Великий податковий законопроєкт: чи вдасться знайти компроміс
Публікація на сайті Мінфіну проєкту змін до Податкового кодексу, які Україна зобов’язалася внести у межах співпраці з МВФ, каталізувала дискусії про доцільність та своєчасність таких рішень, яка триває не перший місяць. Часто оцінки негативні. Хоча усі й розуміють: такі зобов’язання взялися не «зі стелі», рано чи пізно ці рішення доведеться ухвалювати, адже більшість із них (за винятком підвищеного військового збору) важливі для імплементації європейських податкових стандартів, без чого шлях до ЄС нам закритий. Інша справа, що є питання до запропонованих підходів (через складність адміністрування частини податків і потребу у додатковій звітності) та до своєчасності непопулярних рішень в умовах війни, яка й без того ускладнює життя наших бізнесу і громадян.
ТЕ, ЩО МАЛИ ЗРОБИТИ ДАВНО: КОНТРОЛЬ ДОХОДІВ ВІД ОНЛАЙН-ПЛАТФОРМ
Про необхідність навести лад в оподаткуванні доходів, отриманих від цифрових платформ, говорять уже не перший рік. Адже це дозволило б не лише вивести «із тіні» заробітки мільйонів українців, котрі працюють без оформлення трудових договорів із роботодавцями (приміром, водіями таксі чи кур’єрами), що вигідно державі, а й захистити трудові та інші права цих людей, чого потребують вони самі.
За даними Держстату, у 2021 році понад 3 мільйони фізичних осіб (19,5% від загальної чисельності робочої сили в країні) визначали себе як «неофіційно зайнятих», тобто не були ані працевлаштовані офіційно, ані зареєстровані як фізичні особи-підприємці. Можна припустити, що в умовах повномасштабної війни ця кількість зменшилася, але пропорція (співвідношення числа неофіційно зайнятих осіб до загальних обсягів трудового ресурсу) з високою ймовірністю збереглася. А кількість тих, хто використовує цифрові платформи для комерційної діяльності, певно, й збільшилася.
При цьому менше 5% із приблизно 300 тисяч водіїв, які, за найскромнішими оцінками, займаються перевезеннями легковими автомобілями на замовлення та співпрацюють з адміністраторами онлайн-сервісів, зареєстровані як ФОПи. Решта – тільки сплачують платформам комісійні і нічого не перераховують до держказни. Тож лиш на цьому держава щороку втрачає щонайменше 2 млрд грн. Ще приблизно 3 мільярди – «недобір» у сфері онлайн-сервісів замовлення послуг (майже 400 тисяч неофіційно зайнятих) та принаймні 200 мільйонів гривень – у галузі онлайн-доставки, де, за даними операторів, працюють 15-20 тисяч кур’єрів (насправді ж, мабуть, більше). Доходи від онлайн-торгівлі товарами й послугами через платформи на кшталт OLX також здебільшого не оподатковуються, адже у багатьох випадках постійні продавці не реєструються як ФОПи з відповідними КВЕДами. А продають товари при цьому далеко не дрібними партіями.
Це давно зрозуміли і в уряді, і у парламенті. Звідси – спроби законодавчо урегулювати питання. Зокрема, у жовтні 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №10166, яким пропонувалося запровадити спеціальний режим оподаткування доходів, «отриманих фізичними особами від здійснення окремих видів діяльності». Передбачені ставки оподаткування помірковані – 6%. При цьому податковими агентами мали б стати цифрові платформи. Відповідно, людям (таксистам, кур’єрам, репетиторам, майстрам) не довелося б заморочуватися із бухгалтерією та звітністю. Але цей законопроєкт так і винесли на голосування в сесійній залі.
Як і запропонований Міністерством фінансів проєкт закону №13232 (був відкликаний торік у липні у зв’язку з відставкою уряду). Автори документа намагалися знайти баланс між адмініструванням та свободою підприємництва і наблизити вітчизняне законодавство до європейського (Директиви DAC7 про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування).
Приблизно такі ж алгоритми передбачав і зареєстрований торік у вересні законопроєкт №14025 (про так званий «податок на OLX»). Йшлося про впровадження ПДФО (від 5% до 18%) на доходи від продажу товарів і послуг через цифрові платформи (OLX, Prom.ua, Uber, Uklon, Glovo тощо). Передбачалася пільгова ставка оподаткування доходів у 5% (+5% військового збору) за умови відкриття спеціального прозорого банківського рахунку. Податок без спецрахунку – 18% (+5% ВЗ). Кілька тижнів тому документ із парламенту відкликали. Через відсутність голосів на підтримку. Бо саме при його доопрацюванні до другого читання планували затвердити й решту непопулярних податкових новацій, передбачених домовленостями з Міжнародним валютним фондом. Депутатам такий «кіт у мішку» не сподобався.
Тож тепер – нова спроба. Уже, як-то кажуть, з відкритими картами. Комплексним законопроєктом пропонується запровадити автоматичне оподаткування доходів, отриманих від цифрових платформ. При цьому йдеться про пільгове оподаткування громадян – не за загальною ставкою ПДФО у 18% + ВЗ, а лише 5% (+ військовий збір).
