92-й

92-й "Оскар": "Джокер" проти гангстерів, Голлівуду та Першої світової

Укрінформ
"Оскар" виправдав свою репутацію: оголосивши номінантів, подарував несподіванки і водночас  залишив без відповідей більшість запитань

У січні щільність подій сезону кінонагород сягнула, мабуть, максимуму: 5 січня оголосив переможців 77-й «Золотий глобус», вже 7-го висунула номінантів 73-я BAFTA, а ще менше як за тиждень нагодився зі своїми номінантами 92-й «Оскар». І тільки тепер можна перевести подих та проаналізувати підсумки й окреслити прогнози. Так, наприкінці січня ще має оголосити номінантів 45-й «Сезар», але рішення французьких кіноакадеміків якщо на щось і зможуть вплинути у кінцевому розподілі нагород кіноакадемії Американської, то хіба що на шанси французького фільму «Знедолені» Ладжа Лі, представленого у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Та й то навряд чи, оскільки сильні позиції там має очевидний і багатьом відомий фаворит. Але про це своїм часом.

Цьогорічний лідер за кількістю номінацій (11) – «Джокер» Тода Філліпса  випередив «Рому» Куарона та «Фаворитку» Лантімоса, які торік мали їх по 10. Цікаво, що на стільки ж нагород дуже нетрадиційна екранізація коміксу претендує й у BAFTA. Проте з-поміж категорій, в яких представлений фільм Філліпса, певність є лише щодо нагороди Гоакіна Фенікса, з якою можна було і не чекати до 9 лютого, а віддати йому просто зараз. Водночас шанси на перемогу саме у головній номінації «Найкращий фільм» в усієї дев’ятки приблизно рівні, безперечного фаворита немає. Схожу ситуацію ми спостерігали й минулоріч, різниця лише в тому, що тоді випадала «Чорна пантера», зарахування якої у ТОП-9 викликало багато запитань. Зараз не випадає ніхто, і, відповідно, перемогу може здобути будь-хто. Можливо, на тлі решти зовсім трохи нижчими видаються шанси трагікомедії «Кролик Джоджо» Тайки Вайтіті та класичної костюмної мелодрами «Маленькі жінки» Грети Гервіг. Такі історії не часто виграють головний «Оскар». Напевно, всі зараз нагадають мені про «Віднесених вітром», але за всієї поваги до картини Гервіг, «Маленьких жінок» навряд чи можна порівняти з легендарною стрічкою кінця 30-х за епічністю та розмахом.

Натомість серед претендентів є й стрічка, яку, на мій погляд, зараз дещо недооцінюють. Йдеться про фільм «1917» Сема Мендеса. Більше говорять про технічний бік, передусім роботу оператора Роджера Дікінса, якому теж навряд чи хтось завадить здобути статуетку, а також монтаж, звук тощо. Але іноді забувають, хто такий режисер Мендес і як він вміє вибудовувати драматургію у кожній сцені, «відшліфовувати» персонажів до блиску, хай хто вони є, в якому часі та обставинах діють. Так, часом його роботи у кіно дуже театральні за постановкою («Проклятий шлях», «Американська краса», навіть у двох екранізаціях бондіани це іноді помітно), але це швидше перевага для них, а не недолік, бо свій режисерський «Оскар» Мендес виграв саме за «Американську красу». Можливо, певний скепсис тут виникає через спогади про «Дюнкерк» Нолана, якому у свій час найголовніша категорія на «Оскарі» не підкорилася. Але цього разу настрій в американських кіноакадеміків може бути геть інший.

А ще ж є «Одного разу в Голлівуді» Квентіна Тарантіно – блискуча ностальгія за золотими роками найголовнішої кінофабрики світу, пародійна, драматична й сентиментальна водночас. Не слід легковажити й картиною «Ford против Ferrari», хоча на спортивну драму Джеймса Менголда я б все ж таки не заклався, вона теж десь на пів кроку позаду, нарівні із жінками та кроликом. Проте несподіванки цілком можливі. Що ж до «Паразитів» Пон Чжун Хо, то вони, швидше за все, візьмуть «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою (тут майже все зрозуміло, як і у випадку з Феніксом), але дві нагороди як найкращій стрічці їм навряд чи «світять».

