Центр НАТО з безпекової допомоги і навчання для України (NSATU) – це командування, засноване на саміті НАТО у Вашингтоні в липні 2024 року із завданням «планувати, координувати та організовувати надання допомоги у сфері безпеки, необхідної Україні для перемоги в боротьбі сьогодні та в майбутньому». Штаб-квартира командування розташована у Вісбадені, Німеччина, а ключові логістичні центри – на східному фланзі Альянсу. Було чітко зазначено, що заснування NSATU не робить НАТО стороною конфлікту, але водночас посилює підтримку оборони України. Завдяки використанню структур НАТО підтримка матиме міцнішу основу, забезпечуючи більшу передбачуваність для Києва та задовольняючи як нагальні, так і довгострокові потреби.

Укрінформ поспілкувався через відеозв'язок із Києва із заступником командувача NSATU у Вісбадені генерал-майором Майком Келлером, щоб зазирнути за лаштунки роботи командування, спрямованої на забезпечення безперебійного надходження військової допомоги Україні, сприяння Збройним силам України у відбитті російської агресії та створенні спроможних сил стримування будь-якої агресії в майбутньому.

МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, НАВЧАННЯ, РОЗВИТОК МОЖЛИВОСТЕЙ АРМІЇ – ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ NSATU

- Українці чули новини про рішення щодо створення NSATU на саміті НАТО у Вашингтоні та подальше формування цього командування. Але робота в рамках цієї ініціативи значною мірою залишилася поза увагою преси, що прикро для такого важливого активу, який допомагає Україні відбивати російську агресію. Чи не могли б ви розповісти більше про основні функції NSATU?

- Так, звісно. Але перш ніж я відповім на запитання, хотів би привітати вас з Днем Незалежності, який ви нещодавно відзначали. Ваша боротьба за незалежність і хоробрість, яку воїни проявляють щодня, надихають нас. Тож ще раз вітаю, а ми зробимо все можливе, щоб продовжувати підтримувати вас!

- Дякую, пане генерале.

- Тепер повернемося до вашого запитання. Дійсно, щодо NSATU рішення було ухвалене під час Вашингтонського саміту в липні минулого року, тоді ми почали створювати штаб-квартиру, і ми завершили фазу розбудови. Ми досягли оперативної спроможності у грудні минулого року. Тож уже працюємо майже дев'ять місяців. Головною метою NSATU та його штаб-квартири є координація підтримки України.

Ми координуємо підтримку в основному у трьох напрямах. Перший напрям – забезпечення. Тут ми займаємося постачанням в Україну обладнання і систем озброєння з країн, що надають підтримку. Ми робимо це, узагальнюючи і визначаючи попит України разом з нашими українськими партнерами, потім визначаючи країни-донори або потенційні джерела поставок, а далі робимо все, щоб ці поставки надходили через наші логістичні вузли забезпечення в країну. Крім того, підрозділ забезпечення також займається координацією технічного обслуговування і ремонту озброєння, щоб ми не просто постачали обладнання, а й забезпечували його боєздатність.

Другим важливим завданням для NSATU є координація навчання. Ми визначаємо потреби у навчанні для Збройних сил України, а також визначаємо країни, що здійснюють таке навчання. Серйозним учасником є ​​навчальна місія Європейського Союзу EUMAM, яку підтримують багато європейських країн. Ще є операція Interflex під керівництвом Великої Британії. Навчання також проводять США та багато інших країн, і ми координуємо цю роботу.

І третій великий напрям – це підтримка майбутнього розвитку, це означає, що у нас є підрозділ, зосереджений на розвитку Збройних сил України з погляду нових спроможностей, об'єднуючи різні коаліції можливостей для підтримки України, а також забезпечуючи сумісність ЗСУ із силами НАТО в майбутньому.

- До речі, скільки військових служить під вашим командуванням у Вісбадені, і які країни вони представляють?

- Тут працює досить велика кількість людей. Йдеться приблизно про 350 військовослужбовців тут, у Вісбадені, з 30 країн, плюс, звичайно, з України, яка також представлена допоміжним елементом для забезпечення зв'язку. Маємо представників союзних країн, а також країн Індо-Тихоокеанського регіону, таких як Австралія та Нова Зеландія. Тож не лише військові з Європи та Америки підтримують Україну в боротьбі проти агресора. Це також країни Індо-Тихоокеанського регіону, які підтримують міжнародний порядок, заснований на правилах, і які не бажають миритися з тим, що відбувається з вашою країною, і це щодня є для них значною мотивацією.

