США рішуче протистоять Росії, а Байден – як ніколи серйозний

США рішуче протистоять Росії, а Байден – як ніколи серйозний

Укрінформ
Ставки зростають. Останні кроки та заяви американських високопосадовців говорять про те, що за потреби РФ може отримати по зубах, причому сильно

Українське інформаційне поле 15 квітня нагадувало американські гірки з відповідним перепадом настроїв аудиторії: від «зради» – до «перемоги». Почалося все з майже одночасної появи двох ТОП-новин – про скасування США відправки ракетних есмінців до Чорного моря, а також заяви глави МЗС Туреччини Мавлюта Чавушоглу про нейтралітет Анкари у «конфлікті Москви і Києва».

І все це на тлі злочинного рішення РФ заблокувати частину акваторії Чорного моря на підходах до Керченської протоки. Росіяни кажуть про військові кораблі, але ми добре знаємо, чим це закінчується – перевіркою і, як мінімум, довгою затримкою всіх суден, які йдуть з Чорного моря в Азов, і навпаки. Тож йдеться про ще більше ускладнення роботи (якщо не блокаду) українських комерційних портів в Азовському морі – Маріуполя і Бердянська.

…В українських ЗМІ і мережах почалася традиційна «всепропальщина» з купою різноманітних запитань і версій: чим це викликано, чи це не тактичний хід Байдена? Або, може, було досягнуто якусь домовленість невигідну для України – адже американці явно дали задню… А ще ж і держсекретар Блінкен заявив, що американо-російський саміт відбудеться не за невідомо скільки місяців, а буквально за лічені тижні! Україні було чого непокоїтись – невже кремлівський карлик добився свого!?

Та й це ще було не все. Ближче до середини дня українців заскочили іще два повідомлення. Глава МЗС Німеччини Гайко Маас заявив, що не бачить підстав зупиняти будівництво газопроводу «Північний потік-2» в умовах загострення конфлікту довкола України. А високопоставлений чиновник французького МЗС Клеман Бон додав в інтерв’ю, що підтримка ЄС України – не означає її членства в союзі.

Втім, надвечірні звісточки з-за океану знову круто розвернули настрої українців: Вашингтон запровадив нові і доволі важкі санкції проти Росії та ще й висилає одразу 10 російських дипломатів. Трохи згодом взагалі прийшла новина, що Білий дім увів режим надзвичайної ситуації у США через дії РФ!

Що це було? Джо Байден ще більше підняв ставки напередодні зустрічі з Владіміром Путіним? Але чи відбудеться вона тепер узагалі? У Путіна вже пообіцяли «дзеркальну» відповідь. Його прессек Дмітрій Пєсков зазначив, що санкції проти РФ не сприятимуть зустрічі президентів. Мало того, пройшла інформація, що раніше російське МЗС нібито попередило США, що у разі введення нових санкцій – хоча би одної – саміт не відбудеться.

Але ще цікавіше – що тепер по «ящику» говоритимуть російські пропагандисти, які після дзвінка Байдена, на радощах ледве зі штанів не вистрибувати? Мовляв, говорить з нами Америка! Боїться! Ага, так боїться, що вводить важкі фінансові санкції і десятку дипломатів-розвідників депортує…

Отже, питаємо в наших шанованих експертів: чи відбудеться найближчим часом зустріч Байдена з Путіним, чому американські есмінці так і не зайшли в Чорне море, як розуміти заяву про нейтралітет Туреччини, зрештою, чи є привід для паніки?

«За потреби РФ отримає від Заходу по зубах, причому сильно»

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр.:

«Я б не панікував і не робив з окремих повідомлень якихось надзвичайностей, переводячи їх в категорію «все пропало». Насправді, нічого не пропало за тих обставин, коли Україна думатиме про власну безпеку і вимагатиме, в тому числі, від наших американських партнерів, практичної військової допомоги. Тоді ми почуватимемося впевненіше. Це перше.

Друге. Зустріч Байдена і Путіна. Повірте, хто б там що не говорив, але за два-три тижні вона не відбудеться. Скоріше за все, йтиметься таки про місяці. Не раніше. Я неодноразово брав участь в таких зустрічах, а тому скажу прямо – це колосальна робота: відпрацьовується серйозний порядок денний, аргументація по кожному з питань, визначається, що, коли і як можна говорити, а що – ні.