Стосовно «Ірландця» Мартіна Скорсезе, то зараз узагалі незрозуміло, що може чекати цей фільм на майбутньому «Оскарі». Повний проліт повз «Золотий глобус»  - жодної нагороди з п’яти номінацій – дуже насторожує. До цього додався повний ігнор кінофахівцями чудової акторської роботи Де Ніро в цій стрічці: Роберта за цю роль не висунули ні «Золотий глобус», ні BAFTA, а тепер до них долучився ще й «Оскар». Тож перспектива перемоги зараз виглядає реальною тільки для Аль Пачіно та сценариста Стівена Заілляна. 

Що ж, таким чином можна тепер перейти до другої за вагою номінації – режисерської та продовжуючи тему «Ірландця», оцінити шанси піти зі статуеткою з 92-ї церемонії Мартіна Скорсезе. Критики називають «Ірландця» чи не найкращою його роботою, але тут я б посперечався. Наприклад, зняте три роки тому «Мовчання» аж ніяк не гірше. Історія  християнських місіонерів у середньовічній Японії, їхня віра, самопожертва та відданість ідеї просто не можуть не зачіпати. Відмінні акторські роботи Ендрю Гарфілда, Адама Драйвера та Ліама Нісона додаються. На жаль, цій стрічці поталанило набагато менше, аніж «Ірландцю», який все ж таки збирає номінації та має шанси. Над «Мовчанням» же відверто познущалися (єдина операторська номінація без нагороди). Сподіваємося, «Ірландцю» все ж таки віддадуть належне, нехай Де Ніро, на жаль, вже «поза грою». Звісно, Скорсезе буде нелегко, суперники у нього (Тарантіно, Мендес, Філліпс, Пон Чжун Хо) дуже авторитетні і виграти може будь-хто.

Щодо найкращого актора ситуація зрозуміла. Інтригу можна було створити, висунувши Де Ніро – він єдиний міг стати серйозним суперником Феніксу.

Натомість тепер конкурентів у Гоакіна немає. Решта – ДіКапріо, Бандерас, Прайс і Драйвер зіграли цікаві ролі і зіграли дуже добре, але 2019-й справді став роком Фенікса. З одного боку, ми маємо одну з найкращих акторських робіт за останні кілька років, а з іншого – кортіло інтриги та запеклого суперництва. У цьому квартеті мені особливо шкода Адама Драйвера, який буквально упродовж кількох років дуже додав як актор, навіть у провальних загалом дев’ятих «Зоряних війнах» він був одним із небагатьох, на кого там можна було дивитися. Але Адаму вже другий рік не щастить. У 2019-му його обійшов Магершала Алі із «Зеленої книги», хоча у «Чорному куклукскланівці» Драйвер був не менш цікавий, а цьогоріч, найімовірніше, випередить Фенікс. Сподіваюсь, що роль Драйвера у сильній психологічній драмі Баумбаха «Шлюбна історія», де, до речі, Адам «налагодив» відмінну «хімію» зі Скарлетт Йоганссон, відзначить хоча б BAFTA.

Із найкращою акторкою на 92 «Оскарі» все могло б вийти з точністю до навпаки порівняно з роком минулим, де конкуренток в Олівії Колман із її «Фавориткою» не проглядалося аж до обрію, і нагороду їй можна було вручати ще до церемонії, як зараз Феніксу. Цьогоріч у цій номінації вимальовувалася неабияка інтрига, але американські кіноакадеміки все звели нанівець: річ у тім, що висунута за роль в історичній драмі «Гаррієт» Сінтія Еріво стала єдиною темношкірою серед 20 акторів-претендентів.

Тож тепер якщо вона не отримає статуетку, може вибухнути новий скандал із «білим Оскаром», який зовсім не потрібен Кіноакадемії. Отже, і в цій категорії переможниця, найімовірніше, вже відома. Не скажеш, що цей приз буде незаслужений для Еріво в разі його присудження: роль легендарної борчині проти рабства в Америці XIX століття їй, безумовно, вдалася. Але й тут хотілося якоїсь більшої інтриги. У результаті можуть залишитися належно не оціненими роботи Рене Зеллвегер («Джуді»), Шарліз Терон («Секс-скандал») та Скарлетт Йоганссон («Шлюбна історія»). Хоча хтозна, може американські кіноакадеміки і ризикнуть.

