Дорога з Китаю: як херсонка дісталася додому

Вчора у центрі уваги була історія евакуації українців з Китаю у санаторій «Нові Санжари», соцмережі «вибухали» то «за», то «проти», також обговорювали випадок з уродженкою Херсонщини Анастасією Зінченко, яка не виїхала з Китаю, бо відмовилась лишати там свого собаку.

А тим часом за кілька днів до цього — 17 лютого — у Херсоні зустріли землячку Юлію Рудєву – гімнастку, яка виступає у китайській філії "Cirque du Soleil". Дівчина кілька тижнів була заблокована у КНР, проте зуміла повернутися додому самостійно.

Юлія Рудєва погодилася розповісти кореспондентові Укрінформу про те, що з нею відбувалося у Китаї, як вона пережила період, коли дізналася про коронавірус, як дісталася додому і що відчуває зараз.

ДІСТАТИСЯ ДОДОМУ — НА МЕЖІ МОЖЛИВОГО

«Це було неймовірно складно і на межі неможливого – повернення додому. Ми сиділи на карантині, закриті на два тижні у Китаї у місті Ханчжоу, що розташоване за 8 годин їзди від Уханя. І нам загрожувало також закриття – район поряд зі мною уже закрили на в’їзд та виїзд. І потрібно було швидко приймати рішення – або «робити ноги» одразу, протягом найближчих кількох годин намагатися поїхати за межі мого міста, моєї провінції Чжецзян, що включає шість міст, або я можу застрягнути там до закінчення всього – на місяць, два чи три. І всі на мене «наїжджають» – і мама, й український консул з Шанхаю, щоб я швидше брала квиток і вибиралась», – розповіла Юля Рудєва.

Саме тому вона вирішила їхати через Шанхай. Перший етап – прилаштувати кішку.

«Була проблема – на кого її лишити, адже більшість знайомих їхали з Китаю геть. Кішку я лишила у свого друга – англійця, він не виїхав. Він ще погодився й собачку взяти в інших колег. У нас багато людей не поїхали через домашніх тварин – з Канади троє осіб, у них собаки, вивезти тварин нереально через документи, які потрібно оформити, лишити нема як», – каже Юля.

Проте навіть дістатися Шанхаю було непросто: запізнилася на потяг, бо коли вона передавала кішку, їх зупинили у будинку друга. Була перевірка температури тіла, не дозволяли віддавати кішку. Потім усе ж таки вдалося вмовити. Як розповідає Юля, китайці дотримуються правил, адже за порушення їх чекає суворе покарання.

У потязі придбала квиток у бізнес-клас, щоб сидіти трохи далі від людей, була єдиною пасажиркою у вагоні. А далі почала шукати, як вилетіти з Китаю – раніше у неї був квиток на Катарські авіалінії на 5 лютого, проте вже з 3 лютого вони припинили перевезення. У Шанхаї знайшла квиток через Абу-Дабі, вже йшла на посадку, пройшла перевірки, здала речі, коли почула: Арабські Емірати оголосили, що вони більше не будуть приймати літаки з Китаю. «Усі шоковані були, люди з різних країн, сваряться кожен своєю мовою. Бортпровідники пішли на посадку, люди просились, щоб їх забрали», – каже Юля.

Вона купляла квиток через агенцію, їй повідомили, що є варіант летіти через Бангкок. «Нас навіть повезли у готель, багато людей кашляло. Проте всі були у масках. Я знала, що не настільки буду захищена, якщо буду сама у масці, як коли хвора людина носить маску. Маска захищає не тебе, а від тебе. Тому в масках зобов’язані всі ходити», – розповідає Юля.

А потім вона дізналася, що квитка, який був їй обіцяний, нема в базі, його не вибили. «Бігала аеропортом, хоч китайську трохи знаю, але в такій ситуації важко спілкуватися. Агентство повернуло гроші, й я почала шукати інший квиток. Вилетіла вже наступного дня, вирішила летіти на Дубаї, де в мене є хлопець, друзі, я там два роки працювала в іншому шоу. І вирішила там лишитися, перебути якийсь час, карантинний. Пройшла там усі тести, здала аналізи, все нормально, немає ніяких симптомів. Вже 15 днів минуло, як вилетіла з Китаю», – каже Юля Рудєва.

За її словами, в Дубаї в аеропорту стояв тепловізор, більше особливих перевірок не було. Звідти вона діставалася до Херсона вже через Стамбул.

«Перевірки є лише у Китаї та Таїланді», – дивується Юля Рудєва.

ПРО ПАНІКУ ТА НЕВИДИМОГО ВОРОГА

Щодо її планів на майбутнє, то Юля каже, що, звісно, має повернутися в Китай, де працює, але питання – коли. Планувала вже 26 лютого виходити на роботу, проте поки що кажуть залишатися у режимі очікування. «Люди мріють потрапити на таку роботу, а тут рік попрацювала – й отак накрило вірусом. Хоча ми не відразу дізналися, що відбувається, нам оголосили лише через місяць, все у тиші влада Китаю тримала. Ми ризикували: виступали, стикалися тісно з аудиторією, хоча вже всі сиділи у масках. Ми взагалі не розуміли, чому і що відбувається», – розповідає Юля.

Каже, що колеги, які лишилися, тримаються. Все спокійно, людей на вулицях нема. Дівчина щодня заповнює, як і інші її колеги, форму, вказує, де вона перебуває, яка температура тіла, чи немає симптомів хвороби.

Юля Рудєва розповідає, що, звісно, відчуває у Херсоні під час спілкування з людьми, певну настороженість. «Коли я приїхала, зразу відвідала у селі бабусю. Селом чутки швидко розходяться: люди жахаються, шепочуть, що Юля приїхала з Китаю, а карантин не пройшла. Хоча вже пройшли всі терміни. Бояться», – розповідає херсонка.

Пишуть їй знайомі та друзі з-за кордону після вчорашнього репортажу з Нових Санжар. «З Німеччини написали знайомі, які думали, що я ще не в Херсоні: лишайся краще в Дубаї, а то ще тебе в Україні уб’ють… Натяки були і в Дубаї, але там просто паніки не наганяють: лише питали друзі, чи пройшла тести. Я не знаю, як так вийшло, що стільки паніки нагнали (в Україні – авт.). Недостатньо інформації? У Китаї розповідали, як вірус передається, як проявляється і т.д. Багато матеріалу нам надсилали інтернетом – з китайської, з канадської сторони. Нещодавно колегам привезли маски, я вже поїхала на той час. Щоправда, маски потрібні були набагато раніше – на місяць приблизно, коли їх не було. Ми сиділи вдома, я, наприклад, десять днів не виходила взагалі, навіть коли продукти закінчились – бо не було маски. Ризикувати не хотіла, крім того – без масок не можна виходити. Мені тоді знайомі дали дві маски: №95 – придбати у Китаї таку маску — це взагалі було, як у лотерею виграти, навіть хірургічні було важко дістати», – розповідає Юля.

Каже, що з друзів і знайомих у Китаї ніхто не захворів на коронавірус, половина їхньоъ циркової трупи – китайці, багато хто з Уханя, на Новий рік вони поїхали додому і там уже лишились, бо місто закрите.

«Перебувати там страшно. Сидиш у квартирі й думаєш: навколо тебе – невидимий ворог. Кілька днів було таке, що я боялась торкатися поверхонь, прала одежу по кілька разів, мила взуття. Аж занадто», – розповіла Юля.

Ірина Староселець, Херсон