Якщо ж отримана продавцем чи надавачем послуг сума не перевищує еквіваленту у 2000 євро на рік (за офіційним курсом Нацбанку), їх узагалі звільнять від оподаткування. Це важливо для тих, хто, приміром, продає через OLX якісь старі речі і де-факто не здійснює через цифрові платформи постійної комерційної діяльності.
При цьому, як і у попередніх законопроєктах, передбачено, що податковим агентом фізичної особи буде оператор платформи, який нараховує або надає дохід.
Це розв’яже головну проблему: Податкова тепер знатиме про обсяги таких операцій і про реальні доходи продавців товарів і надавачів послуг. Раніше без добровільного декларування (а це робили хіба одиниці) фіскальні органи таких відомостей не мали. Відповідно, цілий сегмент ринку залишався «в тіні». Бо хоча чинне законодавство й передбачає оподаткування отриманих у такий спосіб доходів ПДФО у 18% та 5% ВЗ, реальних інструментів стягнення цих податків не було.
Пропоновані зміни у разі ухвалення, з одного боку, нададуть податківцям такі важелі, а з іншого – підсолодять пігулку для «новонавернених» платників, адже їм доведеться платити не 23%, а лише 10% з доходу.
Але за пільговою ставкою оподатковуватимуться лише доходи, що не перевищують 834 мінімальних заробітних плат на рік (зараз це трохи більше 7,2 млн грн). Доходи, які перевищуватимуть цей поріг, оподатковуватимуть за повною ставкою (18% ПДФО + 5% ВЗ).
ТЕ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО: «ДОВІЧНИЙ» ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР
Урядовий законопроєкт передбачає закріплення ставки військового збору для фізичних осіб на рівні 5% та його обов’язкової сплати підприємцями-«спрощенцями» навіть після завершення дії воєнного стану. Нагадаємо, цей спецподаток на оборону запровадили із серпня 2014 року. До повномасштабної російської агресії його стягували із доходів фізичних осіб за ставкою 1,5%. Завдяки цьому до бюджету щороку акумулювали мільярди гривень (від 2,5 млрд із серпня по грудень 2014-го до понад 20 млрд грн – у 2020-му та 2021-му).
З 1 грудня 2024 року ставку ВЗ тимчасово (до кінця дії воєнного стану в Україні) підвищили до 5%. Для військовослужбовців та працівників силових структур (ЗСУ, СБУ, Нацгвардія, Державна прикордонна служба, ДССТ) ставку залишили на рівні 1,5%.
Військовий збір стягують з усіх доходів фізичних осіб за винятком соціальних виплат, пенсій, стипендій, доходів від ОВДП, деяких інших доходів, що не підпадають під оподаткування ПДФО.
А з 1 січня 2025 року військовий збір почали стягувати і з фізичних осіб-підприємців. Для ФОПів І, ІІ та IV груп діє ставка ВЗ у 10% від мінімальної заробітної плати (цьогоріч – 850 гривень на місяць), для ФОПів ІІІ групи (юридичні особи, які сплачують єдиний податок) – 1% від обороту за підсумками кварталу.
Тепер пропонується запровадити такі ставки військового збору назавжди, незалежно від термінів завершення дії воєнного стану – задля забезпечення достатніми ресурсами у сфері оборони та потреб повоєнної відбудови. Адже ВЗ залишається одним із найважливіших джерел оборонних спроможностей держави. Торік відповідні надходження перевищили 163 мільярди гривень, тоді як у 2024-му, до оновлення правил нарахування збору, у бюджеті акумулювали трохи більше 51 мільярда.
ТЕ, ПРО ЩО НАЙБІЛЬШЕ ДИСКУТУЮТЬ: ПДВ ДЛЯ ФОПІВ
Мета нововведення – не тільки збільшення податкових надходжень, а й мінімізація схем ухилення від оподаткування через дроблення великого бізнесу на ФОПи та використання ФОПів замість найму працівників за повноцінними трудовими договорами, кажуть автори законопроєкту.
Положення про запровадження обов’язкової сплати ПДВ суб’єктами господарювання, котрі працюють на спрощеній системі оподаткування, якщо їхні доходи перевищують 4 мільйони гривень на рік, стало певним компромісом. Але зважаючи на те, що критика впровадження додаткового податку для сотень тисяч ФОПів в умовах війни не вщухає, – це ще не остаточний компроміс. Саме довкола цього питання, вочевидь, точитимуться чи не найпалкіші дискусії у стінах Верховної ради.
Наприкінці минулого року Міністерство фінансів винесло на обговорення проєкт податкових змін, яким передбачали впровадження ПДВ для ФОПів, чий річний дохід перевищує 1 мільйон гривень. Але багато експертів та підприємців тоді різко розкритикували ініціативу, тож урядовці погодилися підвищити граничний поріг. Зупинилися на показнику в 4 мільйони гривень. Це відповідає європейським нормам (Директивою Ради 2006/112/ЄС визначено поріг, після досягнення якого бізнес має сплачувати ПДВ, у 85 тисяч євро на рік.
