Як рф змінювала плани за 80 днів:  скільки їх не міняй, а поразка неминуча

Як рф змінювала плани за 80 днів: скільки їх не міняй, а поразка неминуча

Укрінформ
Отримавши замість «великих перемог» – стратегічну поразку, росія намагається знизити масштаб цілей до оперативно-тактичного рівня

У соцмережах якось дуже організовано ширяться розмови щодо «сухопутного коридору» до окупованого Криму, який «пробила» росія. Мовляв, це і була основна задача агресора у цій війні. Втім, можемо і мусимо заперечити це твердження. І ось чому.

Рано вранці 24 лютого путін виступив з оголошенням про початок так званої «спецоперації», в якому заявив, що її мета – «демілітаризація» та «денацифікація» України. Також завданням було поставлено «допомогу» так званим «ДНР» і «ЛНР» – росія визнала незалежність цих самопроголошених «республік» Донбасу за два дні до початку відкритої війни, 22 лютого.

Маячню путіна про «демілітаризацію» та «денацифікацію» підхопили й інші офіційні російські особи, зокрема лавров, захарова, п’єсков, мєдвєдєв тощо. Зрештою, росія розпочала військові дії не лише на півдні і сході України, а й обстрілами українських міст по всій території країни – плюс наступ на Київському, Чернігівському, Сумському та Харківському напрямках. За повідомленнями західних аналітиків, які посилалися на дані розвідок, російські війська прагнули за «три дні» зайняти українську столицю, щоб змінити владу на залежну від рф та вимагати капітуляції.

Всім цим планам не видалося здійснитися.

Зазнавши колосальних втрат особового складу і техніки, отримавши добряче по зубах від ЗСУ – рф втекла з Житомирщини, Київщини, Чернігівщини та Сумщини, та почала визначати для себе вже нові цілі. «Демілітаризація» та «денацифікація» практично зникли з лексикону російських «голів в телевізорі», натомість активніше почили звучати розмови про «відновлення державності республік у межах 2014 року». Процитуємо заяву путіна уже від 12 квітня: «Я із самого початку сказав. Звертаю вашу увагу. Я в першій моїй, найпершій, публічній заяві, у зверненні до країни, я прямо назвав мету. Мета головна — допомога людям на Донбасі».

Але і тут халепа.

«Захисники Маріуполя – морська піхота, полк «Азов», Маріупольський батальйон ТрО, прикордонники, поліцейські, розвідники, бійці Служби безпеки – виграли для нас час і зберегли багато життів. Сили оборони в зоні проведення ООС, а також у Харківській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській областях стримали навалу ворога. Ізюм, Попасна, Рубіжне, Авдіївка, Мар’їнка і не тільки – це справжні міста Героїв, місця бойової слави українців. Рух Опору у Мелітополі, Херсоні та інших населених пунктах – це важливий внесок у спільну перемогу. росія отримала стратегічну поразку. Ми змусили її знизити масштаб цілей до оперативно-тактичного рівня», - йдеться в заяві міністра оборони України Олексія Резнікова від 13 травня.

Стратегічний план путіна щодо знищення України зазнав поразки. Але вийти і сказати «Ми програли війну» - він не може. Його просто розчавить натовп. Тому ціль «операції» знижується й декларується вже під таким соусом: «Київ, Чернігів, Суми, Харків – це все «димова завіса», так було заплановано від початку, аби реалізувати ключову задачу – Донбас і південь, прокласти сухопутний коридор до Криму».

Так, не деяких напрямках ворог дійсно намагається закріпитися, йдуть важкі бої. Але маємо гарні новини, наприклад, з Луганщини, де, як повідомив 13 травня головред Цензор.НЕТ Юрій Бутусов, ЗСУ здобули блискучу перемогу на Сіверському Донці: «російський наступ під селами Білогорівка, Серебрянка та Дронівка Луганської області повністю розгромлений. 8 діб поспіль російські війська намагались прорватись через річку Сіверський Донець і створили три плацдарми. Але стійкість української піхоти, героїчна атака наших танкістів, потужні удари артилерії з корегуванням дронів, пуски протитанкових ракетних комплексів дозволили зупинити російські війська та завдати їм важких втрат, і росіяни просто не витримали бою, і були вибиті поступово з кожного плацдарму».

Повертаючись до того, з чого почали – план «повного контролю над Донбасом і півднем»: наскільки реально ворогу його реалізувати, власне, щодо сухопутного коридору – він уже створений, якщо так, то які наші шанси його знищити, які є варіанти?

«Пробити» коридор в Крим – не те, що його утримати, захопити Каховський гідровузол – не його експлуатувати, оголосити ХНР – не підкорити херсонців»

«Денацифікація», «демілітаризація» України – то слова, малозрозумілі пропагандистські терміни, які мають на меті приховати справжні цілі москви в Україні. Стратегічна мета була і залишається одна – загарбання нашої держави, повалення існуючого ладу та підкорення її власним геополітичним інтересам. Про це знали спецслужби наших західних партнерів та попереджали нас. І подальший хід подій показав, що вони, щонайменше в цьому, були праві. Стратегічної мети вторгнення противник не досяг. І шанси що це йому вдасться зменшуються з кожним днем», - коментує Укрінформу керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

Реалізація стратегічної мети, у воєнному вимірі, складається з послідовного досягнення низки оперативно-тактичних цілей. Наразі оперативно-тактичною ціллю москви, каже експерт, є оволодіння територією Донбасу, захоплення каховського гідровузла для подачі Дніпровської води в Крим та створення сухопутного коридору на півострів.

