Кримські татари: «Катують не одного там, а кожного із нас...»

Кримські татари: «Катують не одного там, а кожного із нас...»

Укрінформ
Хто вони, фігуранти справи про диверсію, сфабрикованої у ФСБ?

Відтоді як в Криму викрали, а потім заарештували п'ятьох кримських татар, минуло близько 20-ти днів. Зараз звільнили із СІЗО двох – Шевкета Усеїнова та Ельдара Одаманова. Трьом, що залишилися, – Наріману Джелялову, Асану Ахтемову та Азізу Ахтемову, яких заарештували до 4 листопада, посилили звинувачення. Сьогодні ми розповімо про те, що з ними відбувається в умовах СІЗО і як реагують в Криму і за його межами на арешт і тортури окупантами кримських татар.

У РОСІЇ, ЯК І РАНІШЕ, РОЗВ'ЯЗАНІ РУКИ В КРИМУ

Отже, за останні майже 20 днів Україна і світ вивчили нові імена кримських татар, яких безглуздо і абсурдно звинувачують у диверсії на газопроводі в селі Перевальному і які платять своєю свободою і здоров'ям за російську окупацію Криму: хто позбавленням волі на 15 діб, а комусь, можливо, і 20-річний вирок загрожує.

Однак і Україна, і цілий світ, як і раніше, безсилі протистояти Росії в її відверто агресивній і цинічній демонстрації нехтування елементарних життєвих прав і свобод у Криму.

«Так Росія реагує на початок роботи "Кримської платформи"», – прокоментував президент України тривожні події в Криму, зажадавши звільнення затриманих. «Ми стежимо за ситуацією з Наріманом Джеляловим», – заявило МЗС Туреччини. «Ми закликаємо російську окупаційну владу негайно звільнити заступника глави Меджлісу Нарімана Джелялова та інших заарештованих кримських татар», - відреагували у Держдепі США в перші дні після подій 3-4 вересня в Криму. Пізніше деякі члени Сенату Чехії і депутати нижньої палати парламенту країни засудили арешти кримськотатарських активістів і зажадали звільнити їх, вказавши на «безпідставні спроби Росії представити Джелялова екстремістом».

І хоча заяви окремих країн не можуть не впливати на сценарій, який пишуть для Криму в Кремлі, слід визнати, що у Росії, як і раніше, повністю розв'язані руки в Криму. Ситуація з викраденнями, арештами і вибиванням тортурами свідчень – лише посилюється.

Ми не знаємо, як би розвивалася "справа Джелялова" далі, якби пропозиція глави Меджлісу Чубарова була почута країнами, які брали участь у саміті Кримської платформи, і вони провели б термінові міждержавні консультації у зв'язку "з новим витком репресій в окупованому Криму". Нам також невідомо, як би розвивалися події, якби провідні країни світу відгукнулися на заклик Меджлісу відмовитися від зустрічей і діалогів з Путіним до початку обговорення з ним кримської теми.

Поки ж ми бачимо, що у справі про «кримськотатарських диверсантів» додаються нові і нові звинувачення. Так, 10 вересня слідчий ФСБ Сєргєй Власов перекваліфікував Джелялову звинувачення з «пособництва у диверсії» на «вчинення диверсії» (ч.1 статті 281 КК РФ). Нарімана перемістили до спецблоку сімферопольського СІЗО, де немає жодного зв'язку не лише із зовнішнім світом, а й з іншими ув'язненими. Також його поставили на профілактичний облік як «особу, схильну до вчинення терористичних і екстремістських дій».

Сьогодні, у зв'язку з об'єднанням його "справи" зі "справою" Ахтемових Асана і Азіза, а також у зв'язку з тим, що після затримання, коли він сидів у підвалі в стресовому стані під психологічним тиском і в очікуванні фізичної розправи з мішком на голові, до нього не пропускали адвоката, він відмовився від своїх свідчень, які надав їм у статусі свідка. Втім, від свідчень як підозрюваний він також відмовився.