У другому плані, дякувати Богу, простір для припущень, прогнозів та парі вільний і безмежний – що для акторок, що для акторів. Стосовно перших, то все ж таки закладуся на неперевершену Кеті Бейтс та її роль у гострій кримінально-психологічній драмі «Річард Джуелл». Розслабитися їй точно не дасть Лора Дерн («Шлюбна історія») та Скарлетт Йоганссон, висунута в цій категорії ще за одну свою роботу – у «Кролику Джоджо». Звісно, я мрію про перемогу чарівної Флоренс П’ю, яку вподобав ще у фільмі «Леді Макбет» та серіалі «Маленька барабанщиця», але розумію, що шансів вона поруч із Бейтс і Дерн має небагато.

У чоловічому другому плані чомусь панує думка, що нагорода вже майже гарантована Бреду Пітту («Одного разу в Голлівуді»), але я не був би таким впевненим, коли в одній компанії з ним такі люди, як Том Генкс і Ентоні Гопкінс, причому останній у «Двох Папах» грає Понтифіка Бенедикта XVI (здавалося, сер Ентоні у кіно зіграв уже все та всіх,  проте, як з’ясувалося, – ні). Та й згаданий Аль Пачіно може втрутитися, цей актор теж не пасе задніх.

Оригінальний сценарій. Тут мої симпатії однозначно на боці Раяна Джонсона та його фільму «Ножі наголо», до якого він вже планує знімати й сиквел. Нетиповий, напівіронічний, чи то й зовсім іронічний детектив із цікавими сюжетними поворотами та знову ж таки геть нетиповим Деніелом Крейгом, з якого Джонсон одним помахом руки зняв імідж «агента 007» - Джеймса Бонда у детективі Бенуа Бланку нізащо не впізнаєш, він геть інший.

Але це емоції. А реалії такі, що статуетку в цій номінації, швидше за все, розіграють між собою Квентін Тарантіно з купою відмінних сюжетних ідей в «Одного разу в Голлівуді» та «паразитський» дует Пон Чжун Хо і Хан Джин Вона, який порадував у своїй стрічці цікавими і важливими, а головне – нагальними меседжами.

Адаптований сценарій. Тут у фаворитах, окрім уже згаданого Заілляна, - Грета Гервіг, яка з повагою поставилася до першоджерела – роману Луїзи Мей Олкотт та намагалася точно відтворити на екрані часи Громадянської війни у Сполучених Штатах та характери людей тієї доби. Ну і певна річ, не можна забувати про «Джокера». Аби саме так адаптувати класичний комікс з усталеними канонами його персонажів та порушивши їх практично всі, починаючи із Джокера і закінчуючи Томасом Вейном, - треба було мати неабияку творчу сміливість, тим більше, коли перед очима в тебе купа касово успішних адаптацій коміксів «за правилами». Тож Тод Філліпс, який не тільки режисував картину, а й працював над сценарієм разом зі Скотом Сільвером, цілком може розраховувати на нагороду в цій номінації.

Головна ж сенсація на етапі оголошення номінантів сталася там, де її чекали найменше. Йдеться про номінацію «Найкращий анімаційний фільм», де наважилися відсіяти мультфільм, який щойно став найкасовішим за всю історію анімації - «Крижане серце 2», і таким чином повністю заплутали ситуацію, позбавивши категорію однозначного фаворита. Залишається лише сумувати, що Кіноакадемія, на додачу до «Крижаного серця 2», проігнорувала, ще й такий чудовий, добрий і світлий мультфільм, як «Дитя погоди» Макото Шінкая. А ще ризикнути на прогноз щодо перемоги «Клауса» з його цікавим сюжетом та оригінальною графікою. Тим більше, що його режисер Серхіо Паблос вже довів свою майстерність «Нікчемним Я» та «Посіпаками». Хоча гору можуть знову взяти банальні рішення, і «Оскара» повезе додому четверта «Історія іграшок».

Більша несподіванка за відмову найкасовішому мультфільму навіть у номінації може трапитися, мабуть, лише у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», якщо «Оскара» тут візьмуть не «Паразити». У теорії, звісно, можлива перемога «Паразитів» як найкращого фільму, і тоді нагороду за найкращий іноземний фільм може отримати інша картина. Найпершим претендентом у такому разі, на мою думку, тут стануть «Знедолені», які порушують найгарячіші проблеми сьогодення, передусім – мігрантську. Але такий розклад все ж таки малоймовірний.