ЗДІЙСНЕНО ВЖЕ 60 ТИС. ПЕРЕМІЩЕНЬ ВІЙСЬКОВИХ МАТЕРІАЛІВ

- Поговорімо докладніше про окремі напрями роботи NSATU. По-перше, поставки озброєння. Звідки ви отримуєте точну інформацію про те, що є терміновим саме сьогодні, і скільки поставок ви вже здійснили до України?

- Звичайно, у нас є різні джерела. У нас є одне велике джерело, звідки ми беремо інформацію про річний попит на все, що потрібно українським силам. Це величезна комп'ютерна система, де все це зібрано. Тепер розробляється її нова версія. Але, крім того, ми також щодня підтримуємо дуже глибокий та інтенсивний обмін даними з нашими українськими партнерами, щоб визначити нагальні, термінові потреби, щоб мати змогу швидко реагувати на оперативні вимоги, що виникають, залежно від розвитку ситуації на полі бою та темпу використання. Ми все це узагальнюємо, як я вже казав раніше, потім визначаємо та координуємо попит з нашими українськими партнерами, а далі визначаємо країни-донори. І після того, як ми визначили такі країни, транспортуємо це через наші логістичні вузли.

І на сьогодні ми здійснили близько 60 тис. перевезень з березня – моменту, коли NSATU отримав у своє розпорядження логістичні вузли у Польщі. Це 60 тис. перевезень, які відбулися без особливих проблем, що я вважаю величезним успіхом. Ми переміщуємо близько 18 тис. тонн на місяць через ці вузли наземним, залізничним та повітряним транспортом. В основному йдеться про автомобільний транспорт.

ПОСТАВКИ НЕ АФІШУЮТЬСЯ ДЛЯ ГАРАНТУВАННЯ БЕЗПЕКИ

- Які основні логістичні вузли використовуєте, і які заходи вживаються для гарантування безпеки цих поставок на базах та вздовж маршруту?

- Наш найбільший логістичний вузол – у Польщі, але є і трохи менший у Румунії, який наразі не перебуває під командуванням NSATU, але з часом також буде нам підпорядкований. Отже, у нас є два вузли, і найбільший з них, як я вже казав, – це Польща, з 18 тис. тоннами вантажів на місяць. Ми облаштували протиповітряну оборону для захисту від загроз із повітря. Також маємо повітряне покриття, якщо це необхідно, своєрідне патрулювання повітряного простору в Польщі, але і в Румунії з боку НАТО. І, звичайно, ми вживаємо заходів оперативної безпеки, не афішуючи поставки, не роблячи їх видимими. Ми намагаємося робити це якомога менш помітно, і, як я вже сказав, уже було здійснено 60 тис. переміщень без серйозних інцидентів.

- Очевидно, це на розсуд союзників – вирішувати, яку зброю вони готові надати через NSATU, і коли вони можуть це зробити. Також у рамках PURL (Prioritized Ukraine Requirements List – це механізм НАТО для прискореного постачання американської зброї та техніки Україні, – ред.) європейські та канадські союзники вирішують, скільки витрачатимуть на озброєння американського виробництва для України. Чи стикалися ви з проблемами відсутності у союзників обладнання, яке терміново потрібне на полі бою?

- Як я вже сказав, ми визначаємо нагальні потреби, напевно, щодня, а потім задовольняємо їх за допомогою внесків країн. Ми бачимо зміну характеру внесків та поставок. Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, ми бачили, як багато обладнання та підтримки надходило зі складів союзників.

Це було як радянське обладнання, так і західне. Але майже все, що можна було знайти на складах, вже було передано. Тож ми бачимо перехід до можливостей європейської оборонної промисловості, прямих поставок з їхніх конвеєрів. Дуже гарним прикладом є системи протиповітряної оборони IRIS-T, надані німецькою компанією Diehl. Вони фактично йдуть прямо зі заводу на поле бою і є досить успішними.

Ми також бачимо поставки з інших компаній. Але навіть тут ми вбачаємо необхідність балансувати між потребами України, підтримкою України та нарощуванням військових сил Заходу, щоб також досягти цільових показників НАТО. А досягти цих цілей теж досить складно, тому нам все більше і більше потрібно інвестувати в українську оборонну промисловість, щоб допомогти українському ВПК, який цілком здатний самостійно підтримувати Сили оборони України. Зробити це самостійно на 100 відсотків неможливо, тому завжди буде потреба у підтримці з-поза меж України, але я думаю, що це ще один важливий напрям дій, якого нам потрібно дотримуватися, інвестуючи в українську оборонну промисловість.

