Монетизація пільг: за живі гроші, але дозовано

Монетизація пільг: за живі гроші, але дозовано

Аналітика
1657
Ukrinform
Шукаємо позитив: пільговикам більше не доведеться доводити злим перевізникам свої кволі, не підкріплені фінансами, права

За настійної вимоги МВФ ми поступово переходимо до цивілізованих методів надання пільг не обіцянками оплатити з бюджету витрати на них, а дзвінкою монетою у кишеню безпосередньо пільговикам. 14 березня Кабмін прийняв постанову про монетизацію пільг (заміну натуральних пільг грошовими компенсаціями) на проїзд у міському, приміському та міжміському транспорті. Громадяни замість безкоштовних послуг отримуватимуть гроші (як готівку, так і безготівкові виплати), які витрачатимуть на власний розсуд, зокрема й на послуги пасажирських перевезень. Поки ж доопрацьовуються питання соціальних норм, тобто мінімальної кількості дозволених пільгових поїздок у транспорті - Кабмін пропонує визначати розмір компенсації для кожної окремої категорії пільговиків, виходячи з ліміту НЕ МЕНШЕ, ніж 30 поїздок на місяць. Але останнє слово тут буде за місцевими органами влади.

30 поїздок в місяць” - повна дезінформація

За 25 років держава набрала на себе стільки зобов'язань, що не в змозі профінансувати їх на 100%. У 2018 році, за підрахунками Кабміну, на ці цілі потрібно не менше 20 млрд грн. Вихід - грошова компенсація. "Монетизація усуває несправедливість нерівномірного доступу до пільги, а пільговики отримують можливість витратити гроші на свій розсуд", - йдеться у повідомленні Кабміну.

“Зважаючи на те, що пільги на транспорт зараз фінансуються з місцевих бюджетів. Кабінет міністрів надав право саме місцевим органам вирішувати питання безготівкова/монетизована форма пільг", - повідомив віце-прем'єр-міністр України Павло Розенко у Facebook.

Павло Розенко
Павло Розенко

Міністр також зазначив, що ніяких обмежень у "30 поїздок в місяць" уряд не затверджував. "Це дезінформація, яка активно розкручувалася в ЗМІ. Уряд затвердив мінімальну соціальну норму. Це гарантія. Нижче якої місцевий орган влади не має право розраховувати монетизовану виплату пільговику!" - наголосив віце-прем'єр-міністр.

Анонсована, але не опублікована Постанова Кабміну вже наробила галасу на місцях. “Перший ґвалт - де візьмемо гроші в громаді. - поділився враженнями Петро Андрющенко, депутат фракції «Сила людей» Маріупольської міськради. - Ну, тут таке, цифри проти паніки. Приклад Маріуполя. Середня сума компенсації пільг сьогодні з бюджету становить близько 200 млн. грн. в рік (підприємству муніципального транспорту). Якщо врахувати методику “30 щомісячних поїздок”, перерахувавши на кількість пільговиків в місті (від 60 до 120 тис. осіб), то сума бюджетної компенсації не тільки не збільшиться, а скоріше зменшиться. В результаті - бюджет точно не в мінусі”.

Однак, є побоювання, що грошова компенсація по факту може виявитися менше, ніж коштує пільга в натурі. Наприклад, людині дадуть грошей на 20 поїздок на місяць, а вона їздить 30-40 разів. Але в будь-якому випадку - крок до монетизації вже добре. Минулорічний експеримент з монетизації пільг на транспорті у Львові показав, що в середньому на одного пільговика припадає близько 20 поїздок на місяць у громадському транспорті і одна-дві поїздки (туди-назад) на тиждень у приміському транспорті - електрички, автобуси.

