Юлія Здановська очистила alma mater від тяжкої історичної карми
Маленьке покаянне зізнання: я не люблю своєї alma mater – нині КНУ, в мої студентські літа КДУ, а насправді – "віджатого" імперією в поляків після Листопадового повстання Кременецького ліцею, перенесеного в Київ (де на той час свій-питомий університет, преславну Могилянку, було "опущено" до рівня синодальної "духовної семінарії", подробиці див. у "Хмарах" Нечуя!) – "в целях обрусения края".
І та обставина, що наші еліти, од Максимовича з Шевченком починаючи і моїми пізньосовковими роками закінчуючи, завжди старались хоч якось, скільки змога, використати заснований імперією університет "для України", – відпочаткової паскудної карми цього закладу, на моє переконання, не змінила: щось імперсько-"палкінське" в ньому було завжди. Так, ніби оте "для обрусения края" тяжіло над ним майже-адміністративним прокльоном – попри всіх тих прекрасних людей, які в ньому, за майже-200 літ, працювали і вчилися (ну бо де мали вчитися?!).
І от – Юля Здановська. Суперталановита математичка, яка тільки й встигла, за свої 21, що – вирости й засвідчити, КИМ мала би стати, за Божим задумом. В принципі, поруч із Ромою Ратушним – обличчя нового покоління: крім таланту в своїй галузі, у дівчинки ще й явно було те саме хазяйське почуття "це моя країна", з усіма супутніми – дорослими! – поведінковими патернами.
І тепер старе-університетське "на Ломоносова" (хто не знає – всі "точні" факультети розташовано там, Червоний і Жовтий корпус – то гуманітарії) звучить інакше – "на Здановської".
І вийшло, що своєю смертю – життям, покладеним "за други своя" (бо, якщо вона вибрала не виїздити, лишитись зі своїми учнями й зі своїм містом, то це акурат євангельське "за други своя" й виходить...), – Юля Здановська немовби звільнила, очистила свою (і мою!) alma mater від отої тяжкої історичної карми: ретроспективно вшляхетнила.
Спасибі тобі, дівчинко. Вічна тобі пам'ять і слава. Я пишаюсь, що є абсольвенткою одного з тобою університету.
VIVAT ACADEMIA!
Оксана Забужко
FB
реклама