ЩОДО ДРОНІВ, ПІДТРИМКА СТОСУЄТЬСЯ НЕ ПОСТАВОК, А ФІНАНСУВАННЯ ВИРОБНИКІВ В УКРАЇНІ

- Які види озброєння тепер на першому місці з погляду терміновості? Припускаю, що це засоби протиповітряної / протиракетної оборони, боєприпаси, але, можливо, щось інше?

- Інформація про термінові потреби, звичайно, надходять від ЗСУ. І коли ми бачимо оперативні зусилля та оперативні плани ЗСУ, це, звичайно, містить захист тилу. І тут протиповітряна оборона відіграє вирішальну роль у перехопленні балістичних ракет за допомогою систем Patriot та інших систем проти крилатих ракет, як я вже казав, – IRIS-T, NASAMS та інших.

Отже, протиповітряна оборона, звичайно, є на першому місці в порядку денному, якщо говорити про перехоплювачі. Серед інших оперативних зусиль ЗСУ, разом з утриманням лінії фронту, ми бачимо високий попит на артилерійські боєприпаси. Звичайно, західні калібри, 155 мм, але також і радянські калібри. Отже, є великий попит, який ми прагнемо задовольняти щодня. Наприклад, це ще й міни, протитанкові міни, які відіграють важливу роль в утриманні лінії фронту, в її зміцненні.

Звичайно, також важливе інженерне обладнання. Крім того, у нас є велика потреба в засобах радіоелектронної боротьби. А у сфері безпілотників потрібна велика підтримка не так з погляду поставок, як у фінансуванні української оборонної промисловості, яка, ймовірно, має кращі можливості, ніж західна промисловість, якщо розглядати безпілотники. І це також належить до ще однієї мети, серед інших, а саме можливостей для ударів углиб території противника, таких як безпілотники та інші.

КОЖНІ ДВА-ТРИ МІСЯЦІ МИ УТОЧНЮЄМО ДЕТАЛЬНІ ПОТРЕБИ НА РЕМОНТ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ

- Ремонт та технічне обслуговування. Як саме працює цей елемент, і яка роль NSATU у цьому?

- Як я вже казав на початку, наш підрозділ забезпечення займається не лише доставкою обладнання, а й його ремонтом та обслуговуванням.

У нас є регулярні часові цикли, в яких ми збираємо робочі групи із капітального ремонту та технічного обслуговування для всіх відповідних систем.

Наприклад, коли ми говоримо про протиповітряну оборону, то збираємо всі зацікавлені сторони у сфері протиповітряної оборони десь поблизу кордону з Україною. Це, звичайно, союзники, які підтримують боєздатність цих систем. Є представники західної промисловості та української промисловості, які там збираються, і, звісно, представники ЗСУ. Потім ці експерти обговорюють, що потрібно зробити, з дуже високим рівнем деталізації з погляду запасних частин, обладнання, технічних прав. І ми робимо це для кожної системи в циклах від двох до трьох місяців, щоб завжди відповідати нагальним потребам і тримати якомога більше систем озброєння боєздатними.

- До речі, ми нещодавно бачили новини про ремонт радара Patriot, який координував NSATU. Це був чудовий приклад того, як ваше командування було залучене у процес. Чи відбувається тепер щось подібне, щось справді термінове, що координується вашим командуванням?

- Так, ця робота стосується всього озброєння. Я згадував про протиповітряну оборону, де радар, очевидно, відіграє певну роль, і координувало той ремонт наше командування, але також багато інших зацікавлених сторін, як-от міністерство оборони Німеччини, оскільки це був німецький радар Patriot, ще інші експерти звідусіль. Тож це була справді величезна командна робота, оскільки майже все, що ми робимо, не можемо зробити лише ми одні. Але в нас є час і можливості, щоб займатися цими справами, вдаватися в деталі, спілкуватися з експертами та збирати всіх разом. І це стосується майже кожного виду озброєнь. Це і бронетехніка, і артилерія, і засоби РЕБ, й інженерне обладнання. Отже, для всього, що вкрай необхідно, у нас є робочі групи, і ми дбаємо, наскільки це можливо, про те, щоб вони були здатними виконувати завдання.

