Мовна політика у сфері НПВ: як держава повинна розвивати українську мову

Мовна політика у сфері НПВ: як держава повинна розвивати українську мову

Укрінформ
Політика захисту української мови на державному рівні є питанням національної безпеки та має стати одним із основних елементів національно-патріотичного виховання українців.

За майже 30 років незалежної України ставлення до державної мови зазнало тектонічних змін – більшість українців використовують українську мову повсякденно, так само більшість визнають за нею право бути єдиною державною мовою. Проте системна робота у напрямку захисту української мови лише розпочинається.

Так, згідно із дослідженням, проведеним Фондом "Демократичні ініціативи" спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 серпня 2020 року, переважна більшість українців (72%) вважають українську мову важливим атрибутом незалежності України, а 82% погоджуються з тим, що керівники держави і державні службовці повинні у робочий час спілкуватися державною мовою. Крім того, переважна більшість українців в усіх регіонах погоджується, що всі громадяни повинні володіти державною мовою: загалом в Україні погоджуються 79%, не погоджуються 16%.

Звісно, серед опитаних респондентів чимало тих, хто притримується інших точок зору. Так, наприклад, у східному регіоні 49% опитаних респондентів не погоджуються із тезою про те, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України. 44% вважають розвиток української мови важливою проблемою, хоча й визнають, що країна має більш нагальні потреби, а 33% взагалі вважають проблеми розвитку української мови другорядними. Тож роботи у царині захисту та розвитку української мови вистачає. Ще більш актуальними ці проблеми є для інтеграції та розвитку української мови в питанні національно-патріотичного виховання.

У 1996 році Конституція України визначила українську мову як державну. А у квітні 2019-го року Верховна Рада ухвалила закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" - в ньому закріплюється за українською статус єдиної державної мови, яка є обов'язковою для органів державної влади та публічних сфер на всій території держави. А спроби просувати на території України ідею багатомовності у законі прирівнюються до дій, спрямованих на повалення конституційного ладу. Закон має чимало критиків, насамперед через те, що його ухвалення та реалізація оповиті великою кількістю міфів.

Про державну мовну політику у сфері національно-патріотичного виховання говорили в етері програми «Діалоги про НПВ» на радіо «Армія.FM» із Уповноваженим із захисту державної мови Тарасом Кременем.

Найбільше міфів навколо закону про мову існує внаслідок набуття чинності на початку поточного року ряду норм щодо сфери обслуговування. У соцмережах масово поширювалася неправдива інформація про так звані "мовні патрулі", які начебто із каральною метою мали штрафувати підприємців не лише за невживання української мови, але й за використання "суржику".

Насправді, згідно із даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) з 27 січня до 1 лютого поточного року, 61,7% українців підтримують чинну норму мовного закону про обслуговування українською мовою.

А сам міф про "мовні каральні патрулі" спростовує Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, адже йдеться передусім про питання дотримання норм закону у сфері освіти та державної служби. На його думку, саме освіта є не тільки основою для розвитку української мови, але й для національно-патріотичного виховання. "Протягом 2020 року ми провели 22 заходи державного контролю по відношенню до ректорів державних університетів, в тому числі стосовно тих, які принципово не застосовували державну мову у своїй діяльності. Протягом першого кварталу цього року відбулося більше 40 заходів державного контролю", - акцентує увагу Тарас Кремінь.

Під прискіпливе око Уповноваженого із захисту державної мови підпадають держслужбовці, адже саме вони представляють державу на всіх рівнях і виконання закону у даному випадку є принциповим. "Незважаючи на те, хто це – голова державної адміністрації, чи депутат місцевої ради, чи хтось із топ-політиків, ми всі повинні розуміти, що своїм прикладом ми прищеплюємо толерантність своїм дітям і показуємо всьому суспільству як по-справжньому треба захищати українську мову. У нас є декілька наказів, які стосуються депутатів місцевих рад південних та східних областей України, також ми зараз розглядаємо можливість відкриття заходів державного контролю по відношенню до окремих закладів освіти та облдержадміністрацій. Але важливо і те, наскільки місцева влада і центральні органи влади спряють і стимулюють громадян України до використання української мови", - вважає чиновник.

Проте заходи із покарання щодо недотримання мовного закону наразі більше виключення, аніж правило. На думку Тараса Кременя, в Україні мають з’явитися безкоштовні курси з вивчення української мови, доступ до яких має бути вільний для будь-кого, незалежно від соціального статусу, можливостей, зате залежно від особистих потреб (для роботи, навчання, самовдосконалення). Зокрема, і для закордонних українців. Для цього необхідно ухвалити Державну програму розвитку української мови, якої поки що немає.

Щодо питання просвітництва, то вже цього року в Україні розглянуть питання створення Музею мови. За словами мовного омбудсмена, йдеться не лише про певну окрему локацію чи питання музейних просторів у закладах освіти. "Це не означає, що має з’явитися окрема аудиторія або приміщення, де якийсь завідувач буде проводити екскурсії і розповідатиме про те, що насправді є значущого для утвердження і розвитку української мови. А це, відповідно до Закону про освіту 2017 року, забезпечення виховного та навчально-виховного процесу україномовним змістом. Це означає, що кабінети української мови і літератури мають бути приведені у відповідність до історичного розвитку української нації, українського народу і захисту української мови як державної. Це створення нової форми репрезентації української мови під час основної діяльності навчально-виховних закладів або в позаурочний час", - розповідає Уповноважений із захисту державної мови.

І найголовніше, на думку Тараса Кременя, питання державної мови має знайти відображення на рівні окремого закону у сфері національно-патріотичного виховання, який би об’єднав, уніфікував і привів у відповідність нормативно-правову базу, дав би величезний імпульс не тільки для своєї країни, а й для світового українства, у контексті розвитку власної держави та відстоювання своїх національних інтересів.

Василь Мокан

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-