Що виграє Україна від націоналізації «Сенс Банку» (колишнього Альфа-банку)
Національний банк готує зміни до законодавства для націоналізації Сенс Банку, номінальними власниками якого все ще залишаються росіяни косогов, фрідман і авєн. Завдання – розширити перелік підстав для застосування спрощеної процедури націоналізації системно важливого банку. Такою підставою, поміж іншого, можуть визнати непрозору структуру власності фінустанови. Бо ключовою підставою для застосування спрощеної процедури націоналізації наразі визначено лише втрату фінустановою ліквідності. Чого у випадку із “Сенсом” не сталося: ознаки його неплатоспроможності, попри погіршення репутації, так і не з’явилися. В умовах війни він, звісно ж, декларує збитки, але ситуація там не гірша, ніж у більшості інших 13 системно важливих банків країни.
До того ж, єдиної думки, чи варто державі стати власницею ще одного великого банку, в політичному й експертному середовищах, як і раніше, немає. “Серце підказує”, що власність у громадян держави-агресора однозначно треба забирати. Але розрахунки свідчать, що ціна такого кроку може бути доволі високою, чого Україна дозволити собі зараз не може. Тож і не дивно, що кілька експертів взагалі відмовилися коментувати на прохання Укрінформу цю ситуацію.
ФІНУСТАНОВА У ПЕРШИЙ РІК ВІЙНИ: ВІД “АЛЬФА-БАНКУ” ДО “СЕНСУ”
За даними НБУ, нині активи АТ “Сенс Банк” (до грудня 2022-го – Альфа-банку Україна) трохи перевищують 65 мільярдів гривень, власний капітал – майже 6 мільярдів. Задекларовані збитки за минулий рік – на мільярд більші, приблизно 7 мільярдів гривень. Кінцевими власниками істотної участі, як і за старої назви, є громадяни рф андрєй косогов, пьотр авєн, а також міхаіл фрідман (в реєстрі фігурує як громадянин Ізраїлю). Видана у 2011 році банківська ліцензія АТ “Альфа-банк”, переоформлена 1 грудня минулого року під тим же номером, 61.
Ще на початку війни, публікуючи роз’яснення про те, що «АТ “Альфа-банк” (Україна) є відмінною від Альфа-банку (росія) юридичною особою, яка не підпадає під міжнародні санкції», в Національному банку наголосили: «Альфа-банк має значну частку на ринку депозитів фізичних осіб: обсяг коштів, залучених банком від домогосподарств, становить близько 48 млрд грн, або понад 6% від загального обсягу депозитів українців. Обсяг коштів українських підприємств – близько 24 млрд грн. Банк обслуговує понад 2,6 млн фізичних осіб, 55 тис. юридичних осіб та 89 тис. фізичних осіб-підприємців. Крім того, банк утримує й обслуговує суттєву частку інфраструктури фінансового сектору (691 банкомат, 16 858 POS-терміналів, 201 відділення), працездатність якої нині має критичне значення для фінансової стабільності».
Водночас регулятор, керуючись національним законодавством, визнав ділову репутацію акціонерів АТ “Альфа-банк” – громадян рф, до яких застосовані міжнародні санкції, не бездоганною та застосував заходи впливу у вигляді заборони власникам істотної участі використовувати право голосу. НБУ відсторонив їх від управління та призначив незалежним довіреним представником болгарського економіста Сімеона Дянкова. При цьому зазначалося, що санкції, застосовані до власників, та міжнародні санкції проти банків рф не накладають додаткових обмежень на роботу АТ “Альфа-банк” у нашій країні. Відтоді проти власників фінустанови час від часу запроваджувалися нові міжнародні й українські санкції, які лише опосередковано впливали на діяльність банку в Україні, кардинально (окрім репутаційних втрат) на його операційній діяльності не позначаючись. Приміром, Національний банк заборонив андрєю косогову збільшити свою частку у власності Альфа-банку, викупивши акції у партнерів, а суд заарештував активи фрідмана на 12,4 млрд грн. Аби зовсім не асоціюватись із колишньою материнською структурою в росії, ще керівництво українського Альфа-банку прийняло рішення змінити назву установи на нову – “Сенс”.
Між тим, протягом майже всього минулого року періодично активізувались розмови про необхідність націоналізації банку, тривав пошук правових шляхів виконання цього завдання. Від радикальних кроків зупиняло, поміж іншого, те, що при зміні власності державі довелося б докапіталізувати банк на 1 мільярд доларів, яких у нашому бюджеті, звісно ж, не було.
Саме системність та помітна частка Альфа-банку у вітчизняному банківському секторі, на думку фінансового аналітика Олексія Куща, означає, що в цьому питанні не можна “рубати з плеча”. Швидкі рішення лише зашкодять. На відміну від оперативної реакції НБУ на проблеми в інших банках з російським капіталом, приміром – в банку “Форвард” російського мільярдера рустама таріко, рішення про виведення якого з ринку через брак ліквідності нещодавно ухвалене.
«“Форвард” тихо ліквідовують. Це невеликий банк, який обслуговував певні оборудки власника та його бізнесу. У цьому випадку можна робити все швидко. Альфа-банк – інша річ. Його фінансова стабільність впливає на стабільність банківської системи в цілому. І різкі рухи навколо цієї фінустанови можуть викликати ланцюгову реакцію, спровокувавши системну банківську кризу», – пояснює економіст у коментарі Укрінформу.
Тому при пошуку шляхів розв’язання проблеми колишнього Альфа-банку та його все ще власників він радить не забувати і про варіант застосування капітального інструменту з правом списання, запропонований самим банком (зокрема, фрідманом). Йдеться про гроші, які власники банку хочуть передати для збільшення його капіталізації. Але цей ресурс не входитиме у статутний капітал і не збільшить рівень корпоративних часток власників.
“Гроші включаються у так званий “перший рівень капіталу”, значно покращуючи фінансові показники банку, а потім просто списуються. Це – фактично подарунок від власників. Банк міг би отримати мільярд доларів, які він обіцяв вкласти в українські військові облігації, щоб збільшити надходження до державного бюджету”, – пояснює Кущ.
Проте, як ми розуміємо, є ще й моральний бік такого рішення. У разі його ухвалення влада має чітко пояснити суспільству причини. Поки що ні остаточної офіційної відмови, ні “так” на пропозицію фрідмана немає. При цьому, як більш ймовірний варіант розвитку подій, продовжують обговорювати націоналізацію.
ПЛЮСИ, МІНУСИ ТА СЕНС НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ “СЕНСУ”
Тим паче, що восени Верховна Рада внесла згадані зміни до Податкового кодексу щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану. Всі погоджуються, що документ розробляли спеціально для початку процедури зміни власності “Альфа-банку”. Детально про це Укрінформ писав торік у жовтні. Тоді датою переходу банку у власність держави називали грудень. Тобто, 2023-й фінустанова мала почати в новому статусі. Але цього не сталося. Поміж причин експерти називають те, що автори податкових змін не передбачили розширеного переліку підстав для передання системно важливих банків у власність держави, обмежившись лише “традиційним” набором. А у випадку з Альфа-банком ставка на визнання фінустанови неплатоспроможною, що б і стало “залізною” підставою для націоналізації, не спрацювала. Попри перманентний з початку масштабної російської агресії відтік коштів вкладників, банкові вдавалося зберегти, а під кінець року навіть наростити ліквідність. “Альфа” виявився більш стійким, ніж очікувалося. Звідси – й необхідність нових змін до законодавства, які передбачатимуть додаткові підстави та інструменти зміни власників-росіян на власницю – Українську державу.
“За ухваленим у жовтні законом, підставою для застосування спрощеної процедури націоналізації банку (яка, поміж іншого, дозволила б уникнути потреби в його докапіталізації державою) є його проблеми з ліквідністю – не виконані зобов’язання і платежі. В Сенс Банку цього немає. І взагалі не дуже зрозуміло, як банк такого масштабу і з наявним досить професіональним менеджментом може втратити ліквідність. Тому ще на етапі підготовки цього закону було зрозуміло: підстави застосувати його саме до Альфа-банку, найвірогідніше, не виникнуть. Так і вийшло”, – каже в коментарі Укрінформу асоційований експерт в CASE Україна Євген Дубогриз.
А спроба націоналізувати банк за якоюсь іншою процедурою – це, за його словами, великі ризики через потребу у значній докапіталізації з боку держави. Причому, згідно зі статтею 39 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, докапіталізація має відбуватися одномоментно, на етапі входження держави у капітал банку. А “зайвих” грошей у держави немає. До того ж, у цьогорічному бюджеті не передбачено жодних витрат на поповнення капіталу банків.
На думку Дубогриза, кращим варіантом для України була б не націоналізація Альфа-банку (Сенс Банку), а зміна його акціонерів. “Завдання України як держави і НБУ як регулятора – у тому, щоб власниками цього банку були інші люди. Бо ситуація, коли системно важливим банком володіють ті, проти кого діють персональні санкції за лояльність до путіна, справді дивна. Проте націоналізація – це лише один, але не єдиний із ймовірних способів зміни власників. Можливо, є сенс продати банк чи просто його ліквідувати”, – розмірковує експерт.
Водночас він визнає: продати банк за нинішніх обставин, навіть із великим дисконтом, доволі складно. “Продавати або не продавати “Сенс” – це не справа керівництва України чи НБУ, це – рішення власників банку. Можливість продати його, думаю, є. Інша справа, щоб продати такому покупцю, який би відповідав усім вимогам національного і європейських регуляторів. Тому що ті банківські та фінансові групи, які можуть собі дозволити вкласти такі гроші у банк в Україні, через високі ризики цього не робитимуть: інвестування під час війни у нашу країну акціонери не зрозуміють. Це я веду до того, що насправді продати банк такого розміру респектабельному гравцеві, у якого є кошти і який має досвід банкінгу, “тут і зараз” нереально. А продати якимось непрозорим структурам, абсолютно незрозумілим інвесторам, не вдасться. Домовитися з ними, звичайно ж, можна, але регуляторні органи таку угоду не схвалять”, – пояснює Дубогриз.
Із тим, що найближчим часом для Сенс Банку не вдасться знайти нових приватних власників, погоджується і президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак. “Банківський бізнес у кризові часи, а особливо під час великої війни, – дуже невдячний бізнес. Ми ще не знаємо, яка частка активів банків, виданих як кредити, зникла й не буде повернута. Нацбанк обережно оцінює такі втрати у 30%. Це означає, що приблизно 15-20% кредитів уже не забезпечені банківським капіталом. Тобто, банк – у дуже складному становищі. Сенс Банк – не виняток. І охочих купувати актив, який має від’ємну ціну, коли треба буде вкладати гроші не лише у його придбання, а й у те, щоб розрахуватися із вкладниками, які вирішать забрати свої гроші, немає. фрідман і Ко шукали таких покупців, але знайти не змогли. Бачимо, що взагалі ніхто не хоче купувати наші банки. Окрім хіба що Київради, яка намагалася придбати Мегабанк. Я, як депутат Київради, був категорично проти. І мені вдалося переконати колег, що не треба купувати банки під час війни. А якщо можливості продати банк немає, і до того ж, якщо на Альфа-банк накладуть ще й західні санкції (а про це ми чуємо останній тиждень), то державі, напевне, таки доведеться націоналізувати “Сенс”. А це погано”, – каже економіст у коментарі Укрінформу.
Він пояснює: державна частка в банківському секторі й без того дуже велика. Так було ще до масштабної російської агресії, а після вторгнення – й поготів. Довіри до держави більше, ніж до приватних власників, завдяки чому державний банківський сектор зростає набагато швидше, ніж недержавний. “Це органічне зростання. А якщо до цього додати ще й такий немаленький банк, як “Сенс”, то вже майже три чверті банківського сектору стануть державними. Крім усього, держава повинна буде коштами платників податків підтримувати ці банки, докапіталізовувати, стежити, щоб там нічого не розікрали”, – каже Козак.
Він вважає, що націоналізація створить додаткові загрози для бюджету, для розвитку як самої фінустанови, так і для банківського сектору країни загалом.
Олексій Кущ погоджується: “Під час війни витрачати величезні бюджетні кошти на докапіталізацію й утримання ще одного державного банку недоцільно. Адже після так званого очищення банківської системи у 2014-15 роках частка держбанків у банківській системі зросла до 60%. Зараз вона на рівні 45-50%, що теж дуже багато. При цьому держава ще й досі не змогла “перетравити” націоналізацію Приватбанку. Я вже не кажу про те, що Ощадбанк, Укргазбанк та Укрексімбанк не є такими банківськими установами, як би хотілося. Тому ще збільшувати частку держави треба дуже обережно. Тим паче, що в “Сенсі” – багатомільярдні вклади населення. Треба, щоб банк обслуговував ці кошти, а не перекладати це на державу через Фонд гарантування вкладів”.
Натомість, на думку Євгена Дубориза, на відміну від мирних часів, коли теза про “державу – неефективного менеджера” у більшості випадків справджується, в умовах війни так казати не можна. Зараз ситуація дуже змінилася.
“Навпаки: саме державні банки підтримують увесь банківський сектор. Вони – єдині, хто хоч якось кредитує реальну економіку. Вони користуються більшою довірою населення, ніж приватні, навіть іноземні, банки. Тому якраз зараз, в умовах війни, я б не стверджував, що збільшення частки держави у банківському секторі – це погано”, – наголосив експерт.
Він додав, що жодних ризиків для вкладників Сенс Банку – фізичних осіб – у разі його націоналізації не буде. Адже повернення 100% банківських вкладів населення під час дії воєнного стану та півроку по тому гарантується державою.
“А ризики для бізнесу, який тримає кошти в цій установі, навпаки пов’язані з тим, що банк не перейде у власність держави. Бо якщо націоналізація відбудеться, то надійність вкладів зросте, це підвищить надійність банку. Якщо ж буде обрано варіант зміни акціонерів через передання банку в управління Фонду гарантування вкладів і розпродаж частинами – це ризик. Бо вклади бізнесу держава не гарантує”, – каже Дубогриз.
Олексій Кущ переконаний, що дії держави стосовно колишнього Альфа-банку й надалі визначатимуться його системним характером. Отже, різких рухів не станеться.
“Переконаний, що регулятор і законодавці у підсумку оберуть поміркований варіант розв’язання проблеми. А на якісь конкретні рішення, попри активізацію уваги до цього питання зараз, варто очікувати вже влітку”, – спрогнозував фінансовий аналітик.
Владислав Обух, Київ
