У Києві відкрилася виставка «Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?»
Тема виставки - систематичне викрадення, привласнення та знищення української культурної спадщини Росією, передає Укрінформ із посиланням на Міністерство культури.
Зазначається, що це перший повноцінний показ виставки і старт її міжнародного туру. У Києві вона триватиме до 11 грудня, а далі вирушить до інших міст України та світу: інтерес до показу вже висловили партнери з понад 15 країн.
Під час відкриття документально-мистецької виставки Міністерство культури України та проєкт «Музей викраденого мистецтва» підписали меморандум про співпрацю, спрямовану на міжнародне представлення української культурної спадщини та привернення уваги до її викрадення і знищення.
Відкриття документально-мистецької виставки «Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?» відбулося за участі представників Міністерства культури, посольств, музеїв, міжнародних фондів, маріупольської та херсонської громад, медіа та тих, кому небайдужа доля української культурної спадщини.
На відкритті виставки представники державних інституцій, культурної спільноти та міжнародних партнерів говорили про необхідність документування втрат, збереження пам’яті та посилення міжнародних зусиль для повернення викраденої спадщини.
«Протидія злочинам проти культурної спадщини – це справа не лише держав, а й усього суспільства. Для нас важливо, щоб кожен злочин проти української культури мав наслідки, а винні понесли відповідальність. Повернення викрадених цінностей неможливе без міжнародних зусиль і підтримки партнерів, тож ми маємо об’єднувати міжнародну спільноту навколо цієї мети. Саме тому Міністерство культури підписує меморандум про співпрацю з проєктом «Музей викраденого мистецтва», щоб разом із спільнотою проєкту – амбасадорами захисту викраденої спадщини по світу – посилювати голос України у світі та наближати повернення того, що в нас забрали», - зазначив перший заступник міністра культури Іван Вербицький.

За словами кураторки виставки та співзасновниці проєкту «Музей викраденого мистецтва» Ірини Шостак, «Росія воює не лише за території – вона намагається стерти українську ідентичність і пам’ять. Викрадені музейні колекції, зруйновані пам’ятки, привласнені імена митців – це не випадкові втрати війни, а частини однієї системи. Нашою виставкою ми прагнемо зробити цю систему видимою для світу, зберегти пам’ять про втрачене та об’єднати міжнародну спільноту навколо конкретних дій. Адже солідарність – це не лише співчуття, а й спільна відповідальність за збереження та повернення української культурної спадщини. Ми вже бачимо інтерес активістів та організацій із понад 15 країн світу підтримати показ нашої виставки, і це надзвичайно надихає. Ми шукаємо партнерів, що підтримають нас, як команду проєкту, що координуватиме цей процес у 2027 році».

Як підкреслила координаторка програми «Сприяння демократії» представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні Катерина Квашницька, важливо, щоб міжнародна спільнота не лише знала про злочини Росії проти української культурної спадщини, а й розуміла, що за кожним втраченим твором мистецтва чи музейною колекцією стоїть частина нашої історії та пам’яті.
«Саме тому ми вже три роки підтримуємо Музей викраденого мистецтва й дуже цінуємо наше партнерство та можливість разом говорити про ці втрати зі світом», - сказала вона.
Керівниця Простору ідентичності VEZHA, директорка Маріупольського краєзнавчого музею Марія Сльота поінформувала, що до повномасштабного вторгнення фонди музею налічували близько 60 тисяч предметів. За попередніми оцінками, близько 90% зібрання було пошкоджено або втрачено внаслідок російської агресії.
«Сьогодні ми не маємо доступу до музейних будівель і колекцій, але продовжуємо відновлювати історію кожного предмета за інвентарними книгами, фотографіями та описами. Уже зібрали інформацію приблизно про 1700 творів живопису та графіки в електронному каталозі. Це не тільки цифровий архів, а документальна база, яка допоможе встановлювати походження викрадених робіт і доводити їхню належність українському музею. Водночас ми продовжуємо представляти Маріуполь через виставкові та дослідницькі проєкти. Зокрема «Зруйнована, але не знищена…» розповідає про грецьку культурну спадщину Приазов’я, а «Код ідентичності: голос громади» вже представляв історію міста у Гданську. Для маріупольців, розкиданих по різних містах і країнах, такі ініціативи – це можливість зберігати зв’язок із домом, впізнавати власну історію та передавати її наступним поколінням. Тому для нас важливо продовжувати цю роботу і в Україні, і за кордоном», - розповіла Сльота.
«Маріуполь сьогодні окупований, але український Маріуполь існує: він живе в маріупольцях, де б вони зараз не були. Зберегти його – наше головне завдання. Тому разом із науковцями та громадою ми розробляємо Концепцію збереження ідентичності Маріуполя, щоб звільнити історію міста від імперських міфів, які Росія нав’язувала десятиліттями. А через Mariupol Justice фіксуємо кожен злочин і кожну втрату. Пам’ять і справедливість – це те, що тримає громаду разом, доки місто не повернеться додому», - наголосив т.в.о. заступника Маріупольського міського голови Денис Кочубей.

Пограбовані музеї Херсона (зокрема Херсонський обласний художній музей ім. О.О. Шовкуненка, Херсонський обласний краєзнавчий музей), викрадені твори Архипа Куїнджі з Маріуполя, прицільне знищення Національного музею Григорія Сковороди у травні 2022 року та атака на Національний музей «Чорнобиль» у травні 2026 року, незаконні археологічні розкопки на тимчасово захоплених територіях - лише частина історій, які були представлені на документально-мистецькій виставці «Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?».

Через документальні свідчення, мультимедійні матеріали та мистецькі інсталяції експозиція розкриває різні механізми знищення та привласнення української культури: вивезення музейних колекцій під виглядом «евакуації», руйнування культурних об’єктів, примусову русифікацію інституцій на тимчасово захоплених територіях та привласнення української історії й мистецької спадщини.
Окрема частина виставки присвячена Маріуполю, який особливо постраждав від російської агресії. За допомогою VR відвідувачі можуть побачити першу цифрову галерею проєкту «Музей викраденого мистецтва», що містить 3D-реконструкції об’єктів культурної спадщини міста, викрадених, пошкоджених або знищених внаслідок російського вторгнення.
Фотоінсталяція «Сад пам’ятає» (створена Іриною Шостак на документальних фото зі Сковородинівки від фотографа Олександра Рупети та Сергія Козлова) розповідає історію зруйнованого музею Григорія Сковороди. Інтерактивна інсталяція «Картки викраденого» знайомить із творами мистецтва, доля яких залишається невизначеною.

Завершується експозиція простором «Чи можливе повернення?», який пропонує відвідувачам замислитися не лише над масштабами втрат, а й над власною роллю у збереженні культурної пам’яті. «Що я можу зробити, коли культуру країни нищать?» - на це запитання відвідувачі залишають свої відповіді. Аналогічні колективні «розмови» відбудуться й у інших країнах світу, куди подорожуватиме виставка, формуючи спільне висловлення солідарності та відповідальності. Організатори планують зробити окремий мультимедійний проєкт та дискусію на основі зібраних думок відвідувачів.
Шостак розповіла, що під час міжнародного туру виставка змінюватиметься й доповнюватиметься у діалозі з місцевими кураторами та художниками. Уже триває робота з німецькими митцями та ілюстраторами в Японії.
У київському показі, до прикладу, будуть представлені роботи Ольги Шапаренко та Марини Гандиш. Робота «Експонат №12» Шапаренко присвячена золотому гребеню з кургану Солоха – скіфський артефакт, знайдений у Запорізькій області, але одразу вивезений росіянами до Ермітажу. У місцевому музеї досі лишається тільки його копія. Робота відтворює саме цю відсутність, порожній відбиток гребеня – образ колонізації, що століттями привласнювала українську спадщину, та водночас тиха вперта заявка на реституцію. Керамічна скульптура «Compelled Soldiers» (2022) створена Гандиш про метаморфозу українців після 24 лютого: метелики вимушено стають воїнами, вони загартовані болем, але стійкі й відкриті серцем.

Документально-мистецьку виставку «Мішень: культура. Привласнено. Знищено. Забуто?» створено «Музеєм викраденого мистецтва» (Museum of Stolen Art, MOSA) - проєктом ГО «Цех експериментальної культури», який працює з темами викрадення, знищення та повернення української культурної спадщини через мистецтво, документальні практики та сучасні виставкові формати.

До створення матеріалів виставки долучилися українські музеї та культурні інституції, зокрема Херсонський обласний художній музей ім. О.О. Шовкуненка, Херсонський обласний краєзнавчий музей, Національний художній музей України, Національний музей Григорія Сковороди, Національний музей «Чорнобиль», Маріупольський краєзнавчий музей, Товариство Рафаеля Лемкіна.
Матеріали виставки розроблено за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля, Київ - Україна. Проєкт реалізується за підтримки Міністерства культури України.
Показ у Києві реалізовано у партнерстві з Простором ідентичності та сенсів VEZHA, Маріупольською міською військовою адміністрацією та Маріупольським краєзнавчим музеєм.
«Музей викраденого мистецтва» - адвокаційний проєкт, який прагне відновлення справедливості та повернення викрадених, пошкоджених і знищених українських культурних об’єктів в український і міжнародний публічний простір, розповідаючи про них світу через мистецький та інноваційний виставковий досвід.
ГО «Цех експериментальної культури» (ЦЕК) — громадська організація, що з 2017 року реалізує культурні проєкти, спрямовані на демократичні зміни через мистецтво, документальні практики та спільну дію. З 2023 року команда працює над проєктом «Музей викраденого мистецтва», а також розвиває ініціативи, присвячені дослідженню пам’яті, культурної ідентичності та впливу війни на культурну спадщину України.
Як повідомляв Укрінформ, у столиці Мальти 19 листопада відбудеться відкриття виставки, присвяченої пам’яті мільйонів українців, які загинули під час Голодомору 1932–1933 років — геноциду українського народу, вчиненого радянським режимом.
Фото: Мінкульт