Тривожні сигнали з Японії: чому Україні варто уважно стежити за політичним курсом уряду Ішіби

26 червня правляча Ліберально-демократична партія Японії висунула несподіваного кандидата на наступні парламентські вибори – це Мунео Судзукі, відомий в Японії своїми проросійськими поглядами. Він неодноразово озвучував заяви, які перегукуються з риторикою російської пропаганди: говорив про нібито «спільну провину» щодо російської повномасштабної агресії проти України, закликав Україну до «почесного відступу», висловлював упевненість у перемозі Росії.

Центр протидії дезінформації України ще 2022 року попереджав про спроби російської пропаганди використати заяви Судзукі для тиску на Україну. Тепер його кандидатуру підтримує сама ЛДП, ймовірно, з огляду на його електоральну популярність у регіоні Хоккайдо та для компенсації падіння загального рейтингу уряду.

І це не єдиний тривожний сигнал з Японії. Наприкінці травня в Москві відбулася несподівана зустріч: Акіе Абе, вдова колишнього прем’єр-міністра Японії Шіндзо Абе, приймала квіти у Кремлі та слухала теплі слова від Владіміра Путіна. На опублікованому відео видно, як Акіе Абе зі сльозами на очах слухає слова Путіна. Міністр закордонних справ Такеші Івая підтвердив, що уряд не брав участі в організації цього візиту, тому не коментуватиме його. Проте додав: «Можливо, добре, що вдова колишнього прем’єра та президент Путін змогли відновити давні дружні зв’язки». У той самий день посол Японії в РФ Акіра Муто на переговорах у МЗС Росії зазначив про «необхідність підтримувати культурні зв’язки». Збіг цих формулювань із заявою Акіе Абе («Я хочу, щоб культурний обмін із сусідньою Росією продовжувався») викликає закономірні запитання: чи справді це лише приватна ініціатива, чи вже елемент обережного «розмороження» відносин?

Прем’єр-міністр Шіґеру Ішіба тим часом уже вісім місяців перебуває на посаді, але досі не відвідав Київ. Відбулася лише одна зустріч із президентом Володимиром Зеленським на полях саміту G7. А раніше була лише єдина телефонна розмова. Уряд уникає активної зовнішньої політики, ймовірно, зосереджуючись на економічних меседжах перед виборами. У ЗМІ також повідомили, що Ішіба скасував участь у саміті НАТО, бо очікувалося, що Дональд Трамп не буде присутній (цей прогноз не справдився). Також існують припущення, що в Токіо частина еліт розглядає можливість поступового повернення до діалогу з Москвою на тлі ймовірного “мирного врегулювання” у війні в Україні, якщо воно відбудеться за посередництва адміністрації Трампа.

Це створює певну тривожну картину:

● Висунення правлячою партією проросійського політика на вибори – ще один крок у цьому напрямку.

● Поява «культурних» ініціатив з боку Японії, що, ймовірно, готують ґрунт для примирення з Росією.

● Загальна зовнішньополітична пасивність уряду Ішіби щодо російсько-української війни, на відміну його попередника Кішіди.

Для України та її партнерів це важливий сигнал: навіть серед країн G7 може з’явитися ще одна країна, яка підтримуватиме «пом’якшення» позицій щодо РФ. Саме тому варто уважно стежити за діями Японії й підтримувати активний діалог, аби уникнути розмивання міжнародної солідарності з Україною.

Між іншим, дещо дивує, що під час нещодавньої зустрічі Ішіби та Зеленського так і не було озвучено офіційного запрошення до Києва попри те, що прем’єр-міністр Японії досі не відвідував Україну. За деякими повідомленнями японських ЗМІ, у серпні можливий візит президента Зеленського до Японії. Якщо ця інформація підтвердиться, то, ймовірно, в ОП розраховують, що лідери зустрінуться швидше там спочатку. Зрештою, це стане зрозуміло згодом.

І в будь-якому разі, важливо й надалі проактивно взаємодіяти з Токіо, щоб запобігти можливому зсуву позиції країни, яка з-поміж азійських держав найпослідовніше підтримувала Україну від самого початку повномасштабної війни, принаймні досі.

Такаші Хірано, Київ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства