Будапештський меморандум: 30 років памʼятнику недалекоглядності
5 грудня виповнилося 30 років з часу підписання Меморандуму про гарантії безпеки у звʼязку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, також відомого як Будапештський меморандум.
Будапештський меморандум став памʼятником недалекоглядності в ухваленні стратегічних безпекових рішень, і, напевно, має бути прикладом про те, що розбудова архітектури безпеки за рахунок інтересів окремої країни, а не з їх урахуванням, приречена на провал.
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
У результаті розпаду Радянського Союзу в 1991 році, Україна успадкувала третій у світі ядерний арсенал (1734 стратегічні боєголовки). Однак вже 2 червня 1996 року Україна стала без’ядерною. Всі ядерні боєприпаси були передані з України до росії, а до 2001 року – всі 176 пускових шахт були виведені з експлуатації.
Визначальну роль в ядерному роззброєнні України має Будапештський Меморандум.
Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) – міжнародна угода, яка укладена 5 грудня 1994 року між Україною, росією, Великою Британією та США про гарантії безпеки Україні у зв’язку з набуттям нею неядерного статусу. Того ж самого дня, Україна приєдналась й до ДНЯЗ.
Меморандум містив наступні шість принципових зобов’язань для США, Британії і рф стосовно України:
- зобов’язання поважати незалежність, суверенітет України та існуючі кордони;
- зобов’язання не використовувати загрозу силою або саму силу проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і гарантування, що їхня зброя ніколи не буде використаною проти України, за винятком випадків самооборони або інших сценаріїв, визначених Статутом ООН;
- зобов’язання щодо утримання від економічного тиску, спрямованого на те, щоб залучити до своїх інтересів виконання Україною прав, які випливають з її суверенітету, з метою отримання будь-яких переваг;
- зобов’язання, яке полягає у заклику до Ради Безпеки ООН до негайних заходів для надання допомоги Україні, яка є державою-учасницею ДНЯЗ та не володіє ядерною зброєю, у випадку, якщо Україна стане жертвою агресії або об’єктом загрози агресії з використанням ядерної зброї;
- зобов’язання, яке полягає у тому, щоб утриматися від використання ядерної зброї проти будь-якої держави-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яка сама не має ядерної зброї, за винятком ситуацій нападу на них, їхню територію або їхні підопічні території, їхні збройні сили або на їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю;
- зобов’язання, у разі виникнення ситуації, що породжує питання щодо виконання викладених вище зобов’язань, проведення консультацій Україною, рф, Великою Британією і США.
ЩО МАЄМО НА СЬОГОДНІ
Слід зазначити, що шлях до без’ядерної держави був одним із важливих чинників формування зовнішньої політики України, становлення незалежності та стратегії суб’єктності у міжнародних відносинах. І цей курс сприяв зміцненню міжнародних позицій країни.
Ядерне роззброєння мало вплив не лише на сектор безпеки України, але й надало можливість державі зайняти місце в міжнародному співтоваристві серед демократичних держав світу та брати участь у різних інтеграційних об’єднаннях.
Однак, як показала практика, безпекове значення Меморандуму було значно завищено. Отримання фінансової допомоги та гарантій безпеки від ядерних держав надало Україні можливість продовжити інтеграцію до загальноєвропейських фінансових та безпекових структур, і продовжувати реалізацію ринкових реформ та лібералізацію суспільно-політичного життя.
Проте агресія росії проти України, виявила недостатню реакцію держав-підписантів, а також підсвітила значний розрив між загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права та геополітичною реальністю.
Російсько-українська “гібридна” війна продемонструвала декларативний характер Будапештського меморандуму. Незважаючи на відкриту збройну агресію рф, решта держав-підписантів, зіткнувшись із загрозою широкомасштабної війни, не змогла виконати свої зобов’язання щодо України.
На сьогодні різними впливовими світовими діячами прораховуються варіанти дій, серед іншого – чергове “умиротворення” режиму путіна за рахунок національних інтересів України. Інші закликають негайно повернути ядерну зброю Україні, щоб вона могла захиститися від ядерного шантажу рф.
Але, ймовірно, найкращим варіантом для всіх було б реальне виконання обіцянок наданих партнерами Україні в рамках Будапештського меморандуму і примушення російського агресора до припинення злочинної війни проти Українського народу, яка загрожує Світовою ядерною війною і загибеллю всього Світу.
Враховуючи низку реальних обставин, Україна повинна шукати нові шляхи забезпечення національної безпеки. Наразі важливо включити до законодавства України легалізацію ширшого спектру заходів з метою захисту національної безпеки України, включно із заходами багатостороннього та двостороннього характеру з провідними партерами України у воєнно-політичній сфері.
реклама