Український хокей: невдачі – теж досвід

Український хокей: невдачі – теж досвід

673
Ukrinform
Кілька приватних і загальних висновків після двох ігрових днів ЧС з хокею

У спорті, звичайно, багато важить елемент випадковості, везіння. Але все ж, найчастіше, за випадковостями стоять закономірності. На чемпіонаті світу з хокею в Дивізіоні IB, що проходить в Каунасі, відіграли два тури, але турнірна таблиця виглядає досить логічно. Попереду Литва, на очко відстає Японія, ще на очко – Естонія, ще на очко – Україна. А от Хорватія і Румунія очок поки не набрали. Однак з найгіршою різницею забитих і пропущених Румунія поки що – на останньому місці.

Розглянемо шанси команд. І почнемо, звичайно, з наших.

«ОЙ-ЛА-ЛА» ВІД ЕСТОНІЇ

Матч з Естонією тільки почався. Україна пішла вперед, втратила шайбу. І тут сталося щось несподіване. Лахесалу робить верхи довгу передачу або, може, навіть точніше буде сказати – закид ігрового снаряда, як у баскетболі чи американському футболі. Макров приймає шайбу, обробляє її, робить пас на Рооба. Точний кидок – і вже 0:1. Шок у залі. Найкраще його передав німецький журналіст, що сидів поруч зі мною. «Ой-ла-ла», – сказав він з грайливим французьким акцентом.

Україна не розклеїлася, продовжуючи грати і боротися. Але ось через хвилин десять естонці нав'язують нам жорстку силову гру біля бортів. Буквально вигризають шайбу в декількох епізодах. Вона опиняється у Васьонкіна. Різкий постріл з гострого кута – і ми знову пропускаємо. Вже 0:2. Німецький журналіст і тут відреагував, коротко, але багатозначно: «Суомі!», натякаючи, як на біло-блакитну форму естонців, так і на оптимальне поєднання силової боротьби і техніки, продемонстровані в ці хвилини матчу.

Втім, попереду ще два з половиною періоди і здається, що все можна змінити. І справді - у час, що залишився, йшла запекла гра-боротьба зі взаємними шансами. Але практично без так званих «стовідсоткових моментів». І, відверто кажучи, ближче до успіху були як раз естонці, які зуміли організувати того ж Рообу вихід один на один, дуже схожий на буліт. Але тут виручив Сергій Гайдученко. А естонців часто виручав їхній воротар Віллем-Хенрік Койтмаа, який відбив всі 33 кидки української команди.

Після закінчення матчу за всіх віддувався наш молодий капітан Віктор Захаров. У розмові з журналістом, який пише короткі звіти для сайту IIHF, він був відвертий і самокритичний: «Ми не дуже добре перепасовуємся, забагато граємо у кутах майданчика, в атаці не використовуємо захисників біля синьої лінії, і занадто часто втрачаємо шайбу». Що і говорити, вражаючий набір недоліків.

Я ж попросив капітана описати хід матчу загалом. Захаров і тут розклав усе по пунктах: «Погано почали гру. Пропустили дуже швидку шайбу у першій же зміні. Потім Естонії пощастило забити нестандартний гол (з гострого кута, – ред.) у першому періоді. Ми намагалися переломити хід гри. Але не вдалося – не вистачало чогось в завершенні атаки. Суперник добре оборонявся. А з яким-небудь «сміттєвим» голом, так, щоб закинути шайбу під напором, не вийшло. Соромно. Неприємно. Але будемо грати, будемо намагатися голови не вішати і готуватися до наступних матчів».

І ось тут потрібно перейти до деяких неприємних узагальнень.

НАС ВВАЖАЮТЬ ФАВОРИТОМ, А КИМ МИ СЕБЕ ВВАЖАЄМО?

Закордонні журналісти продовжують розглядати Україну як одного з фаворитів чемпіонату в Каунасі. Згадують турнір в дивізіоні IB в Загребі, виграний нами два роки тому. І це природно.

З 2012 року Україна безперервно балансує між групою А і групою В дивізіону I. Тому від неї і зараз традиційно чекають того ж. Але так відбувається, тому що вони, іноземці, не знають, що природно, ситуацію в нашому хокеї. А чемпіонат України не так, щоб став гірше, але він і не став краще. У той час як у наших конкурентів популярність хокею, свого внутрішнього хокею, зростає.

В Україні ж хокей іде на периферію уваги. Прекрасний показник – те, що у Каунас, за винятком Укрінформу, не приїхав ніхто з представників українських медіа. Ніхто... Хоча, здавалося б, і їхати не так далеко, і країна для проживання не дуже дорога. Однак, проігнорували. Але якщо країні хокей не такий вже й цікавий, то які ж ми маємо підстави чекати від нього взаємної любові – ну тобто, позитивних результатів?

Я спостерігаю тут за нашою командою, поспілкувався з трьома провідними гравцями. Збірна залишає хороше враження. Робота на колектив, на підтримання в ньому позитивної атмосфери, системне мислення, уміння оцінити ситуацію комплексно і розкласти все по поличках.

І ось тут я б звернув увагу на мої міні-інтерв'ю з Микитою Буценком та Сергієм Бабинцем, взяті окремо, так що вони один одного не чули. Обидва, однак, з великою повагою, а то і з заздрістю говорили про хокейний чемпіонат Румунії, не кажучи вже про відкриту першість Угорщини. І ось тут вони дивляться в корінь.

Так, ми віримо в нашу команду і бажаємо їй успіху. Як у найближчих матчах каунаського турніру, так і найближчими роками. Шанси на позитивний розвиток подій у нас є. Причому, як у найближчій перспективі, так і в далекій.

Тут в Каунасі ми ще можемо розслабитись, що називається, заграти, посівши високе місце. Хочу підкреслити, що в аналітиці на сайті IIHF нас і зараз продовжують розглядати як одного з фаворитів турніру в Каунасі. Дай-то бог, щоб так і було.

А у більш далекій перспективі – ця збірна, набравшись досвіду, теж може добре себе проявити. А там, дивись, ще свіжа кров увіллється, підтягнеться хороша зміна з юніорської збірної, яка тільки що виграла турнір дивізіону в Києві. (Правда, відзначу, що у будь-якому випадку «Добре себе проявити» – це значить, як зараз, залишатися в одній з груп дивізіону I). Все це, безумовно, може бути.

Однак, якщо і далі хокей в інших країнах буде розвиватися, а у нас в кращому випадку залишатися на колишньому рівні, то можливий інший варіант. Що за кілька років поразки від Естонії перестануть бути несподіваними, а стануть традиційними. І тут виявиться, що місце в дивізіоні I нам ніхто не гарантує. А далі – з часом ми переконаємося, що і в дивізіоні II люди теж вміють непогано грати в хокей.

До того ж те, що відбудеться в такому варіанті, не стане якоюсь особливою спортивною трагедією, а буде лише логічним, закономірним результатом ланцюжка подій. Просто тому що у нас, в українському хокеї, немає «запасу міцності», щоб сподіватися в перспективі на щось інше.

СПРИЯТЛИВЕ СЕРЕДОВИЩЕ

А тепер подивимось на турнірну таблицю після двох ігрових днів.

1. LTU 2 2 0 0 0 11:3 6

2. JPN 2 1 1 0 0 6:4 5

3. EST 2 1 0 1 0 3:2 4

4. UKR 2 1 0 0 1 3:2 3

5. CRO 2 0 0 0 2 3:7 0

6. ROU 2 0 0 0 2 3:11 0

У другому турі дві команди, яких називають тут фаворитами, перемогли. Матч Японія-Хорватія був неперевершеним за сюжетом, просто зйомки голлівудського бойовика: 1:0, 1:3, 4:3. Причому такі гойдалки можна пояснити тим, що в якийсь момент якась із команд так вже «попливла», «розклеїлася», «посипалась». І у підсумку, у вирішальний момент хорвати мали всі шанси, щоб перемогти. Але в третьому періоді за рахунку 3:3 вони не змогли реалізувати дві чисельні переваги поспіль. І отримали шайбу «у відповідь».

Тепер капітан хорватів Борна Рендуліч каже, що його команда, яка бореться за збереження прописки в дивізіоні I, в першу чергу, «готується до наших двох останніх матчах проти Румунії та Естонії, які загалом на нашому рівні». Але це, звичайно ж, лукавство. У середу Хорватія грає з Україною, і вони до нього готуються теж по вищому розряду – цей матч буде для нас складним.

В останній зустрічі другого туру Литва у веселому і красивому матчі розкатала збірну Румунії 8:3. За тим, як витончено, красиво і різноманітно форварди обох команд проходили захист, часом складалося враження, що це виставкова гра або «матч всіх зірок». Втім, тут ще треба врахувати, що на цій першості румуни грають в три п'ятірки і тому їм важко протистояти високому темпу суперників. І це ще одна причина того, що Румунія на сьогодні – головний претендент на останнє, «ульотне» місце в турнірі.

А його фаворитами на даний момент виглядають Литва і Японія. Вони зустрінуться вже в найближчу середу. У господарів турніру дуже симпатична атака і небездоганний захист. Тому якщо японцям вдасться засушити гру, то вони мають шанси вперше по-справжньому випробувати тут, у Каунасі, команду Каспарайтіса на міцність.

І наостанок – знову про Україну. Повторюся, ми віримо в команду. Поки що блиснути тут змогла тільки «п'ятірка легіонерів». Але ж і у інших є великі резерви для посилення гри. Чому ж поки не складається? Можливо, хлопці з «Донбасу» і «Кременчука» ще не зовсім вибралися з якоїсь функціональної ями, яка йде після матчів їх суперфіналу. Будемо сподіватися, що вже в середу синусоїда їхньої фізичної та психологічної готовності піде вгору.

Олег Кудрін, Каунас.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>