Третє. Президент Трамп вже в історії (щонайменше, поки що), а тому час, коли Америка та Європа були самі по собі, слава Богу, вже минув. Президент Байден чітко наголосив на Євроатлантичній солідарності, а це означає, що вони діятимуть спільно. Навіть попри те, що позиція Німеччини та Франції, в силу відомих причин, дещо м’якша, я не думаю, що вони будуть надто пручатися, коли все ж таки буде прийнята спільна лінія на дуже жорстку політику стримування Росії. Не випадково Блінкен, Остін, а також низка інших американських високопосадовців відвідують Брюссель. Там розуміють, що спільно зітруть Росію в порох, і на тому її «велич», якщо вона не припинить своєї агресивної політики, закінчиться. Командувач силами НАТО в Європі, генерал Тод Уолтерс уже встиг заявити: ми стримуємо Росію, але якщо не вдасться – тоді РФ відчує на собі всю силу Північноатлантичного альянсу. Якщо простою мовою, то це означає наступне: за потреби, РФ отримає по зубах, причому сильно.

А те, що в Чорне море не зайшли есмінці… Можливо, американці вирішили зробити такий собі жест «доброї волі». Вони кажуть росіянам: пропонуємо вам піти на деяке послаблення напруги, ми робимо крок назад, і ви, будьте ласкаві, зробіть такий крок. Якщо цей сигнал в Кремлі не почують, то, повірте, не проблема для Шостого флоту застосувати все те, що в них є.

Ну, і щодо Туреччини. Скажіть, а хіба було сказано, що вони не підтримують територіальну цілісність та незалежність України? Ні, про це не йшлося. А відносно заяви про «нейтральність»… Скажу так, важливішими в даному разі для нас є не стільки слова, скільки конкретні дії. Це я про поставки зброї, зокрема, бойових дронів Байрактар. Тому давайте, будь ласка, без паніки».

«Нас мають цікавити не заяви офіційної Анкари, а конкретні справи»

Сергій Борщевський

Сергій Борщевський, Надзвичайний і Повноважний Посланник України, експерт Центру дослідження Росії:

«В дипломатії я після проголошення Незалежності України, а в Спілці театральних діячів – раніше, з кінця 1980-х. І як людина, причетна до театру, скажу, що американський президент володіє надзвичайно важливим мистецтвом – умінням тримати паузу. Готовий повторити це і як дипломат.

Телефонна розмова Байдена з Путіним відбулася 13 квітня, тобто майже через місяць після того, як президент США зробив те, чого досі не наважувалася зробити жодна людина його рангу: на весь світ назвав Путіна вбивцею. І майже місяць кремлівський карлик мусив переживати цю ситуацію. Справді красива пауза.

І пропозиція щодо зустрічі виглядає цілком логічно. Російська пропаганда поширює чутки, нібито Байден уникає відвертої розмови з Путіним. Так от: це неправда, Байден пропонує зустрітися. Але він не збирається ні запрошувати Путіна до себе, ні їхати до Москви. І це теж правильно.

Ще невідомо, чи відбудеться така зустріч на полях «кліматичного саміту» чи деінде, і чи відбудеться взагалі. По-перше, її підготовка вимагає чимало часу. Не забуваймо, українське питання не єдине у глобальному порядку денному. І пропозиція зустрітися з «убивцею» не повинна нікого спантеличувати: переговори – це завжди краще. Бажання США убезпечити себе і світ від несподіванок з боку неврівноваженого сусіда по планеті цілком зрозуміле. При цьому ні до, ні після розмови Байдена з Путіним ніхто у Вашингтоні не спростовував висновок оприлюдненої буквально напередодні доповіді «Глобальні тенденції- 2040» Національної ради з питань розвідки про те, що «Росія і в наступні 20 років залишатиметься руйнівною силою».

А Москва, як та дівчина не надто важкої поведінки з Рубльовського шосе, одразу після розмови почала набивати собі ціну. Звідси і заява Пескова про те, що зустріч може і не відбутися, і запрошення посла США Д.Селлівана до радника президента РФ Ю.Ушакова.