Приз за найкращу музику може отримати Гільдур Гуднадоуттір, повторивши свій успіх на «Золотому глобусі». Її саундтрек у «Джокері» чудово вписався у загальний настрій картини, великою мірою створив і підкреслив її напружену і пригнічену атмосферу. Втім, не виключається нагорода для Александра Деспли за музику до «Маленьких жінок» чи Томаса Ньюмана за «1917».

Пісня – «(I'm Gonna) Love Me Again» без варіантів. Ім’я, талант й авторитет Елтона Джона мають спрацювати. Та й його харизматичний образ, який створив на екрані Тарон Еджертон, теж може вплинути на рішення Кіноакадемії. Проте, можливо, спрацює й зовсім інше – комплекс провини перед «Крижаним серцем 2», і статуетку за найкращу пісню віддадуть йому як втішну нагороду.

У категорії «Найкращий монтаж» передбачити переможця важко. Був певен, що побачу серед номінантів «1917», про ретельно приховані монтажні склейки в якому, через що фільм сприймаєш немовби знятий одним дублем, не сказав досі тільки лінивий. Проте серед номінантів стрічки Мендеса немає, а за її відсутності складно віддати комусь перевагу. Переможницею може стати, скажімо, Тельма Шунмейкер, яка непогано попрацювала в цьому плані над «Ірландцем».

Про операторську роботу було вже сказано вище – однозначно Роджер Дікінс із «1917». Штатний оператор Скорсезе Родріго Прієто, на жаль, знову має невеликі шанси, як і у випадку з «Мовчанням», на зйомках якого працював.

Художник – знову рівна-рівнесенька компанія, де важко когось виокремити. Але, мабуть, вболіватиму за дует Боб Шоу - Реджина Грейвз, які чудово відтворили в «Ірландці», реалії, атмосферу та побут одразу трьох епох – 50-х, 60-х і 70-х років XX століття. Те ж саме стосується Сенді Пауелл та Крістофера Пітерсона, які готували костюми для героїв цієї стрічки. Хоча у цій категорії «Ірландець» має потужного конкурента в особі «Маленьких жінок», костюми для яких розробляла відома британська художниця Жаклін Дюрран - лауреатка «Оскара» та BAFTA, які вона отримала за костюми до «Анни Кареніної» Джо Райта, а до них додала ще й BAFTA за «Віру Дрейк». До речі, британські кіноакадеміки теж не залишили без уваги костюми до «Маленьких жінок», тож на 92 церемонію «Оскара» Дюранн може прийти  ще з однією BAFTA в кишені, яка в такому разі стане для неї вже третьою.

В обох «звукових» номінаціях, якщо не трапиться несподіванок, «Оскарів» отримає «1917», яка тут впевнено крокує шляхом «Дюнкерка». А несподіванка може статися, якщо американських кіноакадеміків цього разу проб’є вже на ностальгію, і вони віддадуть «на прощання» одну-дві нагороди дев’ятим «Зоряним війнам». До речі, нагорода «Скайвокеру: Сходження» - можлива альтернатива Гуднадоуттір у номінації «Найкраща музика». Хоча складається враження, що Джона Вільямса в останні роки висувають вже не так за саму музику до «ЗВ», як із поваги до його авторитету.

Ну і нарешті грим та зачіски. Тут найімовірніші претенденти, як на мене, - «Джокер» і «Чаклунка: Володарка темряви». В останній сама лише Анджеліна Джолі з її зачіскою варта окремої розмови. Ну а чудовий грим у «Джокері» дуже допоміг розкрити головного героя, підкреслив головні риси його характеру. Тож гідні один одного суперники, і спрогнозувати напевне перемогу котрогось із них важко.

У документальний і короткий метр не потикатимуся, переглядати що той, що другий просто немає часу.

Ось такі розклади у нас на 92 «Оскарі». Є гарантовані, майже стовідсоткові рішення, є більш-менш прогнозовані, але багато й таких де передбачити перемогу когось наразі практично неможливо, а відповідей доведеться почекати до вечора 9 лютого, коли Американська кіноакадемія оголосить своїх чергових переможців. Тож до зустрічі у Лос-Анджелесі!

Михайло Коронкевич, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-