Сукня «чорний квадрат». Український авангард крокує Парижем

Сукня «чорний квадрат». Український авангард крокує Парижем

1099
Ukrinform
У Парижі сьогодні презентується дизайнерський проект, визнаний Українським культурним фондом у числі найкращих

Дефіле українського дизайнера, натхненного роботами Малевича та Архипенка, 1 жовтня відкриває у Франції проект “Паризький путівник українського авангарду”. Царину fashion-дизайну, як нову сходинку культурної дипломатії, запропонували українські та французькі митці, їх підтримав Український культурний фонд, і от протягом місяця парижани зможуть познайомитися зі всесвітньо відомими іменами людей, які народилися в Києві.

Кожен показ колекції Федора Возіанова – це завжди несподіванка і захват: він не просто створює одяг, від конструює нову реальність, тому я була готова до чогось абсолютно фантастичного, коли завітала на українську презентацію “Паризького путівника” до його студії.

Те, що нам представили, було навіть не зовсім перфоманс, а цілковитий експеримент: ми побачили як “Чорний квадрат” Казимира Малевича сходить із полотна і перетворюється на вишукану сукню. Причому, у великій кількості варіацій.

Маестро власноруч вдягав дівчину-модель, але одразу попередив гостей, що може заплутатися у складних конструкціях суконь, які сам створив.

«Сьогодні я вперше спробую це зробити, а потім ми повторимо це в Парижі й подивимося, наскільки доцільно встановлювати в музеях кабіни для примірок. Але так чи інакше – це ще один спосіб, у який людина може контактувати з мистецтвом, ставати протагоністом або героєм картини”, – сказав він.

Федір Возіанов розповів, що ідея проекту виникла з легкої руки Лідії Лихач: коли директорка видавництва «Родовід» завітала до нього та побачила сукню-картину Малевича, їй це дуже сподобалося й у неї виник план показати таке диво у світі, таким чином, презентувавши український авангард.

Він на секунду замислився і з посмішкою додав, що насправді цей проект почався раніше – в 1915 році, коли Малевич створив свій «Чорний квадрат».

- Ця тема для мене дуже близька і я пішов далі, мене зацікавило питання, чи може мистецтво використовуватися дещо незвичним чином? Чи може, наприклад, картина зійти з полотна або, навпаки, – чи може людина увійти у простір картини?

Взагалі-то, авангард уже давно вважається не принципом, а стилем, я ж його використовую саме як принцип, це мені цікаво, оскільки дозволяє робити принципово нові речі. Мене вабить створювати щось абсолютно нове, те, що перебуває біля кордонів можливого, – розповів він.

У Парижі колекція Федора Возіанова буде виставлятися в приміщенні Українського культурного центру – в колишньому особняку Алена Делона, перші кілька днів це буде виставка, а потім – перфоманс.

Цей незвичайний проект був не просто підтриманий нашою державою, а й названий одним із десятки кращих:

“Він увійшов у ТОП-10, відібраних Українським культурним фондом, проектів і відноситься до категорії «Мода і дизайн», – розповіла заступник виконавчого директора з проектної роботи Українського культурного фонду Світлана Бацюкова.

За задумом авторів, “Паризький путівник українського авангарду” мав в основному втілюватися в Парижі, але, як сказала Бацюкова, було б дуже несправедливо, якби його, хоча б частково, не побачив український глядач, тому Фонд запропонував провести напередодні його презентацію у Києві.

“Перетворення, яке ми щойно побачили, – це щось абсолютно незвичайне і вражаюче – мистецтво художника Казимира Малевича перетворюється на мистецтво модельєра Федора Возіанова”, – сказала вона і додала, що Український культурний фонд із великою радістю підтримав ініціативу показати в Парижі український авангард: “Все це робиться для промоції України у світі. Ми підтримали також й інші модні проекти, зокрема, це покази моди в Івано-Франківську, а також покази у Польщі. Ми підтримуємо все, що допомагає промоції нашої країни: це й міжсекторальні зустрічі та міжрегіональні обміни”.

Лідія Лихач / Фото: FB
Лідія Лихач / Фото: FB

Видавець і куратор мистецьких проектів Лідія Лихач повідала, що мрія запросити до співпраці Федора Возіанова з’явилася у неї ще минулого року, коли «Родовід» видав книжку французькою мовою «Малевич. Київський період» та зробили в Санлісі (Франція) успішну виставку «Малевич. Кольори України».

Тоді це не вдалося зробити, а зараз все дуже вдало склалося: “Ми вже тоді мали придуманий проект “Путівника”, аж ось Український культурний фонд оголосив конкурс на проекти! Взагалі створення фонду – це велика нагода для нас усіх, бо аналогічні структури є у Франції, є в Америці, люди подають свої гарні проекти й виграють. Тепер нарешті й в Україні це можливо. Цей проект у нас був давно задуманий, проте не було коштів на реалізацію, але зараз вже будуть”, – сказала вона.

Тож із першого жовтня “Паризький путівник українського авангарду” приймають у себе культурно-інформаційний центр при посольстві України у Франції та Little Оdessa Gallery, де протягом жовтня для відвідувачів працюватиме виставка “Малевич. Кольори України”.

У перший день жовтня через Возіанова Франція побачить український авангард і сучасне мистецтво, а далі заплановано різні презентації: 6-го жовтня – прем’єра фільму Дмитра Джулая «Малевич. Український квадрат», 10-го – презентація книги видавництва «Родовід» “Казимир Малевич, київський період 1928-1930”; монографії Віти Сусак “Олекса Грищенко. Динамоколір” та “Українські мистці Парижа. 1900-1939”; книги Ярослава Лешка “Олександр Архипенко. Візія і тяглість”.

