Азійські уроки гарантій безпеки
На тлі активізації переговорного процесу питання реальних, а не декларативних гарантій безпеки для України виходить на передній план. Досвід Японії, Південної Кореї та Тайваню показує: справжні гарантії – це тривала політична робота, інституційні рішення й інвестиції у власну оборону, а не багатообіцяльні формулювання в угодах.
Це один із головних висновків онлайн-дискусії «Азійські моделі безпеки: уроки для оборонної стратегії України», яку організував Центр «Нова Європа» за участі провідних експертів з України, Південної Кореї, Японії та Тайваню.
Короткий аналітичний звіт на основі цього обговорення засвідчує, що надійна безпека має будуватися на поєднанні власної військової спроможності, стабільного багаторічного фінансування та розгалуженої мережі партнерств.
УКРАЇНА: «ЗБРОЙНІ СИЛИ – ЯДРО НАШОЇ ОБОРОНИ»
Певні компоненти гарантій безпеки мають надаватися Україні уже тепер, безпека України не може будуватися на очікуванні перемирʼя. Гарантії безпеки повинні мати практичний вимір: фінансові ресурси, постачання зброї, спільні виробництва, військові навчання. Це були ключові думки Леоніда Літри, аналітика Центру «Нова Європа», який визначив українське бачення теми дискусії.
Після закінчення війни ці компоненти мають стати довготривалими механізмами, які зробили б нову агресію неможливою.
Важливим стовпом безпеки для України є постійна фінансова підтримка. Фінансова стабільність під час війни дає змогу забезпечувати Збройні сили, постачання боєприпасів, ефективність ППО, а також розвиток виробництва. Україна має отримати гарантії щодо стабільного фінансування на наступні два-три роки.
Використання заморожених російських активів для створення багаторічного фонду підтримки України покаже, що українські партнери налаштовані й надалі підтримувати протистояння проти РФ, що буде переконливим аргументом для Путіна переглянути свої військові плани.
Ще один ключовий аспект безпеки – це люди. Збройні сили України є живою гарантією нашої безпеки. Стабільна підтримка партнерів дає змогу забезпечити мільйонну українську армію належною підготовкою та сучасним оснащенням.
Третій стовп – розгалужена система партнерств. Київ уже уклав понад 30 безпекових угод, що сприяють гнучкій співпраці з урахуванням потенціалу кожної країни-партнера. Безпекові угоди мають перетворитися на реальні операційні механізми: спільні тренування, участь інструкторів, логістику, ремонт пошкодженої техніки та інше. Ефективність майбутньої безпекової моделі України значною мірою залежить від Сполучених Штатів. Навіть якщо США відіграватимуть часткову роль і не розгортатимуть війська, їхній внесок у постачання (або продаж) озброєння, розвідку та логістичну підтримку залишатиметься ключовим.
ЯПОНІЯ: «СХІДНА АЗІЯ МАЄ ВЧИТИСЯ НА ДОСВІДІ УКРАЇНИ, ЯКОЮ Є РЕАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ГАРАНТІЙ БЕЗПЕКИ»
Ацуко Хігашіно, професорка Інституту гуманітарних і соціальних наук Університету Цукуба, ставить під сумнів саме поняття «гарантій безпеки» і те, як вони працюють на практиці.
Вона наголошує, що те, що в Європі називають гарантіями, насправді є набором певних дій, у які можуть входити допомога, постачання зброї, політична підтримка, які держави здійснюють у межах власних можливостей. Тому такі «гарантії» не завжди означають реальне стримування агресора.
Якщо говорити про уроки, які Україна може взяти з досвіду азійських країн, то професорка вважає, що Східна Азія має вчитися на досвіді України, якою є реальна перевірка гарантій безпеки, коли держава стикається з повномасштабною агресією.
Професорка висловила низку пропозицій для держав Східної Азії.
По-перше, Японія має розглянути можливість скерування Сил самооборони для розмінування територій в Україні.
