10 справ, які обов’язково треба зробити у Львові

10 справ, які обов’язково треба зробити у Львові

Укрінформ
На вихідних радимо потерти Дровняка, спуститися в старовинний некрополь чи випити кави в чаклунсько-масонській кам’яниці

Навіть якщо ви десять разів побували в цьому місті, воно завжди має чим здивувати. Львів повний планів на нові проєкти, і цікаві новинки для туристів з’являються мало не щомісяця. Це років 10-15 тому він міг запропонувати тільки прогулянки старим центром, екскурсії замками «Золотої підкови» та походи рестораціями. А нині навіть бувалому мандрівникові тут є чому дивуватися. Ми радимо побачити і відчути те, що особливо вражає саме цієї осені.

Вже до кінця вересня, за словами львівського мера Андрія Садового, на площі перед оперним театром запрацює новий диво-фонтан. «Це складна конструкція, її робота синхронізуватиметься з музикою театральних постановок. Унікальна річ, три роки велися дискусії – що має на тому місці стояти, – розповідає міський голова. – Гадаю, це буде «хіт сезону»». Фонтанчики скромніші, зате з питною водою, з’явилися й на вулицях старого центру. Мерія обіцяє – такі ж джерела води будуть на магістральних дорогах, де нині розвивається велоінфраструктура. Мета – створити 268 км велодоріжок і наразі у цій справі, за словами Садового, «перейшли екватор». А ще мерія виношує план створення великого дитячого парку атракціонів на кшталт німецького Europa-Park (найбільший парк розваг у Німеччині, другий за відвідуваністю у Європі після Діснейленду) або італійського Gardalend (третій за відвідуваністю, на озері Гарда). Непогана ідея, особливо на випадок можливих локдаунів. Хоча вже сьогодні тут повно родзинок на будь-якого туриста, і деякі особливо радимо скуштувати.

ПЛАН НА 10 ПУНКТІВ: ВІД ФАУСТА ДО СТРІМ-ТРАМВАЮ

ПРОЙТИ СЛІДАМИ ХІППІ. У Львові нині, за словами гідеси з 20-річним стажем Діани Борисенко, близько 1400 кав’ярень. Та найближчою і найбільш культовою для львів’ян є малопомітна кав’ярня «Вірменка». «Вона була місцем зустрічі місцевих хіппі наприкінці 1970-х, де завжди можна було здибати цікавих людей. Це одна з найстаріших кав’ярень міста, дуже особлива для нас», – говорить пані Діана. Тричі «Вірменку» обирали "Найкращою кав'ярнею Львова" в рамках "Lviv Coffee Festival". За її стінами можна побачити фрагмент кам’яного порталу ХVI-XVII ст., старі фотографії, на яких увічнилися Кузя з Братів Гадюкіних та інші завсідники старої "Вірменки». Тут працює "буккросинг" і існує традиція підвішеної кави.

ПОБУВАТИ У ДОКТОРА ФАУСТА. І ще слово до гастрономічної теми. «Доктор Фауст» – наймістичніша ресторація Львова, переконує Діана Борисенко. У 17 столітті у будинку, де вона нині розташована, жив такий собі алхімік, якого львів’яни вважали чаклуном. Чи продав він душу дияволові, невідомо, та коли власники ресторану затіяли ремонтні роботи у приміщенні, виявили численні артефакти, предмети побуту та діяльності невідомого алхіміка. Так і пригадали легенду про Раве Массе Маркаву, який колись тут мешкав та практикував чаклунські ритуали. А далі накопали купу масонських символів у будинку. «Масонські очі» на гравюрах та картинах знайдете тут досі (підземелля теж).

ВІДЧУТИ МОРОК ПІДЗЕМЕЛЛЯ. Ще не всі встигли відвідати відкриті у 2016 році підземні зали Костелу єзуїтів (Гарнізонного храму апостолів Петра та Павла), а львів’яни розкопали для нас ще новіші галереї. Нещодавно відкрилися для відвідування підземелля Преображенської церкви (тієї, де відспівували Кузьму Скрябіна). 300-річну крипту готували для цього цілих 20 років. На 800 м² ще в 1990-х знайшли людські рештки – за словами Ростислава Пендюка, священника церкви Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, то могли бути поховання меценатів і монахів костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв, на місці якого збудували Храм Преображення. А за радянських часів тут капусту й огірки квасили… Колись у підземелля пускали тільки з екскурсією, зараз – вільно, за добровільні пожертви. Варто зазирнути.

ПОСЛУХАТИ СУРМАЧА ЛЬВІВСЬКОЇ РАТУШІ. Щогодини у вихідні дні (з 9 до 21) і двічі у будні з приміщення мерії долинають звуки сурми. Двоє сурмачів у дизайнерських костюмах без запізнень з’являються у вікні і виконують традиційну мелодію міста (написану львівським композитором Юрієм Ланюком). Як висловлюється один з музикантів Іван Глушко, «Годинник може спізнюватися, а ми – ніколи». Щоправда, карантин і на сурмачів вплинув – кілька тижнів ратуша мовчала. Тепер музика з вікон кабінету у мансарді лине за старим графіком і це ніби символ відродження, надія на швидке повернення світу до докоронавірусного життя. Сурмач сумлінно «дистанціюється» і нікого не наражає на небезпеку, жартують у ЛМР.

ПРИДБАТИ КНИГУ ГАЛИЦЬКОЇ КУХНІ. Приїхавши до Львова, мусите скуштували галицький сирник, торт «Захер», львівський штрудель, яворівський пиріг, а на перше завжди просити галицький питний борщ з вушками, впевнена гідеса Борисенко. А найкраще – придбати собі книгу автентичних галицьких рецептів і практикувати всі ті страви вдома. Львів’яни радять для цього книгу рецептів Дарії Цвєк – знаної на Львівщині кулінарки, знавця галицької кухні. Пані Цвєк померла у 2004-му, трохи не доживши до свого 100-ліття, але за допомогою її доньки старовинні рецепти осучаснені і тепер молоді господині не мають морочитися пошуками вінчика і ступки, а розуміють, де застосувати блендер чи розрихлювач для тіста.