“Наш проект розрахований на вибагливу паризьку публіку, бо авангард завжди модний і завжди викликає зацікавлення – чи то виставка, чи видання. Він має свою дуже інтелектуальну аудиторію, – розповіла Лихач. –  Ми хотіли об’єднати різні події, щоб створити такий український куток, де можна все дізнатися про український авангард, адже ми маємо справді світові імена – і всі вони кияни. Дивіться, Малевич народжений у Києві, Архипенко народжений у Києві, Богомазов народжений у Києві, Возіанов народжений у Києві. Він просто як товариш Малевича, його одяг – мистецтво, він наповнений ідеєю, ці сукні розкішні, вечірні, геніальні, тому я думаю, що цей проект буде дуже успішний у Франції, бо вони люблять все нове, ти навіть не можеш зрозуміти – як ця сукня буде працювати.

Тим більше, Возіанов використовує музику Леоніда Грабовського – також такий авангард. Тоді ми маємо що показати світу – новий дизайн на основі українського авангардного кореня. Нові змісти не з’являються:  правда і любов була вчора, позавчора й сьогодні, і буде в майбутньому. Нові сенси не вигадуються, змінюється тільки форма”.

З французького боку проектом опікується співзасновниця культурного центру Анни Київської в Санлісі (Франція) Анна Кантер, саме у її галереї Little Odessa gallery в Парижі він і буде реалізовуватися. Я поговорила з цією яскравою парижанкою, яка народилася і виросла у Франції, але береже в собі український корінь і бореться за ідентифікацію України в світі.

- Анно, як виникла ідея просвітницького проекту з такою fashion-родзинкою?

- Насправді, є проблема, що у Франції дуже часто авангард сприймається виключно російським. Для мене дуже важливо пояснити, що є саме український авангард. Я поклала багато свого життя на ідентифікацію Анни Київської як українки і буду далі битися за наше коріння. Вони хотіли у нас вкрасти Анну Ярославну. Яка була Росія в 11 столітті? Була Київська Русь!

У Франції дуже люблять росіян, у них тісна дружба ще від 19-го століття, але вони не розрізняють – хто є білорус, хто українець, ми для них усі – “рус”, тому дуже важливо пояснити французам, що Малевич – українець. Для французів Малевич є кристалізацією, це для них щось фантастичне.

Ви знаєте, Національний центр мистецтва і культури Жоржа Помпіду купив у видавництва «Родовід» книгу “Малевич. Київський період”. Тож, тепер там буде малесенький шматочок України.

На жаль, у Франції немає жодної галереї українського мистецтва чи книг у вільному продажу про культуру України. Звичайно, є можливість купувати через Інтернет, але, я думаю, що люди хочуть дивитися, торкатися.

Це важливо, щоб відвідувачі входили до галереї і відчували трошки України у Франції, щоб там був куточок з українськими картинами, книжками, кольорами.

- Як думаєте, ви їх трошки змогли вже переконати, що все таки це Україна – і це наші імена?

- Вже 24 роки ми це робимо в Санлісі. Раніше на абатстві, яке збудувала Анна Ярославна, було написано, що вона Російська принцеса. Ми зняли ту табличку і поставили: “Anne de Kiev – reine de France (Анна з Києва – королева Франції). І люди тепер бачать і знають, що Анна є українка, але попереду ще дуже багато праці задля нашої ідентифікації у світі.

- Ви так гарно українською говорите, але ж ви народилися вже там?

- Так. Мама українка, тато француз, а я сама парижанка. Мою маму привезли до Франції зі Стрия, коли їй був тиждень від народження, але в ній був дуже сильний український корінь – і вона передала його нам.

- Це дивовижно, що ви зберегли в собі українку!

- І діти мої трошки говорять українською. Вони цікавляться Україною, їдуть сюди, дивляться – і тягнуть своїх друзів французів. І ті друзі кажуть, що в Україні фантастично жити ще й тому, що тут немає такого поняття як “нитка під сподом”, яка тебе може підстрахувати, якщо ти впадеш. У Франції така “нитка” є у кожного, а в Україні немає, тебе ніхто не підтримує і не підстраховує, все мусиш робити сам.

-  Як зараз французи сприймають Україну? Тільки крізь призму наших політичних подій чи все ж таки їх цікавить наша культура?

- Я би сказала, що Майдан, Революція Гідності, що була чотири роки тому, багато змінили погляд французів на українську націю взагалі – вони раніше не знали, що то є Україна. Зараз вони вже інакше дивляться, і якщо раніше Україна потребувала допомоги, то, можливо, зараз вже вона може допомогти комусь. Київ нині є дуже модний у світі.

- Я чула, що зараз у Європі великий попит на українську стилістику в одязі, вишивку, наприклад?

- То вже років п’ять цілий світ дуже любить наші вишиванки, одне мені трошки жаль, що вони виробляються не в Україні, а десь у Китаї чи Індії, шкода, що Україна не змогла себе адаптувати, щоб наповнити цей ринок власним продуктом.

Я думаю, що дуже добре мати такий сучасний проект, як “Паризький путівник українського авангарду” і показувати світу не лише наші прекрасні культурні цінності минулих літ, як то Анна Київська, або Малевич, а й дати нові імена, показати новий український дух.

Причому, якщо зараз цей проект розрахований тільки для Франції, то далі він може вийти на цілий світ.

Любов Базів. Київ

Фото Сергія Аніщенка та Володимира Тарасова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>