Слідами Бога на камені: загадка житомирського Полісся

Слідами Бога на камені: загадка житомирського Полісся

Точка на карті
2107
Ukrinform
Цього разу проект «Точка на карті» запрошує у мандри глибоким житомирським Поліссям, де серед густих лісів заховалося загадкове Камінне Село

МЕДОВІ РІКИ КАМ’ЯНОГО СЕЛА

Дорога до державного геологічного заказника місцевого значення «Камінне Село», що розташований на 15 гектарах лісу в Олевському районі, заведе майже до кордону з Білоруссю. Спочатку треба доїхати до Олевська, а потім через 26 кілометрів буде село Рудня-Замисловицька, за яким і ховається серед високих беріз та сосен овіяна легендами нерукотворна пам’ятка з каменів-валунів чудернацьких форм. Науковці давно досліджують цей об’єкт, але є речі, яких розумом не осягнути, можна хіба що повірити.

Як надумаєте коли їхати в Камінне Село, краще подбати про зручний одяг (штани будуть доречними) і взуття, бо загадуючи бажання і шукаючи енергетичне очищення у щілинах між каменями, можете подерти коліна. Спокійно залишайте телефон у сумці чи кишені, тому що вас гарантовано ніхто не потурбує – зв’язок майже зникає на території заказника.

Медова річка Перга
Медова річка Перга

Тепер можемо спокійно вирушати у подорож. Дива розпочинаються одразу на дерев’яному мості через річку Перга з медовою водою у Рудні-Замисловицькій. Місцеві по-своєму пояснюють бурштинове забарвлення водойми. Кажуть, що у щілинах скелястих берегів Перги оселялися дикі бджоли. Коли сонце добре припікало, зібраний ними мед стікав по каменях у воду, яка й набувала його кольору. Натомість науковці пояснюють такий феномен прозаїчніше. Річка нагадує відтінок бурштину через великі поклади залізної руди. Звісно, кожна версія має своїх прихильників, але є багато історій про те, що річкове повітря на берегах Перги лікує хвороби дихальних шляхів.

Далі лісова дорога приведе прямісінько до заказника. За дверима автобуса відкривається зовсім інший світ. З першого кроку відчувається енергетика древлянської землі, де пахне медом, неймовірною сосновою свіжістю, а під ногами стеляться кущі чорниці й налитої сонцем червоної брусниці.

КАМЕНІ, ЯКИМ ПОНАД ДВА МІЛЬЯРДИ РОКІВ

По обидва боки м’якої лісової стежки розкидані вкриті мохом величезні гранітні камені. Кожен, як і людина, має своє ім’я та історію, про це вам розкажуть справжні знавці, котрі навіть із закритими очима тут не заблукають.

Захопливу екскурсію Камінним Селом проводили двоє гідів – головний спеціаліст відділу економічного розвитку Олевської міської ради, член Національної спілки краєзнавців України Юрій Халімончук і вчитель історії з Олевської гімназії Іван Корнійчук.

Іван Корнійчук
Іван Корнійчук

Юрій Халімончук розпочинає знайомство із геологічним заказником двома науковими поясненнями. За льодовиковою версією, ці камені принесені на Житомирщину зі Скандинавії чи Карелії. Час від часу в історії нашої планети трапляються зледеніння, які переростають у льодовик. Так от, величезна брила льоду рухається від полюсу до екватора і зчісує всі м’які шари на своєму шляху. Вона захоплює каміння, ламає його, розкидає, завмирає на якійсь території, що може тривати сотні, тисячі, а то й мільйони років. Потім глобально змінюються кліматичні умови, вода розмерзається, шліфує камені, і вони залишаються хаотично розкиданими.

Натомість сучасні дослідження базуються на результатах діяльності Пержанської геологічної партії. На цих теренах виявили поклади 125 корисних копалин, а ще тут розташоване Пержанське родовище берилію. Дослідники з’ясували, що склад і структура порід, які залягають у глибині, і тих, що виступають на поверхню, ідентичні. Відтак, специфічний рельєф типу морена, який залишає по собі льодовик, у заказнику не спостерігається. Тобто, така теорія свідчить, що гранітні валуни – це виходи на поверхню українського кристалічного щита, потужної геологічної платформи, яка простягається від Волині аж до Азовського моря.

«Унікальність заказника в тому, що це болотиста місцевість, серед якої на площі 15 гектарів виходять не поодинокі, а розміщені компактно валуни. Можливо, це залишки древніх гір, які зруйнувалися у процесі вивітрювання, набувши таких химерних форм», - зауважив Юрій Халімончук.

Папороть-багатоніжка
Папороть-багатоніжка

Про гори у Камінному Селі нагадує папороть-багатоніжка, яка росте виключно на каменях. Рослину можна зустріти тільки у Карпатах, Криму на та Поліссі, де каміння підіймається над поверхнею землі.