NSATU КООРДИНУЄ ТАКОЖ ПРОГРАМИ «ПІДГОТОВКА ІНСТРУКТОРІВ»

- На початку ви сказали, що також координуєте навчальні місії, підготовку українських новобранців, яку проводять певні союзники, міжнародні групи. Який протокол взаємодії, скажімо, з EUMAM, навчальними місіями, що створили партнери України? І, до речі, чи інтегровані українські інструктори в систему навчання?

- По суті, це той самий процес, так би мовити, як і зі забезпеченням. Ми визначаємо потреби України в навчанні, спілкуючись з нашими партнерами, зокрема коли йдеться про базову підготовку новобранців, яка, на мою думку, є загальнозрозумілою вимогою, але яку також проводять українські інструктори всередині України. Але, звичайно, це також спеціалізоване навчання для певних систем озброєння або спеціалізоване навчання для конкретних видів військ.

Після того як ми окреслимо потреби в навчанні, вимоги до навчання, починаємо визначати постачальників послуг навчання, де EUMAM є потужним гравцем і, по суті, координує навчання країнами Європейського Союзу. Таких видів навчання багато. У них є два командування – в Польщі та Німеччині, і ми дуже тісно співпрацюємо із ними.

Ми робимо запит про навчання, і вони його забезпечують. Але, крім того, також маємо двосторонню підтримку від Сполучених Штатів, Великої Британії та інших країн, і ми взаємодіємо з ними, щоб визначити, який тип навчання вони можуть запропонувати, і що ми тоді можемо підтримати. І, що стосується вашого запитання про участь українських інструкторів, це, звичайно, одна з наших цілей – також навчити українських інструкторів.

Отже, ми маємо програми «навчання інструкторів», щоб спеціалізувати їх на конкретних системах озброєння, а також на інших спеціалізованих тренуваннях.

Це націлена на довгий термін мета – підвищення можливостей українських партнерів, зокрема українських інструкторів.

СИЛЬНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ – НАЙКРАЩА ГАРАНТІЯ БЕЗПЕКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

- Ведучи мову про інституційну розбудову Збройних сил України, допомога армії в досягненні повної оперативної сумісності зі силами Альянсу – це, безумовно, стратегічне завдання, зокрема в контексті забезпечення міцних гарантій безпеки для України. Які основні виклики ви бачите на цьому шляху?

- Очевидно, що найбільшою гарантією безпеки для України є надійні та сильні Збройні сили України. І це головна мета, незалежно від додаткових гарантій безпеки, які зараз обговорюються. А для того щоб мати дуже сильні та боєздатні українські сили стримування, найбільшим завданням для розвитку є об’єднання коаліцій спроможностей, щоб разом з ними працювати над майбутніми спроможностями Збройних сил України.

Ми насправді маємо проблему з погляду різноманітності систем, які тепер бачимо в Україні, оскільки багато країн надали дуже багато систем, що є кошмаром з точки зору забезпечення запасними частинами і боєприпасами.

Отже, це досить складний виклик. І саме тут ми разом з нашими українськими партнерами бачимо необхідність упорядкувати всі можливості, щоб українські сили визначилися зі своєю майбутньою структурою, з тим, як вони її бачать. Звичайно, ми підтримуємо їх у цих міркуваннях.

Нашим іншим головним завданням є об'єднання різних нових можливостей з нашими українськими партнерами, щоб мати надійні та боєздатні українські сили.

ЗАХІД У БОРГУ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ, АДЖЕ ЇХНІ СОЛДАТИ МОЖУТЬ НАВЧИТИСЯ З ДОСВІДУ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ

- І також цікаво, чого навчається NSATU із цієї війни такої масштабної інтенсивності, з такою кількістю інновацій, що впроваджуються з українського боку.

- Так, це правда. Можливо, ще трохи зупинюся на навчальному напрямі, тому що однією з конкретних частин роботи навчального підрозділу є також впровадження отриманих уроків. У нашому навчальному відділі є невелика команда, яка цим займається. У нас також діє Спільний аналітичний навчально-тренувальний центр НАТО (JATEC), розташований у Польщі. Вони теж працюватимуть разом з нашими українськими друзями заради майбутнього українських сил, а ще заради майбутнього сил НАТО. А підрозділ підготовки також розробляє доктрину на основі отриманих уроків та підготовку на майбутнє, оскільки підготовка наших сил теж є критично важливою для того, щоб ми самі залишалися надійною силою. І тому насправді є багато чого, чого ми можемо навчитися у ЗСУ, а також в української промисловості.

