Фарс від власного безсилля та нікчемності

Фарс від власного безсилля та нікчемності

Укрінформ
У кремлі триває фарс з показово-урочистого втілення мрії путіна – умовного розширення російської імперії шляхом незаконної анексії тимчасово окупованих українських територій. 

Так, 5 жовтня російський диктатор, демонструючи зневагу до будь-яких існуючих міжнародних норм та правил, підписав закони про «входження», а точніше анексію, частково окупованих територій України – Донецької, Луганської, частин Запорізької та Херсонської областей. Розчерк путінського пера продовжив російський шабаш у найвищих ешелонах влади – до того анексію радісно схвалили у раді федерації та держдумі. Робилося все якось занадто поспішно та невпевнено. Згадаємо, як неодноразово доводилося окупантам та колаборантам переносити свої псевдореферендуми, стверджуючи, що все йде за планом. І коли той план таки похапцем і незграбно втілюється, зшиваючи до купи все білими нитками по чорному, то хоч які б пафосні слова говорили в кремлі, хоч з яким би імперським розмахом святкували черговий акт агресії та крадіжки, але від відчуття награності та удаваності не подітися нікуди. Як не подітися і від розплати за усі ці криваві вчинки. За тим, як путін і його посіпаки розігрували свято російської величі та «історичність» моменту, все ж ховається безвихідь та бажання сказати: все пропало, шефе.

На думку експертів, путінська анексія є кроком відчаю. Намагаючись якось виправдати свої провали, оголошену мобілізацію, невдоволення усіма цими процесами з боку росіян, очільник кремля просто мусив надати чи вигадати якийсь пафосний привід, хоча б якусь перемогу. Та чи може бути перемогою незаконна спроба захоплення частини території суверенної держави у центрі Європи в 21 столітті? Відповідь очевидна. Це не перемога, а чергова ганебна пляма не лише на російському диктаторові, а й на його країні загалом. І тепер путін просто спалив усі існуючі шляхи для розв’язання ситуації та власного відступу, адже вдавшись до анексії російський диктатор ліквідував усі можливості для переговорів, поставивши себе в одну шеренгу з Гітлером чи Хусейном.

Кремль так поспішно намагався анексувати українські території, що окупаційна «влада» частин Херсонської та Запорізької областей не встигла навіть насолодитися своїм моментом тріумфу і проголосити «незалежність» – за них це зробили вже в кремлі. Усе відбулося «комплексно», майже як обід, куди входить перша страва, друга і компот. В рф обійшлися виключно компотом. Варто згадати, що частина з територій у цих областях, які путін вирішив приєднати, контролюються Україною, наприклад, Запоріжжя. Триває і процес поновлення та повернення окупованих населених пунктів під контроль нашої держави. Так, вже наступного дня після підписання усіх цих фейкових договорів у кремлі українські воїни повернули під контроль місто Лиман Донецької області. А тепер практично щодня Збройні сили України демонструють результати добре спланованої та реалізованої військової операції із визволення територій Херсонщини з-під окупації. Так, українськими військовими днями було звільнено і відновлено державний прапор України у восьми населених пунктах Бериславського району. Наступного дня кількість звільнених від окупації російських загарбників населених пунктів на Херсонщині ще збільшилася. Сподіваємося, що ця переможна тенденція буде втілюватися нашими мужніми захисниками щодня, а Україна, як і заявила у відповідь на підписання нікчемних кремлівських договорів з анексії, озброєним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль. Бо ж усі ці «докумети», які путін та його посіпаки намагаються подати під соусом «відновлення величі» та історичної «справедливості» не варті навіть паперу, на якому було поставлено підписи колаборантів та російських можновладців.

Варто зазначити, що одним з аргументів подібних дій для очільника кремля стала інтерпретація приєднання «нових земель» у відповідь на нібито загрози життю населення цих територій. Так, загрози є і виникли вони саме від цього ненаситного бажання вкрасти, вбити, знищити все українське або хоча б відтяпати частину з того, що є. Тепер вустами сепаратистів ДНР/ЛНР просувається думка про подальше захоплення територій з метою забезпечення миру на вже приєднаних. Тобто, готується ґрунт для пояснення претензій на частину Запорізької області, що залишилася під контролем України. Та спроба анексії, усі ці «офіційні документи», що пафосно ліплять та подають у кремлі – абсолютно незаконні, а спроба юридично виправдати анексію розрахована та може спрацювати виключно на внутрішній російський електорат. Та і тут сподіватися на довготривалий ефект не варто, адже диванних російських патріотів, що раділи кривавим «успіхам» своєї загарбницької армії вже теж залучили до справи, оголосивши мобілізацію. І тепер їх чекає реальний бій із добре мотивованим і озброєним українським військом і результат буде точно не таким, як очікували, захоплююче вдивляючись у екран свого пропагандистського ТБ. Цей результат добре вкладається у цифри втрат, що вже давно перевалили позначку у 60 тисяч росіян.

Тож, «нові суб’єкти російської федерації» у вигляді тимчасово окупованих українських територій можуть існувати лише у хворій уяві російського керівництва. З точки зору міжнародного права псевдореферендуми й анексія територій за їх результатами не мають ніяких підстав юридичної сили. Приєднання тимчасово окупованих українських територій до складу рф суперечить статуту ООН, порушує принцип територіальної цілісності, недоторканності кордонів. Такий крок з відчаю у вигляді анексії українських територій стане лише доказом у суді злочину, вчиненого найвищим керівництвом рф стосовно України.

Поспішне проведення псевдореферендумів і подальша анексія стали ще й реакцією на український контрнаступ, що позбавив кремль можливості зробити щось подібне на території Харківської області. Тож, путін, мабуть, спробував замулити анексією очі на власні провали та невдачі, додавши до цього вже традиційний шантаж, цього разу ядерний. Його очікування з приводу того, що загроза великої війни із застосуванням ядерної зброї послабить підтримку Заходу у питанні наступу Збройних сил України знову не виправдалися. Очевидно, путін сподівався, що ЄС і США будуть тиснути на Україну, примушуючи Київ до переговорів про мир на російських умовах. Але не сталося так, як бажалося. Навпаки, на тлі заяв та злочинних дій москви зі спроби анексії частини території України міжнародна спільнота ще більше об’єдналася і вкотре продемонструвала єдність у боротьбі проти російської агресії, словом і ділом підтримуючи Україну у цьому протистоянні з терористичним об’єднанням під назвою рф. Так, прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо відзначив, що поведінка путіна свідчить про крах вторгнення в Україну, а президент США Джо Байден підкреслив нерадісну для рф перспективу, зазначивши, що усі вони стануть вигнанцями. Євросоюз наголосив на своїй єдності і непохитності у підтримці територіальної цілісності та суверенітету України, а дії кремля назвав брехливими. «Ми не визнаємо і ніколи не визнаємо ні незаконні «референдуми», які Росія організувала як привід для подальшого порушення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ні їх сфальсифіковані та незаконні результати. Ми ніколи не визнаємо цю незаконну анексію. Ці рішення є недійсними та не можуть мати жодних правових наслідків. Крим, Херсон, Запоріжжя, Донецьк і Луганськ – це Україна. Ми закликаємо всі держави та міжнародні організації однозначно відкинути цю незаконну анексію», – йдеться у офіційній позиції Євроради, яка додає сил та впевненості українцям у боротьбі за власну незалежність та справедливість, у боротьбі не лише за своє майбутнє, а й перспективи ЄС загалом, бо путінські апетити та наміри не обмежаться, якщо їх не зупинити та не знищити тут і сьогодні.

Тож, якщо глянути на позицію світових лідерів, то стає зрозумілим, що усі намагання путіна залякати безперспективні, а нові погрози з’являються від власного безсилля та нікчемності. Саме про нікчемність актів, ухвалених в рф, які порушують суверенітет і територіальну цілісність України йдеться в указі президента України В.Зеленського, підписаного днями. У документі зазначається, що усі російські рішення, зокрема, укази путіна визнаються нікчемними, тобто такими, що не породжують жодних юридичних наслідків. Йдеться про укази президента рф від 17 березня 2014 року № 147, від 21 лютого 2022 року № 71, від 21 лютого 2022 року № 72, від 29 вересня 2022 року № 685, від 29 вересня 2022 року № 686, а також будь-які інші рішення, акти та договори, прийняті, видані та укладені на підставі та/або у зв’язку з реалізацією зазначених указів президента рф. Президент ще раз підкреслив, що на території України не діють жодні російські «укази», а Донецьк, Луганськ, Херсон, Запоріжжя, Крим – це Україна. Остаточно крапки у цій справі розставлять мужні воїни ЗСУ перемогою у війні проти російського агресора та поверненням усіх територій нашої держави.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-