Мегаліт
Мегаліт

Йдемо далі і зупиняємося біля каменя, який називається мегаліт. Скільком людям треба взятися за руки, аби обійняти його, сказати важко. Увагу привертає тріщина на гранітному валуні. Юрій Халімончук одразу спростовує версію туристів, що вона могла утворитися внаслідок землетрусу, бо таке явище не характерне для цієї місцевості. Причину розколу пояснюють зміщенням на величезній глибині ділянок українського кристалічного щита. Навіть якщо вони на один міліметр наближаються чи віддаляються, це дається взнаки на каменях. Згодом повітря і вода ще більше розширюють такі розколи.

Геологи досліджували зразки мегаліту і з’ясували, що вік його матеріалу близько 2 мільярдів років. Хронологічно це період протерозойської ери, коли на планеті зародилися перші примітивні форми життя. Годі й уявити, скільки всього пам’ятають валуни Камінного Села…

Камінь-піраміда
Камінь-піраміда

Найвищий «експонат» заказника – це більш як 5-метровий камінь-піраміда. Його вертикальний зріз укритий лишайником. Роси і дощі сприяють тому, що лишайники виділяють кислоту, яка руйнує структуру каменю і робить її більш зернистою. Там, де волога затримується довше, поселяються мохи, огортаючи валуни густою зеленою пеленою.

Під таким каменем можна сховатися від дощу
Під таким каменем можна сховатися від дощу

ТАМ, ДЕ БОГ ПЕРЕМІГ ДИЯВОЛА

Іван Корнійчук часто проводить Камінним Селом екскурсії для біоенергетиків, яких це місце притягує мов магнітом. Деякі їхні аргументи не беруться заперечувати навіть науковці.

«Наш заказник – це своєрідне місце сили. Камені містять у своєму складі кварц, який є носієм інформації та енергії. Біоенергетики кажуть, що він створює тут особливий енергетичний фон, а тому в Камінному Селі часто трапляються дива», - вказує на ненаукову версію походження валунів Іван Корнійчук.

Гід пропонує пройти вузеньким Чортовим розколом, аби очистити свою енергетику. Головне, не боятися і побачити перед собою світло. Між каменями доводиться йти боком кілька метрів, але на виході відчуття справді неймовірні. Кажуть, що розкол забирає весь негатив, заряджаючи позитивом.

Чортів розкол
Чортів розкол

Звісно, цей розділений тріщиною навпіл камінь має свою легенду. Кажуть, колись чорти хотіли збудувати тут млин. За однією із версій, із першими променями сонця він розвалився на шматки. За іншою, сам Бог зашкодив нечисті. Коли чорти від нього втікали, били хвостами об каміння, яке давало тріщини, й від того утворився розкол.

До речі, у Камінному Селі це не єдине магічне місце. Є ще одна щілина між валунами, яку здолати важче, хоча цілком можливо. Якщо нею пролізти, кажуть, людина може народитися вдруге – майже як у казці – молодшою і гарнішою.

Біля каменів, яким приписують особливу енергетику, можна побачити багато прив’язаних стрічок. Екскурсоводи пояснюють це язичницькими звичаями, відгомін яких і досі зберігається у прикрашених придорожніх хрестах.

Стрічками позначають енергетичні мости
Стрічками позначають енергетичні мости

За словами Івана Корнійчука, такі стрічки символізують енергетичні мости, які допоможуть тим, хто їх залишив, отримати зв’язок із сакральним місцем у Камінному Селі.

Божий камінь
Божий камінь

Центральна точка заказника – Божий камінь, до якого треба підніматися дерев’яними сходинками. Саме там ідуть у хід не наукові теорії, бо як інакше пояснити на кам’яній поверхні сліди людських ніг.

Відома тут легенда розповідає, що серед поліських боліт розкинулося село, де жили заможні люди. Сусіднє село було значно бідніше, тож його жителі звернулися до багачів за допомогою. Першого разу їм відмовили, другого – прогнали палицями, а третього – спустили на них собак. Бідні люди образилися, прокляли те село і воно перетворилося на камінь, стало таким же, як серця їхніх сусідів.

За іншою оповідкою, одного разу до села у заболоченій місцевості зайшов Бог. Він попросив у його жителів хліба, солі і ночівлі. У кожній хаті подорожньому відмовляли. В останній жив лісник, от і дав він тому чоловікові твердий окраєць хліба. Бог побачив, що там живуть жадібні люди, які вже не зміняться, тож перетворив село на камінь.

Якраз Божий камінь і символізує оту останню хату. Там стояв Бог, а поруч диявол, який зрозумів, що втратив владу над людьми. На камені розпочалася боротьба за володіння світом, де Бог переміг диявола, скинувши його у пекло. Після перемоги він ступив два кроки і піднісся на небо, залишивши свої сліди.

Сліди Бога
Сліди Бога

Іван Корнійчук каже, що саме на цьому валуні часто проводять медитації, після яких люди діляться дивними враженнями. Хтось відчуває енергетичний зв’язок із родичами, дехто чує своє духовне ім’я-оберіг, а комусь приходять віщі видіння.

Ми обходимося без медитації. Босоніж ідемо слідами Бога, загадуючи бажання, і з вірою спускаємося на свої земні стежини. Туристи часом залишають там гроші, аби загадане гарантовано збулося, хоча такий ритуал зовсім не обов’язковий.

ЗАБЛУКАТИ НЕ ДАСТЬ КАМІНЬ-КОМПАС

Поки прямуємо дерев’яною кладкою на інший бік заказника, вислуховуємо ще й космічну версію про Камінне село. Симетрія між валунами підштовхує до думок про його невипадковий зв’язок із Всесвітом. Наука поки не дає вичерпної відповіді, чому всі великі камені розташовані в одну лінію посередині цієї ділянки лісу. Так само симетрично один до одного стоять і три крайні валуни.

Камінь закоханих
Камінь закоханих

Містика містикою, а от без романтики, хай навіть камінної, не обійтися ніяк. Гіди показують камені закоханих. За переказами, дівчина із хлопцем поспішали на побачення на околицю села. Коли ж ціле село враз закам’яніло, вони завмерли в обіймах, тож тепер нагадують туристам про силу кохання.

Наостанок ідемо до тріснутого на чотири частини каменя-компаса або, який іще називають, каменем-хрестом, каменем-орієнтиром чи жертовником.

Ось що про нього розповів Юрій Халімончук: «Унікальність цього каменя в тому, що він своїми тріщинами вказує на сторони світу, точнісінько так, як компас. Якщо колись загубитеся у Камінному Селі, шукайте цей камінь і по ньому орієнтуйтеся, куди йти. На сході будуть Коростень, Житомир, Київ, на півночі – Білорусь, на півдні – Олевськ, але доріг у тому напрямку немає. Нам же треба рухатися на захід, до цивілізації».

Камінь-компас
Камінь-компас

Камінь-компас до того ж здійснює бажання. Іван Корнійчук каже, що дві частини мають позитивний заряд, а ще дві – негативний. Коли людина хоче вказати собі шлях або стоїть перед вибором, треба зупинитися посередині, наближаючись до позитивно заряджених каменів і задумати те, до чого прагнете. Гарантія, що все станеться саме так, - стовідсоткова. Гід каже, що сам двічі загадував тут бажання, і вони здійснювалися.

НА МЕДОВИХ НИВАХ ПОЛІСЬКИХ БОРТНИКІВ

Між каменями поросли конвалії та ожина
Між каменями поросли конвалії та ожина

Обійшовши камені, на яких уже прижилися й ростуть конвалії та ожина, звертаємо до ураженої блискавкою високої берези. Під деревом екскурсоводи розкривають таємниці бортництва – древлянського промислу, який досі збережений на Поліссі.

Ці терени раніше називали Медовою Нивою через велику кількість бортників. Гіди пояснюють, що навіть назви річок Уборть і Перга, що тут протікають, походять від медової тематики.

Підіймаємо голови і бачимо на верхівці дерева борть – вулик, куди приносять мед дикі бджоли.

Поліські борті
Поліські борті

«У наших лісах живе дика поліська темна бджола, дуже працьовита і витривала. От для неї на висоті встановлювали борті-колоди довжиною 1,5 метра і шириною 90 сантиметрів. Зберігся цілий господарський комплекс бортника, а також є ритуальний календар для цього промислу. До прикладу, у Чистий четвер очищали борті від підмору (бджіл, що за зиму загинули – ред.), який не викидали, а заливали горілкою і була то поміч, коли боліли ноги. У русальський тиждень борті вішали, на Медовий Спас відбирали перший мед, а після Пречистої – забирали весь, залишаючи трохи на зиму для бджіл. Бортники цукром бджіл не заманюють і антибіотиками не лікують, тому отримують автентичний живий мед з унікальними властивостями», - каже Іван Корнійчук.

Існує цілий обряд, що називається творіння або затворювання борті, один із елементів якого – це читання заговорів. Вдалося й мені почути, як на Поліссі примовляли до бджіл:

Бджоли рояться, бджоли плодяться, бджоли смиряться.

Стану я на воз проти дальньої сторони і почую шум – гудіння бджіл.

Беру я бджолу, рою, гляжу, сажаю у вулик.

Не я тебе саджаю, сажають ясні зірки, світлий місяць, красне сонечко…

Таке примовляння закінчується словом «Амінь» і благословляє мандрівників на дорогу додому.

Після цієї екскурсії ще кілька днів не вистачає спокою і тиші Камінного Села, яких у гамірному місті годі й шукати. Тож тепер залишається чекати, коли здійсняться загадані серед валунів бажання, і думати про нові, аби при нагоді знову про них розповісти каменям, що вміють тримати таємниці.

Ірина Чириця, Житомир-Камінне Село

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>