Про Балтійсько-Чорноморський безпековий альянс

Нещодавно Президент України Володимир Зеленський заявив про намір створити союз у сфері безпеки із країнами Чорного і Балтійського морів, які вже є членами НАТО. Мета такого союзу – спільний захист Азовського, Чорноморського та Балтійського простору.

Варто відзначити, що ця ініціатива має під собою значне історичне підґрунтя. Вперше ідея об’єднання країн Східної Європи в межах умовної географічної вісі від Балтійського до Чорного морів зародилася у ХІХ сторіччі. Однак своєї найбільшої конкретики вона набула тільки по завершенню Першої світової війни. Зокрема, Польща, УНР, Литва та Білорусь могли об’єднатися у конфедерацію «Міжмор’я», яка б протистояла Росії та Німеччині.

Майже через 100 років ідея створення Балтійсько-Чорноморського альянсу була актуалізована. Після початку гібридної агресії Росії у 2014 році перед країнами регіону постала проблема захисту від неї. Україна була зацікавлена у пошуку союзників, якими розглядалися передусім Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Молдова і Грузія. Характерно, що відроджена концепція Балто-Чорноморської осі насамперед передбачає розв’язання питань безпеки.

Реалізація ініціативи нашого Президента передбачає виконання великого обсягу робот. Створенню нового союзу передусім заважають наявні розбіжності в тлумаченні деяких історичних подій, а також – щодо моделі його майбутнього функціонування. До того ж дехто з експертів вважає, що повноцінний союз країн ЄС та НАТО з Україною можливий тільки після вступу нашої країни до цих структур. Тому швидкого результату, скоріше за все, не варто очікувати.

Однак, поки процес не вступив в інтенсивну фазу, є сенс більш уважно придивитися до потенціалу тих міждержавних об’єднань, які вже існують між Балтійським та Чорним морями. З наступним поглибленням співпраці в їх межах, що, безумовно, сприятиме реалізації намірів Президента України щодо створення нового безпекового союзу.

На мою думку, найбільш перспективною базою для створення такого союзу може бути ініційований Володимиром Зеленським «Люблінський трикутник», до складу якого поки що входять Польща, Україна та Литва. І до якого цілком логічно було б запросити Румунію. Ці країни мають спільні цінності та інтереси. До того ж вони чітко розуміють, що простір між Балтійським, Чорним і Азовським морями – це простір їхнього спільного виживання перед перманентною російською загрозою. З цього також походить інше розуміння – що цей союз не є альтернативою НАТО, а скоріш має розглядатися як формат, який дозволяє більш оперативне реагування на загрози. Причому – як до, так і після приєднання України до Альянсу.

Наступне цікаве міждержавне об’єднання – «Бухарестська дев’ятка» (B9). Серед його переваг: узгоджена позиція щодо підтримки України, включно з її курсом на вступ до НАТО, а також щодо потреби посилення присутності Альянсу на східному фланзі. Також важливо, що серед населення країн В9 переважно зберігається сприйняття Росії як загрози, а НАТО та США – як гарантів безпеки. Проте «Бухарестська дев’ятка» має й очевидний недолік – наявність у складі цього об’єднання Угорщини.

Але навіть «угорське питання» не є принциповою перепоною для розгляду можливості інтеграції України до «Бухарестської дев’ятки», з відповідною зміною її формату на В9+1. Очевидно, що повноцінне членство України в організації, учасниками якої є виключно члени НАТО, до вступу в Альянс неможливе. Проте постачання зброї, виробництво та ремонт військової техніки, навчання українських військових у країнах В9 може розглядатися як фундамент оборонної співпраці та посилення безпеки у регіоні вже тут і зараз.

Нарешті третє міждержавне об’єднання, на яке варто звернути увагу на етапі підготовки до реалізації ініціативи щодо створення Балтійсько-Чорноморського безпекового альянсу, – це «Вишеградська група». Але, як на мене, це формат з найменшим потенціалом, бо окрім напруги по вісі Україна - Угорщина, він уже має свій внутрішній конфлікт – між Угорщиною та Польщею. Разом із цим, у його межах цілком можлива реалізація окремих проєктів у неполітичній сфері.

Олексій Леонов, народний депутат України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства