Келих Грузії на українській сцені

Келих Грузії на українській сцені

Репортаж
Укрінформ
Театр українського фольклору «Берегиня» поставив виставу про легендарну весільну сваху Хануму

У репертуарі Київського академічного театру Українського фольклору «Берегиня» – здебільшого суто українські вистави, які гарно унаочнюють наше коріння та ідентичність. Тут є «Світ чарівний» (про життя Марії Примаченко), етношоу «Животоки», «Українські вечорниці», сакральні «Тіні забутих предків», «Конотопська відьма» за Квіткою-Основ’яненком, «Грішниця» за п’єсами Лесі Українки. Аж раптом – музична комедія за п'єсою грузинського класика Авксентія Цагарелі «Ханума»! Легка і хмільна, як гарне грузинське вино, і відповідно – весела, іскрометна, гомінка і трохи лірична.

- Чому саме сонячна Грузія серед української зими, адже прем’єра відбулася ще у лютому? – запитала я після прем’єри у директора-художнього керівника «Берегині» Ільїни Генсіцької.

- Скажімо, було кілька поштовхів до цієї роботи, перший – коли я, почавши керувати театром, дізналася, що в репертуарі є аджарський номер. Тоді одразу й виникла ідея, що якщо ми можемо співати не тільки український фольк, чому б це не матеріалізувати! – розповіла вона.

Тоді й вирішили поставити щось грузинське, а «Ханума» – це грузинська класика, і хоча всі знають цю п’єсу з музикою Гії Канчелі, театр вирішив дотримуватися власної «генеральної лінії» й обрати фольклорний напрямок.

Постановку здійснили за підтримки УКФ (Українського культурного фонду).

ВЗЯЛИ ДРАМАТУРГІЧНУ ОСНОВУ «ХАНУМИ» І ДОДАЛИ ФОЛЬКОВИЙ МАТЕРІАЛ – ЦЕ ЕКСПЕРИМЕНТ, БЕШКЕТУВАННЯ

- Ми взяли драматургічну основу «Хануми» і додали фольковий матеріал – це такий експеримент, бешкетування, це цікаво, чому б і ні? – сміється Генсіцька.

Далі в «Берегині» буде вистава, де поєднуються український фольк, античний спів та антична трагедія, адже цей театр постійно експериментує, щоб бути ще цікавішим для глядача.

Назву вистави вирішили зробити не за оригінальною п’єсою («Ханума»), а за районом у Тбілісі, де ця невтомна сваха вичакловувала нові міцні родини.

«Режисер Михайло Фіщенко, який поставив у нас цю виставу, трішки змістив акценти. Авлабар – це вірменський квартал, тобто, фактично, це вірменська частина Тбілісі, й ми вирішили, що в назві вона залишається. Ми, щоправда, не співаємо вірменських пісень (сміється). А слово «весілля» в назві одразу налаштовує – це буде яскраво, весело, що будуть якісь пригоди, щось незвичне і щось водевільне. Тому в нас вистава називається «Весілля в Авлабарі», звичайно, ми говоримо, що це – музична комедія за п’єсою «Ханума» для того, щоб ті, хто знайомий з класикою, знали, що це саме ця вистава», – розповіла керівник театру.

Й НАДАЛІ В «БЕРЕГИНІ» ПРАКТИКУВАТИМУТЬ СТАВИТИ ВИСТАВИ НЕ ЛИШЕ ШТАТНИМИ РЕЖИСЕРАМИ

Вона уточнила, що виставу поставив запрошений режисер – Михайло Фіщенко є режисером Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. Він поставив кілька прекрасних комедій у своєму рідному театрі. І зараз Генсіцька дуже задоволена спільною роботою, хоча й випускалася вона в дуже стислі терміни. Говорить, що й надалі в «Берегині» практикуватимуть ставити вистави не лише штатними режисерами.

«Це дає гарний поштовх і стимул для розвитку акторів, бо це – інші методи роботи, інша школа, інший погляд», – переконана вона. 

Актори співали грузинською справді чудово, я не знавець у вимові та фонетичних тонкощах, тому оцінюю виключно національний колорит, дух, настрій, смак і запальні акценти, в яких можна було буквально купатися і заряджатися яскравими емоціями.

У ВИСТАВІ ЗАЛУЧЕНИЙ ДУДУК – ГРУЗИНСЬКИЙ ДУХОВИЙ ІНСТРУМЕНТ, ЯКИЙ ЗВУЧИТЬ ДУЖЕ КРАСИВО І НЕЗВИЧНО

- Чи не було складнощів із вивченням текстів? – розпитую далі у пані Ільїни.

- (сміється) Ой, були різні шляхи пошуку: питали і родичів, і знайомих, шукали транскрипції в Інтернеті, зверталися із запитами до кількох грузинських ансамблів, листувалися, просили ноти, розшифровували ті ноти. Наш диригент – керівник оркестру Юрій Мілевський дуже багато зробив для цієї вистави. Він зробив оркестровку, бо фактично треба було перекласти музику, яку виконують народні грузинські інструменти, для народних українських інструментів. Тому що цимбал, наприклад, у Грузії немає, там інші щипкові інструменти.

Але у виставі буде залучений дудук – грузинський духовий інструмент, який звучить дуже красиво і незвично, на ньому грає наш сопілкар – Ігор Діденчук. Його багато хто знає, через те, що він один із членів гурту «Go_a», який представлятиме цього року Україну на Євробаченні.

Була ідея залучити у «Весіллі в Авлабарі» ще й пандурі – це щипковий інструмент, на домбру трішки схожий, але ми не змогли знайти, хто дуже швидко зможе опанувати гру на цьому інструменті. Можливо, трохи згодом додамо.

КОСТЮМИ І СЦЕНОГРАФІЮ СТВОРИЛА УЧЕНИЦЯ ДАНИЛА ЛІДЕРА, ЦИМ ВСЕ СКАЗАНО

Балетмейстер «Весілля…» – заслужений діяч мистецтв України Світлана Дядюн. Над костюмами і сценографією працювала Світлана Заїкіна. Вона штатний художник Театру на Подолі, але дуже давно знайома з керівницею «Берегині», тому співпраця вдалася. «Я знала, що вона прекрасний художник по костюмах, у неї гарний смак, вона учениця Данила Лідера, цим, напевно, все сказано! Я їй цілковито довірилася, і Світлана дуже швидко й феєрично впоралася з роботою. Я вражена!», – з захватом розповіла Генсіцька.

Цікавий момент про костюми повідала мені й Антоніна Бригінець, актриса, яка виконала роль колоритної Хануми. Виявляється, костюми не просто красиві (в чому я на власні очі переконалася), а й у прямому сенсі – допомогли їй перевтілитися у грузинську сваху.

Вона зізналася, що деякі сценічні дії виходили у неї не відразу, але варто було одягти те неймовірно легке й одночасно багатошарове національне вбрання, як плавно з’являлися потрібні рухи і створювався цілісний живий об’ємний образ.

Ставлю Антоніні питання про спів грузинською, адже до цього вона співала лише українською мовою.

- Чи так легко це вам вдалося, як нам, глядачам, здалося під час вистави?

- Звичайно, було складнувато вчити грузинські слова пісень, але потім, коли з’явилася мелодія, ми почали всі гуртом співати – було гарно і захопливо. На початку роботи над роллю було трохи тяжко – багато матеріалу – а далі, коли вже читала сцену за сценою, просто захоплювалася, потроху проникаючи в грузинську культуру, й одразу вжилася в роль Хануми.

- Ханума у класичній версії – досить доросла жінка. У вас вона – молода, грайлива, хоча, звісно, вредна і норовлива дамочка. Вам просто було вжитися у такий характер?

- Так, вона за п’єсою не молоденька дівчина, а зріла жінка, яка зводить молоді серця. Вредний характер – це не моє взагалі, тому одразу було важко втілити його на сцені, але режисер мені все пояснював і я зрозуміла, як це потрібно зіграти. Мені особисто вона здається не такою вже й вредною (сміється), вона у мене більше жартівлива та весела, я б її назвала навіть харизматичною.

Це справді так! Ханума – персонаж, який змінюється протягом дії вистави – ніби хитра й непоступлива на початку, але ж потім стає зрозуміло, що вона переслідує благородну мету – поєднати молодого Коте (Роман Скорик) з молодою Соною (Вікторія Толкачова). І як гарно вона це все обставляє, перегравши свою суперницю – сваху Кабато (Людмила Болтівець), та ще й влаштувавши своє особисте щастя з мудрим Акопом (Олексій Черняк).

ХОЧ ЯКИМ БИ ЛЮБИТЕЛЕМ УСІХ ЦИХ ГУЛЯНОК ВІН БУВ, АЛЕ ВІН КНЯЗЬ, У ПЕРШУ ЧЕРГУ!

Князя Вано Пантіашвілі (якому так і не судилося одружитися на молоденькій Соні, щоб прибрати до рук її придане) дуже переконливо зіграв актор Олександр Бригінець.

Щодо складності з грузинськими текстами пісень, відповідає сміючись: «А в нас не було вибору! Вчили, вичитували, дивилися відео, хто як співає, підслуховували їхній акцент, діалекти – і звідти переносили вже у свій спів». 

До свого персонажа актор ставиться з повагою, говорить: «Він гарна людина, але сильно любить оце діло (пиячити), і всі гроші, що в нього є, прогулює до останнього – живе широко, витрачає на друзів, а потім розраховує вдало одружитися і надолужити витрачене. А тут саме є й дві свахи, які теж хочуть на цьому сватанні заробити.

Мені спочатку хотілося більше пошуткувати, але потім я зрозумів – він то князь! І треба дотриматися лінії, щоб не перейти межу, щоб він не перетворився на клоуна. Хоч яким би любителем усіх цих гулянок він був, але – він князь, у першу чергу!».

П’єса «Ханума» була написана ще у 1882 році, у світі існує чимало постановок цього яскравого взірця грузинської класики, але її ніби такий простий сюжет, що розгортається в Тифлісі наприкінці XIX століття, досі є актуальним, бо дарує гарний настрій, щирий сміх і примушує замислитися над людськими цінностями.

Театр «Берегиня» створив прекрасну, яскраву, мелодійну й живу постановку, з чим я їх і вітаю! Дуже шкода, що новий локдаун знову зачинив двері київських театрів до 10 квітня, але коли карантин скінчиться, то за гарним весняним настроєм треба йти в гості до Хануми!

Любов Базів. Київ

Фото: Андрій Мінтенко

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-