Можливо, посилення санкцій до представника Меджлісу пов'язано з тим, що він через свого адвоката зробив кілька заяв, зокрема, про те, що він «продовжуватиме боротьбу доступними йому методами в умовах СІЗО», заявив, що його зброя – слово – завжди з ним.

ЯК ІЗ ДЖЕЛЯЛОВА-ІНТЕЛІГЕНТА ЗРОБИЛИ ДИВЕРСАНТА

Щоб зрозуміти, хто такий Наріман Джелялов, варто ознайомитися з думками різних людей про нього.

Ось що говорить про активіста шанована серед кримських татар громадська діячка, яка очолює близько 30-ти років Асоціацію кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчі» (Просвітитель) Сафуре Коджаметова. Вона познайомилася з майбутнім політиком, коли він був ще школярем, на уроці кримськотатарської мови в школі села Азовське Джанкойського району.

"Він запам'ятався читанням монологу і чудовим володінням рідною мовою – світловолосий хлопчик інтелігентного вигляду – Наріман Джелялов. Відтоді минуло багато років, за ці роки Наріман перевершив своїх вчителів у багатьох сферах життя, і це мене радувало як педагога. У 2009 році він вперше був обраний делегатом Курултаю кримськотатарського народу і увійшов до складу Меджлісу, в якому я тоді керувала управлінням освіти. Потім Наріман працював журналістом у газеті "Авдет", – написала у Фейсбуці Коджаметова.

За її словами, виховане у Нарімана ставлення до Криму як до обітованої землі, абсолютно не сумісне зі звинуваченням його у диверсії.

"Навіть у зрілому віці він такий самий, як і в шкільні роки – спокійний, врівноважений, вихований, без тіні пихи, шанована в народі людина. І... диверсант?! Це абсурдне звинувачення не сприймає розум! Наріман Джелялов і пособництво у підриві газопровідної труби – це два несумісних поняття. Наріман і четверо інших затриманих співвітчизників не можуть заподіяти зла рідному краю, Крим для кожного кримського татарина – обітована земля. Так нас виховували в місцях депортації наші батьки, так ми продовжуємо виховувати наших дітей, онуків, учнів – і це святе", – написала керівниця «Мааріфчі».

Український журналіст Осман Пашаєв вважає Нарімана Джелялова "унікальним явищем всіх семи років окупації Криму".

«Політолог за освітою, він став першим заступником голови Меджлісу в 2014-му. Адвокатам окупації нема у чому його звинуватити. Він не обіймав посад, не мав доступу до бюджетів або призначень за українських часів. Окупантам нічого йому пред'явити. Його публічні висловлювання настільки бездоганні – що жодна окупаційна експертиза не змогла угледіти "заклики і екстремізм"» - написав журналіст у своєму пості на Фейсбуці.

Арешт Нарімана Джелялова і пов'язані з цим події у Криму схвилювали і не дають спокою не лише його однодумцям, а й опонентам.

Адвокат Джеміль Темішев, який представляв сторону захисту на судовому процесі в Криму щодо незаконної та абсурдної заборони Меджлісу кримськотатарського народу, написав у Фейсбуці, що постать Джелялова викликала повагу навіть у суддів окупаційного суду.

"Від самого початку спілкування він справив на мене враження, яке я можу описати словом «захват». Розумна, інтелігентна, дуже ерудована і патріотична людина. Його виступи в суді у цьому процесі викликали повагу навіть у суддів. Хтось думав, що перед судом буде хамовитий і недалекий політгопник, а замість цього сторону відповідача представляв той, хто об'єктивно був на голову вище своїх процесуальних опонентів. Я розумів, що навіть працівники суду, пристави з мимовільною повагою слухали його виступи і пояснення", - ділиться своїми думками Темішев.

