Чарівне Свято, або 10 фільмів на Різдво

Чарівне Свято, або 10 фільмів на Різдво

2221
Ukrinform
Складати добірку фільмів на Різдво - справа водночас і приємна, й невдячна. 

Адже про це Свято знято стільки, що таких десятків можна набрати не один і не два, і кожен із повним правом міг би претендувати на те, аби бути топовим.

Тож представлені тут фільми і мультфільми, що прямо або побічно стосуються теми цього Великого Свята, в жодному разі не претендують на винятковість і не вичерпують навіть тисячної частки різдвяної скарбниці, накопиченої світовим кінематографом.

Водночас, на мою думку, саме цей десяток найповніше передає дух, атмосферу, настрій та емоції, що їх народжує, пробуджує або оживляє Різдво, лейтмотивом якого є, звичайно ж, Надія. Надія на краще.

Різдвяна історія (2009, режисер Роберт Земекіс)

Відео: Firtka

Цей мультфільм став, звичайно, не першою екранізацією відомої повісті Чарльза Діккенса: одним із перших його твір переніс на екран ще Артур Пірсон, знявши 25-хвилинну короткометражку в далекому 1949 році. Але стрічка Роберта Земекіса захоплює своєю добротою, щирістю і теплотою, а також інтуїцією, з якою талановитий постановник безпомилково розставив всі акценти, причому зробивши це так, наче сценарій йому диктував сам британський класик. А може, так воно і було? Адже Різдво - це ще і Таємниця, з Чарами вкупі. З іншого боку, «Різдвяна пісня» настільки самодостатня, а її герої, починаючи зі скнари Ебенезера Скруджа, настільки живі та справжні, що спотворити цю історію було б складно й нездарі, ну а Земекіс аж ніяк до них не належить. Решту довершили зірковий акторський ансамбль на чолі з Джимом Керрі (не був і не є його фанатом, але у «Різдвяній історії» оцінити його вищим балом, вважаю, мають і прискіпливіші за мене стосовно Керрі глядачі). Крім того, є ще чудова анімація і технологія motion capture, незрозуміло чому проігноровані «Оскаром» і «Золотим глобусом». Тож, гадаю, мультфільм переглядатимуть і через десятиріччя по тому.

Лускунчик (1973, режисер Борис Стєпанцєв)

Фото: IMDb
Фото: IMDb

На перший погляд, може видатися дивним, що серед майже півсотні екранізацій казки Гофмана (повний і короткий метр, мюзикли, анімація) я вибрав одну з найкоротших і, можливо, зовні зовсім не ефектних - мультфільм Бориса Степанцєва 1973 року. Може, частково річ тут і в якійсь ностальгії, проте коли поглянути уважніше, тут теж все красиво і чарівно. Казка німецького письменника відмінно увійшла в Різдвяний формат, адже таке диво мало статися саме під Різдвяною ялинкою і ніяк інакше. Картинка... нехай вона сто разів стримана, навіть аскетична, але скажіть ті, хто дивився мультфільм: хоча б один його герой після перегляду забувся? А це означає, що і тут творці вгадали, відчули історію та персонажів, зумівши про кожного розповісти за неповні півгодини дуже багато. Ну а музику Чайковського, як не банально це прозвучить, тут треба просто слухати.

Сам удома (1990, режисер Кріс Коламбус)

Відео: Толик Дризнер

Хоч би там як дехто ставився до цього фільму, але без нього різдвяний кіноТОП уявити складно. Історія про хлопчика, що захищає свій будинок від грабіжників, давно набула статусу культової і залишається такою досі. Тема ж Різдва у Кріса Коламбуса, на відміну від двох вищезгаданих стрічок, перейшла з чарівної у площину сімейних цінностей. На перше місце поставлено, єдність сім'ї, а це, у свою чергу, питання взаємин, порозуміння та довіри між близькими людьми. І таке Велике Свято дає змогу перезавантажити, оновити стосунки, зробити неможливе можливим, адже згадаємо, що Різдво – це передусім надія і віра у Диво. Може, саме тому, наприклад, дитячі та наївні, але насправді дуже мудрі міркування дев'ятирічного хлопчини стають справжнім одкровенням для його старого сусіди, і виглядає це цілком природним. І саме на цьому зосереджується насамперед фільм «Сам удома». Хоча власне атмосфері Різдва режисер теж віддає належне: в картині її передано блискуче, її зібрано в мозаїку з безлічі деталей, починаючи з іграшок на ялинці і закінчуючи Різдвяними співами в церкві. Ну а до «домашнього» екшену «Кевін проти грабіжників», на мій погляд, варто ставитися поблажливо, пам'ятаючи прихильність американців до супергероїв, які власноруч рятують світ, тож про один будинок на тихій вулиці годі й казати. А скептикам, котрі вважають, що «Сам удома» - кіно про хлопчика-супергероя, раджу переглянути уважно хоча б вищезгадану сцену в церкві з Кевіном і старим сусідою, і, можливо, тоді ви подивитеся на цю картину зовсім іншими очима. І така сцена у фільмі не одна. Інший групі скептиків, які вважають Маколея Калкіна актором однієї ролі, раджу картину Джозефа Рубіна «Гарний синочок». Ця стрічка не зажила культового статусу, як «Сам удома», але саме в ній юний Калкін розкрився як талановитий актор, який - я в це вірю - ще не сказав свого останнього слова в кіно. До слова, в цьому фільмі дует Маколею склав інший юний актор, якому на той момент велика слава хіба що снилася і прийшла майже через десять років. Втім, «Гарний синок» - вже інша, не різдвяна історія.