По-друге, Японія та Південна Корея як учасники формату IP4 (Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія) мали б повніше використати свій статус партнерів НАТО й започаткувати інтенсивний діалог як між собою, так і між усіма країнами IP4. Країни повинні вирішити те, як саме вони можуть ефективно співпрацювати з Альянсом.
По-третє, необхідно зміцнювати безпековий і стратегічний діалог між Європою та Східною Азією й розбудовувати міцний трикутник США – Європа – Східна Азія, у якому лінія Європа – Східна Азія має бути пріоритетною.
ПІВДЕННА КОРЕЯ: «УКРАЇНІ ПОТРІБНІ СИЛЬНІШІ ВЛАСНІ ОБОРОННІ СПРОМОЖНОСТІ»
Кім Йонгджун, професор, декан академічних справ Національного коледжу безпеки при Університеті національної оборони Кореї, радник Міністерства національної оборони Республіки Корея з питань контролю над озброєннями та верифікації, запропонував дивитися на корейський досвід крізь призму непостійності або мінливості союзів, а також через посилення власних оборонних спроможностей.
Він нагадав, що укладання двостороннього безпекового договору між РК і США було результатом складного політично-дипломатичного процесу. Рішучість тогочасного президента Лі Син Мана дала змогу сторонам закласти підвалини для нинішнього міцного альянсу.
Після повернення Дональда Трампа до влади у США в РК посилилися побоювання щодо скорочення або взагалі повного виведення американського військового контингенту з Південної Кореї. На фоні цього посилився суспільний запит на власний ядерний потенціал, приблизно 70 відсотків опитаних підтримують ідею створення власної ядерної зброї на території РК.
Усе це формує основу сучасного корейського підходу до безпеки. Тому корейська стратегія тепер полягає в тому, щоб зберегти і зміцнити безпековий союз із США і водночас розвивати нові партнерства з країнами НАТО, Японією, Австралією, Україною та іншими.
Крім цього, за словами південнокорейського експерта, Сеул має надалі розвивати власні оборонні спроможності, щоб зменшити залежність від США чи інших партнерів.
Професор із Сеула дав кілька рекомендацій для України: інвестувати у власну обороноздатність і розглядати різні захисні моделі, разом з ядерним стримуванням союзників у Європі та поза нею. Також він запропонував проводити спільні морські навчання в Атлантичному або Тихому океанах із НАТО, Австралією, Японією та Південною Кореєю, щоб протестувати різні військові сценарії і посилити присутність у безпекових екосистемах одне одного.
Крім цього, професор Кім наголошує на важливості і значенні довгострокової дружби й обміну досвіду в різних вимірах: людському, безпековому, культурному, економічному, що дасть змогу Японії, Кореї, Тайваню, Україні та європейським країнам будувати міцні партнерства, які не залежатимуть від одного президентського терміну у Вашингтоні.
ТАЙВАНЬ: «НАШ ЗАХИСТ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА МЕХАНІЗМАХ, А НЕ НА ФОРМАЛЬНИХ ДОГОВОРАХ»
Кеті Фанг, аналітикиня Програми досліджень національної та економічної безпеки Інституту демократії, суспільства та нових технологій, запропонувала подивитися на досвід Тайваню як на модель без формального союзницького договору, але з розвинутою системою безпекових механізмів. Експертка порівняла досвід України і Тайваню як двох країн, які не є частиною формальних військових альянсів і не мають офіційних «безпекових гарантій» від США.
Для Тайваню основу безпекових відносин із США становлять Закон про відносини з Тайванем (TRA), «Шість запевнень» (Six Assurances) та низка щорічних рішень Конгресу (зокрема, Taiwan Enhanced Resilience Act), які передбачають багаторічну допомогу, спільні тренування й передавання озброєнь.
