Денис Козловський, племінник утримуваного в «ДНР» ученого Ігоря Козловського

«Слідчі» «ДНР» просто приписали нібито вилучення 2 гранат

04.04.2017 09:00

У соцмережах України шириться флешмоб #FreeKozlovskyy на підтримку утримуваного в окупованому Донецьку вченого, філософа, релігієзнавця Ігоря Козловського, нагородженого за свою миротворчу діяльність медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера. Силовики так званої «ДНР» затримали 63-річного чоловіка 27 січня 2016 року, коли той вийшов із квартири винести сміття. Вдома залишився прикутим до інвалідного крісла син Слава із синдромом Дауна.

Вченому спочатку приписували «шпигунство», потім «зберігання двох бойових гранат». Сім'я Ігоря Анатолійовича вважає, що звинувачення на його адресу сфабриковані, і його більш як рік утримують в ув'язненні незаконно.

Племінник відомого українського вченого Денис Козловський розповів в інтерв'ю Укрінформу про те, що відомо на даний момент про стан здоров'я Ігоря Козловського та проблеми, з якими зіткнувся його син Слава після переїзду в Київ.

- Я правильно розумію, що сім'я не погоджується із звинуваченнями на адресу Ігоря Анатолійовича і вважає його ув'язнення в ОРДО абсурдним?

- Все саме так. Це просто абсолютно безпідставне і нічим не обґрунтоване затримання та ув'язнення людини, яка ніколи не мала стосунку до жодних конфліктів. Ігор Анатолійович усе життя вів суто наукову гуманістичну діяльність і присвятив величезну кількість сил і часу побудові міжконфесійного консенсусу в Донецькій області. Миротворча діяльність взагалі була покликанням Ігоря Козловського, і він як особистість завжди у всіх асоціювався з прагненням побудови діалогу "всіх з усіма".

- Де зараз перебуває учений?

- Наскільки я знаю, в СІЗО №5 у Донецьку, неподалік Центрального універмагу.

У лютому почався так званий "судовий процес". Вже було два засідання, друге - 15 березня. Наступне призначено на 20 квітня 2017 року.

Ми практично відразу після затримання найняли адвоката, який може працювати на території "ДНР". Хоча особливих надій на те, що йому вдасться вплинути на ситуацію, немає.

- Як давно ви зв'язувалися з дядьком? Про що розмовляли?

- Минулого року Ігор Анатолійович декілька разів ненадовго зателефонував сім'ї. З приводу того, що з ним зараз відбувається, нічого не розповідав, бо в камері він перебуває не один і, швидше за все, всі телефонні розмови прослуховують.

Ми спілкувалися на різні теми, просто щоб почути його голос, переконатися, що він більш-менш тримається, підтримати морально.

У нас немає жодної достовірної інформації про стан його здоров'я. Ми знаємо за непрямими даними, що у нього болять ноги, що загострився артроз у коліні, що були серйозні збої в травній системі. Ну, і в цілому - перебування у неволі без нормального харчування, свіжого повітря та сонячного світла, звичайно, позначається на організмі.

Дядька один раз вивезли за територію СІЗО на друге судове засідання (15 березня 2017 року. - Авт.). Наша родичка змогла потрапити туди і побачити Ігоря Анатолійовича, але поговорити з ним не вдалося. За її словами, дядько виглядав блідим, змарнілим, тобто було видно, що людина виснажена.

- З яких причин Ігор Анатолійович опинився в СІЗО?

- Ми не знаємо. Відомі тільки деякі обставини його затримання. Одного разу ввечері вченого просто чекали біля виходу з під'їзду його будинку і затримали у той момент, коли він в буквальному сенсі на хвилинку вийшов винести сміття. Потім зайшли у квартиру - чи то скориставшись тим, що дядько не закрив двері, чи то просто відібрали ключі, - і почали проводити обшук, вилучати документи, гроші, речі.

- Що Ігорю Козловському зараз закидають, в чому його підозрюють?

- Йому інкримінують частину першу статті 256 так званого «Кримінального кодексу ДНР» - незаконне зберігання вибухових речовин. Нібито при затриманні у книжковій шафі знайшли дві гранати, що, звичайно ж, абсурд. Жодних гранат, як і будь-якої іншої зброї, у нього ніколи не було. Я думаю, що їх навіть не потрудилися підкинути, просто написали, що вилучили.

- Українська сторона внесла Ігоря Анатолійовича в списки «на обмін» із ОРДЛО, питання його звільнення порушувалося на засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську. Чому його не звільнили?

