Сигнал і шум геополітики, або Як зупинити експорт брехні
Ми постійно скаржимося на брак інформації. Насправді нам бракує не даних, а вміння відрізняти сигнал від шуму. Сигнал – це правда. Шум – усе те, що відволікає, спотворює й заважає бачити реальність. Ці слова американського аналітика Нейта Сілвера точно описують головну хворобу сучасних геополітичних прогнозів і рішень.
Генрі Кіссінджер ще точніше сформулював дилему: «Прийняття рішень вимагає здатності проєктувати за межі відомого. А коли ти опиняєшся в царині невідомого, то єдине, що може тебе вести, – це твої переконання… Кожен державний діяч рано чи пізно має обрати: чи хоче він певності, чи готовий покластися на власну оцінку ситуації. Якщо ж прагнеш демонстративних доказів – стаєш в’язнем подій».
Поки демократичні політики ретельно збирають факти, перевіряють джерела й шукають доказів, автократії просто діють. Вони виграють час. І цей час працює проти нас.
Росія, за влучним визначенням Джона Маккейна, давно перетворилася на «державу-заправну станцію». Сьогодні вона поступово втрачає навіть цей статус – без палива, без технологій, без майбутнього. Але в одному вона досягла досконалості: експорті брехні. Це її найприбутковіший і наймасштабніший продукт на глобальному ринку.
Російська брехня не просто заповнює інформаційний простір. Вона створює геополітичний шум, який заважає Заходу чітко бачити сигнал: Росія слабшає, але може завдати ще багато шкоди, якщо її не зупинити.
Цей шум буває різним. Іноді це грубі інформаційні атаки – фейки, ботоферми, «експерти» на російському державному телебаченні. Іноді – витонченіші форми: статті російських мільярдерів у The Economist, які під виглядом «глибокого аналізу» просувають ідею, що з Росією треба домовлятися.
Але справжня небезпека – у кіберпросторі, де шум перетворюється на хаос.
Нещодавня атака FortiBleed показала, наскільки глибоко Росія проникає в західні системи. Хакери викрали логіни та паролі співробітників МЗС Британії, місцевих органів влади та об’єктів критичної інфраструктури. Доступ уже продають у даркнеті. Код атаки написаний російською, оператор діє під ніком SantaAd.
Паралельно, за даними розслідування Der Spiegel (спільно з The Insider та Le Monde), російські й китайські військові спеціалісти обговорюють на закритих форумах створення «анти-Starlink альянсу». Методи? Від глушіння сигналу та кібератак до фізичного знищення супутників.
Ще один приклад: російські хакери масово зламують цивільні камери вздовж маршрутів постачання зброї НАТО в Україну. Нідерландська розвідка (AIVD та MIVD) зафіксувала, як росіяни використовують незахищені пристрої (з дефолтними паролями та застарілою прошивкою) у Нідерландах, інших країнах НАТО та в Україні. Це не випадкові хакерські витівки. Це системна операція зі збору розвідданих і підготовки актів саботажу.
Брехня і хаос – дві головні статті російського експорту сьогодні. Перша стаття формує сприйняття, друга – підриває можливості.
Це не незалежні дії окремих «патріотичних хакерів». Це скоординована стратегія держави, яка розуміє: у війні нового типу перемагає той, хто краще керує невизначеністю. Росія свідомо створює шум, щоб демократичні суспільства й політики залишалися в полоні сумнівів, перевірок і страху помилитися.
Зруйнувати ланцюги постачання брехні й хаосу – складне завдання. Воно вимагає не лише технічних рішень (посилення кіберзахисту, швидкого обміну даними, жорсткіших санкцій проти постачальників технологій агресору), а й політичної волі. Потрібна нова культура ухвалення рішень: менше страху перед відсутністю стовідсоткових доказів і більше довіри до стратегічної оцінки. Бо поки ми шукаємо ідеальну інформацію, Росія продовжує експортувати брехню. Демократичний світ не може дозволити собі й далі бути в’язнем подій. Час перейти від реакції на російський шум до активного формування власного сигналу – чіткого, послідовного й непереборного.
Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (РЕБ)