Таким чином, під дію можливої новації, за підрахунками Податкової, підпадатимуть трохи більше 250 тисяч із понад 2,1 мільйона українських ФОПів.
Запропоновано також низку спрощень, які мають полегшити адміністрування ПДВ та захистити підприємців від «драконівських» штрафів за допущені помилки. Для цього пропонують збільшити податковий звітний період для них із одного до трьох місяців. А штрафні санкції в перший рік роботи за новими правилами будуть символічними – по 1 гривні за перші 5 допущених порушень.
Загалом же наразі пропонується такий механізм: 1 січня 2027 року Податкова присвоїть платникам єдиного податку, цьогорічні доходи яких, за попередніми даними, перевищать 4 мільйони гривень, коди платників ПДВ. Це дасть можливість контрагентам виписувати на них накладні з ПДВ для того, щоб нові платники вже з 1 січня могли формувати для себе податковий кредит. Але обов’язку нараховувати і сплачувати такий податок вже з 1 січня 2027 року немає.
Лише 1 квітня, після отримання повної звітності платників єдиного податку за 2026 рік, податківці переглянуть перелік платників, автоматично зареєстрованих платниками ПДВ, і скасують реєстрацію для тих, чиї річні доходи не перевищили порогу у 4 мільйони гривень. Платники, які залишаться в переліку, зобов’язуються із 1 квітня 2027 року включати ПДВ до ціни своїх товарів і послуг – 5%, 14% або 20%.
Водночас, за прогнозами, дискусії точитимуться не лише довкола механізмів реалізації ініціативи, а й термінів впровадження ПДВ для частини «спрощенців». Багато хто вважає введення ПДВ для дрібного бізнесу в умовах війни вбивчим для багатьох підприємств. Поки що в законопроєкті передбачена чітка дата: 1 січня 2027 року. Але є пропозиції (і, за даними ЗМІ, їх навіть обговорювали з представниками МВФ) про перенесення цієї дати на 1 січня 2028 року або навіть ухвалення документа з формулюванням «із 1 січня року, наступного після завершення дії воєнного стану» чи «на момент вступу України до ЄС».
ТЕ, ЩО НАБЛИЖАЄ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАКТИК: ОПОДАТКУВАННЯ ПОСИЛОК ІЗ ЗАКОРДОНУ
Скасування пільги на безмитне ввезення посилок вартістю до 150 євро автори законопроєкту вважають одним із важливих елементів боротьби з контрабандою через схеми дроблення великих товарних партій на дрібні посилки із-за кордону. Також це – про рівні можливості для вітчизняних та іноземних магазинів і маркетплейсів. Адже український бізнес нараховує ПДВ навіть на недорогі товари, через що йому складно конкурувати з дешевим вмістом посилок із Китаю.
Таким чином діють і у Європі. З 1 липня 2026 року ЄС скасовує безмитне ввезення посилок вартістю до 150 євро, запроваджуючи фіксований збір (близько 3 євро) для боротьби із дешевим імпортом.
У межах євроінтеграції Україні також рано чи пізно доведеться імплементувати відповідні європейські директиви.
Поки що ПДВ (20%) та мито (переважно 10%) ми не сплачуємо із посилок, вартість яких не перевищує 150 євро. Законопроєкт пропонує скасувати цю пільгу. Маркетплейси зобов’язані будуть при оформленні замовлень нараховувати ПДВ. Вони ж адмініструватимуть цей податок.
Водночас при надсиланні посилок із-за кордону іншими фізособами без оплати, якщо вартість вмісту посилок не перевищує 45 євро, сплачувати мито і ПДВ не доведеться.
Довкола цього розділу податкових змін експерти також прогнозують неабиякі суперечки. Адже скасування пільги на дешеві посилки може вдарити до гаманцях багатьох українців, покупки на зарубіжних маркетплейсах для яких є хорошою можливістю заощаджувати (іноді – ледь не безальтернативним варіантом придбати щось необхідне). Це може позначитися і на діяльності волонтерів, які закуповують побутові товари та продукцію подвійного призначення і комплектуючі для Сил Оборони. Натомість фіскальний ефект буде незначним – у кращому разі (якщо обсяг пересилань збережеться, що малоймовірно) бюджет отримуватиме не більше 12 мільярдів гривень на рік, що є мізером на тлі загальних фінансових потреб країни.
До того ж, у Європейському Союзі, який також рухається шляхом скасування пільг, планують за необхідності продовжити перехідний період. Натомість у нинішній редакції податкових змін в Україні такий період не передбачено.
Словом, попереду справді чимало непростих дискусій та обговорень. При цьому, за оцінками аналітиків, знайти в парламенті голоси для ухвалення «великого податкового законопроєкту» буде ой як складно. Тож виконання цього важливого структурного маяка у межах співпраці з Міжнародним валютним фондом під питанням. А від співпраці з МВФ, як відомо, залежить і отримання Україною іншої міжнародної фінансової допомоги.
Тож висновок очевидний: потрібно шукати компроміс. Як це відбуватиметься, незабаром побачимо.
Владислав Обух, Київ
Фото: Укрпошта, 3 ОШБр, Верховна Рада, Freepik