Безперечно, привернула увагу заява Туреччини про так би мовити рівновіддаленість від України та Росії. А що мала заявити Анкара? Не забуваймо, що інтереси цих країн перетинаються не лише стосовно Криму, а й у Сирії, і в конфлікті щодо Нагірного Карабаху. Тому нас повинні цікавити не заяви, а конкретні справи, наприклад, постачання Україні товарів військового та подвійного призначення.

Щодо відмови США від заходу кораблів до Чорного моря, гадаю, це не прояв слабкості, а знов-таки спроба деескалації. Не забуваймо, Байден прагматичний політик. Сьогодні ж стало відомо про нові санкції США. Важливою мені здається і оприлюднена сьогодні заява командувача американських військ в Європі генерала Тода Волтера на слуханнях у Комітеті Сенату зі збройних сил: «… ми будемо стримувати і, якщо стримування не вдасться, ми готові відповісти на агресію всією вагою американських військ у Європі».

З Росією не можна проявляти слабкість, і на відміну від деяких європейських лідерів Байден, здається, це розуміє».

«Скасування (або відтермінування) заходу в Чорне море двох військових кораблів США має винятково дипломатичний і тактичний характер»

Василь Лаптійчук
Василь Лаптійчук

Василь Лаптійчук, політолог, керівник дослідницького центру «Інститут Росії»:

«Через день після того, як МЗС РФ викликало посла Сполучених Штатів і виставило ультиматум, – якщо США застосує щодо Росії ще хоча б одну санкцію, то Путін не стане зустрічатися з Байденом, – Вашингтон оголосив про три нові групи санкцій проти російських фізичних і юридичних осіб. У т.ч., вигнав з країни 10 російських дипломатів. Це свідчить про здоровий підхід американців до росіян, розуміння російської суті й готовність іти до кінця.

У цьому контексті можна лише додати, що скасування (або відтермінування) заходу в Чорне море двох військових кораблів США з "Томагавками" має винятково дипломатичний і тактичний характер і зумовлено, у тому числі, інтересами України.

Сьогодні в сенаті командувач військ США в Європі оголосив, що американці воюватимуть проти Росії разом з Україною. Чи йшлося про зброю-техніку, надання розвідінформації, закриття повітряного простору чи ще про щось інше, генерал для загалу не озвучив. Можу лише припустити, що міра допомоги або й участі залежатиме, головно, від бажання українців протистояти агресії».

«Санкційний тиск лише підвищує ставки, а не знижує їх, особливо коли ми говоримо про Росію»

Ілія Куса
Ілія Куса

Ілія Куса, політолог-міжнародник:

«Дивлюся, у багатьох когнітивний дисонанс через запровадження США санкцій проти Росії. Мовляв, як так – і зустрітися запропонував, і кораблі відвів, і санкціями «бахнув»? Насправді, все гранично ясно. Санкції покликані показати, що дзвінок Байдена Путіну (після слів про «вбивцю» і всієї тієї риторики, яка нам подобається) – це не прояв слабкості або м'якості (за це Байдена дуже сильно критикують його опоненти), а навпаки, це пропозиція провести саміт з позиції сили. І така позиція вельми зручна. Якщо РФ погодиться на деескалацію і на зустріч з Байденом, то у Вашингтоні скажуть, що це вони завдяки списку санкцій тиску стримали агресора. Якщо ж Путін відмовиться діяти під зовнішнім тиском (що і буде, швидше за все), і його «атветка» асиметрично спливе десь в Україні чи на інших напрямках – США звинуватять РФ у деструктивності та небажанні вести діалог.

Самі санкції, судячи з великої кількості й тональності інформаційних повідомлень, запаковані так, щоб стати найпотужнішим політичним сигналом: США рішуче протистоять Росії, а Байден, як ніколи серйозний – це не Трамп, і не Обама. Саміт Байдена-Путіна ці санкції не скасує як ідею. З високою ймовірністю, Москва демонстративно відмовиться від нього найближчим часом, але в якійсь осяжній перспективі він таки відбудеться, діалог вже почався.

Чи означає це, що ситуація на Донбасі заспокоїться? Зовсім ні. Росії треба відповісти Штатам, і така можливість є на українському напрямку. Крім того, ескалація для російського керівництва, серед іншого, це інструмент торгів із Заходом, і в даному випадку санкції і дзвінки – частина цих торгів. А санкційний тиск лише підвищує ставки, а не знижує їх, особливо коли ми говоримо про таку країну, як Росія».

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-