Триповерховий глечик і заборонений орнамент. Наші на турецькій виставці

Триповерховий глечик і заборонений орнамент. Наші на турецькій виставці

Укрінформ
У Анкарі представлено керамічні витвори українки та кримського татарина

Виставка «Країни», яка нині проходить в Анкарі, зібрала під своїм дахом митців із 40 різних країн світу, усіх регіонів Туреччині. Серед розмаїття барв та форм особливе місце посідає українська кераміка, представлена тут унікальними, дуже різними і подібними одночасно роботами двох відомих в Україні митців: майстра косівської кераміки Марії Гринюк та кримськотатарського митця-кераміста Рустема Скибіна.

ТУРЕЧЧИНА, КОСОВ І КРИМ

Де наш стенд на виставці, довго шукати не довелося. «Ukrayna! Ukrayna!», - почули радісні вигуки з натовпу. Біля стенду людно: люди цікавляться, зупиняються, розпитують, роздивляються. Час від часу відвідувачі з числа турецьких громадян підкреслюють схожість мотивів та форм із роботами тутешніх майстрів. Хвалять, дехто ділиться своїми враження від відвідання України.

«Приємно спостерігати, як люди позитивно реагують, коли бачать наш павільйон, символіку українську і кримськотатарську. Я був на фестивалях в Туреччині в 2010, 2012 роках і такого тоді тут не спостерігав. Зараз відчувається, що ставлення в цілому населення в Туреччині змінилося. Ми бачимо величезний інтерес до України», - ділиться своїми спостереженнями Рустем Скибін.

Він пояснює, що це відомий фестиваль, який проводиться не один рік і для майстрів є хорошою можливістю показати творчість, розповісти про традиції, культуру свого народу, а також поспілкуватися як з відвідувачами, так і з майстрами.

«Тут кілька сотень майстрів з різних країн, з багатьма з них ми вже знайомі, зустрічалися неодноразово на інших майданчиках, спілкуємося, обмінюємося досвідом, враженнями. Ми бачимо як розвиваються майстри, які є тенденції. Спостерігати за цим особливо приємно. Так само як і показувати свій рівень і різнобічність нашої України», - розповідає майстер.

Він підкреслює, що представлена цього року ​​кераміка Косова та Криму відрізняється за стилем, формами, технікою виконання, однаково цікава і несе в собі глибокі,  спрямовані на позитив, смисли.

ДЗБАН ДЛЯ МИТЦІВ

На українському стенді представлено ще один проект, який нині чекає початку практичного втілення – зведення у Косові найбільшого дзбану (глечика – ред.). Його висота за проектом становитиме 15 (!) метрів, зовнішнє оздоблення буде в традиціях косівської кераміки, а внутрішнє «начиння» культурним центром.

«Косівський дзбан, як триповерхова архітектурна форма, буде втілений в натурі. Хочемо побудувати культурно-мистецький центр з міні-кінотеатром, майстернями, виставковими залами. Вже є проект, виділена земля. Це наше дитинча, велика ініціатива майстрів, яка має підтримку громади, місцевого населення. Дуже корисний і потрібний регіону проект», - розповідає пані Марія.

За її словами,  для втілення ідеї потрібно щонайменше три роки. В планах: після реалізації проекту, подавати його до Книги рекордів Гінеса.

На разі, важливого рішення чекає інший проект – на розгляд до репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО подано косівську національну кераміку, яка є національним надбанням України.

«Очікуємо, що в цьому році відбудеться голосування і воно буде для нас позитивним. Ця традиція в Карпатах, ця трьохколірна кераміка, налічує щонайменше три століття, а загалом такий стиль, притаманний й іншим народам, налічує близько 10 століть. Ці мотиви розповідають про нашу історію, що вирізняє нашу кераміку від інших, не говорячи про саму складну технологію виготовлення», - розповіла майстриня.

ЗНАК ПРОЦВІТАННЯ

Марія Гринюк зауважує, що на міжнародних виставках неодноразово помічала увагу до своїх робіт представників країн Азії, Далекого та Близького Сходу. І це не дивно, вважає, оскільки в мистецтву кераміки цих народів також притаманна техніка ритування, малювання трьома кольорами.

Підтримує ідею подібності (зокрема кримськотатарської та косівської керамки) і Рустем Скибін: «Насправді, дуже багато спільного. Зараз, напевно, той початок вивчення і відкриття всіх цих таємниць, які були приховані раніше. Знято уніфікацію, заборону на національну культуру. Коли говоримо про орнаменти, їх назви, знаходимо дуже багато збігів. Це дуже радісні період відкриттів».

За його словами, через заборони та гоніння в різні історичні періоди, особливо у радянські часи, дуже непросто зараз відтворювати орнаменти та, особливо, форми керамічних виробів.

«Кераміка дуже крихкий матеріал і з кримськотатарською керамікою є складності з формами, які не збереглися. Сам же орнамент несе в собі особливу семантику. Тут представлені роботи, пов'язані з весільними традиціями і ритуалами. Це створення сім'ї, продовження роду, і в кожній з цих композицій закладений цей знак і побажання процвітання, здоров'я, всіх благ у вигляді квітів, а також персонажі: батько, мати, син, дочка», - пояснює Рустем Скибін.

А от косівську кераміку, розповіла Марія Гринюк, як вид народного мистецтва, могли втратити вже після розпаду СРСР, у 90-х, коли не було умов, але лишалося лише бажання майстрів-керамістів, які в холоді, незважаючи ні на що творили і змогли зберегти це унікальне мистецтво.

ВИШИВАНКА ПАНІ МАРІЇ

Нашу розмова на деякий час переривають дві турчанки, - дуже їм до вподоби вишиванка пані Марії. Уточнюють, чи є така краса, аби придбати. «То унікальна робота, робила її для себе і в єдиному екземплярі. На жаль, не продається», - пояснює майстриня, вбрана у національний костюм. Жінки довго роздивляються, вивчають візерунки на рукавах, виказують своє захоплення…

Про що мріють майстри, запитую. Відповіді досить подібні: про мир, розвиток мистецтва, талановитих учнів, зацікавлення молоді традиціями та їх збереження прийдешніми поколіннями. Рустем мріє повернутися додому, до рідного Крима.

«Я сумую за Кримом, за своїм будинком, за людьми. Сумую за тим Кримом, яким він був до 2014 року. Це був зовсім інший Крим і ті тенденції розвитку, які він почав отримувати, вселяли великі надії. Ми будували і робили все в традиціях, в стилі, для того, щоб знайомити всіх з істинним обличчям Криму, кримськотатарського Криму», - говорить майстер і демонструє таріль «Старе місто», що уособлює собою збірний образ Криму.

Зараз Рустем Скибін живе у Києві, переконаний, що необхідно створювати те середовище та атмосферу, які панували в Криму, там, де він знаходиться, тому продовжує свою справу, у вигляді виставок, фестивалів, форумів.

Пані Марія мріє, що через три роки у новозбудованому Косівському культурно-мистецькому центрі працюватимуть молоді менеджери, відбуватиметься безліч цікавих заходів, регіон стане популярною туристичної перлиною, а косівська кераміка буде у списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Попри труднощі, що лежать на шляху до здійснення мрій, майстри запевняють, що мистецтво народу має могутню підтримку предків, а також цілющу силу, тому головне – це вірити, прагнути і крок за кроком іти до своєї мрії.

Ольга Будник, Анкара.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-