Чи впливають реформи на ваше життя?
Наше опитування показало, що переважно українці не надто цікавляться реформами, які не впливають безпосередньо на їхнє життя. Наприклад, ¾ наших співгромадян вважають, що суспільство виграло від цифровізації, але близько 30% не можуть оцінити суспільний вплив реформування державної служби, “перезавантаження” судової системи чи приватизації державних підприємств. Справді, нас набагато більше цікавлять ціни на газ, ніж процедура призначення керівника “Нафтогазу”. Проте друге так само впливає на наш гаманець, як і перше, адже збитки, яких державна компанія зазнає через неякісний менеджмент, зрештою лягають на плечі платників податків.
Кожен із нас хотів би мати роботу з високою зарплатою. Проте небагато хто замислюється, що необхідна умова створення робочих місць (відкриття нових підприємств, особливо високотехнологічних) – це якісна судова система. Тобто система, що захищає права й закони (правила), а не інтереси окремих осіб. Адже мало хто захоче інвестувати в країну, де бізнес у будь-який момент можна втратити, а виконання контрактів не гарантоване. Отже, абстрактний захист права власності сприяє підвищенню зарплати конкретного українця. Про це варто пам'ятати. Як і про те, що певна кількість робочих місць існує завдяки тому, що власник підприємства купив у міської влади непотрібну будівлю через електронний аукціон чи виграв у Prozorro тендер на поставку продукції державі. Або завдяки тому, що його підприємство вийшло на європейський ринок після підписання угоди про вільну торгівлю з ЄС. Іще десять років тому це здавалося фантастикою для більшості українських бізнесів.
Кожного з нас хвилює освіта наших дітей. З 2015 року, коли розпочалася децентралізація, школи вперше за багато років отримали можливість купити обладнання (наприклад, для кабінетів фізики чи хімії) чи зробити ремонт у приміщеннях. При цьому розподіл коштів між центральним і місцевими бюджетами майже не змінився. Змінилися повноваження місцевої влади: вона отримала можливість спрямовувати кошти на першочергові потреби громади (звісно, інколи облаштування парку не є першочерговою потребою, але можливостями, які дає реформа, ще потрібно навчитися користуватися).
Чи помітили ви, що в хаосі перших днів повномасштабного вторгнення можна було без проблем розраховуватися карткою та знімати готівку в банкоматі? Це результат глибоких реформ, що відбулися в самому НБУ та в банківському секторі до 2022 року. Якби протягом 2015-2016 років ми не позбулися нежиттєздатних банків (хоча цей процес і був доволі болючим) та не посилили нагляд за рештою, до шоку перших днів та місяців війни додалася б фінансова криза.
Ці кілька прикладів свідчать про те, що вплив реформ на наше життя не завжди негайний і далеко не завжди очевидний. Часто, щоб нові правила принесли очікувані результати, до їх виконання мають долучитися якщо не всі, то помітна кількість громадян. Інколи практика не відповідає очікуванням, і тоді реформу доводиться “доналаштовувати” на основі отриманого досвіду. Проте, як ми показали у Білій книзі реформ, із майже 1700 законодавчих змін, які можна визначити як реформаторські, лише 38 отримали негативну оцінку. Решта так чи інакше сприяли розвитку та модернізації України, підвищенню ефективності державного управління та якості державних послуг.
Звісно, якби не протидія приватних інтересів, прогрес міг би бути більшим. Але оскільки влада у нас дослухається до думки громадян, суспільний запит на ту чи іншу реформу може пришвидшити її запровадження. Іншими словами, якщо ви підтримуєте певну реформу, з більшою імовірністю її підтримає й уряд. А щоб не підтримувати “кота в мішку”, варто розуміти, який вплив на ваше життя має та чи інша реформа, та що потрібно зробити, щоб отримати бажаний результат.
Ілона Сологуб, наукова редакторка «Вокс Україна»
реклама