Пільгова” економіка на транспорті — варіантів, виявляється, багато

Монетизація пільг в міському транспорті може стати однією з ключових реформ українського уряду. При уявній простоті це може істотно вплинути на розвиток муніципалітетів. Однак, важливо не наступити на ті ж граблі, що й росіяни більше десяти років тому. Росія перейшла до практики монетизації пільг ще у 2004 році. Але через помилки у розрахунках та визначенні грошового еквівалента, а також через несвоєчасне перерахування коштів на рахунки пільговиків, реформа там викликала народні бунти навіть в генетично рабській країні. Причому, чинили спротив як пасажири, так і перевізники. Будемо сподіватися, Україна цього досвіду не повторить.

За словами співкоординатора Ради з урбаністики Києва Григорія Мельничука, скорочення пільг в міському громадському транспорті розпочалося в Україні у 2015 році з прийняттям Закону "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо надання пільгового проїзду деяким категоріям громадян”. Депутати поставили градоначальників перед вибором — або соціальний захист з переходом в популізм, або економіка. І дозволили муніципалітетам самим визначити тактику використання пільг, тому ті вишукували різні способи скоротити перевезення пільговиків або хоч якось їх врегулювати.

Григорій Мельничук
Григорій Мельничук

“Найбільш інертними виявилися мегаполіси і великі міста - в них навіть після прийняття цього закону найчастіше зберігався безкоштовний проїзд пенсіонерів за віком - найбільшої категорії пільговиків. Разом з іншими категоріями складалася ситуація, коли чи не половина населення мала право на безкоштовний проїзд. І саме навколо перевезень пільговиків спалахували конфлікти маршрутників з меріями в питаннях підвищення вартості проїзду”, - пояснює пан Мельничук.

Популярний спосіб - обмеження дії пільг у часі, тобто право на них ти маєш тільки в не пікові години (наприклад, з 10-ї до 16-ї години). Така практика, наприклад, прижилася в Івано-Франківську. Натомість, в інших містах вона була скасована судами - двічі у Львові та в Житомирі. У Дніпрі пільговики можуть займати до 10% пасажиромісць в автобусі, а в Києві в метро ввели прохід пільговиків тільки по "Картках киянина". Схожа система діє у Вінниці в наземному транспорті - там потрібно оформляти адресний проїзний.

В Коломиї пільговий проїзд двох типів - безлімітний і за талонами. Без обмежень безкоштовних поїздок міськими автобусами користуються інваліди першої та другої групи. Пенсіонери ж отримують талони в Центрі надання адміністративних послуг. На рік на людину виділяється 60 талонів, якими можна розраховуватися в автобусах. Пенсіонери віддають такі талони перевізнику, і той згодом отримує по них грошові компенсації від мерії. Крім цього, є і пільгові рейси, де проїзд безкоштовний безлімітно для всіх пільговиків.

В Умані для пільговиків запропонували ввести спеціальну систему електронного квитка. Пенсіонери отримують картки, куди раз на місяць від соціальних служб “капає” аж 10 грн. При тарифі в маршрутках 4,5-5 грн виходить якраз одна (!) поїздка "туди-назад" на місяць. Таку систему можна було б назвати прогресивною (хоча “смішний” ліміт поїздок - тема окремої дискусії), якби електронний квиток вводився для всіх пасажирів. Місцеві маршрутники не поспішають розлучатися зі звичним кешем.

Електроніку не проведеш

Втім, саме електронний квиток, як очікується, і стане основою монетизації пільг в міському громадському транспорті та обліку пільгових перевезень. Така система досить гнучка і дозволяє реалізувати найрізноманітніші соціальні програми та адресні виплати. Поки що міста самі вправі визначати, вводити їм таку систему чи ні. На даний момент системи електронного квитка частково працюють у Києві (картка киянина), Харкові, Дніпрі. (2017 році забезпечили потрібними турнікетами місцевий метрополітен та електротранспорт, в 2019 — автотранспорт). Вінниця і Львів, наприклад, планують долучитися до технології у 2018 році і залучити для цього 8 млн і 10 млн євро у ЄБРР відповідно.

Оксана Поліщук, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-