- Наскільки я знаю, після включення Ігоря Козловського в травні-червні 2016 року в списки на обмін українська сторона протягом фактично всіх засідань гуманітарної підгрупи в Мінську порушувала питання його звільнення. Але протилежна сторона завжди під різними приводами відмовлялася включити його в список. Представники «ДНР» підтверджували, що утримують його, але відмову включити в список на обмін, за останньою версією, мотивували тим, що він - начебто громадянин «ДНР», а не військовополонений, затриманий в ході конфлікту.

- У вашого дядька є паспорт «ДНР»?

- Ні, він ніде не перереєстровувався. Всі документи, які у нього є, українські.

- Як ви думаєте, чому його там утримують? У сім'ї, напевно, є якісь припущення.

- У нас немає припущень. Очевидно, що хтось на боці ОРДО блокує всі спроби звільнення вченого. Чому - нам невідомо.

- Ігор Анатолійович не залишав місто після початку окупації до моменту затримання. Чим він займався весь цей час?

- Дядько вів звичайне життя пенсіонера і ніколи не йшов з дому більш ніж на 2-3 години, так як його хворий син потребує спеціального догляду.

- Де зараз перебуває сім'я Ігоря Козловського?

- Сім'я Ігоря Анатолійовича виїжджала з окупованого Донецька частинами. Коли конфлікт перейшов у гарячу стадію, виїхав молодший син Олександр, потім виїхала дружина Валентина. Ігор Анатолійович залишився в місті зі Святославом.

Після затримання вченого сім'я стала шукати спосіб вивезти Святослава, але оскільки при обшуку всі документи вилучили, неможливо було перетнути лінію розмежування і переїхати на підконтрольну українській владі територію. Довелося чекати близько дев'яти місяців, поки слідчий так званого «МГБ ДНР» поверне хоча б паспорт Слави.

У жовтні 2016 року його все ж таки вдалося перевезти. Зараз сім'я проживає у Києві. Однак так як опікуном Слави був оформлений Ігор Анатолійович, після затримання батька йому не виплачується жодна фінансова допомога - ані пенсія, ані переселенські, нічого з того, що повинні виплачувати за законом. Для того, щоб відновити виплати, треба переоформити документи, зібрати десятки довідок, а зробити це вкрай складно.

- Ви нещодавно організували флешмоб у соціальних мережах #FreeKozlovskyy. Чому ви вирішили саме зараз привернути увагу громадськості до теми звільнення Ігоря Анатолійовича?

- Коли з моменту затримання Ігоря Анатолійовича пройшов рік, ми зрозуміли, що на рівні Мінської групи це питання вирішити неможливо, потрібно переводити діалог на рівень Нормандської четвірки, міжнародних зустрічей на вищому рівні. Потрібний тиск на політичне керівництво Росії з боку перших осіб держав Нормандської четвірки. Першочергово Німеччини, Франції, з боку керівництва Сполучених Штатів Америки. Як це було з усіма політв'язнями, зокрема, з Надією Савченко, яка була у всіх новинах, і звільнення якої було на порядку денному. Думаю, зараз це - єдиний спосіб домогтися звільнення Ігоря Анатолійовича.

* * *

Довідка: Козловський Ігор Анатолійович, 63 роки, житель міста Донецька - український вчений-релігієзнавець і громадський діяч, кандидат історичних наук, професор, викладач, президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних відносин, керівник Міжнародного центру християнсько-мусульманського діалогу та співробітництва.

Ігор Анатолійович є автором понад 50 наукових книг, понад 200 статей в словниках, енциклопедіях, періодичних виданнях. Понад 25 років пропрацював у Донецькій обласній державній адміністрації на посаді головного спеціаліста у справах релігії, викладав у вишах Донецька.

Вся професійна діяльність ученого була спрямована на виховання поваги і толерантності, миру і взаєморозуміння між різними конфесіями і сприяла формуванню полікультурної, багатонаціональної та поліконфесійної панелі Донбасу. Він побував у різних частинах світу з візитами до релігійних і громадських лідерів, зустрічався з Патріархом Алексієм ІІ, Папою Римським Іваном Павлом ІІ, Патріархом Константинопольським Варфоломієм І, головним рабином Ізраїлю Шломо Амаром, президентом Федерації єврейських громад СНД Леві Леваєвим тощо. Як викладач, побував із візитами у вишах США - Університетах Хардинг та Пеппердайн.

За свою миротворчу діяльність нагороджений медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера.

Катерина Завада, Київ