Юрист зізнався, що вони могли сперечатися, не погоджуватися і навіть дорікати один одному в чомусь, але це не вносило розкол в роботу.

«У деяких справах і по низці подій ми були швидше опонентами і відстоювали різні точки зору. Іноді доходило до конфліктів і суперечок. В основному це відбувалося у вузькому колі знайомих, але іноді виходило і в публічну площину…

Але для мене Наріман - один з тих, хто гідний поваги і солідарності. Нехай в якихось питаннях ми і розходимося у поглядах і публічно сперечаємося, але зараз я солідарний з ним», – написав він.

Усі ці та схожі до них висловлювання, що наповнили соцмережі після звинувачень Джелялова у пособництві диверсії на газопроводі в селі Перевальному, були слабкою спробою протистояти тому урагану пропаганди, який насувався з російських засобів масової інформації.

«ДЕРЖИСЬ, АСАН, ДЕРЖИСЬ, ДЕРЖИСЬ…»

Найбільше фізичних і моральних страждань після викрадення силовиками мучителі з ФСБ нанесли Асану Ахтемову. До останніх подій про нього мало хто знав у Криму. І якщо арешт першого заступника Меджлісу кримськотатарського народу всі українські політики та експерти пов'язують з його участю в саміті Кримської платформи, то підбір інших фігурантів сфабрикованої в ФСБ "справи про диверсію" можна вважати абсолютно випадковим.

Втім, Асан Ахтемов виявився родичем Еміне Джапарової - активної організаторки саміту Кримської платформи на етапі його підготовки. Те, що він є добрим знайомим і товаришем Джелялова, а також чоловіком троюрідної сестри першого заступника голови МЗС України, можливо, зробило його одним з найбільш вразливих у цій п'ятірці обвинувачених. Відмовившись згодом від адвоката за призначенням Олега Глушка, він уклав договір з адвокатом за угодою Айдером Азаматовим і заявив, що його зізнання про причетність до диверсії на газопроводі було зроблено під тортурами. Відразу після цього Асана знову почали возити на «слідчі заходи». Адвокат Айдер Азаматов заявив, що відразу після розмови з Асаном Ахтемовим його під конвоєм «посадили в білу газель, яка зазвичай возить арештантів для ФСБ» і повезли на слідчі дії. Через п'ять днів стало відомо, що Ахтемову, як написав у Фейсбуці Микола Полозов, посилили звинувачення – до раніше заявленого звинувачення у «скоєнні диверсії» додали «організовану групу осіб і придбання, зберігання вибухових речовин групою осіб». Крім того, до Асана не пускають лікарів і не передають ліки.

"Санкція за цими статтями - від 12 до 20 і від 10 до 15. Свідчення були вибиті нелюдськими тортурами", - зазначив Полозов.

Це те, про що попереджали у ФСБ Ахтемова – відмовишся від нашого адвоката, буде погано.

Кримськотатарська поетеса, переможниця українсько-кримськотатарського літературного конкурсу "Інжир" Аліє Кенжалієва присвятила Асану Ахтемову вірш, який вона опублікувала у своєму Фейсбуці.

«Мой друг срывается на всхлип.
И мой язык во рту прилип.
Мой брат в подвалах был избит.
И тело всё моё горит.

Пытают там не одного,
А каждого из нас.
Чтобы вышли – расстрелять и всё.
Чтобы легче дать приказ.

Но мы в отчаяньи молчим,
Зажав руками рот.
Держись, Асан.
Держись.
Держись.
Ты – бедный мой народ».