ПОТЕРТИ ПАМ’ЯТНИК «НА ФАРТ». «Фартових» монументів у місті чимало – леви, наприклад (шукайте на них натерті тисячами рук лиснючі вуха і морди). У «Докторі Фаусті», наприклад, відвідувачі труть «Руку слави» на щастя. А на Музейній площі стоїть пам’ятник художнику-примітивісту Никифору Дровняку. У цього пана і руки до плечей, і капелюх блищать: так його туристи люблять. А біля каплиці Боїмів на бруківці стоїть невеличкий вроцлавський краснолюдек – гномик, подарунок Львову від Вроцлава. Хоч три милого гномика, хоч фотографуй – як не фарт, то позитивний настрій забезпечений.

ЗЛІПИТИ ВЛАСНУ СВІЧКУ. Львівська свічкова мануфактура – це дуже успішний сімейний бізнес. Несподівано свічки «вистрілили»: на них є попит не тільки серед туристів, які вчащають на майстер-класи, а й серед містян, серед яких стало модним прикрашати родинні свята оригінальними виробами з парафіну чи воску. У мануфактурі аромати кав’ярні з першого поверху неймовірно міксуються з сандалом, лавандою зі свічкової майстерні. Просто помилуватися експозицією вже готових свічок – справжнє естетичне задоволення. Якось тут виготовили дещо ексклюзивне – свічку кілограмів на 180-200. Цього гіганта замовили пасічники Тернопільщини для Зарваниці (місце паломництва у греко-католиків). «Складалася з трьох частин, які зібрали до купи вже у машині. Четверо чоловіків на спеціальних тримачах несли її – свічка була більша за мене», – розповідає пані Мирослава, працівниця свічкової мануфактури. Суперсвічка розрахована на довгі роки використання: всередині кожного елементу помістили вставні частини, які можна замінювати і не морочитися щоразу з такою масою воску.

ПОЖИТИ, ЯК МАЗОХ. Де зупинитися у місті – питання не тільки гаманця, а й смаку. Про всяк випадок розповідаємо, що наприкінці минулого року тут відкрився новісінький готель, літературний. Мазох-готель – це простір на межі літератури й того, що кожен уявляє собі під терміном «мазохізм», пояснюють його засновники. Концепція готелю пов’язана з Леопольдом фон Захер-Мазохом, найвідомішим львів’янином у світі, який перш за все був геніальним літератором, одним з яскравих письменників Галичини. А вже потім – причиною появи терміну «мазохізм», що прославив його на увесь світ. Номери готелю у червоно-чорному лаконічному стилі, м’яко кажучи, дуже оригінальні. До слова, це не єдине житло імені пана Леопольда у місті. Тематичний номер «Садо-Мазо» є ще у Grand Hotel Lviv. Кажуть, він створений як своєрідний музей, присвячений творчості засновника напрямку літературного мазохізму, бо нібито у будівлі сучасного Grand Hotel Lviv у 1836-1848 роках працював батько відомого митця. Кімната “Садо-мазо” виділяється теж червоно-чорним дизайном, до якого додали чорну дзеркальну стелю і багато глянцю та шкіри. Номер особливо радять закоханим, а при заселенні ще й вручають червоненьку коробочку з сюрпризом.

ПОКАТАТИСЯ НА СТРІМ-ТРАМВАЇ. Трамвайний маршрут №8 знаменитим зробила одна з його креативних водіїв – Лідія Филипчук. Щодня жінка виходить на роботу не просто перевозити пасажирів, а й створювати цікаві відео з трамвайного життя. Впало дерево, авто припаркували на колії, трапилися цікаві пасажири, ввели карантин і маски – пані Лідія все стрімить. Виявляється, не обов’язково стрибати з даху електрички, щоб збирати лайки на сайті відеохостингу. Лідію Филипчук знають, дивляться і бурхливо обговорюють знятий нею плин життя. Варто хоча б раз прокататися з місцевою знаменитістю.

ВІДЧУТИ СПОКІЙ НА МЕМОРІАЛІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ. У Львові це не місце, де огортають сум і скорбота, а майданчик для романтичних побачень і панорамних фото. «Люблю приходити сюди – в якому б не був настрої, звідти йдеш у позитивному. Парадокс, магія місця», – так описує його львівський мер. Площа з терасами і стелою на пагорбі – суцільний символізм. За словами співавтора комплексу Андрія Лесюка, стела – це символ абстрактної барикади, постійної боротьби. «Нагадування, що все ще не закінчено, боротьба за незалежність триває. Саме з цього боку найчастіше нападали на Львів вороги, тож не випадково тепер барикада тут стоїть», – пояснює задум він. Автори дізналися, що 200 років тому на схилі був оглядовий майданчик з терасами, відтворили її і тепер це чудове місце для прогулянок, звідки відкривається панорама на 13 основних храмів міста.

Портрети героїв вирішили зробити гравіюванням на металі, біля кожного – власне чи написане родичами гасло. На терасах – стільчики, дуже зручно насолоджуватися видами міста. Колись тут з’являться інформаційні бокси, скульптури і 16 дерев, відбуватимуться різні заходи. А з центром Львова меморіал з’єднає красивий пішохідний міст. А поки що тут просто креативна згадка про Майдан. «Увечері тут все горить, палає, але дарує відчуття спокою і радості», – говорить пан Андрій.

Тетяна Негода. Львів–Київ

Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-