«Першу задачу противник майже виконав. Ключове слово тут «майже». Спротив української армії робить її втілення примарним – територію ворог захопив, але чи зможе утримати?» - розмірковує пан Лакійчук.

У разі досягнення успіху першої наступальної операції росіяни мали націлилися на другу – розвиток успіху.

«А це Південь України – «Новороссія» чи як там у Затуліна-Царьова? Відрізати Україну від моря і придушити її економічно. Затим можна й двинути на північ вздовж Дніпра, «відкушуючи» Лівобережну Україну…» - каже керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Але втілення усіх цих планів можливе тільки при досягненні цілей першої операції. А якщо ні – то дзуськи!

«Доведеться пояснювати власному народові що метою війни, тобто «операції» саме й була анексія ЛНР/ДНР/ХНР. І, звісно, вода в Крим – обіцяли-виконали. І російський «глибинний народ» проковтне – йому що «денацифікація» що «вода в Крим» все одно – «Путін всєх сделал»! Наша задача – не допустити реалізацію планів ворога, - наголошує Павло Лакійчук». І додає, що пробити» коридор в Крим – не те, що його утримати, захопити Каховський гідровузол – не його експлуатувати, оголосити ХНР – не підкорити херсонців: «Стратегічна мета України і її армії – звільнення нашої землі від загарбників. В цьому полягають цілі першої оборонної операції, і наступних контрнаступальних. Ми переможемо!»

«Так, ворог контролює цю територію. Але чи зможе її втримати?»

«Стратегічна мета рф – захопити всю територію, змінити політичний режим, знищити Україну як державу. Наступ здійснювався на такому широкому фронті, що все це абсолютно не вписувалося в концепцію сковування чи відволікання. Це вже потім, наткнувшись на шалений опір, зрозумівши, що цілі по захопленню всієї України не досягнути, ворог швидко почав переконфігуровувати свої заяви про наміри і плани», - наголошує полковник запасу, учасник миротворчих місій в Іраку та Косово Сергій Грабський.

Щодо коридору… Чи утримують рашисти щось – сказати важко, ситуація дуже динамічна.

«Вони формально, ніби, досягли мети: добралися до дніпровської води, контролюють Північнокримський канал у повному обсязі. Але вода з каналу майже не доходить до Криму – канал зруйнований, його треба відновлювати. Далі – якщо виходити з реалій, знов таки, сьогоднішнього дня, то ворог контролює територію від Херсона до ростова», - каже військовий експерт.

І на цій території, звісно, може здійснювати певні перевезення та переміщення особового складу і техніки, і взагалі – використовувати цю територію як єдиний економічний комплекс: «Власне, таврійська губернія завжди складалася не тільки з Криму, але й з північної Таврії – херсонських та запорізький степів, та Приазов’я. Там ворог поки що знаходиться і намагається закріпитися. Однак, і це важливо розуміти, відстані там наскільки великі, а комунікації наскільки розтягнуті, що вони не можуть собі дозволити таку розкіш, як утримувати дуже велику кількість військ, яка зможе тримати цю територію під контролем. Якщо подивитися на сили, зосереджені на Ізюмському напрямку, то це по щільності неспівставні величини».

Тобто сказати, що ворог надійно закріпився – не доводиться. Чи можемо ми нанести удар? Так, можемо.

«Відповідно до того, яка техніка нам надійде, якщо брати до уваги розміщення ракетних комплексів більшої дальності – до 300 кілометрів, ми фактично зможемо перекривати територію, яка на сьогодні знаходиться під контролем противника, не даючи йому розгорнутися й організувати надійне убезпечення комунікації, - переконує Сергій Грабський. – Так, ворог контролює цю територію. Але чи зможе її втримати? Це питання іншого порядку. І відповідь на нього залежить від нашої здатності і можливості перейти в контрнаступ».

«На Херсонщині ми протягом найближчого часу зможемо кардинально змінити розстановку сил і наступати»

«Метою повномасштабного російського вторгнення в Україну була окупація території від Харкова до Одеси, прокладання сухопутного коридору до Придністров'я, а передусім, захоплення Києва. Але ми бачимо, як росіяни обмежуються територіями, які можна тимчасово окупувати, але не утримувати», - каже військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

Звичайно, російська пропаганда намагатиметься і з цього зробити певний привід для хвальби, спробувати на тлі цих ситуативних успіхів примусити Київ до переговорів. Але…

«Слід розуміти, що це все тимчасове явище, яке вже сиплеться під контрнаступом ЗСУ на північ і північний схід від Харкова, а також неминучого контрнаступу у південно-східному напрямку», - наголошує військовий експерт.

Тобто росія не зможе утримувати і те, що вона зараз для себе визначила «метою-мінімум», після того, як плани щодо цілі максимум зазнали краху.

«У міру того, як ЗСУ продовжать звільнення територій, логістичні можливості російських окупантів скорочуватимуться. Вже зараз ми бачимо, що визволення Харківської області стане запорукою успіху у визволенні всього Донбасу. Просування на південь від Запоріжжя вирішить свої завдання, а на Херсонщині ми протягом найближчого часу - 1,5-2 місяці - зможемо кардинально змінити розстановку сил і наступати», - переконує Олександр Коваленко.

Таким чином, додає він, більшість підрозділів окупаційних військ будуть відрізані від постачання. І перед ними стоятиме питання або втеча, або полон, або – неминуча загибель.

Переможемо!

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-