Пам’яті старшого солдата Юрія Ковальчука (позивний «Малий»)
Загинув, коли рятував побратима
13 травня 2026
Загинув, коли рятував побратима
12 травня 2026
Викликав вогонь противника на себе, щоб прикрити відхід побратимів
11 травня 2026
Був не просто командиром, а справжнім бойовим льотчиком і лідером
10 травня 2026
Був справедливим командиром та воював за майбутнє своїх доньок
09 травня 2026
Сьогодні, 9 травня, йому мав би виповнитися 51 рік
08 травня 2026
Був талановитим патріотичним медійником, з упізнаваним стилем та голосом
07 травня 2026
Служив у батальйоні спецоперацій «Еней» і завжди знаходив вихід зі складних ситуацій
06 травня 2026
Мріяв про спортивні п’єдестали та гоночні траси, але обрав найнебезпечніші дороги — фронтові шляхи українського війська
05 травня 2026
Айтівець, начальник пункту управління батальйону безпілотних систем 128-ї ОГШБр загинув на Великдень, а їхня з дружиною історія кохання стала знаменитою на всю країну
04 травня 2026
«Війна не може подобатись, але служити мені подобається»
03 травня 2026
Був світлою, щирою, надійною людиною, завжди готовою допомогти
02 травня 2026
Він усе встигав — писати, викладати, готувати кандидатську
01 травня 2026
Пішов на фронт у 23 роки, бо вважав, що війна без нього «не обійдеться»
30 квітня 2026
«Не знаю жодної людини, яка б так геніально генерувала ідеї, створюючи проєкти з глибокими сенсами і цінностями, як Іван», – казав його друг Євген
29 квітня 2026
Усе життя присвячував донькам
28 квітня 2026
Бойовий льотчик був за крок до того, щоб отримати найвище звання – генерала. Але загинув в небі Вінниччини 8 серпня 2022 року. За місяць до своєї загибелі він отримав орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
27 квітня 2026
Мріяв знімати фільми, але віддав життя за нашу перемогу
26 квітня 2026
Його знали і поважали багато спортсменів в Україні
25 квітня 2026
Сім років тому після снайперського поранення зупинилося серце 20-річного госпітальєра
24 квітня 2026
«Не хотів, щоб його дитина тікала зі свого дому», - його хрещена донька, доня сестри Валентини.
23 квітня 2026
Завжди дивився на все з оптимізмом
22 квітня 2026
Прикриваючи відхід побратимів, вів бій проти двох танків. Один знищив, а другий не встиг…
21 квітня 2026
У Києві загальнонаціональну хвилину мовчання почали оголошувати через гучномовці системи оповіщення.
Володимир Торшин був командиром самохідно-артилерійського дивізіону в 36-й бригаді морської піхоти.
20 квітня 2026
Доклав чимало зусиль для якісного розвитку кримінальної юстиції
19 квітня 2026
Боєць мав позивний «Староста», бо до повномасштабного вторгнення РФ в Україну був старостою у рідному селі Дитятин на Івано-Франківщині.
18 квітня 2026
Загинув, до останнього виконуючи бойове завдання та рятуючи побратимів
17 квітня 2026
Вже маючи бойовий досвід з 2014-го, він першого ж дня повномасштабного вторгнення пішов бити ворога
16 квітня 2026
Під час війни зі слідчого перекваліфікувався на фахівця розвідувальних дронів
15 квітня 2026
Захоплювався автомобілями, любив дорогу та їзду за кермом