Двоюрідний брат Асана, Азіз, також був підданий фізичним тортурам російських окупантів. За задумом ФСБ, зізнання братів Ахтемових у неіснуючому злочині - було лише питанням часу. Знаючі люди кажуть, що "досвід і майстерність" костоломів у катівнях ФСБ, які досконало оволоділи навичками отримання свідчень від невинних (згадаємо програміста Ріната Параламова, журналіста Влада Єсипенка), не завжди, але дають результати. Не всі, навіть дуже сильні, можуть витримати специфічні "методи дізнання" силовиків, не всі можуть пережити біль, приниження і тяжкість тортур. Зазвичай після першої ударної дози знущань садисти вселяють жертві, що якщо вона опинилася у ролі підозрюваного, в її ж інтересах припинити опір і скоротити, таким чином, і свої муки, і шлях до неминучого визнання провини. Тому відмова від адвокатів за угодою і застереження - це перші ознаки того, що людину піддають тортурам.

Видається неймовірним і неможливим, що у сучасному світі це ганебне явище досі існує. Що адвокати за призначенням називають тортури підслідних "стандартною ситуацією". Що люди, які підключають дроти до людських органів, досі в Росії в пошані, їхня праця високо цінується і добре оплачується і навіть відзначається «зірками» на погонах і підвищеннями по службі. Справа кримськотатарських "диверсантів" підтверджує, що тортури – єдиний інструмент, на якому тримається так звана "могутність" ФСБ.

«МЫ СТОИМ НА ОБОЧИНЕ…»

Після того, як 3-4 вересня п'ятьох кримських татар – Ельдара Одаманова, Асана та Азіза Ахтемових, Шевкета Усеїнова і Нарімана Джелялова – вивезли на машинах без номерних знаків з їхніх будинків, а по суті – викрали, тому що після неодноразових звернень до поліції та ФСБ у цих відомствах відповідали, що їх там немає, – родичі написали заяву про зникнення людей. Після цього вони разом з адвокатами, журналістами і просто небайдужими людьми прийшли до ФСБ, на вулицю Франка, 13.

У Сімферополі - це одна з найкрасивіших вулиць, на її початку стоїть бюст українському письменнику Івану Франку. Раніше там завжди було людно: кримчани гуляли з дітьми, сиділи на лавках. Тепер же тінистим бульваром, на якому за вказаною адресою замість СБУ знаходиться ФСБ, небезпечно ходити.

Так, 4 вересня там почали хапати і заштовхувати в автобус усіх, хто наважився прийти до цієї будівлі. Силовики не розбиралися, у масці ти чи ні, родич викраденого кримського татарина чи журналіст, адвокат, а може, просто перехожий або небайдужий спостерігач.

Редактор газети "Авдет" разом із активістом Ібраїмом Чегертмою перебували у машині, неподалік від Франка, 13. Їх теж заштовхали в автобус. Відвезли до відділку поліції і активіста Руслана Меметова, який взагалі був у 300 метрах від місця події - на вулиці Менделєєва. Маму Асана Ахтемова, чиє серце розривалося від болю і страху за зниклого сина, теж кинули в цей автобус і вже встигли оштрафувати на 10 тисяч рублів.

Про те, що відчували люди, які стояли біля узбіч дороги на бульварі Франка, написала поетеса Ельвіра Еміралі-Капніст.

«Мы живём на обочине.
Долго так мы живём.
Мы друг в друга вколочены
Каждым прожитым днём.

Мы живём на обочине,
От всего, что внутри,
Вроде ходим по Родине,
Только всё – вне игры.

Мы живём на обочине,
И очерчен нам круг.
Выход с круга заточенный,
И наводит испуг.

Мы стоим на обочине,
Впереди – сто дорог.
Двери все заколочены,
Выживает, кто смог».

Загалом ФСБ схопила близько 60 осіб, їх понад 7 годин тримали в поліції, на 58 осіб склали адміністративні протоколи за статтею 20.6.1 КоАП РФ (невиконання правил поведінки при НС). Варто зазначити, що серед затриманих і оштрафованих зустрічаються не лише кримськотатарські прізвища. Активісти Віталій Мехоношин та Ірина Копилова теж були серед затриманих на бульварі Франка.

Після того як людей відпустили, до них додому почали приходити так звані правоохоронці, вручати їм «застереження про неприпустимість злочинів» і повістки про явку до «суду», де їм вже почали призначати адміністративні штрафи від 5 до 30 тисяч рублів.

На сьогодні рішення про штраф отримали близько 20 осіб. Процеси відбуваються з грубими порушеннями. Так, активіст Сервер Алієв розповів, що до "справи" щодо нього долучили фотографії, на яких його взагалі немає, а показання свідків в його адміністративній "справі" датуються часом з 13.00 до 14.40, коли він був відсутній у Сімферополі і знаходився в іншому місті.

«На мій погляд, це просто наказ покарати тих, у кого є якась позиція, хто думає про свій народ і хвилюється за нього», - прокоментував Сервер Алієв рішення суду про штраф «Кримській солідарності».

За словами адвоката Сабрі Талипова, усі протоколи затримань людей писалися "під копірку", змінювалися лише прізвища. При цьому не вказувалася назва зібрання і причина, з якої люди прийшли на Франка, 13.

Адміністративні справи за порушення карантинних заходів і, зокрема, масочного режиму заводилися на людей, які на фотографіях, що фігурували в матеріалах «справи», були якраз у масках. Суддя монотонно виносила рішення, не звертаючи жодної уваги ні на клопотання адвокатів, ні на заперечення обвинувачених. Це була навіть не злість і не патологічне бажання всіх засудити, а смертельна байдужість до трагедії і болю людей.

СВЯЩЕННА КОРОВА, АБО ЧОМУ КРИМСЬКИМ ТАТАРАМ НЕ МОЖНА СТОЯТИ БІЛЯ ФСБ

Але у господарів будівлі на Франка,13 з кримськими татарами зовсім інші асоціації. Наприклад, обурення з приводу того, що вони посміли підійти до самої «святині», вселяє простим людям страх, шанування і покірне смирення. Тому зачистка на Франка, 13 відбувалася жорстко, грубо, спішно.

Щось працівникам цієї установи нагадувало, що не можна навіть близько підпускати до будівлі ФСБ цей народ.

Можливо, в управлінні ФСБ в Криму, де сьогодні працює найбільше тих, хто змінив українські погони на російські, є співробітники, які пам'ятають, чим закінчилися тут події 29-річної давності. Тоді у жовтні 1992 року, після погрому кримськотатарського наметового містечка в селищі Червоний Рай під Алуштою, були побиті і викрадені 28 кримських татар.

митинг крымских татар в Симферополе в октябре 1992 года после похищения 28-ми крымских татар
Мітинг кримських татар у Сімферополі в жовтні 1992 року після викрадення 28-ми кримських татар

П'ять днів родичі намагалися з'ясувати, де переховують заручників. А згодом - 5 жовтня - у Сімферополі почалися масові акції перекриття доріг з вимогою звільнити викрадених. Коли ж і це не принесло результату, кілька десятків тисяч кримських татар зібралися перед тодішньою Верховною Радою Криму і, прорвавши міліцейський кордон, штурмували будівлю кримської влади. Потім вони попрямували до будівлі Радміну і лише після цього викрадені були звільнені – їх привезли на площу перед будівлею уряду, де проходив масовий мітинг за відновлення права народу жити вільно на своїй землі.

На питання, що робити в Криму, щоб змінити ситуацію, сьогодні кожен відповідає по-своєму. Хтось приходить на судилища підтримати переслідуваних, хтось називає прізвища "суддів", "прокурорів" і адвокатів за призначенням, які працюють на окупаційну систему (всім їм це, до речі, дуже не подобається), хтось пише вірші, хтось оплачує з доходу свого бізнесу посмішку дитини політв'язня. Способів насправді багато, але головне, що люди вірять - все, що в державі побудовано на брехні, обмані і наживі, буде рано чи пізно звернено проти неї самої.

Ліля Темірова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-