Це контрастує з українською моделлю, де підтримка США надається через Ініціативу сприяння безпеці України (Ukraine Security Assistance Initiative) та десятирічну двосторонню безпекову угоду між Україною і США, що була підписана у 2024 році. TRA є внутрішнім законом США, тоді як угода з Україною має формат виконавчого документа, але в обох випадках йдеться не про формальний оборонний договір, а про комплекс правових і політичних інструментів.
Порівнюючи тексти, експертка виділила спільні елементи: формулювання «глибока стурбованість» («grave concern») щодо будь-яких спроб змінити статус Тайваню або здійснити нову агресію проти України, а також наголосила на формулюванні «надійна оборона та стримування» («credible defense and deterrence»), тобто обов’язок США забезпечувати оборонні спроможності Тайваню та сприяти підтриманню надійної оборонної спроможності України.
Окремо експертка згадала, що «Шість запевнень» (не визначено кінцевого строку продажу зброї, а також не було попередніх консультацій із Пекіном, відмова США від ролі посередника, немає тиску на Тайвань щодо переговорів із КНР тощо) разом із TRA та рішеннями Конгресу забезпечують безперервну підтримку Тайваню без формального визнання його суверенітету і розміщення американського військового контингенту.
Аналітикиня наголосила, що механізми важливіші за формальні договори. Якщо механізм, у який входять закон, щорічне фінансування, регулярні консультації, працює, то формальна угода вже не має бути необхідністю.
Крім цього, Кеті Фанг розповідала про ще один елемент тайванської безпекової моделі – «кремнієвий щит» («silicon shell»). Концепція полягає в тому, що Тайвань став таким важливим елементом у глобальній міжнародній торгівлі (насамперед у виробництві напівпровідників), що будь-яка військова агресія проти Тайваню створить вагомі економічні проблеми для більшості держав на планеті.
Аналітикиня також виокремила напрями співпраці, які Тайвань розвиває з урахуванням досвіду України. Насамперед це кібербезпека, захист телекомунікацій та підводних кабелів, виробництво безпілотників, що дає змогу Тайваню зміцнювати свою роль у міжнародних ланцюгах постачання.
ГОЛОВНІ ВИСНОВКИ
Власна армія – головна гарантія безпеки. Досвід Японії, Південної Кореї та Тайваню демонструє: у світі, де навіть найближчі союзники не завжди готові втрутитися у разі агресії, фундаментом національної безпеки стає власна армія. Жодна країна Східної Азії не покладається винятково на зовнішні гарантії.
Стабільне фінансування як один з головних елементів безпеки. Гарантована фінансова підтримка України хоча б на 2–3 роки є головним чинником у війні на виснаження.
Власні оборонні спроможності. Навіть за наявності союзів і партнерств Україна має не припиняти нарощувати власну військову та оборонно-промислову базу.
Мережа союзів і багаторівневість. Необхідно розвивати різні союзи і партнерства, як-от європейський, східноазійський, індо-тихоокеанський вимір співпраці, а також використовувати формати на кшталт «коаліції охочих», IP4 та інші.
Роль США як ядро безпекових моделей. Усі успішні моделі спираються на Вашингтон, і щоб їх отримати, союзникам доводиться докладати наполегливості і значних дипломатичних зусиль.
Дієві механізми співпраці. Важливі законодавчі рамки, прописані процедури, консультаційні механізми та практична взаємодія, а не лише політичні заяви.
Гарантії еволюціонують. Україні доведеться виборювати кожен елемент тексту домовленостей. Досвід країн Східної Азії показує, що безпекові моделі можуть із часом еволюціонувати, посилюватися.
Економічна і технологічна взаємозалежність як чинник стримування. Економічна незамінність у ключових секторах міжнародної торгівлі значно підвищує ціну агресії.
Немає ідеальної формули. Жодна країна в Східній Азії не має ідеальних безпекових гарантій. Моделі працюють тільки тоді, коли країна одночасно інвестує у власну спроможність і будує широку мережу союзів.
Дмитро Бабушко, молодший аналітик Центру «Нова Європа»
Перше фото: Генеральний штаб ЗСУ