Реальна любов (2003, режисер Річард Кертіс)

Відео: Макс Колыгин 

А ось це вже зовсім доросла історія, що наочно демонструє, що перезавантаження  стосунків між людьми хоча і цілком реальне, але процес цей часто непростий і дуже болючий. Наступати на власне самолюбство, вибачати образи, визнавати помилки, ламати власні принципи, упередження та погляди на життя мало кому вдається легко. Так само як і збирати себе наново по частинах після гірких розчарувань. І власне атмосфера Свята, що наближається, зцілить не всіх. Що ж треба додати в це зілля? Прозвучить до оскоми банально, але від того не менш точно - любов. Але любов справді реальну, таку, що творить, жертовну, а не тільки спраглу: тоді це буде в кращому разі пристрасть, а в гіршому - егоїзм. Ну а коли любов реально творить і перетворює, вона, звісно, підкріплюється надією, з якою вони завжди поруч, тому що одна без одної просто неможливі. Історії з «Реальної любові» - яскраве тому підтвердження. Кертіс звів у цьому кіноальманаху дуже різних героїв зі своїми чеснотами, вадами і тягарем життєвих помилок. Але водночас їх багато об'єднує і не тільки Різдво, що наближається, а те, що хочуть вони всі насправді одного й того ж, тільки прямують до цього хто більш, а хто - менш тернистими шляхами. Однозначних рецептів і відповідей глядачеві картина, звісно, не дасть, а просто покаже короткий відрізок із життя низки людей, які прагнуть щось у ньому змінити, переглянути або повернути. Висновки ж кожен для себе зробить сам. Список задіяних у фільмі акторів вражає іменами й авторитетами: комусь запам'ятаються всі, комусь - дехто, а комусь - узагалі один. Моєю першою думкою (вона ж бажання) після перегляду було ще раз коли-небудь побачити такого неймовірного Білла Наї! У цього актора в доробку багато знакових ролей (фактично більшість з усіх зіграних ним), але «Реальна любов», схоже, справді стала для харизматичного британця чимось особливим.

Цвіркун за комином (2001, режисер Леонід Нечаєв)

І знову Діккенс. Як же без нього на Різдво? Адже це передусім родинне свято, а Діккенс - майстер сімейних історій, для яких Різдво є відмінною декорацією. Але Діккенс не був би Діккенсом, якби не продемонстрував у цій повісті й уміння закручувати таємницю і інтригу, що ми й побачили у «Цвіркуні за вогнищем», надавши історії гостроти й додаткової емоційності. Режисер Леонід Нечаєв, як і Земекіс, вловив головне у творі класика, відразу поставивши на чільне місце камерність. Це відразу додало історії теплоти і домашнього затишку, але при цьому не відірвало її від реальності, не позбавило її драматизму, нехай у цьому конкретному випадку - пом'якшеного. Відчули своїх персонажів й актори, в результаті всі - Альберт Філозов, Євген Сидіхін, Оксана Пашина, Дарина Калмикова, Борис Плотніков та інші постали цілком справжніми британцями - зовні стриманими, але з виром емоцій усередині, які, як я вже сказав, вміло підживила додана автором інтрига. З атмосферою Різдва в картині теж все гаразд: духи тут, поруч, і цвіркун вартує десь за вогнищем. Нечаєв зняв неймовірно тепле, добре, домашнє камерне кіно, в якому Діккенс присутній від першого до останнього кадру.

Вечори на хуторі біля Диканьки (1962, режисер Олександр Роу)

Відео: Киноклипы Хранилище

Ще одна класика – цього разу від Миколи Гоголя. І знята теж класиком - від кінематографа - Олександром Роу, який зумів, образно кажучи, вдихнути у свій фільм Гоголя не менш стильно і красиво, аніж Нечаєв - Діккенса.Переказувати сюжет, напевно, немає сенсу - його і так все добре пам'ятають. Скажу лише, що вдалішого перенесення творів класика на великий екран мені наразі побачити не довелося, за винятком міні-серіалу «Мертві душі» Михайла Швейцера, але тут треба зважити на те, що останні знято все ж у ТБ-форматі, що дозволяє деталізувати історію, повніше розкрити персонажів. Ну і актори, певна річ. Практично всі - Георгій Мілляр, Людмила Хітяєва, Микола Яковченко, Олександр Хвиля, Сергій Мартінсон зіграли багато хороших ролей, але їх герої в екранізації Гоголя точно не загубляться серед них.

 Чарівне Різдво (1985, режисер Філліп Борсос)

Зворушлива історія, що дуже органічно поєднує віру в Різдво, ангелів та дива з правдивим і драматичним життєвим сюжетом, ніби списаним з конкретних людей. Історія Джіні та її родини мало кого може залишити байдужим і, попри простоту й невигадливість сюжету, ненав'язливо доносить до глядача думку про те, що дива трапляються і надію на краще не можна втрачати навіть за найважчих обставин. Чудова акторська робота Мері Стінберген, яка виконала роль Джіні.Перейнялися історією і діти - Елізабет Арнуа та Роббі Мегвуд, зігравши, відповідно Еббі й Кела легко, розкуто і переконливо. З-поміж кумедних моментів у картині варто виокремити досить своєрідне уявлення творців про ангелів і конкретно Гідеона, проте Гаррі Дін Стентон не розгубився і теж зіграв неперевершено.

Полярний експрес (2004, режисер Роберт Земекіс)

Відео: kinointeres

Цього разу - найсправжнісінька казка. Непогана екранізація однойменної книги американського письменника Кріса Ван Оллсбурга і ще одна стрічка на різдвяну тематику від Роберта Земекіса. Головне в цьому мультфільмі, звичайно, - бездоганна комп'ютерна графіка, завдяки чому  картинка загалом і конкретні герої зокрема тішать око протягом усього фільму. Чому настільки вдале технічне виконання, як це сталося пізніше і з «Різдвяною історією», пролетіло повз номінації на «Оскар» («Полярний експрес» номінували в категоріях «Найкращий звук», «Найкращий монтаж звуку» і «Найкраща пісня»), для мене ще одна загадка. Що стосується сюжету, то історія про те, як просто і водночас складно повірити в Санту, справляє вельми непогане враження. Звичайно, треба ще неодмінно сказати про вагомий внесок у проект Тома Генкса, який узяв на себе відразу шість персонажів та блискуче впорався з цією великою відповідальністю.

«Чотири Різдва» (2008, режисер Сет Гордон)

Відео: film pro

Різдвяні традиції і сам культ цього свята стали вдячним матеріалом також і для комедійного жанру: від м'якого гумору до найгострішої сатири, нещадного стьобу та низки більш-менш вдалих пародій. «Чотири Різдва» Сета Гордона належать, звісно, до «м'яких». Сюжет не те щоб надто оригінальний, проте фільм виграє завдяки відмінній грі акторів, з яких не жоден не поставився до зйомок у цій стрічці недбало. Вінс Вон, Різ Візерспун, Сіссі Спейсек, Роберт Дювалл, Джон Фавро і Мері Стінберген, яка знову засвітилася у різдвяному проекті після «Чарівного Різдва», грають просто вражаюче, даруючи глядачеві майже півтори години легкого веселого видовища.

«Як Грінч украв Різдво» (2000, режисер Рон Говард)

Відео: Трейлеры к фильмам

Ще одна стрічка, без якої годі й уявити будь-який різдвяний кіноТОП. Насправді ж, якщо заглянути вглиб книги Доктора Сюсса, за якою поставлено мультфільм, та власне екранізації, знятої Роном Говардом, за простою, на першій погляд, казковою історією є проблема, про яку ніколи не зайве нагадати. Це питання упередженості стосовно до тих, хто чимось виокремлюється із загальної маси, відрізняється від інших. Згадаймо, чому Грінч відлюдьковатий і злий на весь світ? Через те, що він відрізняється від інших жителів Хувілля, і вони уникають його, вважають гіршими за себе. Іншими словами, зло в Грінчі не безумовне, первісне, а спровоковане,вторинне. Тому й украсти Різдво Грінч хоче не стільки з ненависті до самого свята, скільки через образу на несправедливість стосовно себе, бажання заявити про себе, довести, що він теж здатний на вчинок, що його роль у цьому світі теж може бути важливою . Мультфільм веде до думки, що з лиходіями, подібними до Грінча, можна і треба розмовляти, переконувати, пробуджувати в них краще, а не відштовхувати на узбіччя життя, провокуючи в них, навпаки, все найгірше, яке так чи інакше вирветься назовні. Саме для переконання читача й глядача в цьому важливі й книга, і знятий за нею мультфільм. Саме в цьому, на мій погляд, полягає їхня головна цінність. На «Оскар» за кращий грим «Грінч ...» цілком заслужив, як і на номінації в категоріях за кращі декорації та костюми. Однак, щиро кажучи, саме в цьому мультфільмі Джим Керрі не справив на мене такого сильного враження, як у «Різдвяній історії», тому остання поки залишається для мене винятком із правил щодо мого ставлення до цього актора.

Михайло Коронкевич, Київ.

Фото: IMDb

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-