Мовне питання, відпочинок і «мишебрат'я»

Мовне питання, відпочинок і «мишебрат'я»

Блоги
2210
Ukrinform
Про два питання відпочивальникам.

Більшість із нас хоча б раз у житті бували у Туречиині чи Єгипті. 

І всі стикалися з представниками турфірм — російськомовними молодими хлопцями і дівчатами, які допомагають туристам з країн колишньої тюрми народів знайти свій автобус, не загубитися біля пірамід, поспілкуватися з місцевими тощо.

Зазвичай, ті хлопці й дівчата — студенти і користуються літньої порою для заробітку та відпочинку, ще й мовні навички підтягнути. Молодці, коротше.

Але ось яка цікава штука виявилася — абсолютна їх більшість з України, хоча інколи вимова абсолютно росіянська. Розмовляю з ними українською — прекрасно розуміють, деякі навіть намагаються відповідати українською, але тяжко. Більшість уперто спілкується російською.

Запитую одну з таких: “А ким ви, дівчино, себе вважаєте за національністю?”

Впевнено відповідає: “Канешна украінка”

Запитую: “А чим ви це можете довести?”

Пауза. Широко розкриті очі. Погляд десь крізь мене. Відчувається потужна робота головного мозку.

Пояснюю, що мова є унікальним ідентифікатором національної належності людини. Бачу в очах деяких розуміння. Деякі потім спілкувалися зі мною вже українською. Мабуть, мої слова потрапили за призначенням.

Я усе розумію: росіянська є універсальною для спілкування з людьми з країн екс-совка. 

Але ж людоньки, у 2016 році абсолютна більшість туристів у Туреччині та Египті були саме з України, з Запорєбріка взагалі нічого не літало, у принципі.

І коли представник туроператора зустрічає літак з туристами з України — чому мова спілкування прямо зі старту російська?

До чого усе це. 

Багато хто з нас цим літом поїде відпочивати за кордон, зараз це не так вже й дорого.

І обов’язково десь перетинатиметься з мишебрат’ями різного ступеню адекватності/тверезості.

Так от, мова буде універсальною розпізнавальною ознакою “свій-чужий”. Щоб не сплутали часом. 

І бажано вживати такі слова української мови, які не схожі на слова мови північного сусіда. “Рушник” а не “полотєнце”, “сніданок”, а не “завтрак”, “прапор”, а не “флаг”, “доброго ранку”, а не “утро” і таке інше.

Взагалі, мені ще у шкільні часи чомусь подобалось розмовляти так, щоб тебе розумів лише твій співбесідник. От просто подобалось, не знаю чому. Мабуть, то було першим стимулом вивчення англійської.

І, власне, два питання тим, хто від’жджає на відпочинок за кордон:

1. Ким ти себе вважаєш?

2. Чим це можеш довести?

Не відповідайте зараз, просто згадайте їх після приземлення на летовищі іншої країни.

Гарного усім літнього відпочинку!

Костянтин Корсун
FB

 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-