Ми вже говорили про дрони: інноваційні цикли у сфері дронів досить вражаючі. І це те, чого нам теж потрібно навчитися в західних країнах, як ми можемо впроваджувати ці інноваційні цикли в нашій промисловості, у наших військових циклах, і як ми можемо позбутися бюрократії, – бо, очевидно, це також велика проблема – і нарощувати наші можливості. Тож те, що ми бачимо в Україні, досить вражає.

Це лише частина того, чого ми можемо навчитися з погляду нарощування можливостей та промисловості. І, звичайно, це не лише технології, а й те, як ми навчатимемо наших військових, з урахуванням досвіду, який ви отримуєте на полі бою уже зараз.

Війна дронів, знову ж таки, є дуже гарним прикладом. Я маю на увазі, що битви майбутнього не будуть такими самими, як зараз, завжди будуть відмінності. Але я думаю, що деякі речі нікуди не зникнуть. І війна безпілотників, безумовно, є однією з них з погляду технологій, нашої підготовки, систем та платформ. Ми точно побачимо у майбутньому танки, що тісно співпрацюють із безпілотниками. Є багато чого, чого ми можемо навчитися.

І тому для нас також дуже корисно мати українських партнерів тут, у Вісбадені, і залучати сюди якомога більше досвіду, щоб впровадити його в нашу організацію.

- Чи маєте ви відчуття, що ці уроки, цей досвід можуть допомогти союзникам підготуватися до можливої ​​​​сутички з потенційно потужним супротивником у майбутньому?

- Так, безумовно. Це одне з головних завдань для кожного військового лідера в кожній західній країні на цей момент – отримати максимум досвіду від вашої боротьби.

Тому ми повинні залучити всі установи до Вісбадена, щоб показати, який у нас є досвід, які уроки ми отримали і як врахуємо це. Це те, за що ми, безумовно, у боргу перед Україною, адже наші солдати не матимуть проходити знову через весь той досвід, який зараз отримують ваші військові.

NSATU ПЛАНУЄ ДОСЯГТИ БІЛЬШОЇ ПЕРЕДБАЧУВАНОСТІ ПОСТАВОК

- Чи має ваше командування якісь конкретні плани до кінця цього року? Можливо, є цілі, яких ви плануєте досягти? І якщо так, то які?

- Я думаю, що наша головна мета – залишатися такими ж відданими, як зараз. Я можу гарантувати це, якщо говорити про людей, які працюють тут, у Вісбадені. Їхня щоденна відданість справді вражає. Але я сподіваюся і впевнений, що ми досягнемо цього від усіх країн, які підтримують Україну, щоб їхня відданість залишалася якомога вищою.

Як я вже казав, ми побачимо зміни в характері внесків, що надходять від західної промисловості до української. Тож нам доводиться постійно адаптуватися. Але відданість має залишатися незмінною як з погляду фінансування, так і з точки зору особистого внеску.

І я думаю, що нам треба чітко усвідомити одну річ. Ми повинні послати Росії дуже чіткий сигнал, що залишатимемося відданими своїй справі та підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде необхідно. Тож якими б не були плани Росії на майбутнє, як би довго вона не хотіла вести цю війну, вона може бути впевнена, що ми будемо поруч з Україною та підтримуватимемо її. Тож у росіян не буде жодного шансу витримати цю боротьбу.

Що стосується практичного результату, думаю, наша мета – досягти тривалішого або більшого обсягу внесків. Тож наша мета полягає в тому, щоб у нас було приблизно шість місяців передбачуваності, щоб українські сили знали за пів року наперед, якими будуть внески з погляду систем та боєприпасів, щоб вони могли краще планувати свої операції.

Іноді ми маємо дуже стисле планування, і це те, що нам потрібно посилити тут, у Вісбадені, разом з усіма нашими партнерами по всій Європі та, власне, по всьому світу.

- Так, як раніше зазначали наші лідери, передбачуваність військових поставок має вирішальне значення для Збройних сил України та оборонних зусиль. Дякую, пане генерале, що ви сьогодні з нами. Дякую за ваші слова і, безумовно, за ваші зусилля у допомозі Україні.

- Дякую. Слава Україні!

- Героям слава!

Євген Матюшенко, Київ
Фото надала пресслужба NSATU