Памʼяті стрільця Володимира Венгера

Володимир народився 20 грудня 1978 року в Ірпені. Дитинство провів у рідному місті, а з семирічного віку разом із батьками переїхав до Києва. 

Після школи навчався у профтехучилищі. Працював слюсарем з ремонту електрообігрівачів на Київському вагоноремонтному заводі.  

Згодом змінив діяльність і став продавцем книг на Петрівці – Володимир щиро любив читання та літературу, тому ця робота приносила йому справжнє задоволення. 

Окреме місце в його житті займала родина. Через хворобу матері він залишив роботу, щоб доглядати та до останнього залишатися з нею.  

Після смерті матері у 2024 році ухвалив рішення стати на захист України. Попри проблеми зі здоров’ям, добровільно пішов служити до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем 1-го стрілецького взводу 260-ї окремої бригади територіальної оборони «Хортиця».  

Рідні та друзі згадують Володимира як добру, щиру, веселу й дуже відповідальну людину, яка завжди намагалася підтримати інших, навіть коли самій було важко. 

"Для рідних і друзів він назавжди залишиться добрим, щирим, веселим та відповідальним. Володимир був душею компанії, умів підтримати кожного і завжди залишав по собі лише теплі спогади", – написала в.о. Ірпінського міського голови Анжела Макеєва, висловлюючи своє співчуття. 

Життя воїна обірвалося під час бойового завдання 11 травня 2026 року на Запорізькому напрямку. 

У Володимира залишилися брат та дві сестри. Захисника поховали на міському кладовищі в Ірпені. 

Вічна шана Герою! 

Фото: Телеграм Макеєва Анжела

За матеріалами: Телеграм Макеєва Анжела

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform