклад, будинку №12. Розпису на стелі арки в дворику – більш як 100 років. Це справжній витвір мистецтва.
ЗОЛОТА КАСА 120-РІЧНОЇ ДАВНИНИ
Продовжуємо мандрівку вулицею Кобилянської – і заходимо у Grand Cafe, де й кави смачної можна випити, і розважитись, і щось нове дізнатися.
«На вході у кав’ярню-музей ви побачите касу золотого кольору. Вона 1901-го року виробництва і досі робоча, – наголошують тревел-блогери. – Туристи залишають там копійки на щастя, ну, або щоб повернутися. Відкрили заклад у 2013-му, але накупили купу антикваріату, тож є відчуття, наче йому вже 100 років». Не дивно, адже це кафе – ретроспектива першої кав’ярні Чернівців. Каву там подають теж в антикваріаті: точніше, у віденській королівській кавоварці 1867 року.
СПРАВЖНІЙ ХРЕБЕТ СИНЬОГО КИТА
У Природничому музеї Чернівецького національного університету є особливий експонат – кістки справжнього синього кита. До того ж, не просто кістки, а весь хребет у реальному розмірі. Коли кита впіймали, то він мав довжину 27 метрів та вагу 100 тонн. І був такий гігантський, що для того, аби помістити у музей, його вкоротили на 3 метри. Окрім кита, там можна побачити ще близько 3000 екземплярів опудал тварин з усього світу: крокодили, ведмеді, акули, пінгвіни. Деякі з них збереглися ще з часів Австро-Угорщини та Румунії! Усе – для навчання, адже тут проводять лекції для студентів. Вхід у музей – 100 грн за двох, вже з урахуванням екскурсії.
НАЙСТАРІШИЙ ГОДИННИК КРАЮ
Наступна локація – римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста. Це одна з перших мурованих будівель міста. Його будівництво розпочали ще у 1787 році, й тривало воно аж 27 років. Через похибки проєкту вежа нагорі будівлі двічі падала під час процесу зведення. А на боковій стіні костелу є прикольний сонячний годинник. Це також пам’ятка, адже він вважається найстарішим на заході України.
ФІЛАРМОНІЯ РОТАРУ ТА ЯРЕМЧУКА
Раніше цю площу називали «мучною», адже тут був ринок, де продавали борошно. Зараз називають «музичною», бо тут знаходиться Чернівецька філармонія. У ній колись працювали Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич. У центрі площі встановили музичний фонтан, а поруч – інтерактивний музичний пам’ятник угорсько-німецькому композитору Ференцу Лісту. Це таке собі піаніно у вертикальному положенні, на якому можна пограти. На музичному інструменті знаходиться малесенька скульптура композитора. Але локація класна і як фотозона.
БЛИЗНЮК НІМЕЦЬКОГО ТЕАТРУ
Колись на театральній площі були склади з військовим провіантом, потім рибний базар, а в 1904 році побудували театр. Тепер біля нього лише красиві клумби, алея зірок та лавочки для відпочинку. Сам театр спроєктували віденські архітектори Гельмер і Фельмер. Загалом за їхніми проєктами звели понад 200 будівель по всій Європі, серед яких 48 театрів – з них кілька у Відні та наш Одеський оперний. До речі, в Німеччині, у місті Фюрт, є близнюк Чернівецького театру. Вони дуже схожі.
Щоб потрапити «на внутрішню кухню» Чернівецького театру, потрібно заплатити лише 35 гривень. І це однозначно того варте, адже це магія – гуляти величною будівлею, коли там абсолютно порожньо.
«Щоб прикрасити театр, використали 4,8 кг золота, – розповідає Макс Узол. – Остання реставрація проводилася у 1980 році. Раніше в сидіннях стільців у глядацькій залі була спеціальна морська трава, яка поглинала звук. Під час реставрації її замінили на поролон, тому акустика змінилася».
БУДИНОК-КОРАБЕЛЬ
Інколи будинки називають так для пафосу, але тут він справді схожий на корабель. Є ніс, щогла і три з половиною палуби. Будинок-корабель пришвартувався на розі вулиць Головної та Шолом-Алейхема. Це один із перших кам’яних будинків у місті. До цього були лише дерев’яні.
«Є дві цікаві версії, як він з’явився. Перша: жили собі за часів Австро-Угорщини два брати, які обожнювали море, – розповідає Оля Манько. – Один став капітаном реального морського судна, а інший – успішним бізнесменом. Коли вони вийшли на пенсію, то вирішили жити у Чернівцях. І збудували цей будинок». Друга версія: у цьому районі дуже давно була корчма «Під золотим судном». Вона стала настільки популярною, що на хвилі цієї популярності вирішили збудувати дім-корабель.
ПЛОЩА З СІМОМА ВУЛИЦЯМИ
Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому майдан Ринок або Рінгпляц, що є серцем міста уже два століття.
«Площа особлива тим, що до неї сходиться 7 вулиць міста, – розповідає Макс Узол. – Закладалася в австрійські часи. Тоді вважалося, що 7 доріг приносять місту господній захист». Вважають, саме тому під час воєн Чернівці практично не постраждали. Щодня о 12:00 на вершечок Ратуші виходить трубач і грає неофіційний гімн Чернівців, який називається «Марічка», на чотири сторони світу. Годинник на Ратуші входить до п’ятірки найстаріших годинників України. У Чернівцях на Ратушу не може піднятися ніхто, окрім трубача, бо сходи й оглядовий майданчик знаходяться в аварійному стані.
ТУРЕЦЬКА КРИНИЦЯ
Площа пресвятої Марії – одна з трьох найстаріших площ у місті. Тусується на ній переважно молодь, а будинки навколо відрізняються від типових чернівецьких, тобто – австрійських. На площі пресвятої Марії знаходиться найстаріша криниця Чернівців – турецька. Така назва збереглася ще з часів Османської імперії, коли в місті хазяйнували турки. На площі можна подивитися на амфітеатр з фонтаном, велосипед Гулівера та на найстаріше штучне джерело міста – турецьку криницю. Поруч з нею стоять турецькі лазні, куди ще й досі ходять попаритися.
Наталія Шегда-Данилів
